Ухвала суду № 88221409, 16.03.2020, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 16.03.2020

ЄУН № 937/1995/20

Провадження № 1-кс/937/1275/20

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 березня 2020 року м. Мелітополь

Слідчий суддя Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області Юрлагіна Т.В., за участю секретаря Бондаренко Г.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Мелітополі клопотання слідчого Першого слідчого відділу слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого в місті Мелітополі, Мирошниченка Юрія Борисовича про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 13.09.2019 за № 62019080000000432 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України,

В С Т А Н О В И В:

16 березня 2020 року до Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області надійшло клопотання слідчого Першого слідчого відділу слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі, Мирошниченка Юрія Борисовича, про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 13 вересня 2019 року за № 62019080000000432, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

Клопотання обґрунтовано тим, що Першим слідчим відділом слідчого управління Територіального управління ДБР, розташованого у м. Мелітополі, проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62019080000000432, відомості про яке внесено до ЄРДР 13.09.2019 за заявою ОСОБА_1 , щодо вимагання співробітником правоохоронного органу Запорізької області, тобто службовою особою, неправомірної вигоди за не притягнення заявника до адміністративної відповідальності, за попередньою правовою кваліфікацією кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що на початку 2019 року, більш точний час досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_2 , який займає посаду начальника прикордонного оперативно - розшукового відділу (з місцем дислокації н.п. Бердянськ) головного оперативно - розшукового відділу 8 прикордонного загону Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України, в силу свого службового становища стало відомо, що на підконтрольній йому території, в акваторії Азовського моря, неподалік від міста Бердянськ, ОСОБА_1 здійснюється вилов риби відповідно до дозвільних документів та встановлених норм на її вилов.

В подальшому ОСОБА_2 стало відомо, що незважаючи на наявність вищевказаних дозвільних документів, риболовний промисел здійснюється ОСОБА_1 з порушенням вимог чинного законодавства у сфері охорони державного кордону, так як плавзасіб останнього знаходиться поза місцем розташування об`єктів базування, а вихід в акваторію Азовського моря з метою вилову риби здійснюється ОСОБА_1 без відповідного інформування Державної прикордонної служби, за що передбачена адміністративна відповідальність відповідно до ст. 202 КУпАП.

Після отримання вищезазначеної інформації у ОСОБА_2 виник злочинний умисел на отримання від ОСОБА_1 грошових коштів у якості неправомірної вигоди за не притягнення останнього до адміністративної відповідальності у сфері порушення законодавства щодо охорони державного кордону, а також різного роду допомоги у вирішенні питань, пов`язаних з виловом риби в акваторії Азовського моря.

З метою реалізації свого злочинного умислу, ОСОБА_2 розробив злочинну схему, відповідно до якої він в силу свого службового становища надає можливість безперешкодно реалізовувати наміри ОСОБА_1 , направлені на зайняття рибним промислом, за що останній повинен щомісячно передавати ОСОБА_2 обумовлену суму грошових коштів у якості неправомірної вигоди за не притягнення його до адміністративної відповідальності, на що останній був змушений погодитися.

Достовірно знаючи, що вказаний вид діяльності є єдиним джерелом доходу ОСОБА_1 , погрожуючи, що його плавзасіб буде постійно затримуватися співробітниками Державної прикордонної служби для складання відповідних протоколів про адміністративні правопорушення, ОСОБА_1 10.01.2020, приблизно о 12 годині 00 хвилин, знаходячись біля будинку за адресою: АДРЕСА_1 , вимушено погодився задовольнити незаконні вимоги ОСОБА_2 та надав останньому частину обумовленої раніше неправомірної вигоди у сумі 3000 гривень.

У подальшому, продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, ОСОБА_2 , 10.03.2020, приблизно о 19 годині 30 хвилин, перебуваючи біля свого будинку за адресою: АДРЕСА_1 , усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та бажаючи їх настання, діючи умисно, з корисливих мотивів, одержав від ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 7000 гривень у якості неправомірної вигоди для себе за не притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення законодавства у сфері охорони державного кордону відповідно до ст. 202 КУпАП, а також різного роду допомоги у вирішенні питань, пов`язаних з виловом риби в акваторії Азовського моря.

10.03.2020 о 19 год. 45 хв. ОСОБА_2 затримано в порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

11.03.2020 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянину України, уродженцю села Борисів, Ізяславського району, Хмельницької області, одруженому, маючому на утриманні двох малолітніх дітей, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_3 , раніше не судимому, повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_1 , ОСОБА_2 , що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , на праві приватної власності належить транспортний засіб марки Nissan Primera, сірого кольору, 2003 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2 , № кузову НОМЕР_3 .

Діяння, передбачене ч. 3 ст. 368 КК України, карається позбавленням волі на строк від п`яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна.

Відповідно до вимог ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Арешт майна, в тому числі, допускається з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання. Арешт може бути накладений і на майно, на яке раніше накладено арешт відповідно до інших актів законодавства. У такому разі виконанню підлягає ухвала слідчого судді, суду про накладення арешту на майно відповідно до правил цього Кодексу.

Арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна.

Слідчий у судове засідання не з`явився, але від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, на задоволенні вимог клопотання наполягав у повному обсязі.

Підозрюваний та його захисник у судове засідання не з`явилися з невідомих причин, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, шляхом направлення смс, заяви про розгляд клопотання за їхньої відсутності чи заперечень не надіслали.

Відповідно до ч.1 ст. 172 КПК України клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду, за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.

Зважаючи на викладене, слідчий суддя вважає за можливе розглянути клопотання слідчого про арешт майна без участі підозрюваного та його захисника на підставі наявних матеріалів справи.

На підставі ст. 107 КПК України фіксування кримінального провадження за допомогою технічних засобів не здійснюється. Відповідно до вимог ст. 108 КПК України ведеться журнал судового засідання.

Дослідивши клопотання, копії матеріалів, якими слідчий обґрунтовує доводи клопотання, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання слідчого є обґрунтованим та таким, що підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 131 КПК України, арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження.

Частина 3 ст. 132 КПК України зазначає, що застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Відповідно до ч.2 вказаної статті арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 5 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

Арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна (ч. 10 ст. 170 КПК України)..

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати, зокрема, правову підставу для арешту майна; можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Правовою підставою арешту майна є кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 13 вересня 2019 року за № 62019080000000432, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

ОСОБА_2 підозрюється у тому, що своїми умисними діями, які виразились в проханні надати та одержати службовою особою, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди для себе за невчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду дії з використанням наданого їй службового становища, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 368 КК України.

Діяння, передбачене ч. 3 ст. 368 КК України, карається позбавленням волі на строк від п`яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна.

Критерії розумності та співрозмірності обмеження права власності є оціночними поняттями та визначаються на розсуд слідчої судді. Відповідно до статті 1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися, зокрема, на умовах, передбачених законом. При цьому, обмеження права власності має переслідувати законну мету за допомогою засобів, які є пропорційними меті (Рішення ЄСПЛ від 05.01.2000 у справі «Беєлер проти Італії», заява № 33202/96, параграф 107). При цьому, будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечувати «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи (Рішення ЄСПЛ у справі Джеймс та інші проти Сполученого Королівства від 21.02.1986, заява № 8793/79, параграф 50).

З урахування характеру кримінального правопорушення, що розслідується у межах цього кримінального провадження підстав сумніватися в співмірності такого обмеження права власності завданням кримінального провадження у слідчого судді не виникає. У цьому випадку арешт майна необхідний для забезпечення ефективності кримінального провадження та негативних наслідків для володільця майна не створює.

Вирішуючи питання про правову підставу для забезпечення кримінального провадження слідчий суддя зазначає, що інкриміноване ОСОБА_2 кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 368 КК України, передбачає покарання у виді конфіскації майна, яка не є альтернативним покаранням, а тому у випадку призначення покарання, з метою забезпечення реальності виконання вироку, на цій стадії є доцільним накласти арешт на майно підозрюваного, зазначене у клопотанні.

При цьому вимоги клопотання в частині заборони уповноваженим державним установам проводити реєстраційні операції із транспортним засобом марки Nissan Primera, сірого кольору, 2003 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2 , № кузову НОМЕР_3 , слідчий суддя вважає безпідставними, оскільки відповідно до чинного законодавства України за наявності відомостей про арешт транспортного засобу будь-які реєстраційні дії не проводяться.

При цьому, слідчий суддя роз`яснює, що згідно ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 61, 170-173, 309, 369, 370, 371, 372, 376 КПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання слідчого Першого слідчого відділу слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого в місті Мелітополі, Мирошниченка Юрія Борисовича про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 13.09.2019 за № 62019080000000432 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України – задовольнити частково.

Накласти арешт на рухоме майно, належне на праві приватної власності підозрюваному ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_3 , а саме: транспортний засіб марки Nissan Primera, сірого кольору, 2003 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2 , № кузову НОМЕР_3 .

У задоволенні інших вимог клопотання відмовити.

Копію ухвали направити слідчому, прокурору та заінтересованим особам.

Виконання ухвали покласти на слідчого Першого слідчого відділу слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого в місті Мелітополі, Мирошниченка Ю.Б.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Ухвала може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя: Т.В. Юрлагіна