Ухвала суду № 88233933, 17.03.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

УХВАЛА

17 березня 2020 року Справа №160/2830/20

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Конєва С.О., розглянувши матеріали адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "МІРОНА ПЛЮС" до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, оформленого протоколом від 07.02.2020р., зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

12.03.2020р. Товариство з обмеженою відповідальністю "МІРОНА ПЛЮС" звернулося з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області та просить:

- визнати протиправними та скасувати рішення Комісії Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, оформлене протоколом від 07.02.2020р., про включення позивача до переліку ризикових платників податку, як такого, що відповідає п.8 Критеріїв ризиковості;

- зобов`язати відповідача у встановленому законом порядку виключити позивача з переліку ризикових платників податку, як такого, що відповідає п.8 Критеріїв ризиковості.

Вивчивши матеріали поданого адміністративного позову, суд приходить до висновку про те, що зазначений позов слід залишити без руху на підставі ч. 1 ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з наступного.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160,161, 172 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1, ч. 2 ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160,161 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху і встановлює строк для їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позову без руху.

Згідно п.4, п.5 ч.5 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в позовній заві зазначаються, зокрема, зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Разом з тим, зі змісту позовної заяви вбачається, що вона не містить викладу обставин, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги про зобов`язання відповідача у встановленому законом порядку виключити позивача з переліку ризикових платників податку, як такого, що відповідає п.8 Критеріїв ризиковості, в порушення вимог п.4, п.5 ч.5 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України.

Частиною 3 ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Отже, аналіз вказаної норми свідчить про те, що документом про сплату судового збору є саме оригінал відповідної квитанції або платіжного доручення про сплату судового збору.

За приписами ст.4 Закону України “Про судовий збір” встановлені ставки судового збору, зокрема, за подання адміністративного позову немайнового характеру юридичною особою - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який станом на 01.01.2020р. становить 2102 грн.

Тобто, позивач за подання даного адміністративного позову з однією вимогою немайнового характеру повинен був сплатити судовий збір у розмірі 2102 грн.

Так, як вбачається із доданих до позовної заяви документів, позивач на підтвердження сплати судового збору надав суду копію платіжного доручення №91 від 11.03.2020р., яке не є оригіналом платіжного документа, а отже зазначена копія платіжного доручення не є належним доказом сплати судового збору за подання позивачем даного позову до суду.

Тобто, як вбачається із доданих до позовної заяви документів, позивачем до адміністративного позову не додано оригіналу документу про сплату судового збору у розмірі 2102 грн. за подання позовної заяви у цій справі в порушення вимог ст.4 Закону України “Про судовий збір”, ч.3 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України.

Також і ч.4 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Так, як вбачається зі змісту позову, позивач у позові посилається на те, що відповідачем не дотримано вимог законодавства при прийнятті оспорюваного рішення про включення позивача до переліку ризикових платників платників податків, проте відповідних доказів, які б надавали суду змогу встановити вказаний факт, позивачем до позову не додано в порушення вимог ч.4 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України.

Окрім того, відповідно до ч.7 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України до заяви про визнання індивідуального акта протиправним додається також оригінал або копія оспорюваного акта.

Разом з тим, позивачем до адміністративного позову не надано оригіналу або належним чином засвідченої копії оспорюваного рішення Комісії Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, оформлене протоколом від 07.02.2020р., про включення позивача до переліку ризикових платників податку, як такого, що відповідає п.8 Критеріїв ризиковості в порушення вимог ч.7 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України.

При цьому, суд визнає необґрунтованим заявлене позивачем у позові клопотання про витребування рішення Комісії Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, оформлене протоколом від 07.02.2020р., про включення позивача до переліку ризикових платників податку, як такого, що відповідає п.8 Критеріїв ризиковості, виходячи з наступного.

Так, за приписами ч.1, ч.2, ч.4 ст.79 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом із поданням позовної заяви.

Учасник справи також повинен надати докази, які підтверджують, що він здійснив усі залежні від нього дії, спрямовані на отримання відповідного доказу.

Частиною 1 ст.80 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом.

У відповідності до п.4 ч.2 ст.80 Кодексу адміністративного судочинства України, у клопотанні про витребування доказів повинно бути зазначено, зокрема, заходи, яких особа, що подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів, та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.

Враховуючи зазначене, аналізуючи зміст викладеного у позові клопотання про витребування оспорюваного рішення та доданих на його підтвердження доказів, суд приходить до висновку, що позивачем не надано доказів та не наведено причин неможливості надання оспорюваного рішення, оформленого протоколом самостійно виходячи з вимог ч.4 ст.79 Кодексу адміністративного судочинства України, як і не надано доказів вжиття позивачем самостійно усіх залежних від нього дій, спрямованих на отримання відповідного рішення, що встановлено п.4 ч.2 ст.80 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що позивачем позов поданий без додержання вимог, встановлених ст.ст. 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому даний позов підлягає залишенню без руху із встановленням позивачеві строку для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позову без руху.

Вищезазначені недоліки позовної заяви мають бути усунені позивачем у п`ятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позову без руху шляхом надання до канцелярії суду:

- адміністративного позову, оформленого відповідно до вимог ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: із зазначенням у ньому викладу обставин, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги про зобов`язання відповідача у встановленому законом порядку виключити позивача з переліку ризикових платників податку, як такого, що відповідає п.8 Критеріїв ризиковості у відповідності до вимог п.4, п.5 ч.5 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України та з урахуванням вимог ч.1 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України;

- оригіналу документу про сплату судового збору у розмірі 2102 грн. за подання даного адміністративного позову до суду юридичною особою з вимогами немайнового характеру у відповідності до вимог ст.4 Закону України “Про судовий збір” та ч.3 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України;

- доказів, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, а саме: доказів на підтвердження того, що відповідачем не дотримано вимог законодавства при прийнятті оспорюваного рішення про включення позивача до переліку ризикових платників податків у відповідності до вимог ч.4 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України;

- оригіналу або засвідченої копії оспорюваного рішення Комісії Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, оформлене протоколом від 07.02.2020р., про включення позивача до переліку ризикових платників податку, як такого, що відповідає п.8 Критеріїв ризиковості у відповідності до вимог ч.7 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі викладеного, керуючись п.4, п.5 ч.5 ст.160, ч.3, ч.4, ч.7 ст.161, ч.1 ст.169, ст.ст.243,248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "МІРОНА ПЛЮС" до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, оформленого протоколом від 07.02.2020р., зобов`язання вчинити певні дії - залишити без руху.

Позивачеві у п`ятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позову без руху усунути недоліки позовної заяви шляхом надання до канцелярії суду:

- адміністративного позову, оформленого відповідно до вимог ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: із зазначенням у ньому викладу обставин, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги про зобов`язання відповідача у встановленому законом порядку виключити позивача з переліку ризикових платників податку, як такого, що відповідає п.8 Критеріїв ризиковості у відповідності до вимог п.4, п.5 ч.5 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України та з урахуванням вимог ч.1 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України;

- оригіналу документу про сплату судового збору у розмірі 2102 грн. за подання даного адміністративного позову до суду юридичною особою з вимогами немайнового характеру у відповідності до вимог ст.4 Закону України “Про судовий збір” та ч.3 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України;

- доказів, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, а саме: доказів на підтвердження того, що відповідачем не дотримано вимог законодавства при прийнятті оспорюваного рішення про включення позивача до переліку ризикових платників податків у відповідності до вимог ч.4 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України;

- оригіналу або засвідченої копії оспорюваного рішення Комісії Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, оформлене протоколом від 07.02.2020р., про включення позивача до переліку ризикових платників податку, як такого, що відповідає п.8 Критеріїв ризиковості у відповідності до вимог ч.7 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України.

Реквізити, на які підлягає сплаті судовий збір: р/р отримувача №UA238999980313131206084004008 УК у Чечелівському районі м.Дніпра, код ЄДРПОУ 37989253, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО) 899998, код класифікації доходів бюджету 22030101.

Роз`яснити позивачеві, що відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Ухвала суду не підлягає оскарженню окремо від ухвали про повернення заяви згідно до вимог ст.ст. 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України та набирає законної сили у строки, встановлені ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.О. Конєва