Рішення № 88234411, 16.03.2020, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16 березня 2020 року Справа № 280/6222/19 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сіпаки А.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )

до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м.Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 158-Б; код ЄДРПОУ 20490012)

про скасування відмови та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом (з урахуванням уточненого) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:

- скасувати відмову відділу з питань призначення та перерахунків пенсій №7 Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах від 09.10.2019 року №2007/05 та зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву позивача від 27.09.2019 про призначення пенсій на пільгових умовах, з врахуванням до пільгового стажу з 02.10.1984 року по 06.04.1988 період роботи в Управлінні «Югрыбпромразведка»;

- зобов`язати відповідача зарахувати позивачу до стажу роботи, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах згідно пункту «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» період навчання в Херсонському морехідному училищі з 01.09.1981 року по 02.10.1984 рік.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 27.09.2019 ОСОБА_1 звернувся з заявою №2108 до Енергодарського відділу обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, надавши відповідачу всі необхідні для цього документи, проте повідомленням № 2007/05 від 09.10.2019, відділом з питань призначення на перерахунку пенсій № 7 Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах на підставі відсутності необхідного стажу роботи в шкідливих умовах за Списком № 2. На звернення позивача від 17.10.2019 щодо обґрунтування незарахування до стажу роботи в шкідливих умовах за Списком № 2 мою роботу в період з 01.09.1981 по 06.04.1988 на посаді, яка включена до Списку № 2 Постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 року № 1173 «Про затвердження списків виробництв, цехів, професій і посад, робота в яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах і в пільгових розмірах» відповідачем надано відповідь, викладену у листі від 31.10.2019 № 26/Л-1 де повідомлено, що підстав для зарахування до стажу у шкідливих умовах праці періоду роботи з 02.10.1984 по 06.04.1988 та відповідно періоду навчання з 01.09.1981 по 04.07.1984 немає. Вказує, що підставою неврахування пільгового стажу за період з 02.10.1984 по 06.04.1988 є ненадання відповідачу уточнюючої довідки, яка б підтвердила роботу позивача у шкідливих умовах, та відповідала вимогам додатку № 5 «Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів» затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 і яку повинно видати позивачу підприємство в якому він працював в цей період. Зазначає, що надати витребувану відповідачем уточнюючу довідку не представляється можливим, оскільки на сьогодні Управління «Югрыбпромразведка», в якому позивач працював у спірний період, ліквідовано, а правонаступників немає. До того ж, підприємство знаходилося на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим. Також, вказує на те, що згідно даних диплома НОМЕР_2 , він закінчив Херсонську морехідне училище 04.07.1994 року, а згідно запису у трудовій книжці, позивача прийнято на роботу за набутою професією, по направленню 02.10.1984 року. Тобто менше ніж через три місяці передбачені ст. 38 Законом України «Про професійну технічну освіту». З огляду на викладене, позивач вважає відмову відповідача такою, що підлягаю скасуванню, у зв`язку із чим просить задовольнити заявлені позовні вимоги.

Ухвалою суду від 02.01.2020 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. Сторонам повідомлено про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні) у судовому засіданні 12.03.2020. Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.

Відповідач позов не визнав, 17.01.2020 на адресу суду надіслав відзив (заперечення) на позовну заяву (вх.№2707), в якому вказує, що згідно п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць. - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Так, для зарахування стажу роботи згідно трудової книжки, записи в останній повинні відповідати вимогам чинного законодавства. Зазначає, що у зв`язку з відсутністю записів в трудовій книжці, щодо зайнятості повний робочий день на роботі (професії) згідно Списку № 2, зазначений стаж має бути підтверджено відповідною уточнюючою довідкою. Крім того, звертає увагу суду на ст. 38 Закону України «Про професійно-технічну освіту», відповідно до якої час навчання у закладі професійної (професійно-технічної) освіти зараховується до трудового стажу здобувача освіти, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців. Таким чином, для зарахування часу навчання до пільгового стажу необхідне підтвердження стажу, наступного за навчанням, як стажу, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах. З огляду на зазначене, просить суд відмовити у задоволенні заявлених позовних вимог.

Суд, розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наступне.

27.09.2019 ОСОБА_1 звернувся з заявою №2108 до Енергодарського відділу обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, надавши до заяви пакет необхідних документів.

Повідомленням № 2007/05 від 09.10.2019 відділом з питань призначення на перерахунку пенсій № 7 Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах на підставі відсутності необхідного стажу роботи в шкідливих умовах за Списком № 2

Відповідачем, до пільгового стажу за Списком № 2, позивачу було зараховано тільки стаж роботи у відокремленому підрозділі «Запорізька АЕС» державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (ВП ЗАЕС ДП «НАЕК «Енергоатом» з 23.05.2012 по 12.09.2019, який склав, згідно довідки виданої підприємством від 23.09.2019 № 426, 7 років 03 місяця 20 днів.

Вищезазначена довідка видана позивачу для підтвердження умов праці на даному конкретному підприємстві.

17.10.2019 ОСОБА_1 подав заяву до Енергодарського відділу з питань призначення та перерахунків пенсії, в якій просив надати обґрунтування незарахуванню до стажу роботи в шкідливих умовах за Списком № 2 періоду його роботи з 01.09.1981 по 06.04.1988 на посаді, яка включена до Списку № 2 Постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 року № 1173 «Про затвердження списків виробництв, цехів, професій і посад, робота в яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах і в пільгових розмірах».

Листом від 31.10.2019 № 26/Л-1, Енергодарський відділ з питань призначення та перерахунків пенсії повідомив, що підстав для зарахування до стажу у шкідливих умовах праці періоду роботи з 02.10.1984 по 06.04.1988 та відповідно періоду навчання з 01.09.1981 по 04.07.1984 немає.

Підставою неврахування пільгового стажу за період з 02.10.1984 по 06.04.1988 є ненадання позивачем відповідачу уточнюючої довідки, яка б підтвердила роботу у шкідливих умовах, та відповідала вимогам додатку № 5 «Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів» затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.09.1993 № 637 і яку повинно видати позивачу підприємство, в якому він працював в спірний період.

Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернулась з даним адміністративним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Працівникам, які не мають стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого загального стажу роботи пенсії за віком на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»: чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи; жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи. Зазначене зменшення пенсійного віку жінкам застосовується також у період збільшення віку виходу на пенсію по 31 грудня 2021 року.

Згідно з вимогами ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Пунктом 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначено, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається: працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 50 років - по 31 березня 1965 року.

Вимогами ст. 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Відповідно до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 2 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 № 383, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01.12.2005 за №1451/11731 (далі - Порядок №383) визначено, що під повним робочим днем слід уважати виконання робіт в умовах, передбачених Списками, не менше 80 відсотків робочого часу, установленого для працівників даного виробництва, професії чи посади, з урахуванням підготовчих, допоміжних, поточних ремонтних робіт, пов`язаних з виконанням своїх трудових обов`язків.

Відповідно до Порядку №383 при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року (приклади у додатках 1, 2).

Так, п. 10 Порядку №383 передбачено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі - Порядок №637).

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати: трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи; виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці; у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку.

Відповідно до п. 20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).

У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Згідно з пунктами 23, 24 Порядку №637 документи, що подаються для підтвердження трудової діяльності, повинні бути підписані посадовими особами і засвідчені печаткою (у разі наявності).

Для підтвердження трудового стажу приймаються лише ті відомості про періоди роботи, які внесені в довідки на підставі документів.

Як вбачається з наявної в матеріалах справи копії трудової книжки НОМЕР_3 , позивач:

- з 01.09.1981 до 04.07.1984 навчався в Херсонському морехідному училищі рибної промисловості;

- з 02.10.1984 «Югрыбпромразведка» зарахований на посаду III механіка в резерв по СРТМ (середній риболовецький траулер морозильного типу) прибувшого по направленню Херсонського морехідного училища рибної промисловості;

- з 13.11.1984 «Югрыбпромразведка» переведений мотористом І кл. СРТМ «Слава Керчи»;

- з 12.07.1985 «Югрыбпромразведка» призначений на посаду III механіка СРТМ «Керченский партизан»;

з 30.07.1985 «Югрыбпромразведка» призначений на посаду III механіка СРТМ «Пантикапей»;

- з 19.09.1986 «Югрыбпромразведка» призначений III механіком PC «Аршинцево»;

- з 18.10.1986 «Югрыбпромразведка» призначений IV механіком СРТМ «Ельск»;

- з 19.01.1987 «Югрыбпромразведка» призначений III механіком СРТМ «Пантикапей»;

- з 28.10.1987 «Югрыбпромразведка» призначений II механіком СРТМ «Пантикапей»;

- 06.04.1988 звільнено за власним бажанням.

З матеріалів адміністративної справи судом встановлено, що разом із заявою про призначення пенсії позивачем надавались архівна довідка № 2920/17-02 від 22.07.2019 та архівні виписки від 22.07.2019, № 2920/1/07-02, № 2920/2/07-02, № 2920/3/07-02, № 2920/4/07-02, № 2920/5/07-02, № 2920/6/07-02, № 2920/7/07-02, № 2920/8/07-02, № 2920/9/07-02, видані Муніципальною казенною установою «Муніципальний архів міста Керчі».

Проте, вказані довідки не були прийняті відповідачем до уваги через те, що видані архівною установою, яка знаходиться на непідконтрольній Україні території.

Оскільки Управління «Югрыбпромразведка» ліквідовано, а його документи передані до створеного окупаційними властями Муніципального казенного закладу «Муніципальний архів міста Керчі», то документи стосовно трудової діяльності позивача у ліквідованому підприємстві (архівні довідки та архівні виписки), які надані відповідачу, отримані саме в цьому закладі бо іншого немає.

За таких обставин, позивач позбавлений реальної можливості надати документи на підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.

09.10.2019 вих. №2007/05 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області було прийнято рішення, оформлене у вигляді повідомлення про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 2 відповідно до статті 114 Закону України від 09.07.2003 № 1058 «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», яким ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.

З цього приводу суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 132 Конституції України територіальний устрій України ґрунтується на засадах єдності та цілісності державної території, поєднання централізації і децентралізації у здійсненні державної влади, збалансованості і соціально-економічного розвитку регіонів, з урахуванням їх історичних, економічних, екологічних, географічних і демографічних особливостей, етнічних і культурних традицій.

Згідно ст. 133 Конституції України систему адміністративно-територіального устрою України складають: автономна республіка Крим, області, райони, міста, райони в містах, селища і села.

До складу України входять: Крим, Вінницька, Волинська, Дніпропетровська, Донецька, Житомирська, Закарпатська, Запорізька, Івано-Франківська, Київська, Кіровоградська, Луганська, Львівська, Миколаївська , Одеська , Полтавська , Рівненська , Сумська , Тернопільська , Харківська, Херсонська, Хмельницька, Черкаська, Чернівецька, Чернігівська області, міста Київ та Севастополь, та Севастополь мають спеціальний статус, який визначається законами України.

Зі змісту преамбули Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України»(далі - Закон) вбачається, що Україна згідно з Конституцією України є суверенною і незалежною державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IV Женевською конвенцією 1049 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією 1997 року та іншим міжнародно-правовим актам є окупацією частини території суверенної держави Україна та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.

Основою гуманітарної, соціальної та економічної політики держави Україна стосовно населення тимчасово окупованої території України є захист і повноцінна реалізація національно-культурних, соціальних та політичних прав громадян України, у тому числі корінних народів та національних меншин.

Тобто, одним з основних напрямків політики держави України стосовно населення тимчасово окупованої території України є захист та повноцінна реалізація, зокрема, соціальних прав громадян України.

Приписи ст. 1 Закону визначають, що тимчасово окупована територія України (далі - тимчасово окупована територія) є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України. Датою початку тимчасової окупації є 20 лютого 2014 року.

Загальновідомою є та обставина, що усі органи, організації, установи державної форми власності, в тому числі і органи Пенсійного фонду України, були евакуйовані з території проведення АТО ще наприкінці 2014 року згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 № 595 на підконтрольну Українській державі територію і продовжили свою роботу за місцем евакуації. При цьому, «ДНР» та «ЛНР» є терористичними організаціями і не визнаються Україною як державні утворення. Відповідно, органи державної влади України, включно із Пенсійним фондом України, не мають права здійснювати листування, робити запити та будь-яким іншим способом взаємодіяти із представниками самопроголошених «республік», а тому Пенсійний фонд України не має правової підстави для використання наданої представниками так званих «ДНР» та «ЛНР» інформації.

Законами України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» та «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» визначено порядок регулювання правочинів та реалізації прав суб`єктів, названих Законів, з урахуванням необхідних змін на тимчасово окуповані території України у Донецькій та Луганській областях.

Так, ч. 1 ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» передбачено, що державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та Законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

При цьому згідно ч. ст. 9 цього Закону будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Відповідно до ч. 3 ст. 9 зазначеного Закону також передбачено, що будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків. Тобто, документи, видані державними органами та органами місцевого самоврядування так званої «Донецької народної республіки», згідно законодавства України є недійсним та не можуть створювати правових наслідків.

Стосовно окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані намібійські винятки: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» від 23.02.2016 ЄСПЛ констатував, що Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами.

Приписами ч. 3 ст. 23 Загальної Декларації прав людини, п. 4 ч. 1 Європейської Соціальної хартії та ч. 3 ст. 46 Конституції України визначено, що кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.

Суд звертає увагу на те, що додана до позовної заяви копія трудової книжки ОСОБА_1 НОМЕР_3 містить належним чином засвідчені записи щодо його роботи за всі спірні періоди.

Також, суд не приймає твердження відповідача про те, що архівна довідка № 2920/17-02 від 22.07.2019 та архівні виписки від 22.07.2019, № 2920/1/07-02, № 2920/2/07-02, № 2920/3/07-02, № 2920/4/07-02, № 2920/5/07-02, № 2920/6/07-02, № 2920/7/07-02, № 2920/8/07-02, № 2920/9/07-02, видані Муніципальною казенною установою «Муніципальний архів міста Керчі» не можуть бути прийняті до уваги, оскільки, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 № 595 з 01.01.2014 довідки чи інші документи, підготовлені або видані підприємствами з територій, які не підконтрольні українській владі, не підлягають реєстрації та виконанню. На підставі наведених судом «Намібійських винятків».

Європейський суд з прав людини розвиває цей принцип у своїй практиці. Наприклад, у справах «Лоізіду проти Туречиини» (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45), «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016). «Зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим (ЄСПЛ). Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать» При цьому, за логікою цього рішення, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу.

Отже, з огляду на зазначену практику ЄСПЛ суд доходить висновку, що зазначені довідки, як виняток, можуть братись до уваги та оцінюватись разом з іншими документами в їх сукупності та взаємозв`язку при призначенні пенсії на пільгових умовах.

Стосовно характеру виконуваних робіт в період з 02.10.1984 по 06.04.1988, суд зазначає наступне.

Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації, та розробленими на виконання цієї постанови Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України (далі - Мінпраці) від 01 вересня 1992 року № 41 (далі - Методичні рекомендації).

Відповідно до зазначених нормативних актів основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Згідно з пунктом 4 Порядку проведення атестації та підпунктом 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій періодичність проведення атестації робочих місць визначається безпосередньо колективним договором підприємства і проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства чи організації.

Атестація робочих місць відповідно до Порядку проведення атестації та Методичних рекомендацій передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.

Відповідно до положень Порядку проведення атестації відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров`я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.

Комплексний аналіз норм Закону України «Про пенсійне забезпечення» та Порядку проведення атестації дає підстави дійти висновку, що необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у списку №2, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці. Документами, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, можуть бути: карта умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу.

Відсутність підтвердження вищезгаданих обставин не породжує виникнення права на зарахування пільгового стажу.

Відповідно п. 3 Порядку №383, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.

За змістом пункту 8 Порядку при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до статті 100 Закону України «Про пенсійне забезпечення» застосовуються «Список №1 производств, цехов, профессий и должностей на подземных работах, на работах с вредными условиями труда и в горячих цехах, работа в которых дает право на государственную пенсию на льготных условиях и в льготных размерах» і «Список №2 производств, цехов, профессий и должностей, работа в которых дает право на государственную пенсию на льготных условиях и в льготных размерах», затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року №1173.

Атестація робочих місць робіт за Списком №2 передбачена пунктом «б» частини першої статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а тому, до набраннями ним чинності (тобто до 05 листопада 1991 року), вимоги атестації робочих місць за Списком №2 були відсутні.

Згідно з пунктом 4 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 серпня 1992 року №442, атестація робочих місць за умовами праці проводиться в строки, передбачені колективним договором, але не рідше одного разу на 5 років.

Відповідно підпункту 4.2 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінилися докорінні умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умови і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.

Підпунктом 4.3 Порядку передбачено, що у разі підтвердження цього права за результатами атестації, вперше проведеної до 21 серпня 1997 року (впродовж 5 років після введення в дію Порядку проведення атестації робочих місць) до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному підприємстві у виробництвах, передбачених Списками, тобто період роботи зі шкідливими умовами праці, до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення атестації та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку.

Відповідно до підпункту 4.5 Порядку передбачено, якщо ж атестація з 21 серпня 1992 року не проводилася чи за результатами атестації, вперше проведеної після 21 серпня 1997 року, право не підтвердилося, до пільгового стажу зараховується лише період роботи із шкідливими умовами праці на даному підприємстві, в установі чи організації до 21 серпня 1992 року включно, тобто, до набуття чинності Порядком проведення атестації робочих місць.

У такому ж порядку зараховується пільговий стаж, якщо за результатами атестації, вперше проведеної до 21 серпня 1997 року, право на пільгове пенсійне забезпечення не підтвердилося.

Професії «Механіки, головні и старші механіки», «Мотористи і їх помічники, старші мотористи» були передбачені у розділі «XXX. Транспорт.» «Списку № 2 виробництв, цехів, професій та посад, робота в яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах і в пільгових розмірах», затвердженого Постановою Ради Міністрів СРСР № 1173 від 22 серпня 1956 року, п. 2 «морський флот».

Щодо вимоги про зарахування до стажу роботи, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах згідно пункту «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» періоду навчання в Херсонському морехідному училищі з 01.09.1981 по 02.10.1984, суд зазначає наступне.

Приписами п. 109 Положення про порядок призначення і виплати державних пенсій, затвердженого Радою Міністрів СРСР від 03.08.1972 року № 590, передбачено, що крім роботи в якості робітника або службовця до загального стажу роботи зараховується також: згідно п. «з» навчання в училищах і школах системи державних трудових резервів і системи професійно-технічної освіти (в ремісничих, залізничних училищах, гірничопромислових школах і училищах, школах фабрично-заводського навчання, училищах механізації сільського господарства, технічних училищах, професійно-технічних училищах і т. д .) і в інших училищах, школах і на курсах з підготовки кадрів, підвищення кваліфікації та з перекваліфікації....

При призначенні на пільгових умовах або в пільгових розмірах пенсій по старості та інвалідності робітникам і службовцям, які працювали на роботах з шкідливими умовами праці та в гарячих цехах і на інших роботах з важкими умовами праці (підпункти «б» пункту 16) прирівнюються за вибором яка звернулася за призначенням пенсії або до роботи, яка передувала даного періоду, або до роботи, яка слідувала за закінченням цього періоду.

Період, зазначений у підпункті «з», прирівнюється до роботи, яка слідувала за закінченням цього періоду.

З аналізу вищезазначеної норми вбачається, що працевлаштування за професією особою після завершення навчання надає право для зарахування періоду навчання у професійно-технічних училищах до пільгового стажу.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 навчався за спеціальністю «техніка-судомеханіка» у Херсонському морехідному училищі, яка віднесена до списку № 2 та дає право на призначення пенсії на пільгових умовах, підтверджено дипломом ЗТ № 067079 та відповідним записом в його трудовій книжці.

Відповідно до ст. 38 Закону України «Про професійну технічну освіту» час навчання у професійно-технічному навчальному закладі зараховується до загального стажу, в тому числі до безперервного стажу і стажу роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідних категорій працівників (в тому числі й призначення пенсії за Списком № 2) якщо перерва між днем закінчення навчання та днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.

Згідно даних диплома ЗТ 067079, ОСОБА_1 закінчив Херсонську морехідне училище 04.07.1984, а згідно запису у трудовій книжці, його прийнято на роботу за набутою професією, по направленню 02.10.1984. Тобто менше ніж через три місяці передбачені ст. 38 Закону України «Про професійну технічну освіту».

Зважаючи на викладене вище, беручи до уваги те, що характер робіт та умови праці дають право на пільгову пенсію, що передбачено Списком № 2, а також наявні в матеріалах справи докази, які підтверджують стаж роботи позивача, з урахуванням періоду його навчання з 01.09.1981 по 02.10.1984 та роботи з 02.10.1984 року по 06.04.1988 на вказаних посадах, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

У зв`язку із викладеним, судові витрати на оплату судового збору в розмірі 1536,80 грн. підлягають стягненню на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.

Керуючись ст. ст. 9, 77, 139, 242-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр.Соборний, буд. 158-Б; код ЄДРПОУ 20490012) про скасування відмови та зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити.

Скасувати відмову відділу з питань призначення та перерахунків пенсій №7 Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах від 09.10.2019 року №2007/05 та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області повторно розглянути заяву позивача від 27.09.2019 про призначення пенсій на пільгових умовах, з врахуванням до пільгового стажу з 02.10.1984 року по 06.04.1988 період роботи в Управлінні «Югрыбпромразведка».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах згідно пункту «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» період навчання в Херсонському морехідному училищі з 01.09.1981 року по 02.10.1984 рік.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 158-Б; код ЄДРПОУ 20490012) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) 768,40 грн. сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 16.03.2020.

Суддя А.В. Сіпака