Рішення № 88224734, 20.02.2020, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/18383/19

Провадження № 2/752/2669/20

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

20 лютого 2020 року Голосіївський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Хоменко В.С.

з участю секретаря Павлюх П.В.,

розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін в приміщенні Голосіївського районного суду м. Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО», ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП, -

В С Т А Н О В И В:

у вересні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищезазначеним позовом.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що з вини ОСОБА_2 , який керував автомобілем «Chevrolet Lacetti» державний номерний знак НОМЕР_1 , 22.01.2018 року сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої було пошкоджено належний йому автомобіль «Chevrolet Lacetti» державний номерний знак НОМЕР_2 .

Оскільки цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «Chevrolet Lacetti» державний номерний знак НОМЕР_1 ОСОБА_2 була застрахована ПАТ НАСК «Оранта» на підставі Полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів АК/9465920 від 21.10.2017 року, тому за пропозицією ОСОБА_2 , який погодився щодо обставин скоєння ним дорожньо-транспортної пригоди і визнав свою вину у вчиненому повністю, ними було складено європротокол без участі працівників поліції.

Разом з тим, за результатами розгляду його заяви про настання страхового випадку ПАТ НАСК «Оранта» листом від 29.01.2018 року повідомила про те, що станом на дату укладення полісу АК/9465920 транспортний засіб «Chevrolet Lacetti» державний номерний знак НОМЕР_1 було забезпечено полісом АК/ 3379813 , виданим ПрАТ «СК «ВУСО», страхувальник ОСОБА_3 .

Листом Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, № 4139/13-12 від 19.04.2018 року його було повідомлено про те, що для отримання страхового відшкодування потрібно звернутись до ПрАТ «СК «ВУСО».

04.05.2018 року ним було направлено до ПрАТ «СК «ВУСО» повідомлення про ДТП, а 17.08.2018 року - заяву на виплату страхового відшкодування.

Відповідно до звіту № 39-D/39/9 від 19.02.2018 року вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Chevrolet Lacetti» державний номерний знак НОМЕР_2 , становить 29 147,83 грн.

Проте, страхове відшкодування сплачено не було, через що змушений звернутись до суду.

За таких обставин та приймаючи до уваги те, що страховик здійснює виплату страхового відшкодування, а визначення особи, відповідальної за заподіяний збиток (заподіювач шкоди або його страховик), обумовлено вирішенням питання про відповідність вимогам закону дій страховика, просив стягнути з відповідачів солідарно 29 847,83 грн. (29 147,83 грн. + 700,00 грн. вартість послуг з визначення матеріального збитку).

Крім того, зважаючи на те, що відповідно до звіту № 39-D/39/9 від 19.02.2018 року вартість ремонту автомобіля «Chevrolet Lacetti» державний номерний знак НОМЕР_2 , становить 58 873,59 грн., виходячи з положень ст. ст. 22, 1192, 1194 ЦК України, просив стягнути з ОСОБА_2 різницю між матеріальним збитком та витратами, які він має понести для відновлення свого порушеного права, у розмірі 29 725,76 грн. (58 873,59 грн. - 29 147,83 грн.).

Також, просив стягнути з ОСОБА_2 у відшкодування завданої йому моральної шкоди 10 000,00 грн. Наявність останньої мотивував тим, що у зв`язку із пошкодженням майна протягом тривалого часу зазнає незручностей, замість того, щоб займатись особистими справами, через заподіяння ОСОБА_2 шкоди та повідомлення останнього про нікчемний поліс страхування, вимушений був витрачати час на стягнення страхового відшкодування, що також створило для нього додаткові незручності.

Ухвалою від 10.10.2019 року відкрито провадження у цивільній справі з проведенням розгляду в порядку спрощеного позовного без повідомлення сторін (а.с. 66-67).

Заперечення щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до суду не надходили.

25.11.2019 року від представника позивача - ОСОБА_4 надійшло клопотання від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою від 02.12.2019 року у задоволенні клопотання представника позивача - ОСОБА_4 про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін відмовлено (а.с. 76-77).

Ухвалою від 02.12.2019 року розгляд справи відкладено на 20.02.2020 року (а.с. 78).

03.01.2020 року на адресу суду надійшла заява представника відповідача ПрАТ «Страхова компанія «ВУСО» - Сокол Д.В. про закриття провадження у справі в частині вимог до ПрАТ «Страхова компанія «ВУСО» у зв`язку із відсутністю предмета спору відповідно п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, мотивована тим, що предметом спору у даній справі є стягнення солідарно з ПрАТ «СК «ВУСО» та ОСОБА_2 грошових коштів у розмірі 29 847,83 грн. в рахунок відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а 12.12.2019 року ПрАТ «СК «ВУСО» здійснило виплату страхового відшкодування в розмірі 29 847,83 грн. на реквізити, вказані ОСОБА_1 в заяві про виплату страхового відшкодування від 05.06.2018 року.

Ухвалою від 20.02.2020 року у задоволенні заяви представника відповідача ПрАТ «Страхова компанія «ВУСО» - Сокол Д.В. про закриття провадження у справі в частині вимог до ПрАТ «Страхова компанія «ВУСО» у зв`язку із відсутністю предмета спору відповідно п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, відмолено.

Відповідачі відзивів на позовну заяву не подали.

Статтею 13 ЦПК України визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує зокрема: чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини випливають зі встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Отже суд розглядає справу за наявними у справі доказами, які надані сторонами.

На підставі викладеного, судовий розгляд справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження на підставі наявних у суду матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що 22.01.2018 року сталася дорожньо-транспортна пригода між автомобілем «Chevrolet Lacetti» державний номерний знак НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 та автомобілем «Chevrolet Lacetti» державний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням позивача.

Внаслідок даної ДТП було пошкоджено автомобіль «Chevrolet Lacetti» державний номерний знак НОМЕР_2 .

Сторонами було складено повідомлення про ДТП без участі працівників поліції, в якому ОСОБА_2 погодився щодо обставин скоєння ним дорожньо-транспортної пригоди і визнав свою вину у вчиненому повністю (а.с. 11).

На момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «Chevrolet Lacetti» державний номерний знак НОМЕР_1 ОСОБА_2 була застрахована:

- ПАТ НАСК «Оранта» на підставі полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів АК/9465920 від 21.10.2017 року;

- ПрАТ «Страхова компанія «ВУСО» на підставі полісу АК/3379813 від 20.01.2018 року (а.с. 13, 14).

ПАТ НАСК «Оранта» листом № 09-02-09/41-02 від 29.01.2018 року повідомила ОСОБА_1 про те, що станом на дату укладення полісу АК/9465920 транспортний засіб «Chevrolet Lacetti» державний номерний знак НОМЕР_1 було забезпечено полісом АК/ 3379813 , виданим ПрАТ «СК «ВУСО», страхувальник ОСОБА_3 (а.с. 17).

Листом Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, № 4139/13-12 від 19.04.2018 року ОСОБА_1 повідомлено про те, що для отримання страхового відшкодування потрібно звернутись до ПрАТ «СК «ВУСО» (а.с. 15-16).

04.05.2018 року ОСОБА_1 направлено до ПрАТ «СК «ВУСО» повідомлення про ДТП, а 17.08.2018 року - заяву на виплату страхового відшкодування (а.с. 18-20).

Відповідно до звіту № 39-D/39/9 від 19.02.2018 року, складеного ТОВ «Всеукраїнська Експертна Компанія «СОВА», вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Chevrolet Lacetti» державний номерний знак НОМЕР_2 , становить 29 147,83 грн. (а.с. 25-52).

За складання даного звіту ОСОБА_1 сплачено 700,00 грн. (а.с. 53).

Листом № 8901 від 06.12.2018 року ПрАТ «СК «ВУСО» у відповідь на адвокатську вимогу адвоката Конюшка Д.Б. про виплату страхового відшкодування у зв`язку з наданням правової допомоги ОСОБА_1 , відмовили у виплаті останньої з посиланням на порушення ОСОБА_1 вимог п. 1.4. ст. 33, п. 34.2. ст. 34, ст. 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних-транспортних засобів» (а.с. 21).

Листом № 198 від 14.01.2019 року ПрАТ «СК «ВУСО» у відповідь на адвокатський запит № 02/01-01/з від 02.01.2019 року про надання інформації адвоката Конюшка Д.Б. , просило надати заяву на виплату страхового відшкодування від особи - ОСОБА_1 (а.с. 22-23).

Листом № 955 від 14.02.2019 року ПрАТ «СК «ВУСО» у відповідь на адвокатський запит № 05/02-03/з від 05.02.2019 року адвоката Конюшка Д.Б. просило надати для вирішення виниклої ситуації опис від 17.08.2018 року та фіскальний чек, якими підтверджується факт надання заяви на виплату страхового відшкодування від особи - ОСОБА_1 (а.с. 24).

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1, ч. 2, ч. 4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1, ч. 2, ч. 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Згідно ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно ст. 8 Закону України «Про страхування» страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 988 ЦК України страховик зобов`язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регламентується спеціальним законом - Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Згідно ст. 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних-транспортних засобів» передбачено, що обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди , заподіяної життю, здоров`ю та (або) майну потерпілих унаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Згідно ст. 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Відповідно до п. 9.1. ст. 9 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.

Страхові виплати згідно п. 9.4. цієї статті за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності обмежуються страховими сумами, які діяли на дату укладення договору та зазначені в договорі страхування.

Пунктом 12.1 ст. 12 Закону передбачено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.

Відповідно до ч. 22.1 ст. 22 Закону у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст. 29 Закону у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Визначення розміру матеріального збитку, завданого власнику пошкодженого транспортного засобу, здійснюється відповідно до Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України № 142/5/2092 від 24.11.2003 року.

Відповідно до пунктів 1.6, 8.1 та 8.3 Методики відновлювальний ремонт (або ремонт) - це комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності колісного транспортного засобу чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин. Для визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу, застосовуються витратний підхід і метод калькуляції вартості відновлювального ремонту. Вартість матеріального збитку визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників колісного транспортного засобу та величини втрати товарної вартості. Тому вартість відновлювального ремонту пошкодженого у ДТП транспортного засобу більша за вартість матеріального збитку, а вартість матеріального збитку це та сума, яку за Законом має сплатити страховик як страхове відшкодування.

Крім того, положенням п. 34.2 ст. 34 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик (у випадках, передбачених ст. 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов`язаний направити свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.

Згідно із п. 34.3 ст. 34 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», якщо представник страховика (у випадках, передбачених ст. 41 цього Закону, - МТСБУ) не з`явився у визначений строк, потерпілий має право самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди.

Матеріалами справи підтверджено та не спростовано страховою компанією доказами в розрізі положень ст. ст. 76-81 ЦПК України, що огляд транспортного засобу позивача представником ПрАТ «СК «ВУСО» здійснений у встановлені законом строки не був.

Отже, відповідачем не виконано вимоги пункту 34.2 ст. 34 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», оскільки представник страховка не оглянув пошкоджений автомобіль в межах строку, визначеного Законом, за його місцезнаходженням для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.

Тому, підстави для неприйняття судом до уваги звіту № 39-D/39/9 від 19.02.2018 року, складеного ТОВ «Всеукраїнська Експертна Компанія «СОВА» та яким визначено, що вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Chevrolet Lacetti» державний номерний знак НОМЕР_2 , становить 29 147,83 грн. (а.с. 25-52), у суду відсутні.

Згідно п. 36.1 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик, керуючись нормами цього Закону приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Відповідно до п. 36.2 ст. 36 Закону страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у ст. 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюються безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому, доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених ст. 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.

Судом встановлено, що відповідач - ПрАТ «СК «ВУСО» до звернення позивача до суду вимоги останнього обґрунтованими не визнав та не приймав рішення про здійснення страхового відшкодування в розмірі за мінусом франшизи, передбаченої полісом /3379813 від 20.01.2018 року, про що його письмово також не повідомляв.

Проте, з матеріалів справи вбачається, що до початку розгляду справи по суті ПрАТ «СК «ВУСО» платіжним дорученням № 33452 від 12.12.2019 року на рахунок, вказаний позивачем у заяві про здійснення страхового відшкодування, перераховано 29 847,83 грн. (29 147,83 грн. - розмір матеріального збитку згідно звіту № 39-D/39/9 від 19.02.2018 року, складеного ТОВ «Всеукраїнська Експертна Компанія «СОВА» + 700,00 грн. вартість послуг з визначення матеріального збитку).

За таких обставин, позовні вимоги ОСОБА_1 за відсутності заяв та клопотань з боку останнього, виходячи з принципу диспозитивності цивільного судочинства, закріпленого в ст. 13 ЦПК України, про те, що учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд, а суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, на думку суду, в частині вимог до ПрАТ «СК «ВУСО» задоволенню не підлягають.

Однак, хоча страховик і виплатив позивачу суму страхового відшкодування у порядку та в спосіб, передбаченийЗаконом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», проте, враховуючи дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися, суд, виходячи з положень ст. 141 ЦПК України, вважає за необхідне стягнути з ПрАТ «СК «ВУСО» на користь позивача судовий збір у розмірі 768,40 грн.

Розглядаючи позовні вимоги щодо ОСОБА_2 , суд надходить до наступних висновків.

До сфери обов`язкового страхування належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-IV від 01.07.2014 року.

Метою здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності згідно вказаного Закону є забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП, а також захист майнових інтересів страхувальників. Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу ( ст. ст. 3, 5 Закону).

Згідно ст. 6 Закону страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

За змістом ст. ст. 9, 22-31, 35, 36 Закону настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов`язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на його отримання, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинне відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

У зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого в порядку, встановленому законодавством (ст. 29 Закону).

Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи (ст. 12 Закону).

За змістом ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

З огляду на зазначене, відшкодування шкоди винуватцем дорожньо-транспортної пригоди, відповідальність якого застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика.

Отже, володілець джерела підвищеної небезпеки має відшкодувати потерпілому вартість відновлювального ремонту, що перевищує ліміт відповідальності страховика, франшизу, якщо вона встановлена умовами договору, і втрату вартості автомобіля у разі її наявності.

Суд вважає, що покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності ( ст. 3 Закону).

Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, висловленій 04.07.2018 року у справі № 755/18006/15, 12.12.2018 року у справі № 758/2356/17-ц.

Крім того, позивачем при зверненні до суду не доведено в розрізі положень ст. ст. 76-81 ЦПК України проведення ремонту його автомобіля та розміру коштів. фактично витрачених на такий ремонт.

За таких обставин, на думку суду, вимога позивача про стягнення з ОСОБА_2 солідарно 29 147,83 грн., а також різниці між матеріальним збитком та витратами, які він має понести для відновлення свого порушеного права, у розмірі 29 725,76 грн. (58 873,59 грн. - 29 147,83 грн.), задоволенню не підлягає.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з ОСОБА_2 моральної шкоди, то суд виходив з такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Відповідно до положень п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року передбачено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням кожному конкретному випадку вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер та обсяг моральних страждань, яких зазнав позивач внаслідок протиправних дій відповідача, час і зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

Згідно роз`яснень Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року в п. 5 постанови «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» обов`язковому з`ясуванню при вирішені спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою та протиправними діями заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду ті з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. За загальними правилами відшкодування шкоди, відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії певних осіб чи органів завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Право особи на відшкодування моральної шкоди виникає за умов порушення права цієї особи, наявності такої шкоди та причинного зв`язку між порушенням та моральною шкодою. При цьому, обов`язок доведення наявності підстав для відшкодування моральної шкоди покладається на особу, що вимагає її відшкодування, що відповідає змісту ч. 3 ст. 12 та 81 ЦПК України.

Позивач посилається на те, що у зв`язку із пошкодженням майна протягом тривалого часу зазнає незручностей, замість того, щоб займатись особистими справами, через заподіяння ОСОБА_2 шкоди та повідомлення останнього про нікчемний поліс страхування, вимушений був витрачати час на стягнення страхового відшкодування, що також створило для нього додаткові незручності.

Разом з тим, вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди є необґрунтованими та не підлягають задоволенню судом, оскільки факт завдання позивачу моральної шкоди в результаті винних дій або бездіяльності відповідача не знайшов свого підтвердження в ході розгляду справи, та позивачем не надано будь-яких доказів в розрізі положень ст. ст. 76-81 ЦПК України на обґрунтування, викладеного в позові.

Так само, вимоги щодо стягнення моральної шкоди в розмірі 10 000,00 грн. не містять жодного обґрунтування саме такого розміру завданої моральної шкоди.

На підставі наведеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди є безпідставними та задоволенню також не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 3, 5, 6, 9, 22-31, 29, 34, 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст. ст. 22, 23, 625, 988, 979, 1192, 1194 ЦК України, ст. ст. 3, 4, 5, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 17, 43, 49, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 141, 142, 223, 258, 262, 264, 265, 268, 273, 274-279, 352, 354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО», ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП, - задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень 40 копійок).

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Відомості щодо учасників справи:

Позивач:

- ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_1 ;

Відповідачі:

- Приватне акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО», код ЄДРПОУ 31650052, адреса: 03150, м. Київ, вул. Казиміра Малевича, буд. 31;

- ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_2 .

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя В.С. Хоменко