Рішення № 88223618, 04.03.2020, Личаківський районний суд м.Львова

Справа № 463/581/16-ц

Провадження № 2/463/30/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2020 року Личаківський районний суд м. Львова

в складі: головуючого судді Леньо С. І.

з участю секретаря Станько Р.О.

представника позивача Гнатишака О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Комерційний Банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором -

в с т а н о в и в:

Позивач АТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № LVHAGK00000012 від 27.12.2007р. в загальному розмірі 121016,53 доларів США, що станом на момент подання позову згідно офіційного курсу НБУ еквівалентно 2999999,78 грн.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 27.12.2007р. між ПАТ КБ «Приватбанк», правонаступником якого є АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № LVHAGK00000012, відповідно до якого відповідач отримала кредит в сумі 85 033,27 доларів США на строк до 27.12.2027р. з виплатою 0,92 % в місяць від суми залишку заборгованості за кредитом. Банком виконано свої зобов`язання за кредитним договором та видано відповідачу обумовлену суму коштів, проте остання не виконує належним чином взятих на себе зобов`язань. Станом на 25.01.2016р. загальний розмір заборгованості становить 180087,91 доларів США, з яких 65344,58 доларів США – заборгованість за кредитом, 36 064,84 доларів США – заборгованість за процентами за користування кредитом, 8680 доларів США – заборгованість по комісії за користування кредитом, 69 998,49 доларів США – пеня за несвоєчасне виконання зобов`язань. Дану суму просить стягнути в примусовому порядку.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, долучивши докази його направленню позивачу.

З позовними вимогами не погоджується та вважає, що вказаний кредитний договір не відповідає вимогам Закону України «Про захист прав споживачів» і зокрема, кредитний договір не містить жодного графіку платежів. Як наслідок, відсутні підстави вважати, що сторони досягнули згоди з усіх істотних умов договору. Сам розрахунок заборгованості вважає невірним. Крім того, відносно неї відсутні відомості у Реєстрі позичальників, що свідчить про те, що кредитний договір закритий. Просить в задоволенні позову відмовити.

Позивач надав відповідь на відзив, у якій зазначає про безпідставність аргументів відповідача. Зокрема, банком надано відповідачу всю необхідну інформацію стосовно кредиту, і остання підтвердила вказану обставину підписуючи кредитний договір. Крім того, графа погашення заборгованості міститься у самому кредитному договорі, за умовами якого вказано період платежу, суму платежу, відсотки, які підлягають сплаті та строк кредитного договору. Всі умови сторонами погодженні як такі, що для них зрозумілі і прийнятні. Що ж стосується розрахунку заборгованості, відповідач такий жодним чином не спростувала та не надала свого розрахунку.

Письмових заперечень проти відповіді на відзив відповідач не подала.

Інформація про рух справи в суді першої інстанції та процесуальні дії, вчиненні судом під час розгляду справи.

Ухвалою судді Личаківського районного суду м. Львова від 02.03.2016р. відкрито провадження у справі та призначено таку до судового розгляду по суті.

04.10.2016р. ОСОБА_1 звернулась до Личаківського районного суду м. Львова з позовом до ПАТ КБ «Приватбанк» про визнання недійними кредитного договору від 27.12.2007р. та договору іпотеки від 27.12.2007р.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, така передана для розгляду судді Грицку Р.Р.

Ухвалою судді Личаківського районного суду м. Львова від 01.11.2016р. відкрито провадження у справі та призначено таку до судового розгляду по суті. Одночасно, справу за позовом ОСОБА_1 про визнання кредитних договорів недійними об`єднано в одне провадження із справою за позовом ПАТ КБ «Приватбанк» про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В судовому засіданні 15.03.2017р. повноважний представник відповідача заявив три окремих клопотання про роз`єднання позовів, про зупинення провадження у справі та про залишення позовної заяви банку без розгляду.

Ухвалами Личаківського районного суду м. Львова від 15.03.2017р. в задоволенні таких клопотань відмовлено.

18.04.2017р. повноважний представник відповідача подав апеляційну скаргу на ухвалу Личаківського районного суду м. Львова від 15.03.2017р., якою відмовлено в задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 про залишення позовної заяви банку без розгляду. Матеріали справи направлено до Апеляційного суду Львівської області. Ухвалою судді Апеляційного суду Львівської області від 12.05.2017р. справу повернуто до суду першої інстанції для виконання вимог ч. 2 ст. 293 ЦПК України в редакції, чинній до 15.12.2017р.

Ухвалою судді Личаківського районного суду м. Львова від 01.06.2017р. апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Личаківського районного суду м. Львова від 15.03.2017р., якою відмовлено в задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 про залишення позовної заяви банку без розгляду, повернуто заявнику.

В подальшому, відповідач подала апеляційну скаргу на ухвалу Личаківського районного суду м. Львова від 15.03.2017р., якою відмовлено в задоволенні клопотань про роз`єднання позовів.

Ухвалою судді Личаківського районного суду м. Львова від 06.07.2017р. апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Личаківського районного суду м. Львова від 15.03.2017р., якою відмовлено в задоволенні клопотань про роз`єднання позовів, повернуто заявнику.

11.07.2017р. повноважний представник відповідача подав апеляційну скаргу на ухвалу Личаківського районного суду м. Львова від 15.03.2017р., якою відмовлено в задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі. Матеріали справи направлено до Апеляційного суду Львівської області.

Ухвалою судді Апеляційного суду Львівської області від 14.08.2017р. апеляційну скаргу залишено без руху, оскільки причини пропуску строку на апеляційне провадження такої ухвали визнані неповажними, а також апелянтом не сплачено судового збору за подання такої апеляційної скарги.

Ухвалою судді Апеляційного суду Львівської області від 11.10.2017р. відмовлено у відкритті апеляційного провадження з підстав, визначених ч. 3 ст. 297 ЦПК України в редакції, чинній до 15.12.2017р.

За клопотанням представника відповідача ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 08.08.2018р. у справі призначено судову почеркознавчу експертизу, на вирішення якої поставлено питання, чи виконано підпис від імені ОСОБА_1 у Кредитному договорі № LVHAGK00000012 від 27 грудня 2007 року, укладеному між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 , на шостій сторінці в пункті 8.2. Позичальник в графі « ОСОБА_2 » та в графі «Один з оригіналів даного Договору мною отримано особисто» саме ОСОБА_1 чи іншою особою?Матеріали справи направлені до Львівського НДІ судових експертиз.

06.09.2018р. на адресу суду надійшли матеріли справи разом з клопотанням про надання додаткових матеріалів, необхідних для проведення експертного дослідження.

У зв`язку з цим ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 01.10.2018р. поновлено провадження у справі та призначено таку до розгляду. Одночасно, цією ухвалою витребувано у сторін документи, необхідні для проведення експертного дослідження.

Після надходження витребовуваних документів від відповідача ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 31.10.2018р. у справі повторно призначено судову почеркознавчу експертизу, на вирішення якої поставлено питання. Повторно витребувано в банку оригінал Кредитного договору № LVHAGK00000012 від 27 грудня 2007 року. Крім того, витребувано у ОСОБА_1 вільні зразки її підписів в документах, які не мають відношення до даної справи та за часом виконання максимально наближені до часу виконання досліджуваного документу, а саме за 2006-2008 рр., в кількості на 10-15 арк.

З огляду на відсутність оригіналу кредитного договору та вільних зразків підпису ОСОБА_1 , 28.01.2019р. експертом складено повідомлення про неможливість надання висновку.

01.02.2019р. на адресу суду надійшли оригінал кредитного договору, додатку № 1 «Заява» до кредитного договору та оригінал додатку № 1 «Загальна вартість кредиту», після чого 06.02.2019р. всі ці документи, разом з вільними зразками підпису ОСОБА_1 направлені до експертної установи.

У зв`язку з відсутністю оплати за проведення експертизи, яку відповідно до ухвали суду повинна була здійснити відповідач ОСОБА_1 , 11.05.2019р. матеріали справи повернулись до суду без проведення експертного дослідження.

Ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 21.05.2019р. провадження у справі поновлено.

В подальшому, повноважний представник відповідача подав клопотання про призначення у справі судово-економічної експертизи.

Ухвалою Личаківського районного суді м. Львова від 27.11.2019р. в задоволенні такого клопотання відмовлено.

Крім того, у зв`язку з повторною неявкою відповідача ОСОБА_1 позов останньої про визнання недійсними кредитного та іпотечного договорів ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 04.03.2020р. залишено без розгляду.

Узагальнена позиція учасників справи.

Повноважний представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, дав пояснення, аналогічні вищенаведеним та просить позов задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з`явилась повторно, хоча про дату, місце та час розгляду справи повідомлялась належним чином, причин неявки не повідомила, участі повноважного представника не забезпечила. Враховуючи обсяг зібраних доказів, яких достатньо для ухвалення законного та обґрунтованого рішення, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності сторони відповідача.

Позиція суду.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, оригінал кредитного договору від 27.12.007р., оригінал заяви ОСОБА_1 від 27.12.2007р., оригінал додатку № 1 до кредитного договору («Загальна вартість кредиту»), долучені до матеріалів справи виписки по рахунку, оцінивши в сукупності зібрані докази та ухвалюючи рішення у відповідності до вимог ст. 264 ЦПК України, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення виходячи з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що 27.12.2007р. між ПАТ КБ «Приватбанк», правонаступником якого є АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № LVHAGK00000012, відповідно до якого відповідач отримала кредит в сумі 85 033,27 доларів США на строк до 27.12.2027р. з виплатою 0,92 % в місяць від суми залишку заборгованості за кредитом (а.с.7-9 т.1).

За змістом розділу 7 договору, кредит надається на наступні цілі: у розмірі 70 000 доларів США на споживчі цілі, а також у розмірі 5033,28 доларів США на сплату страхових платежів у випадках та в порядку, передбачених п. п. 2.3.1, 2.2.7 даного договору.

У відповідності до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до копії меморіального ордеру від 28.12.2007р. (а.с.11 т.1), банком видано відповідачу грошову суму в розмірі 70 000 доларів США.

У відповідності до ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 ЦК України.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, встановленому договором. Аналогічний обов`язок позичальника щодо повернення коштів та сплати відсотків закріплено ч. 1 ст. 1054 ЦК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач ОСОБА_1 неналежним чином виконує зобов`язання за кредитним договором, що також підтверджується випискою про рух коштів по рахунку, які долучені до матеріалів справи.

Відповідно до п. 4.1 кредитного договору випадку несвоєчасного погашення заборгованості по кредиту, позичальник сплачує банку пеню в розмірі, який зазначений у п. 7.4 договору за кожний день прострочки. За змістом п. 7.4 договору, при порушенні позичальником зобов`язань із погашення кредиту, позичальник сплачує банку пеню в розмірі 0,15 % від суми простроченої заборгованості по кредиту за кожний день прострочки, але не менше 1 грн.

Згідно розрахунку заборгованості, який перевірений та прийнятий судом як такий, що зроблений фахово у відповідності до умов договору (а.с.3-5), станом на 25.01.2016р. загальний розмір заборгованості становить 180087,91 доларів США, з яких 65344,58 доларів США – заборгованість за кредитом, 36 064,84 доларів США – заборгованість за процентами за користування кредитом, 8680 доларів США – заборгованість по комісії за користування кредитом, 69 998,49 доларів США – пеня за несвоєчасне виконання зобов`язань.

Свого розрахунку заборгованості відповідач ОСОБА_1 суду не надала, у зв`язку з чим відповідні доводи останньої про неналежність поданого позивачем розрахунку суд відкидає, оскільки згідно висновків Верховного Суду, викладених в постанові від 11.07.2018 року у справі №753/7883/15, доводи сторони про необґрунтованість розрахунку кредитної заборгованості є безпідставними, якщо на його спростування сторона не надала власного розрахунку.

Незважаючи на те, що загальний розмір заборгованості становить 180 87,981 доларів США, позивачем пред`явлено до примусового стягнення лише заборгованість в загальному розмірі 121 016,53 доларів США, з яких 65344,58 доларів США – заборгованість за кредитом, 36 064,84 доларів США – заборгованість за процентами за користування кредитом, 8680 доларів США – заборгованість по комісії за користування кредитом, 10 927,11 доларів США – пеня за несвоєчасне виконання зобов`язань.

Тому, враховуючи порушення відповідачем умов договору та не маючи повноважень вийти за межі позовних вимог суд ухвалює рішення про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором від 27.12.2007р. в загальному розмірі 121016,53 доларів США.

Оскільки кредит правомірно наданий в іноземній валюті, суд ухвалює рішення про стягнення заборгованості саме в іноземній валюті без зазначення її гривневого еквіваленту, що відповідає правовому висновку Великої Палати Верховного Суду, висловленого у цивільній справі № 521/21255/13-ц.

Що ж стосується аргументів сторони відповідача, суд надає їм правову оцінку та звертає увагу на наступне.

За положеннями статей 626-628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до положень статей 1048-1052 ЦК України істотними умовами є мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов`язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, порядок зміни і припинення дії договору, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору.

Зі змісту статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції, чинній на момент укладення договору) вбачається, що у договорі про надання споживчого кредиту зазначаються: сума кредиту, детальний розпис загальної вартості кредиту для споживача, дата видачі кредиту або, якщо кредит видаватиметься частинами, дати і суми надання таких частин кредиту та інші умови надання кредиту, право дострокового повернення кредиту, річна відсоткова ставка за кредитом, інші умови, визначені законодавством. Споживач має право протягом чотирнадцяти календарних днів відкликати свою згоду на укладення договору про надання споживчого кредиту без пояснення причин. Перебіг цього строку розпочинається з моменту передачі споживачеві примірника укладеного договору.

Частинами п`ятою та восьмою статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції, чинній на момент укладення договору) передбачено, що якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.

За змістом п. 2.5 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління НБУ № 168 від 10.05.2007р., в редакції, чинній на момент укладення договору, банки розробляють форму (бюлетень, довідка, повідомлення тощо) надання споживачу достовірної інформації про умови кредитування та орієнтовну сукупну вартість кредиту, яка повинна бути затверджена рішенням уповноваженого органу банку та доведена до відома його відповідних структурних підрозділів.

Відповідно до копії додатку № 1 до кредитного договору (а.с.89 т.1), оригінал якого долучено до матеріалів справи, саме у день підписання кредитного договору відповідачу, у відповідності до вимог ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» надано інформацію про умови кредитування та крім цього, повідомлено, що валютні ризики під час виконання зобов`язань за кредитним договором несе позичальник. Крім того, відповідно до анкети-заяви позичальника від 10.12.2007р., (а.с.88 т.1), остання підтвердила, що ознайомлена та згідна з умовами кредитування, які їй були надані у письмовій формі. Своїм підписом відповідач підтвердила про надання їй повної інформації про умови кредитування в Приватбанку.

Крім того, розділом 7 кредитного договору передбачено, що позичальник зобов`язана сплачувати заборгованість у період з 25 по 30 число кожного місяця, щомісячний платіж – 871,76 доларів США, відсоткова ставка – 0,92 % в місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, винагорода за надання фінансового інструменту – 0,2 відсотки від суми виданого кредиту щомісяця в період сплати, одноразова винагорода за надання фінансового інструменту – 2 % від суми виданого кредиту у момент надання кредиту.

Вказане в сукупності свідчить про те, що положення ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» позивачем дотримані, і хоча матеріали справи не містять графіку платежів, форма якого затверджена Правилами надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, така обставина не може свідчить про невідповідність умов кредитного договору вимогам ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів».

Відповідно до п. 3.8 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління НБУ № 168 від 10.05.2007р. (в редакції, чинній на момент укладення договору) у разі надання кредиту в іноземній валюті банки зобов`язані під час укладення кредитного договору:

попередити споживача, що валютні ризики під час виконання зобов`язань за кредитним договором несе споживач;

надати інформацію щодо методики, яка використовується банком для визначення валютного курсу, строків і комісій, пов`язаних з конвертацією валюти платежу у валюту зобов`язання під час погашення заборгованості за кредитом та процентами за користування ним.

Разом з тим, як вказав Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду під час розгляду цивільної справи № 541/2257/15-ц (постанова від 18.04.2018р.), істотна зміна становища щодо виконання боргових зобов`язань за кредитним договором унаслідок підвищення курсу іноземної валюти не є підставою вважати умови кредитного договору несправедливими у розумінні статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» та для визнання спірного договору недійсним, оскільки зазначене стосується обох сторін договору й позичальник мав можливість, виходячи з динаміки зміни курсу валют з часу введення в обіг національної валюти та її девальвації, передбачити в момент укладення договору можливість зміни курсу гривні до іноземної валюти, а також - отримати кредит у національній валюті.

У справі яка розглядається відповідач у встановленому законом порядку повідомлена, про те, що вона несе валютні ризики під час виконання зобов`язань за кредитним договором, а тому, немає підстав для висновку, що зміна курсу валют призвела до закриття кредитного договору.

Таким чином, аргументи сторони відповідача слід відкинути як безпідставні та як наслідок, задовольнити позов в повному обсязі.

У відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача належить стягнути судовий збір в розмірі 45 000 грн., сплата якого підтверджується відповідною квитанцією (а.с.17 т.1)

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 10,12,81,82,141,223,263-265,268 ЦПК України, ст.ст. 3, 11, 15, 16, 509, 526, 533, 610, 625, 626, 627, 628, 629, 1048-1050, 1054, ЦК України, суд, –

в и р і ш и в:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «Комерційний Банк «Приватбанк» (м. Київ, вул. Грушевського, 1-Д, ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299, рахунок № НОМЕР_2 ) заборгованість за договірним зобов`язанням в розмірі 121 016,53 доларів США (сто двадцять одна тисяча шістнадцять доларів США 53 центи).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Комерційний Банк «Приватбанк» 45 000 грн. судового збору.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в порядку та строки передбачені ст. ст. 354, 355, пп.15.5 п. 15 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 16.03.2020 року.

Суддя: Леньо С. І.