Рішення № 88228725, 16.03.2020, Херсонський міський суд Херсонської області

Справа № 766/4426/20 н/п 2-о/766/579/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.03.2020р. Херсонський міський суд Херсонської області

у складі: головуючої судді Зуб І.Ю.,

при секретарі Матієнко А.О.,

справа №766/4426/20; 2-о/766/579/20

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 (паспорт серії НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ), заінтересовані особи: ОСОБА_2 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ), Корабельний районний у місті Херсоні відділ державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (ЄДРПОУ 04060237, місцезнаходження: м. Херсон, вул. Перекопська, 166) про встановлення факту укладення шлюбу та народження дитини,

В С Т А Н О В И В:

У березні 2020 року заявник звернулася до суду з зазначеною заявою, в обґрунтування якої вказала, що10.01.2018 року між нею та ОСОБА_2 Феодосійським міським відділом запису актів цивільного стану Департаменту запису актів цивільного стану Міністерства юстиції Республіки Крим було зареєстровано шлюб. Після реєстрації шлюбу їй було привласнено прізвище « ОСОБА_2 ». Від цього шлюбу ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Сімферополь Автономної Республіки Крим у заявника народилась дитина жіночої статі, територія якого тимчасово непідконтрольна Україні. При зверненні до Корабельного районного у м. Херсоні відділу державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) стосовно державної реєстрації укладення шлюбу та народження дитини, заявнику було відмовлено, оскільки будь-який документ, виданий органами, їх посадовими та службовими особами на тимчасово неконтрольованих територіях, не створює правових підстав та рекомендовано було звернутися до суду для вирішення питання щодо встановлення факту народження особи на підставі п.8 ст.256 ЦПК України. Встановлення факту укладення шлюбу та народження дитини необхідно для здійснення державної реєстрації шлюбу та народження в органах ДРАЦС та отримання свідоцтва про шлюб та народження дитини.

Заявник надала до суду заяву, в якій просила провести розгляд справи за її відсутності, заяву підтримала у повному обсязі (а.с.16).

Заінтересована особа ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився.

Представник заінтересованої особи - Корабельного районного у м. Херсоні відділу державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), будучи належним чином повідомленим про час, день та місце розгляду справи, до суду не з`явився.

За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін на підставі наявних у справі письмових доказів без фіксування судового засідання технічними засобами.

Дослідивши зібрані по справі докази, судом встановлено наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України від 20 жовтня 2014 N 1706-VII "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб": "внутрішньо переміщеним особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яке знаходиться на території України на законних підставах і має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання в результаті або щоб уникнути негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини і надзвичайних ситуацій природного або техногенного характеру.

Адресою покинутого місця проживання внутрішньо переміщеного особи в розумінні цього Закону визнається адреса місця проживання на момент виникнення обставин, зазначених у частині першій цієї статті ".

Відповідно до статті 4 цього Закону "1. Факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеного особи, чинного безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.

Підставою для постановки на облік внутрішньо переміщеного особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені у статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення.

Відповідно до копії довідки від 13.03.2020 року № 6523-5000278697 ОСОБА_1 взято на облік внутрішньо переміщеної особи із зазначенням фактичного місця проживання за адресою: АДРЕСА_2 .

Виходячи з цього, цивільна справа за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту в частині укладення шлюбу підсудна за місцем проживання заявника ( у відповідності до ст.316 ЦПК України) Херсонському міському суду Херсонської області.

Згідно п.4,7 ч.1 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження, зокрема, справи про реєстрацію шлюбу, народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження.

Відповідно до п.18 постанови Пленуму Верховного суду України № 5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», рішення суду про встановлення факту, що має юридичне значення, не замінює собою документів, що видають зазначені органи, а є лише підставою для їх одержання.

Щодо вимоги про встановлення факту реєстрації шлюбу на тимчасово окупованій території України.

З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце народження - м. Старий Крим, Кіровського району, Автономної Республіки Крим та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце народження - м. Старий Крим, Кіровського району, Автономної Республіки Крим, уклали шлюб 10.01.2018 року (а.с. 10).

В свідоцтві про укладення шлюбу останній зареєстрований «Феодосійським міським відділом записів актів цивільного стану Департаменту записів актів цивільного стану Міністерства юстиції Республіки Крим», актовий запис № 2, свідоцтво про укладення шлюбу ( НОМЕР_3 від 10.01.2018 року. Після реєстрації шлюбу ОСОБА_1 присвоєно прізвище « ОСОБА_2 » (а.с. 10).

У наявній в матеріалах справи копії свідоцтва про укладення шлюбу зазначено, що особи, які уклали шлюб - ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є громадянами Російської Федерації (а.с. 10).

До заінтересованої особи Корабельного районного у місті Херсоні відділу державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) заявник з заявами про реєстрацію шлюбу не зверталася. Доказів в розрізі положень ст. ст. 76-81 ЦПК України на підтвердження зворотного в розпорядження суду не надано.

Заявник звернулася до Корабельного районного у місті Херсоні відділу державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) за видачею свідоцтва укладення шлюбу, однак листом від 13.03.2020 року №172-77/760 їй було відмовлено через те, що заявником для підтвердження факту народження пред`явлено документ, виданий на території, де органи державної влади України тимчасово не здійснюють свої повноваження (а.с.11).

Відповідно до ст. ст. 21, 27, 28 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований в органі державної реєстрації актів цивільного стану. Державна реєстрація шлюбу встановлена для забезпечення стабільності відносин між жінкою та чоловіком, охорони прав та інтересів подружжя, їхніх дітей, а також в інтересах держави та суспільства. Державна реєстрація шлюбу засвідчується свідоцтвом про шлюб, зразок якого затверджує Кабінет Міністрів України. Заява про реєстрацію шлюбу подається жінкою та чоловіком до будь-якого органу державної реєстрації актів цивільного стану за їхнім вибором. Заява про реєстрацію шлюбу подається жінкою та чоловіком особисто.

Відповідно до ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту реєстрації шлюбу. В заяві про встановлення факту повинно бути зазначено: який факт просить заявник встановити та з якою метою; причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт; докази, що підтверджують факт. До заяви додаються докази, що підтверджують викладені в заяві обставини, і довідка про неможливість відновлення втрачених документів.

Пунктом 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» № 5 від 31.03.1995 року звернуто увагу суддів на те, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: - згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; - чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; - заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; - встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Пунктом 10 вказаної Постанови визначено, що суду можуть встановлювати факти реєстрації шлюбу, якщо в органах реєстрації актів громадянського стану не зберігся відповідний запис чи відмовлено у його відновленні або ж він може бути відновлений лише на підставі рішення суду про встановлення факту реєстрації акту громадянського стану.

Законодавством України, а саме: ст. 317 ЦПК України, визначено особливості провадження у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України. Питання про встановлення факту реєстрації шлюбу, зареєстрованого на тимчасово окупованій території, законодавством України не передбачені. Реєстрація шлюбу відбувається за бажанням двох осіб, і саме вони обирають де, коли реєструвати шлюб. Заявник по справі - ОСОБА_1 скористалася своїм правом, зареєструвала шлюб на тимчасово окупованій території з ОСОБА_2 та отримали відповідне свідоцтво про реєстрацію шлюбу.

Аналізуючи викладені в заяві обставини та факти, надані до справи документи, та враховуючи вимоги законодавства України, суд приходить до висновку, що відсутні підстави для задоволення вимоги про встановлення факту реєстрації шлюбу.

Щодо вимоги про встановлення факту народження дитини на тимчасово окупованій території України.

Згідно ч.1 ст. 317 ЦПК України заява про встановлення факту народження особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана батьками, родичами, їхніми представниками або іншими законними представниками дитини до будь-якого суду за межами такої території України незалежно від місця проживання заявника.

У відповідності до п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», суди можуть встановлювати факти реєстрації усиновлення (удочеріння), шлюбу, розірвання шлюбу, народження і смерті, якщо в органах реєстрації актів громадянського стану не зберігся відповідний запис чи відмовлено у його відновленні або ж він може бути відновлений лише на підставі рішення суду про встановлення факту реєстрації акту громадянського стану (п.4 ст. 273 ЦПК України).

Свідоцтво про народження серії НОМЕР_4 , так званого «Кіровського районного відділу реєстрації актів цивільного стану Департаменту реєстрації актів цивільного стану Міністерства юстиції Республіки Крим» та Свідоцтво про укладення шлюбу серії НОМЕР_3 , так званого «Феодосійського міського відділу запису актів цивільного стану Департаменту записів актів цивільного стану Міністерства юстиції Республіки Крим» є юридично - недійсними, жодних правових наслідків на території України не створюють, але вказують на юридичний факт народження у заявниці дитини жіночої статі, яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Сімферополь , АР Крим (а.с.9).

Заявник звернулася до Корабельного районного у місті Херсоні відділу державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) за видачею свідоцтва про народження дитини, однак листом від 13.03.2020 року №172-37/758 їй було відмовлено через те, що заявником для підтвердження факту народження пред`явлено документ, виданий на території, де органи державної влади України тимчасово не здійснюють свої повноваження (а.с.12).

Відповідно до ст.ст. 3, 8, 9 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про громадянство України» особа, батьки якої на момент її народження були громадянами України, є громадянином України. Особа, яка має право на набуття громадянства України за народженням, є громадянином України з моменту народження.

Згідно ч.1 ст. 144 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані невідкладно, але не пізніше одного місяця від дня народження дитини, зареєструвати народження дитини в органі державної реєстрації актів цивільного стану.

Відповідно до Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, ратифікованою постановою Верховної Ради України №789-ХІІ від 27.02.1991 року, дитина має бути зареєстрована зразу ж після народження і з моменту народження має право на ім`я і набуття громадянства, а також, наскільки це можливо, право знати своїх батьків і право на їх піклування. Держави-учасниці забезпечують здійснення цих прав згідно з їх національним законодавством та виконання їх зобов`язань за відповідними міжнародними документами у цій галузі, зокрема, у випадку, коли б інакше дитина не мала громадянства.

Стосовно окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані «намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначено, що держави - члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».

Європейський суд з прав людини послідовно розвиває цей принцип у своїй практиці. Так, якщо у справі «Лоізіду проти Туречиини» (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45) ЄСПЛ обмежився коротким посиланням на відповідний пункт названого висновку Міжнародного суду, то у справах «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016) він приділив значну увагу аналізу цього висновку та подальшої міжнародної практики. При цьому ЄСПЛ констатував, що «Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим [ЄСПЛ]. Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §96).

При цьому, за логікою цього рішення, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §92).

Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» наголосив, що «першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони [тобто є окупованою]» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016, §142).

Таким чином, суд вважає за можливе застосувати названі загальні принципи («Намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, в контексті оцінки документів про народження особи, виданих закладами, що знаходяться на окупованій території, як доказів, оскільки суд розуміє, що можливості збору доказів народження особи на окупованій території можуть бути істотно обмеженими, у той час як встановлення цього факту має істотне значення для реалізації цілої низки прав людини, включаючи право на повагу до приватного та сімейного життя тощо.

Враховуючи, що заявниця на час народження дитини в зареєстрованому законними органами шлюбі не перебувала, то відповідно до ч.1 ст.135 СК України, при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім`я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.

На підставі вищевикладеного, суд вважає, що заявлена вимога про встановлення факту народження дитини підлягає задоволенню.

Таким чином, керуючись Конвенцією про права дитини від 20.11.1989 року, ратифікованою постановою Верховної Ради України №789-ХІІ від 27.02.1991 року, ст.3, 8, 9 Конституції України, Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» № 5 від 31.03.1995 року, ст. 13 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», ст. 7 Закону України «Про громадянство України», Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», ст.21, 27, 28,135, 144 СК України, ст. ст. 4, 7, 10, 12, 76, 77, 258, 259, 263, 265, 315, 317-319 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Заяву ОСОБА_1 (паспорт серії НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ), заінтересовані особи: ОСОБА_2 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ), Корабельний районний у місті Херсоні відділ державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (ЄДРПОУ 04060237, місцезнаходження: м. Херсон, вул. Перекопська, 166) про встановлення факту укладення шлюбу та народження дитини - задовольнити частково.

Встановити факт народження дитини жіночої статі у громадянки України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженки м. Старий Крим, Кіровського району, АР Крим, яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Сімферополь, Автономна Республіка Крим.

Підставою для внесення до актового запису про народження відомостей про батька дитини зазначити ч.1 ст.135 СК України.

В задоволенні іншої частини вимог - відмовити.

Ухвалене судом рішення у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, підлягає негайному виконанню.

Рішення у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути оскаржено в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Оскарження рішення не зупиняє його виконання.

Заявник:

- ОСОБА_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Заінтересовані особи:

- ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ;

- Корабельний районний у місті Херсоні відділ державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (ЄДРПОУ 04060237, місцезнаходження: м. Херсон, вул. Перекопська, 166.

СуддяІ. Ю. Зуб