Рішення № 88224266, 16.03.2020, Шполянський районний суд Черкаської області

Справа № 710/1485/19

Провадження № 2/710/48/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16.03.2020 м. Шпола

Шполянський районний суд Черкаської області у складі:

головуючого судді Побережної Н.П.,

секретаря судового засідання Харченко Л.М.,

учасники справи: позивач - Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк», відповідач – ОСОБА_1 ,

розглянувши в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина.

Короткий зміст позовних вимог. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

14.11.2019 до Шполянського районного суду Черкаської області надійшов даний позов, у якому позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 82959,29 грн. за кредитним договором №б/н від 31.08.2012.

Свій позов позивач обґрунтовує тим, що 31.08.2012 відповідач отримав кредит у розмірі 35673,30 грн., у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 0,01% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: починаючи з «1» по «25» число кожного місяця відповідач надає грошові кошти банку для погашення заборгованості за кредитом. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана генеральна угода разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку» складає між ним та банком кредитний договір, що підтверджується підписом у заяві. При укладенні договору сторони керувалися ч.1 ст.634 ЦК України. АТ КБ «ПриватБанк» свої зобов`язання за Договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачеві кредит у розмірі, встановленому Договором. Відповідач не надав своєчасно банку кошти для погашення заборгованості за Кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов Договору. В результаті ухилення від поточних зобов`язань за договором виникла заборгованість, станом на 07.10.2019 в розмірі 118636,80 грн. Виниклу заборгованість відповідач добровільно погашати не бажає. Тому позивач і пред`явив даний позов.

Інші процесуальні дії у справі

Ухвалою судді Шполянського районного суду Черкаської області від 04.12.2019 відкрито провадження у справі, вирішено розгляд даної цивільної справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Згідно з ч. 2 ст.247 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідач у встановлений судом строк, відзив до суду на позов, не надав, про причини неподання суду відзиву не повідомив, зустрічного позову не пред`являв, а тому враховуючи ч.8 ст.178 ЦПК України, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

2. Мотивувальна частина:

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, розглянувши справу в межах заявлених вимог, приходить до висновку, що позов не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (АТ КБ «ПриватБанк») відповідно до статуту є правонаступником всіх прав та зобов`язань Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» (а.с.39-40).

Згідно з випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 23.10.2019 АТ КБ «ПриватБанк» зареєстроване як юридична особа 19.03.1992, основний вид економічної діяльності, 64.19 – інші види грошового посередництва (а.с.38).

Згідно з банківською ліцензією № 22 від 05.10.2011, АТ КБ «ПриватБанк» має право надання банківських послуг, визначених ч. 3 ст. 47 ЗУ «Про банки та банківську діяльність» (а.с.37).

Відповідно до відомостей з ЄДРПОУ від 23.10.2019 ПАТ КБ «ПриватБанк» має організаційну правову форму акціонерного товариства, правовий статус суб`єкта - юридична особа, види діяльності за КВЕД – 2010: 64.19. Інші види грошового посередництва; 64.92. Інші види кредитування; 64.99.Надання інших фінансових послуг (крім страхування та пенсійного забезпечення); 66.11 Управління фінансовими ринками; 66.12. Посередництво за договорами по цінних паперах або товарах; 66.19 Інша допоміжна діяльність у сфері фінансових послуг, крім страхування та пенсійного забезпечення (а.с. 35).

Відповідно до розрахунку заборгованості за договором № б/н від 31.08.2012 станом на 07.10.2019 ОСОБА_1 останні платежі, спрямовані на погашення заборгованості, здійснювалися 31.07.2019 та 24.09.2019 в сумі 106,00 грн. та 200,00 грн. (а.с.7-8).

За змістом генеральної угоди про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт від 31.08.2012, підписаної між ОСОБА_1 та представником ПАТ КБ «Приватбанк» Дубілетою О.В., сторони погодили зменшити розмір заборгованості за договором 1, яка виникла в період з дати надання позичальнику кредиту, а саме відсотків на 0,0 грн., комісію на суму 4860,63 грн., пеню на 0,0 грн., штраф на 0,0 грн. Заборгованість по Договору 1 з дати підписання угоди складає 378206,66 грн. Дата закінчення погашення заборгованості за договором 1 – 29.09.2012. В день наступний за днем повернення кредиту (2 –й день) позичальник сплачує Банку пеню у розмірі 0,15 % від суми залишку непогашеної заборгованості по кредиту за кожний день прострочки. Дана генеральна угода в частині розділу 1 «Реструктуризації заборгованості» діє протягом строку дії Договору 1. Банк надає позичальнику терміновий кредит на суму 35673,3 грн., на 6 місяців з 31.08.2012 по 28.02.2013 шляхом встановлення кредитної лінії на платіжну картку на споживчі цілі в сумі 35673,30 грн., в обмін на зобов`язання позичальника з поверненню кредиту, сплати процентів в розмірі 0,001% в місяць на суму залишку заборгованості за кредитом в указані в заяві Умовах і правилах строки. Погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку починаючи з «1» по «25» число кожного місяця позичальник передає банку грошові кошти (щомісячний платіж) в сумі 5945,55 грн., для погашення заборгованості за Кредитом, який складається і заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами у відповідності до Умова та правил. Дата останнього погашення заборгованості повинна бути не пізніше 28.02.2013. Сторони погодили, що строк повернення кредиту рахується 32 день з моменту виникнення порушення. Заборгованість за кредитом починаючи з 32 дня порушення вважається простроченою. Позичальник сплачує банку штраф в розмірі 4860,63 грн. При порушенні позичальником зобов`язань за погашенням кредиту, позичальник сплачує банку пеню, розмір якої зазначений в умовах та правилах, за кожен день прострочки. Відсоткова ставка за кредитом може змінюватися в залежності від зміни облікової ставки НБУ чи в інших випадках, у відповідності з умовами та правилами. Датою укладення кредитного договору вважається дата підписання даної Генеральної угоди. (а.с.9).

Рішенням Шполянського районного суду Черкаської області від 31.01.2014 у справі №710/2632/18-ц було стягнено з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором №б/н від 31.08.2012 в сумі 37961,39 грн., а саме: 35673,30 грн. заборгованість за кредитом, 4,21 грн. заборгованість по процентам за користування кредитом, 500 грн. штраф (фіксована частина), 1783,88 грн. штраф (процентна складова), та 379,61 грн. судових витрат на рах. № НОМЕР_1 , а всього 38341 грн. (а.с. 5-6).

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Відповідно до п.2.1.1.5.5 Умов та правил надання банківських послуг позичальник зобов`язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим Договором.

Згідно з п. 2.1.1.5.6 Умов у разі невиконання зобов`язань за договором, на вимогу банку позичальник зобов`язується виконати зобов`язання з повернення кредиту (у тому числі простроченого кредиту та овердрафту), оплати винагороди банку.

Пунктом 2.1.1.7.6 Умов передбачено, що при порушенні позичальником строків платежів по кожному з грошових зобов`язань, передбачених цим договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов`язаний сплатити банку штраф у розмірі 500 грн.

Згідно з п.1.1.7.12 Умов та правил надання банківських послуг договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання. Якщо на протязі цього строку жодна з сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, він автоматично лонгується на такий же строк.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме з цим Витягом з Умов ознайомився відповідач та погодився з ними, а також те, що вказаний витяг на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містив умови, зокрема й щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

Заява ОСОБА_1 , про яку йдеться в матеріалах справи та підписом в якій останній підтвердив свою згоду на те, що підписана Генеральна угода разом з запропонованими АТ КБ «ПриватБанк№ Умовами та правилами, Тарифами складають між ним та Банком кредитний договір, взагалі відсутня в матеріалах справи.

Так, роздруківка з сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11.03.2015 (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03.07.2019, справа №342/180/17, висловила позицію, що неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

Велика Палата Верховного Суду (постанова від 03.07.2019 по справі № 342/180/17) дійшла висновку, що Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, які містяться в матеріалах даної справи не визнаються відповідачкою та не містять її підпису, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 11.09.2012 шляхом підписання заяви-анкети. Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

Також Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07.08.2019, справа №182/1806/17 зазначила, що оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Так, одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.

У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (частина перша статті 11 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-XII«Про захист прав споживачів» (далі - Закон №1023-XII).

Згідно з п. 22 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах Верховний Суд у вищезазначеній постанові (постанова від 03.07.2019 по справі № 342/180/17) зауважив, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

З урахуванням вищенаведеного суд приходить до висновку, що «Умови та правила надання банківських послуг в ПриватБанку» не є достовірними доказами у справі.

Згідно з п.1 ч.2 ст.11 Цивільного Кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Частиною 1 ст. 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до змісту ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно ст. 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Крім того, згідно з ч. 1 ст.546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України якщо зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Частини 1-2 ст. 625 ЦК України передбачають, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.

Так, позивач визначив розмір заборгованості, який станом на 07.10.2019 становить 118636,80 грн., яка складається з наступного: 35673,30 грн. – заборгованість за кредитом, 25,70 грн. – заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 82937,80 грн. – заборгованість за комісією.

З розрахунку позивача про розмір заборгованості відповідача, суд прийшов до висновку, що загальна сума заборгованості, крім тіла кредиту (35673,30 грн.), складається з заборгованості по відсоткам за користування кредитом та заборгованості за комісією.

Рішенням Шполянського районного суду Черкаської області від 31.01.2014 у справі №710/2632/18-ц було стягнено з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором №б/н від 31.08.2012 в сумі 37961,39 грн., а саме: 35673,30 грн. заборгованість за кредитом, 4,21 грн. заборгованість по процентам за користування кредитом, 500 грн. штраф (фіксована частина), 1783,88 грн. штраф (процентна складова), та 379,61 грн. судових витрат на рах. № НОМЕР_1 , а всього 38341 грн. (а.с. 5-6).

Однак, позивач відняв від цієї суми ту, що була стягнена з відповідача рішенням Шполянського районного суду Черкаської області від 31.01.2014, тобто 37961,39 грн., яка містить в собі заборгованість за тілом кредиту 35673,30 грн., тому різниця, що підлягає стягненню залишилася 82959,29 грн., складові цієї суми позивачем вказані не були.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором, посилався на анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку, що відсутня в матеріалах справи, та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг, затверджених наказом від 06.03.2010 №СП-2010-256.

Відповідач не заперечив факт підписання Генеральної угоди б/н від 31.08.2012 про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання банківських послуг. Більше того не надав заперечення проти факту отримання кредиту у позивача.

На підтвердження вказаних обставин позивач надав Генеральну угоду про реструктуризації заборгованості та приєднання до Умов та правил надання банківських послуг від 31.08.2012, розрахунок заборгованості, витяг з Умов та правил надання банківських послуг затверджених наказом від 06.03.2010 № СП-2010-256, без підпису відповідача.

Зазначені АТ КБ «Приватбанк» обставини не є підставою для задоволення позову в повному об`ємі.

Суд дійшов висновку, що підписавши 31.08.2012 Генеральну угоду, сторони фактично дійшли згоди щодо істотних умов нового кредитного зобов`язання. При цьому, підпис засвідчує факт згоди позичальника із сумою тіла кредиту, порядку нарахування відсотків за користування кредитом та розміром штрафу у випадку порушення умов договору.

Отже, з урахуванням підписаної сторонами угоди, домовленості сторін, слід дійти висновку про наявність правових підстав для стягнення у примусовому порядку з відповідача суми непогашеного тіла кредиту та заборгованості за процентами за користування кредитом.

Чи були і ким порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Отже, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти за тілом кредиту в сумі 35673,30 грн., вже стягнуто за рішенням Шполянського районного суду Черкаської області від 31.01.2014 у справі №710/2632/18, тому відсутні підстави для повторного стягнення даної заборгованості.

Позивачем не зазначено складові суми 82959,29 грн..

Щодо позовних вимог з приводу стягнення комісії, суд зазначає таке.

Згідно п.3.6. Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджену постановою правління Національного банку України від 10.05.2007 № 168, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.05.2007 за №541/13808, в редакції станом на 12.11.2007, яка була чинною на дату підписання Генеральної угоди від 31.08.2012, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача тощо) або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, унесення до нього змін, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо).

Згідно абз.3 ч.4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» в редакції від 19.11.2012, яка була чинною на дату підписання Генеральної угоди від 31.08.2012, кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

Послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, є незаконним, а такі умови споживчого кредиту є нікчемними і не потребують визнання недійсними. Такий висновок міститься у Постанові Верховного Суду від 10.07.2019, справа № 265/6037/15-ц.

Тому вимога, про стягнення комісії не підлягає задоволенню. До початку розгляду справи по суті позивач не змінив предмет або підставу позову, не збільшив та не зменшив розмір позовних вимог, заяви про застосування строку позовної давності від відповідача до суду не надходили, а тому суд розглянув цивільну справу в межах пред`явлених вимог і на підставі поданих сторонами доказів.

Заходи забезпечення позову судом не вживалися.

Оскільки позов не задовольняється, суд не стягує з відповідача судовий збір на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 1, 11 Закону України «Про захист прав споживачів», ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» в редакції від 03.01.2015, ст.ст. 3, 11, 526, 530, 546, 549, 611, 625, 626, 627, 628, 634, 1048, 1049, 1054 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 141, 263-265, 274-279, ч.1 ст. 354 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволені позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Рішення може бути оскаржене сторонами в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду через Шполянський суд Черкаської області (до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи) шляхом подання в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду

Ознайомитись з повним текстом судового рішенням, в електронній формі, сторони можуть за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua/.

Рішення підписане 16.03.2020.

Суддя Н.П. Побережна