Рішення № 88224689, 17.10.2019, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа №752/25888/18

Провадження № 2/752/3304/19

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

17.10.2019 року Голосіївський районний суд м.Києва в складі:

головуючого судді - Колдіної О.О.

з участю секретаря - Петрова Є.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Київської міської ради, третя особа: Головне управління юстиції у м.Києві про визнання права власності в порядку спадкування за законом,

в с т а н о в и в:

позивачі звернулись до суду з позовом до Київської міської ради про визнання за ними права власності на 1/3 частину за кожним житлового будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 72,4 кв.м., житловою площею 39,7 кв.м., з господарськими та побутовими спорудами, сарай та погріб літ.Б, убиральня літ.В.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що незакінчений будівництвом готовністю 97% будинок АДРЕСА_1 належав ОСОБА_4 на підставі договору на право на забудови, посвідчений Другою Київською державною нотаріальною конторою 31.03.1948 р. за реєстром № 7358

Після смерті ОСОБА_4 житловий будинок успадкувала його дружина ОСОБА_5 та ІНФОРМАЦІЯ_1 отримала Свідоцтво про право на спадщину, відповідно до якого до неї перейшли всі права забудовника.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 померла і на час її смерті житловий будинок був завершений будівництвом, однак зв`яку з відсутністю відповідної правової норми даний будинок не був введений в експлуатацію.

Позивачі посилаються на те, що спірний будинок був побудований у встановленому законом порядку, але не зареєстрований органами БТІ, оскільки до 05.08.1992 р. обов`язку введення будинку в експлуатацію не передбачалось.

З огляду на викладене, ОСОБА_5 на час своєї смерті була власником зазначеного нерухомого майна.

Після її смерті будинок прийняв у спадщину ОСОБА_6 , який фактично вступив в управління спадковим майном.

ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 і після його смерті позивачі звернулись до Другої Київської державної нотаріальної контори з заявами про прийняття спадщини, однак їм було відмовлено у видачі Свідоцтва про право на спадщину в зв`язку з відсутністю державної реєстрації права власності на спадкове майно за спадкодавцем.

З огляду на викладене, позивачі звернулись до суду за захистом своїх спадкових прав.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого Київська міська рада просить суд прийняти рішення відповідно до вимог чинного законодавства, однак не покладати обов`язок по сплаті судового збору на відповідача, оскільки позивачі не смозгли оформити свої спадкові права в зв`язку з відсутністю правовстановлюючого документа, що відбулось не з вини відповідача.

Головним територіальним управлінням юстиції у м.Києві подані пояснення, відповідно до яких третя особа просить прийняти рішення відповідно до вимог чинного законодавства.

Позивачами та представником позивача подані заяви, відповідно до яких вони підтримав заявлений позов, просять його задовольнити та розглянути справу у їх відсутність.

Відповідач та представник третьої особи в судове засідання не з`явились, подавши клопотання про розгляд справи у їх відсутність.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_4 помер ОСОБА_4 .

Після його смерті відкрилась спадщина, до складу якої входив незакінчений будівництвом жилий будинок готовністю 97% з відповідними надвірними будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_2 та належав померлому на підставі договору на право забудови, посвідченого Другою Київською державною нотаріальною конторою 31.03.1948 р. за реєстром № 7358.

Спадкоємицею після смерті ОСОБА_4 була його дружина - ОСОБА_5 , що підтверджується Свідоцтвом про право на спадщину за законом, виданим державним нотаріусом Першої Київської державної нотаріальної контори Горовою Л.І.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 померла.

Як встановлено судом на час смерті ОСОБА_5 будинок був побудований, що підтверджується технічним паспортом на будинок АДРЕСА_1 .

Відомості про введення будинку в експлуатацію в матеріалах справи відсутні.

Виникнення права власності на будинки, що побудовані до 1992 року регулювалось положеннями ЦК УРСР 1963 року, Законом України «Про власність», Законом України від 25 грудня 1974 року «Про державний нотаріат», Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими Центральним статистичним управлінням СРСР 13 квітня 1979 року за № 112/5, Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української PCP, затвердженою наказом Міністра юстиції Української PCP від 31 жовтня 1975 року № 45/5, Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій виконавчими комітетами міських, селищних, сільських Рад депутатів трудящих, затвердженою наказом Міністра юстиції УРСР від 19 січня 1976 року № 1/5.

До компетенції виконкомів місцевих рад відносилось також питання узаконення цих будівель та внесення записів про право власності на будинки за громадянами у погосподарські (будинкові) книги місцевих рад.

Крім того, погосподарські (будинкові) книги є особливою формою статистичного обліку, що здійснюється в Україні (УРСР) із 1979 року. В погосподарських (будинкових) книгах при визначенні року побудування зазначається рік введення в експлуатацію будинку.

На виконання постанови Ради Міністрів УРСР від 11 березня 1985 року № 105 у 1985-1988 роках, державний облік житлового фонду, незалежно від його належності, здійснювався за єдиною для Союзу PCP системою на основі реєстрації і технічної інвентаризації.

Міськими, сільськими, селищними, районними радами народних депутатів ухвалювалось рішення щодо оформлення права власності та реєстрації будинків у бюро технічної інвентаризації за даними погосподарських (будинкових) книг сільських, селищних рад із додатками списків громадян, яким ці будинки належали.

Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української PCP, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української PCP 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу України від 13 грудня 1995 року № 56, передбачала обов`язкову реєстрацію (інвентаризацію) будинків і домоволодінь у межах міст і селищ (п. 4 Інструкції), в тому числі й на підставі записів у погосподарських книгах (п. 20 Інструкції).

Згідно п.3.1 «Порядку прийняття в експлуатацію індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, громадських будинків І та II категорії складності, які збудовані без дозволу на виконання будівельних робіт, і проведення технічного обстеження їх будівельних конструкцій та інженерних мереж», затвердженого наказом від 24.06.2011 року № 91 з наступними змінами зазначено, що «Документом, який засвідчує відповідність закінчених будівництвом до 05 серпня 1992 року індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, які не підлягають прийняттю в експлуатацію, вимогам законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил, зокрема для потреб державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, є технічний паспорт, складений за результатами технічної інвентаризації (пункт 3.1 .розділу III в редакції Наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства № 304 від 13.06.2012р.)

Оскільки будинок, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , був збудований до 1992 року, відповідно до роз`яснення Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України № 12/5-74 від 02.03.1999 року визнання права власності на нього, можливо без складання акту про прийняття житлового будинку в експлуатацію.

Крім того, така правова позиція підтверджується у розділі 3.2 роз`яснень Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 24-753/0/4/13 від 16 травня 2013 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», порядком оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна, на які відсутні акти прийняття їх в експлуатацію, наведено в ДБН АЗ. 1-94 «Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів», а також в Листі Державного комітету України з будівництва та архітектури від 23.03.1999 року № 12/5-126, в якому зокрема роз`яснюється, що по об`єктам, які збудовані до 05 серпня 1992 року, тобто до прийняття постанови КМУ від 05.08.1992 року № 449, якою встановлено порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, при їх реєстрації для оформлення права власності одним із таких документів є технічний паспорт, складений БТІ.

ОСОБА_5 не оформила за час свого життя у визначений законом спосіб своє право власності на зазначений будинок.

Відповідно до ст. 524 ЦК УРСР ( в редакції 1963 р.) спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.

Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не

змінено заповітом.

Відповідно до ст.527 ЦК УРСР (в редакції 1963 р.) спадкоємцями можуть бути особи, що були живими на момент смерті спадкодавця, а також діти померлого, зачаті при його житті і народженні після його смерті.

В силу положень ст.529 ЦК України при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті.

Онуки і правнуки спадкодавця є спадкоємцями за законом, якщо

на час відкриття спадщини немає в живих того з їх батьків, хто був

би спадкоємцем; вони успадковують порівну в тій частці, яка

належала б при спадкоємстві за законом їх померлому родителю.

При відсутності спадкоємців першої черги або при неприйнятті

ними спадщини, а також в разі, коли всі спадкоємці першої черги не

закликаються до спадкування, успадковують у рівних частках: брати

і сестри померлого, а також дід та бабка померлого як з боку

батька, так і з боку матері (друга черга) (ст.530 ЦК УРСР).

Відповідно до ст. 534 ЦК УРСР кожний громадянин може залишити за заповітом усе своє майно або частину його (не виключаючи предметів звичайної домашньої обстановки і вжитку) одній або кільком особам як тим, що входять, так і тим, що не входять до кола спадкоємців за законом, а також державі або окремим державним, кооперативним та іншим громадським організаціям.

Відповідно до ст.548 ЦК УРСР для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями.

Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту

відкриття спадщини.

Згідно з ст.549 ЦК УРСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину:

1) якщо він фактично вступив в управління або володіння

спадковим майном;

Як встановлено судом спадкоємцем після смерті ОСОБА_5 був її син - ОСОБА_6 , який фактично вступив в управління спадковим майном, однак не отримав Свідоцтво про право на спадщину на будинок АДРЕСА_1 в зв`язку з відсутністю реєстрації права власності на нього.

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_6 помер, що підтверджується Свідоцтвом про смерть, виданим 30.11.2016 р. Відділом державної реєстрації смерті Головного територіального управління юстиції у м.Києві.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

У відповідності до ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

В силу положень ст.1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно з ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкоємцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст..1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ст.1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постіно із спадкодавцм, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

В силу положень ст.1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Згідно з ст.1299 ЦК України, якщо у складі спадщини, яку прийняв спадкоємець, є нерухоме майно, спадкоємець зобов`язаний зареєструвати право на спадщину в органах, які здійснюють державну реєстрацію нерухомого майна.

Після смерті ОСОБА_6 до Другої Київської державної нотаріальної контори звернулись ОСОБА_3, ОСОБА_2 , ОСОБА_1 з заявами про прийняття спадщини, однак їм було відмовлено у видачі Свідоцтв про право власності на спадщину за законом в зв`язку з відсутністю документів, що посвідчують право власності спадкодавця на будинок АДРЕСА_1 .

Відповідно до ст.392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Враховуючи викладене, враховуючи, що відмова у видачі Свідоцтва про право на спадщину за законом порушує права позивачів на оформлення своїх спадкових прав у визначений законом спосіб, позовні вимоги про визнання за позивачами права власності на будинокАДРЕСА_1 є обґрунтованими, доведеними і підлягають задоволенню.

Питання щодо судових витрат суд вирішує на підставі положень ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст.ст.12, 13, 76, 77, 78, 81, 259, 261, 265, 273, 354 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Київської міської ради, третя особа: Головне управління юстиції у м.Києві про визнання права власності в порядку спадкування за законом задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , право власності на 1/3 частину житлового будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 72,4 кв.м., житловою площею 39,7 кв.м. з господарськими та побутовими спорудами: сарай та погріб літ.Б, убиральня літ.В.

Визнати за ОСОБА_2 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , право власності на 1/3 частину житлового будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 72,4 кв.м., житловою площею 39,7 кв.м. з господарськими та побутовими спорудами: сарай та погріб літ.Б, убиральня літ.В.

Визнати за ОСОБА_3 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , право власності на 1/3 частину житлового будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 72,4 кв.м., житловою площею 39,7 кв.м. з господарськими та побутовими спорудами: сарай та погріб літ.Б, убиральня літ.В.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя