Ухвала суду № 88233878, 27.02.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

27 лютого 2020 року Справа № 160/1624/20 Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Горбалінський В.В., розглянувши заяву Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» про поновлення пропущеного процесуального строку по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» до Дніпровської митниці Держмитслужби про визнання протиправним і скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

11.02.2020 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» до Дніпровської митниці Держмитслужби, в якій позивач просить:

- визнати протиправною і скасувати картку відмови у митному оформлені (виписку) товарів №UA110080/2017/00072 від 02.10.2017 року.

17.02.2020 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду позовну заяву залишено без руху та зобов`язано позивача подати заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати належні підстави для поновлення строку.

Зі змісту заяви про поновлення пропущеного процесуального строку, вбачається, що позивачу було відомо про оскаржувану картку відмови у митному оформлені (виписку) товарів №UA110080/2017/00072 від 02.10.2017 року, саме у 2017 році та позивач зазначає, що у нього були наявні труднощі в наданні доказів неправомірності картки відмови у митному оформленні товарів №UA110080/2017/00072 від 02.10.2017 року в шестимісячний термін. З огляду на цю обставину, позивач просить поновити строк звернення до суду з визначеним адміністративним позовом.

Відповідно до ч.2 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

З матеріалів справи вбачається, що позивач не звернувся до адміністративного суду в шестимісячний термін, передбачений ч.2 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України, посилаючись на те, що в нього не було доказів неправомірності картки відмови у митному оформленні товарів №UA110080/2017/00072 від 02.10.2017 року, проте позивачем в 2017 році оскаржувались класифікаційні рішення КТ-UA110000-0079-2017 від 13.04.2017 року та КТ-UA110000-0131-2017 від 19.06.2017 року, які були покладені в основу прийняття картки відмови у митному оформленні товарів №UA110080/2017/00072 від 02.10.2017 року. Тобто, за змістом наведених вище обставин, можна дійти висновку про безпосередню обізнаність особи про факти порушення її прав та й об`єктивну можливість цієї особи знати про ці факти.

Згідно ч.3 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Згідно ч.4 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України суд не може витребовувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів.

Відповідно ч.1 ст. 114 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання чи подання відповідних доказів стане згодом неможливим або утрудненим.

Вищезазначеними нормами передбачають достатньо правових механізмів збору доказів та їх забезпечення. Отже, посилання позивача на труднощі зі збором доказів та їх отримання поза межами 6 місячного строку звернення до суду є необґрунтованим та безпідставним, оскільки Кодексом адміністративного судочинства України наведено різні способи доказування у справі та доведення своєї позиції в суді.

Дослідивши матеріали справи суд дійшов висновку, що позивач не наводить поважних підстав пропуску строку звернення до адміністративного суду, оскільки обгрунтування пропуску строку звернення до суду тривалим процесом збору доказів не є причиною для пропущення строку звернення до суду.

Таким чином, наведені позивачем причини пропуску строку є не поважними, а тому вони не підлягають поновленню.

Відповідно до ч.2 ст.123 Кодексу адміністративного судочинства України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Відповідно до п. 9 ч. 4 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

Враховуючи, що провадження у справі на даний час не відкрито, суд вважає, що позовна заява Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» підлягає поверненню позивачеві.

На підставі викладеного, керуючись ст. 123, 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

У поновленні пропущеного строку звернення до суду - відмовити.

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» - повернути позивачу.

Копію ухвали про повернення позовної заяви, разом із позовною заявою та доданими до неї матеріалами, направити особі, яка її подала.

Роз`яснити позивачу, що відповідно до ч. 8 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України, повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала суду набирає законної сили та може бути оскаржена до Третього апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, передбачені статтями 256 та 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Горбалінський