Ухвала суду № 88225004, 08.11.2019, Деснянський районний суд міста Києва

1-кп/754/1129/19

Справа № 754/1542/19

У Х В А Л А

Іменем України

08 листопада 2019 року Деснянський районний суд м. Києва в складі :

головуючого судді - Вінтоняк Р.Я.,

за участю секретаря Федорченка А.В..

за участю прокурора Саранчука І.О.

за участю захисника - Норова Г.О.

за участю перекладача - Гуламова К.Е.

за участю обвинуваченого - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження № 12018100000000559 відносно обвинуваченого ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ст.263ч.1,358ч.4 КК України,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Деснянського районного суду м. Києва знаходиться кримінальне провадження за обвинувальним актом по обвинуваченню ОСОБА_2 .

Прокурор в судовому засіданні зазначив, що строк тримання під вартою ОСОБА_2 продовжений ухвалою Деснянського районного суду м. Києва закінчується 15.11.2019 року, а тому заявив клопотання про продовження строку тримання під вартою. Вказав, що на даний час продовжують існувати ризики, які дають йому достатні підстави вважати, що обвинувачений спробує переховуватись від органів досудового розслідування та суду, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, може незаконно впивати на свідків, перешкоджатиме кримінальному провадженню, а саме ухилятиметься від забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків.

Захисник Норов Г.О. заперечував щодо клопотання прокурора, оскільки клопотання подане прокурором не у письмовому виді, копія клопотання не була вручена ні адвокату а ні обвинуваченому. Крім того вказав про відсутність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_2 інкримінованих прокурором кримінальних правопорушень, та відсутності доказів, на які посилається прокурор, які б свідчили про існування ризиків, на підстав яких його підзахисному необхідно було продовжити строк тримання під вартою. Крім цього захисник зауважив на неточність ухвали Деснянського районного суду м. Києва від 17.09.2019 року у якій була описка та не визначено розмір застави обвинуваченому.

Обвинувачений просив змінити запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт чи заставу.

Заслухавши думку учасників судового провадження, суд приходить до наступного висновку.

У відповідності до положень ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобіганням спробам: переховуватися від суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити злочину діяльність.

Відповідно до ухвали Деснянського районного суду м. Києва від 17.09.2019 року строк тримання під вартою ОСОБА_2 спливає 15.11.2019 року.

На даний час, обставини, які послужили підставою для обрання ОСОБА_2 запобіжного заходу у виді взяття під варту не відпали, в матеріалах кримінального провадження містяться достатні дані, які свідчать про наявність ризиків, які виправдовують тримання обвинуваченого під вартою.

Так, ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, є громадянином Республіки Таджикистан, в матеріалах справи відсутні документи, які дають право його проживання на території України, його стан здоров`я не перешкоджає перебуванню у місці попереднього ув`язнення, крім цього, продовжують існувати ризики, що обвинувачений спробує переховуватись від органів досудового розслідування та суду, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, а так само незаконно впливати на свідків, оскільки судовий розгляд тільки розпочався та свідки у справі не допитувались, що підтверджують на даному етапі провадження у справі потребу в подальшому триманні обвинуваченого під вартою.

Оцінивши в сукупності вказані обставини, суд вважає, що більш м`який запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_2 , ніж тримання під вартою, буде недостатнім для забезпечення запобігання вказаних ризиків.

При вирішенні даного питання, суд враховує практику Європейського суду з прав людини про те, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права обвинуваченого, але й високі стандарти охорони суспільних прав та інтересів, та потребує від суду більшої суворості в оцінці порушених цінностей суспільства.

Відповідно до положень ст.ст. 5, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (надалі - Конвенція) нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення. Обмеження, дозволені згідно з цією Конвенцією щодо зазначених прав і свобод, не застосовуються для інших цілей ніж ті, для яких вони встановлені.

Згідно п. 48 рішення Європейського Суду з прав людини Чеботарь проти Молдови № 35615/06 від 13 листопада 2007 р., Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 § 1 (с), поліція не зобов`язана мати докази, достатні для пред`явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов`язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред`явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання.

Відповідно до п. 79 рішення Європейського суду з прав людини Харченко проти України; (Заява N 40107/02) від 10 лютого 2011 року, набуло статусу остаточного 10 травня 2011 року, питання про те, чи є тривалість тримання під вартою обґрунтованою, не можна вирішувати абстрактно. Воно має вирішуватися в кожній справі з урахуванням конкретних обставин, підстав, якими національні органи мотивували свої рішення, та належно документованих фактів, на які посилався заявник у своїх клопотаннях про звільнення з-під варти. Таке, що продовжується тримання під вартою може бути виправданим у тій чи іншій справі лише за наявності специфічних ознак того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують правило поваги до особистої свободи.

Враховуючи підстави застосування до обвинуваченого ОСОБА_2 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, оцінивши в сукупності тяжкість покарання за кримінальне правопорушення, що інкримінуються обвинуваченому, вік та стан його здоров`я, конкретні обставини вчинення кримінального правопорушення, суд дійшов до висновку про необхідність продовження обвинуваченому ОСОБА_2 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки більш м`який запобіжний захід, ніж тримання під вартою, буде недостатнім для забезпечення запобігання цих ризиків.

Між тим, задовольняючи клопотання про продовження тримання під вартою, суд вважає за необхідне визначити обвинуваченому розмір застави.

Відповідно до ч.4ст.182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу.

Крім того, відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, застава, передбачена в статті 5 § 3 Європейської Конвенції, призначена забезпечити лише належну процесуальну поведінку особи, а не відшкодування збитку. Таким чином, сума застави повинна визначатися даними про особу, щодо якої обирається застава, її особистістю, добробутом, тобто, тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави у випадку ухилення від слідства та суду, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання ухилитися від органів досудового розслідування та суду чи виконання процесуальних рішень.

Таким чином, дотримуючись вимог міжнародного та національного законодавства, враховуючи тяжкість та обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_2 ,суд вважає, що застава в розмірі 120 прожиткових мінімумів для працездатних осіб зможе забезпечити гарантії належної процесуальної поведінки обвинуваченого з покладенням на підозрюваного обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

Керуючись ст.ст.177,178,183,331 КПК України, суд, -

УХВАЛИЛА:

Клопотання прокурора задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 строк тримання під вартою до 06 січня 2020 року включно.

Визначити розмір застави у розмірі 120 прожиткових мінімумів для працездатних осіб в сумі 230 520 (двісті тридцять тисяч п`ятсот двадцять) грн., яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок: Отримувач: ТУ ДСАУ в місті Києві, ЄДРПОУ 26268059, банк одержувача: Державна казначейська служба України в м. Києві, МФО 820172, рахунок № НОМЕР_1 .

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_2 у разі внесення застави наступні обов`язки: прибувати на виклики до суду, не відлучатись із населеного пункту, де він проживає, повідомляти суд про зміну місця проживання.

Термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити до 06 січня 2020 року включно.

У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, обвинувачений зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

Копію ухвали надіслати до Київського СІЗО - для відома.

На ухвалу суду може бути подана апеляційна скарга до Київського апеляційного суду протягом семи днів з дня її проголошення.

Головуючий: