Рішення № 88233961, 11.03.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2020 року Справа № 160/10190/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Віхрової В.С.

при секретарі судового засідання Піддубцеві О.В.

за участю

представника позивача Лисенко Я.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “ТД Оптіма” до Одеської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови, -

ВСТАНОВИВ:

18.10.2019 р. до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “ТД Оптіма” до Одеської митниці ДФС з наступними позовними вимогами:

- визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №UA500170/000024/2 від 17.07.2019 р.;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийняття митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500170/2019/00172.

За результатами автоматизованого розподілу справ між суддями Дніпропетровського окружного адміністративного суду справа №160/10190/19 передана судді Віхровій В.С.

В обґрунтування позову зазначено, що оскільки застосування відомостей митного органу щодо вартості товару є неправомірним, позивачем були надані до митного оформлення транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містили усі відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів та які підтверджували числові значення складових митної вартості товарів, тому у митного органу були відсутні підстави вважати, що позивачем заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, а відтак і законні підстави для коригування митної вартості товару та відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю. Крім того, надані документи за своїм змістом не суперечать один одному, оскільки свідчать про незмінність кількості та ціни товару протягом усього шляху слідування, а тому позивач вважає, що таких документів було цілком достатньо для визначення митної вартості товарів за основним методом.

У відповідності до ч.1 ст.173 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі – КАС України) підготовку справи до судового розгляду здійснює суддя адміністративного суду, який відкрив провадження в адміністративній справі.

Стаття 174 КАС України визначає, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 251 цього Кодексу. Одночасно з копією ухвали про відкриття провадження у справі учасникам справи надсилається копія позовної заяви з копіями доданих до неї документів.

Згідно положень ст.ст.175, 182 КАС України у строк, встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі, відповідач має право надіслати суду - відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову; позивачу, іншим відповідачам, третім особам - копію відзиву та доданих до нього документів. У строк, встановлений судом, позивач має право подати відповідь на відзив, а відповідач - заперечення.

Завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат (ст.192 КАС України).

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.10.2019 р. позовну заяву було залишено без руху.

20.11.2019 р. ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито загальне позовне провадження у справі з призначенням підготовчого судового засідання на 09.12.2019 р. о 12:00 год.

Ухвалою суду від 04.12.2019 р. у задоволенні клопотання відповідача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції відмовлено.

У підготовче судове засідання 09.12.2019 р. сторони не з`явились, у зв`язку з чим було оголошено перерву у розгляді справи до 12:30 год. 20.12.2019 р.

У підготовче судове засідання 20.12.2019 р. сторони не з`явились. Представником позивача було подано клопотання про відкладення розгляду справи. У зв`язку із чим розгляд справи було відкладено до 13:00 год. 20.01.2020 р.

27.12.2019 р. до суду надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого відповідач заперечує проти позову та вказує на правомірність оскаржуваних рішення та картки, оскільки декларантом на вимогу митниці не були подані документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 Митного кодексу України, а отже, числові значення складових митної вартості товарів, на думку митниці, не підтверджені. А саме не подано виписки з бухгалтерських документів, висновків про вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформації біржових організацій про вартість товару або сировини, у зв`язку із чим у відповідності до п.2 ч.6 ст. 54 Митного кодексу України, було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів та відмови органу доходів і зборів у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю. За результатом проведених консультації між органом доходів і зборів та декларантом було обрано метод визначення митної вартості - резервний, про що зазначено у оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів №UА500170/2019/000024/2 від 17.07.2019 р. У рішенні про коригування митної вартості №UА500170/2019/000024/2 від 17.07.2019 р. наведено достатнє обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, також у цих рішеннях про коригування митної вартості визначені джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості, а саме: спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи (ЄАІС), у яких міститься інформація, отримана за результатами здійснення митного контролю із зазначенням номеру митної декларації №UА500120/2019/006229 від 27.06.2019 р. Враховуючи вищевикладені причини, та положення частини 6 статті 54, ч. 1, 2, 3 статті 256 Митного кодексу України, Одеською митницею ДФС була видана картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА500170/2019/00172 від 17.07.2019 р. та роз`яснено вимоги, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

У підготовче судове засідання 20.01.2020 р. представник відповідача не з`явився. Для повторного виклику сторін, розгляд справи було відкладено до 10:00 год. 14.02.2020 р.

23.01.2020 р. засобами електронного зв`язку суду надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, в якій позивач вимоги позову підтримує та наполягає на їх задоволенні.

У підготовче судове засідання 14.02.2020 р. представник відповідача не з`явився. Судом ухвалено закрити підготовче провадження у справі та призначити розгляд справи по суті на 11.03.2020 р. об 11:00 год.

У судове засідання 11.03.2020 прибув представник позивача.

Відповідач явку свого представника не забезпечив.

Представник позивача проти розгляду справи за відсутності представника відповідача не заперечував, вимоги позову підтримав, просив їх задовольнити.

Повно та всебічно дослідивши матеріали справи, оцінивши докази наявні у суду, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Порядок та методи визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, встановлені розділом III Митного кодексу України (надалі - МКУ) і базуються на положеннях Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі.

Відповідно до Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі за митними органами зберігається право перевіряти інформацію імпортерів щодо визначення митної вартості з точки зору її повноти і прав (стаття 17 та додаток III, параграф 6 Угоди).

Відповідно до статті VII ГАТТ оцінка ввезеного товару для митних повинна ґрунтуватися на дійсній вартості ввезеного товару або вартості аналогічного товару.

З метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, відповідно до положень частини п`ятої ст.54 МКУ, митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документу чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості.

Дані про митну вартість і її складові повинні піддаватися обчисленню (частина друга ст.52 МКУ).

З урахуванням положень ст.52 МКУ, відомості про складові митної в повинні бути документально підтверджені.

Згідно з частиною п`ятою ст.54 МКУ, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має застосовувати різні форми контролю, передбачені МКУ.

Однією з форм контролю, відповідно до частини першої ст.336 МКУ є перевірка документів та відомостей, які надаються під час переміщення т через митний кордон України.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу визначених у частині першій статті 58 МКУ.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваж ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування.

З матеріалів справи вбачається, що позивач 05.07.2019 р. звернувся до Одеської митниці ДФС з метою здійснення митного оформлення товару: «посуд столовий і кухонний з тонкої кераміки», ввезеного на митну територію України за Контрактом від 29.08.2016 р. №193/Т, укладеним з компанією FUJLAN DEHUA YANHONG GERAMICS., LTD (Китай).

Електронна митна декларація була зареєстрована за №UA500170/2019/015719.

Митна вартість товару заявлена за ціною договору (основний метод) відповідно до ст. 58 МКУ на рівні 1,9 дол.США за кг нетто.

За результатами здійснення контролю за правильністю та повнотою визначення декларантом митної вартості товару у поданих позивачем документах виявлені розбіжності та відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, що обумовили необхідність запиту встановлених ст. 53 МК додаткових документів та відомостей.

Так, на підставі ч. 3 ст. 53 МКУ, п. 2.5 Правил заповнення декларації митної вартості, які затверджені наказом Міністерств фінансів України від 24.05.2012 №599, Одеською митницею повідомлено декларанта про необхідність подання протягом 10 календарних днів додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості, а саме:

переклад копії митної декларації країни відправлення;

виписку з бухгалтерської документації.

Також вказано, що декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у нього документи для підтвердження заявленою ним митної вартості товарів.

Декларантом позивача ТОВ "Інтер Транс Лоджістікс" листом від 17.07.2019 р. №1707-1 було надіслане повідомлення з інформацією про те, що додаткові документи надаватися не будуть.

17.07.2019 р. Одеською митницею ДФС прийнято Рішення про коригування митної вартості товару №UA500170/2019/000024/2 до рівня 3,86 дол.США за кг нетто та картка відмови в прийняття митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500170/2019/00172.

Товар було випущено у вільний обіг за МД №UA500170/2019/017536 від 30.07.2019 за умови забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X МКУ.

Сплату різниці митних платежів за митною вартістю, визначеною декларантом, та митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів, при митному оформленні товарів забезпечено фінансовою гарантією у розмірі 442949,65 грн. шляхом внесення коштів на відповідний рахунок органу доходів і зборів.

Не погоджуючись з такими рішеннями митниці позивач звернувся до суду з даним позовом.

Частиною 1 статті 7 МК України встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, застосування механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, справляння митних платежів, ведення митної статистики, обмін митною інформацією, ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, здійснення відповідно до закону державного контролю нехарчової продукції при її ввезенні на митну територію України, запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил, організація і забезпечення діяльності митних органів та інші заходи, спрямовані на реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, становлять державну митну справу.

Митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своїх повноважень з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку (п.24 ч.1 ст.4 МК України).

Відповідно ч.2 ст.53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводиться розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт); рахунок-фактура (інвойс) або рахунок - проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною 3 вказаної статті також передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у ч.2 цієї статті, містять розбіжності, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою , контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний та авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Відповідно до ч.1, 2, 3 ст. 54 МК України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч. 1 статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 Митного кодексу України.

Приписами ст. 337 МК України передбачено, що перевірка документів та відомостей, які подаються органам доходів і зборів під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій шляхом проведення: формато - логічного контролю; контролю співставлення; контролю із застосуванням системи управління ризиками та в інші способи, передбачені цим Кодексом.

Згідно п.1 ч.4 ст.54 МК України, контроль заявленої декларантом митної вартості товарів здійснюється шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч.6 ст.54 МК України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.2 – 4 ст.53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно ч.1 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених ч.6 ст.54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Частиною 2 ст.55 МК України визначено, що прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених ч.3 ст.53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Передбачене частиною п`ятою статті 54 Митного кодексу України право митного органу на витребування у декларанта додаткових документів реалізується виключно з підстав, які передбачені частиною третьою статті 53 Митного кодексу України, - надання декларантом документів, які містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Тобто, наведені приписи зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару, а відтак суперечності ( розбіжності) між відомостями які не впливають на ціну товару та інші складові митної вартості не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару та витребування додаткових документів, передбачених ч.3 ст.53 МКУ.

Обставини прийняття рішення вказані у гр.33 рішення.

Так, за результатом опрацювання всіх поданих декларантом документів встановлено, що подані документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки та не містять усіх відомостей, що підтверджують митну вартість товарів, а саме:

1. Положення міжнародних документів та норм законодавства України передбачають зазначення достовірних відомостей про вартість товарів (в тому і про вартість упаковки або вартості пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних з пакуванням) не тільки в зовнішньоекономічному договорі (контракті), але в рахунку-фактурі (інвойсі), пакувальному листі тощо, а тому відсутність у поданих до митного оформлення документах (інвойсі тощо) відомостей про вартість упаковки або вартості пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних з пакуванням, виключало можливість перевірки органом доходів і зборів числового значення заявленої митної вартості у відповідності до умов частини 1 статі 54 Митного кодексу України.

У наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару.

В рахунку-фактурі (інвойсі) №YН180925 від 20.03.2019 р. не зазначений перелік витрат, які входять до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема, не зазначено того, чи входить вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

В пакувальному листі б/н від 20.03.2019 р. не зазначено того, чи входить вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

2. Оскільки розмір страхового платежу (плата за страхування, яку страхувальник зобов`язаний внести страховику згідно з договором страхування; витрати на страхування) залежить від розміру страхової суми, відсутність документів про витрати на страхування товару виключала можливість перевірки органом доходів і зборів числового значення вартості страхування як складової частини заявленої митної вартості у відповідності до умов частини 1 статі 54 Митного кодексу України.

Згідно з Міжнародними правилами інтерпретації комерційних термінів Інкотермс мінімальне страхування має покривати зазначену в договорі ціну плюс 10% (тобто 110%) і повинно бути обумовлене у валюті договору.

Проте жодного документу про витрати на страхування товару надано не було.

3. Для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до ч. 2 ст. 53 МКУ подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

У наказі МФУ від 24.05.2012 №599 наведено перелік документів, що підтверджують вартість перевезення.

Проте, до митного оформлення жоден з наведених у наказі документів не надано.

Згідно з наданим до митного оформлення рахунку-фактурі про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця Договору (Контракту) відшкодування витрат на морський фрахт та експедиторську винагороду від 13.05.2019 р. №CLL165/19 відсутня інформація щодо сплати зазначених послуг.

4. У наданій до митного оформлення копії експортної декларації країни відправлення від 28.03.2019 р. №370820190080153193 відсутнє посилання на зовнішньоекономічний Договір (Контракт) від 29.08.2016 р. №193Т та інвойс від 20.03.2019 р. №YH180925, також має арифметичні помилки.

У наказі МФУ від 24.05.2012 р. №599 наведено перелік документів, що підтверджують вартість перевезення.

Проте, до митного оформлення жоден з наведених у наказі документів не надано.

Для підтвердження заявленої митної вартості митницею додаткового були витребувані у декларанта переклад копії митної декларації країни відправлення та виписку з бухгалтерської документації, які позивачем надані не були.

З метою забезпечення повноти оподаткування було проведено аналіз баз даних ЄАІС та встановлено, що по товару №1 рівень митної вартості за товарами , митне оформлення яких вже здійснено є більшим – 3,86 дол.США/кг нетто (митна декларація №UA500120/2019/006229 від 27.06.2019 р.) ніж заявлено декларантом – 1,9000 дол.США/кг нетто.

Отже, за наведених обставин, вартість товару відкоригована за резервним методом визначення митної вартості товару.

Досліджуючи прийняті митницею рішення та картку на предмет їх відповідності закону, суд виходить з наступного.

Матеріалами справи підтверджується, що 29.08.2016 р. було укладено Контракт №193/Т між ТОВ «ТД Оптіма» та FUJLAN DEHUA YANHONG GERAMICS., LTD (Китай) (надалі - Контракт) щодо придбання керамічного посуду, ціна, асортимент та кількість якого вказана в комерційних рахунках (надалі - товар).

Відповідно до п. 5.2 Контракту, товар повинен бути упаковано в картонні коробки. Вартість упаковки входить до ціни товару.

Відповідно до Доповнення № 01 від 25.12.2016 р. до Контракту №193/Т від 29.08.2016 р., змінено адресу декларанта.

Сторонами визначено умови поставки як FОВ СN XIАМЕN згідно ІНТЕРКОМС в редакції 2000 року (вартість товару + фрахт).

Продавцем було надано Декларанту Прайс-лист від 19.03.2019 року, де вказано ціну Товару згідно умов поставки FОВ ХІАМЕN, Китай згідно ІНТЕРКОМС 2000 року,

20.03.2019 р. продавцем виставлено комерційний рахунок-фактура №YH180925, відповідно до якої визначено асортимент, кількість та ціна товару (посуд столовий і кухонний з грубої кераміки:), а саме:

- набір для спеція та серветок на підставці 1332 шт.,

- масельничка 11064 шт.,

- банка з замком 900 мл - 5652 шт.,

- банка з замком 750 мл. 8568 шт.,

- банка з замком 500 мл. 9768 шт.,

- підставка під ложку 16488 шт.,

- набір ємностей, 3 предмети 500 мл. на подставке 3504 шт.,

- сазарниця 450 мл. 10260 шт.)

Загальна вартість товару становить 31500,00 дол. США.

Компанією було запаковано товар відповідно до рахунку №YНІ80925 від 20.03.2019 р., вказано реквізити постачальника та декларанта, що підтверджується пакувальним листом від 20.03.2019 року.

На підставі рахунку № НОМЕР_1 згідно Контракту продавцем надано покупцю сертифікат якості товару від 20.03.2019 року, специфікацію №7 від 20.03.2019 р. та сертифікат походження № С193501В01130005 від 09.04.2019 р.

10.04.2019 р. декларант сплатив кошти в сумі 31 500,00 дол. США згідно рахунку №YН180925 від 20.03.2019 р., що підтверджується платіжним дорученням в іноземній валюті № 23 від 10.04.2019 р.

Товар було погружено на судно, що підтверджується коносаментом (Bill of lading) №609988.

Відповідно до заявки № СLL05615/1 від 30.03.2019 р. до Договору К-20/17 від 21.08.2017 р., перевезення товару здійснювало ТОВ «Керріленд Логістик».

13.05.2019 р. перевізником ТОВ «Керріленд Логістик» виставлено декларанту рахунок №СLL165/19 на оплату витрат на морський фрахт та експедиторську винагороду в розмірі 81004,00 грн.

28.05.2019 р. декларант сплатив витрати на перевезення товару згідно рахунку №СLL165/19 від 13.05.2019 року, що підтверджується платіжним дорученням №1439.

Таким чином, декларантом були надані документи, які передбачені положеннями ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України.

Відповідно до пп. «в» п. 2 ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням.

Відповідно до п.п. 1, 2 Контракту, продавець продає, а покупець купує керамічний посуд, ціна, асортимент та кількість якого вказана в Комерційному рахунку. Ціна за товар визначається в доларах США.

Відповідно до п. 5.1 Контракту, продавець передає, а покупець отримує товар відповідно до Коносаменту, Комерційному рахунку та пакувальному листу.

Відповідно до п. 5.2 Контракту, товар повинен бути упаковано в картонні коробки. Вартість упаковки входить у ціну товару.

Тобто, Контрактом визначено, що вартість упаковки входить у вартість товару.

Нормами чинного законодавства не передбачено виділення ціни вказаних складових в ціни товару або подачі до митного органу калькуляції собівартості товару, крім випадку передбаченого ч. 4 ст. 53 МК України, якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.

Проте, відносно обґрунтованості зв`язку між покупцем і продавцем, яка вплинула на формування ціни, митним органом не зазначалось.

Відтак суд вважає необґрунтованими посилання митного органу на необхідність подання декларантом документи про вартість упаковки.

Позивач придбав товар у продавця на умовах FОВ CN XIAMEN, Китай (Інкотермс 2010), тобто продавець повинен поставити товар на борт судна, номінованого покупцем в зазначеному порту відвантаження, а витрати на перевезення зазначеного товару в порт розвантаження та всі інші зобов`язання після перетину товаром борту судна бере на себе покупець.

Продавець зобов`язаний за власний рахунок забезпечити пакування товару, необхідне для перевезення товару, пакування здійснюється в тій мірі, в якій обставини, що стосуються транспортування (наприклад, засоби перевезення, місце призначення), були повідомлені продавцю до укладення договору купівлі-продажу. Упаковка повинна містити належне маркування.

Оскільки поставка спірного товару була здійснена у тарі постачальника товару, відповідно її вартість вже входить у ціну товару.

Однак, митним органом не враховані умови поставки товару та умови Контракту, відповідно до яких пакування товару здійснюється за рахунок продавця, та надані до митного оформлення документи, з яких вбачається, що вартість упаковки входить до ціни товару.

Під час судового розгляду справи митним органом пояснень з даного приводу не надано.

Документи щодо страхування позивачем не надавались, оскільки не передбачені умовами Контракту та умовами поставки товару. Відтак суд дійшов висновку, що у позивача був відсутній обов`язок надавати документи, що не стосуються умов поставки товару та не включаються до складової ціни товару, а відповідач не має права такі документи вимагати.

Крім того, декларантом було надало відповідачу копію митної декларації країни відправлення, про що свідчить інформація вказана самим відповідачем в Рішенні та картці відмови у митному оформленні.

Оскільки митна декларація країни відправника виготовляється самою іноземною Компанією і не є основним документом, за яким визначається вартість товару, то Відповідач не має брати її за основу визначення складової вартості товару.

Доводи відповідача про те, що не зазначення Компанією в митній декларації країни відправника номеру контракту та номеру інвойсу вплинуло на визначення числового значення вартості товару, не можуть братись до уваги, оскільки не є підставою для коригування митної вартості товару і ніяким чином не може впливати на його ціну та визначення митних платежів.

Під час судового розгляду справи митним органом не обґрунтовано яким чином митна декларація країни відправника впливає на складові митної вартості товару, судом таких обставин також не встановлено.

Декларантом надано відповідачу Контракт, комерційний рахунок та платіжне доручення в Іноземній валюті, які є підтвердженням вартості товару в розмірі 31500,00 дол.США та факту оплати за товар.

Також, судом встановлено, що декларантом для підтвердження витрат на транспортування товару до митного оформлення було подано:

договір №К-20/17 про транспортно-експедиційне обслуговування зовнішньо- торгівельних та транзитних вантажів від 21.08.2017 р., укладений з ТОВ «Керіленд Логістик»;

заявка № СLL05615/1 від 30.03.2019 р. до Договору К-20/17 про транспортно- експедиційне обслуговування зовнішньо-торгівельних та транзитних вантажів від 21.08.2017 року на перевезення товару;

рахунок № СLL165/19 від 13.05.2019 р., виставлений ТОВ «Керріленд Логістик» на оплату витрат на морський фрахт та експедиторської винагороди в розмірі 81004,00 грн.

28.05.2019 р. декларант сплатив витрати на перевезення товару згідно рахунку №СLL165/19 від 13.05.2019 р., що підтверджується платіжним дорученням №1439.

04.10.2019 року декларантом в порядку ст. 55 МК України було додатково подано відповідачу заяву про надання додаткових документів та платіжне доручення №1439 про оплату послуг транспортування товару в розмірі 81004,00 грн.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку, що у документах, які були подані позивачем до митного оформлення містилися усі відомості, що підтверджували числові значення складових митної вартості товарів, тому у митного органу були відсутні підстави вважати, що позивачем заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, а відтак суд не вбачає законних підстав для коригування митної вартості товару та відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю.

По суті вказані митним органом зауваження носять формальний характер, що у їх сукупності та окремо кожне не вказує про наявність підстав для коригування заявленої декларантом вартості товару.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що вказувати про можливі порушення позивачем та/або припущення з боку суб`єкта владних повноважень є неприпустимим. Суд не може включати такі докази до предмету дослідження, оскільки вони не є належними доказами в розумінні положень КАС України.

Крім того, суд з аналогічних підстав не враховує доводи митного органу, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення.

Відповідно до ч.1 ст.57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції) (ч.2 ст.57 МК України).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (ч.3 ст.57 МК України).

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу (ч.6 ст.57 МК України).

Відповідно до п.4 ст.57 МК України у разі, якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у п.2 ч.1 ст.57 МК України.

При цьому, застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями ст. 59 та 60 МК України. Під час консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Згідно ч.8 ст.57 МК України у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Частиною 1 ст.58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); не впливають значною мірою на вартість товару; щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Відповідно до ч.2 ст.58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Аналіз положень ч.3 ст.53, ч.1, 2 та 5 ст.54, ст.58 МК України дає підстави для висновку про те, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у ст.58 МК України.

Митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, що пов`язують з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість, та витребувати від декларанта додаткові документи лише якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

Отже, з огляду на законодавчо встановлену компетенцію митниці при перевірці митної вартості імпортованих товарів, зазначені розбіжності мають стосуватися лише числового значення заявленої митної вартості чи розрахунку митної вартості здійсненої декларантом.

Як вбачається з оскаржуваного Рішення підставою для його прийняття є результат опрацювання всіх поданих декларантом документів, в ході якого встановлено, що подані документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

Відповідно до ч.3, 4 ст.53 МК України, право органу доходів і зборів на висунення письмової вимоги про надання додаткових документів виникає лише у разі, коли у документах, поданих для митного оформлення згідно ч.2 ст.53 МК України, наявні розбіжності, ознаки підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, наявні обґрунтовані підстави вважати, про наявність взаємозв`язку між продавцем і покупцем, який впливає на заявлену декларантом митну вартість.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст.53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Отже, сам факт подання декларантом не всіх додаткових документів без належного обґрунтування митницею, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не є підставою для відмови в митному оформленні товару.

Разом з тим, митний орган, встановивши вищевказані розбіжності, жодним чином не обґрунтовує, яким чином зазначені розбіжності, позбавляють митний орган можливості перевірити заявлену митну вартість імпортованого товару та зв`язок виявлених порушень з документами, що були додаткового витребувані.

З доказів, наявних в матеріалах справи вбачається, що позивачем надано усі необхідні документи, що стосуються числового значення митної вартості товару або методу її визначення, документи містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що органи доходів і зборів мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає органу доходів і зборів право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Відтак, наведені приписи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхiднi для підтвердження того чи іншого показника.

В свою чергу, відсутність в рішенні про коригування митної вартості товарів інформації з належним обґрунтуванням того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Такий висновок, зокрема, узгоджується з правовою позицією, викладеній Верховним Судом України в постанові від 31.03.2015 у справі № 21-127а15, який має враховуватись при застосуванні норм права у подібних правовідносинах відповідно до підпункту 8 пункту 1 розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем надано відповідачу для митного оформлення імпортованого товару документи, що передбачені частиною 2 статті 53 МК України, та відповідно до статті 49 МК України визначена митна вартість базується на ціні, що фактично сплачена за ці товари.

Подані документи містили достовірні числові дані, які підтверджували митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами ч.ч.4, 5 статті 58 МК України, до митної вартості додані фактичні витрати, понесені на оплату перевезення морським транспортом.

Окремо суд звертає увагу, що коригування митної вартості здійснено на підставі інформації баз даних ЄАІС, а саме митної декларації від 27.06.2019 р. №UА500120/2019/006229 - 3,86 дол. США/кг.

Судом встановлено, що в рішенні не зазначено чіткої докладної інформації та джерел, на підставі яких було відкориговано митну вартість за шостим резервним методом.

Відповідач обмежився лише зазначенням номеру митної декларації без будь-яких інших реквізитів (дати прийняття рішень, опис товару, асортимент, характеристики тощо).

Також, не зазначено в ході проведення якого саме з заходів, передбачених процедурою контролю правильності визначення митної вартості митницею було використано дане джерело.

Крім того, відповідачем визначено вартість за кг товару у розмірі 3,86 дол. США, проте не вказано одиницю виміру (кг або шт. тощо), не враховано та не вказано умови поставки аналогічного товару за вищевказаною декларацією, транспорті витрати, об`єм тощо.

Відповідач серед іншого не зазначив за яких умов поставки, комерційних умов та інше проводилось оцінювання товару за іншими деклараціями, що в свою чергу унеможливлює об`єктивно оцінити та дослідити на предмет дотримання закону дії митного органу стосовно прийняття спірного рішення.

Суд зазначає, що автоматизована система аналізу та управління ризиками з об`єктивних причин не може містити усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар. Факт наявності у автоматизованій системі митного органу інформації, що товар, який задекларовано позивачем, розмитнювався ним раніше чи іншими особами за значно вищою вартістю, за відсутності інших визначених законом підстав, не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.

Підсумовуючи викладене суд встановив:

відповідачем не наведено обґрунтованих пояснень щодо визначення ціни на товар, якими критеріями він керувався, правомірні підстави для формування таких висновків із зазначенням відповідної норми, відтак суд зазначає про їх відсутність.

під час судового розгляду справи встановлено, що підприємство для митного оформлення і підтвердження митної вартості надало достатні документи для застосування основного методу визначення митної вартості. Надані документи підтверджують числові значення складових митної вартості, відомості в них не мають протиріч та розбіжностей дозволяють провести обчислення митної вартості.

позивачем надано митниці належний та достатній пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару, визначеної за основним методом, а відповідачем не підтверджено належними доводами наявність у поданих декларантом документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар, правильність визначення митної вартості позивачем за основним методом відповідачем не спростована, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена.

У зв`язку з чим, вбачається безпідставність відмови митним органом позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, враховуючи що відповідачем не наведено доказів того, що документи, подані для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.

Решта доводів сторін висновків суду по суті спору не спростовують.

Судом при вирішенні спору враховано, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого згідно з усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «РуїсТоріха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).

Приписами ч. 2 ст. 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно ч. ч. 1-3 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За наведених обставин у сукупності, встановивши дійсні обставини справи у взаємозв`язку із системним аналізом положень чинного законодавства України і матеріалів справи, позовна заява підлягає задоволенню у повному обсязі.

Таке рішення суду матиме наслідком дотримання судом основних принципів здійснення судочинства.

В порядку розподілу судових витрат, з огляду на положення ч.1 ст.139 КАС України, документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 8565,24 грн. підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 6, 72-77, 139, 242-246, 250, 255, 293, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “ТД Оптіма” до Одеської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови, - задовольнити;

Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №UA500170/000024/2 від 17.07.2019 р.;

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийняття митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500170/2019/00172.

В порядку розподілу судових витрат стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ТД Оптіма” документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 8565,24 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці Держмитслужби.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 17 березня 2020 року.

Суддя В.С. Віхрова