Рішення № 88220676, 02.03.2020, Основ'янський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Червонозаводський районний суд м. Харкова)

Справа № 646/559/17

№ провадження 2/646/41/2020

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02.03.2020 м.Харків

Червонозаводський районний суд міста Харкова у складі:

головуючий суддя Єжов В.А.

за участю: секретаря Літвякової І.О.

представників позивача Терещенко К.І.,

Молчанової Ю.Ю.

представників відповідачів Гімонова К.,

Краснікової Л.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, Харківської міської ради, Комунального підприємства «Харківське міське бюро технічної інвентаризації», Київського районного у місті Харкові відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області, ОСОБА_2 про визнання права на користування житловим приміщенням, скасування розпорядження органу приватизації та визнання недійсним свідоцтва про право власності на житло,

ВСТАНОВИВ:

В січні 2017 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просив визнати фіктивним розірвання шлюбу між ним та ОСОБА_3 та анулювати актовий запис про розірвання шлюбу №362 від 30.05.1979 складений Київським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції, визнати за ним право на користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 , з 1987 року по теперішній час, скасувати розпорядження органу приватизації Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради №50579 від 29.11.1999 про безоплатну передачу у приватну власність ОСОБА_3 квартири АДРЕСА_2 , визнання недійсним свідоцтво про право власності на житло 9-99-204129 від 29.11.1999 на квартиру АДРЕСА_2 на ім`я ОСОБА_3 .

Позовні вимоги мотивував тим, що 07.05.1977 він зареєстрував шлюб з ОСОБА_4 . Після реєстрації шлюбу проживали в АДРЕСА_3 , де зареєстрував своє місце проживання ІНФОРМАЦІЯ_1 . Окрім нього та дружини у квартирі проживала мати дружини ОСОБА_5 . ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 вийшла заміж та переїхала проживати до чоловіка за адресою: АДРЕСА_1 .

30.05.1979 шлюб між позивачем та ОСОБА_3 було розірвано, після чого остання зареєструвалася разом з матір`ю за адресою: АДРЕСА_1 . Позивач зазначає, що розірвання є фіктивним, оскільки мета була не припинити сімейні відносини, а вирішити житлові питання. Після розірвання вони продовжували проживати спільно та вести сумісне господарство.

ІНФОРМАЦІЯ_3 померла мати дружини ОСОБА_5

З 1989 року ОСОБА_3 було визнано наймачем двокімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_1 .

З 1987 року позивач з дружиною стали проживати за адресою: АДРЕСА_1 .

17.09.1991 він з дружиною купив житловий будинок АДРЕСА_4 .

30.09.1992 позивач знявся з реєстрації з квартири АДРЕСА_5 у зв`язку з продажом кімнати.

01.12.1993 ОСОБА_1 зареєструвався за адресою: АДРЕСА_4 , проте фактично проживав в квартирі АДРЕСА_2 , де продовжує проживати дотепер.

Факт проживання за зазначеною адресою підтверджується фактом оформлення пенсії та відвідування медичних закладів за місцем постійного проживання. Зазначає про спільну з дружиною оплату комунальних послуг, витрат, пов`язаних з підтримкою квартири у належному для проживання стані, які після смерті дружини сплачує він особисто.

ІНФОРМАЦІЯ_4 померла ОСОБА_3 , після чого позивач з`ясував, що спірну квартиру було приватизовано 29.11.1999 на ім`я його дружини ОСОБА_3 . До цього часу позивач був впевнений, що квартира належить до державного житлового фонду і він, як член сім`ї наймача, набуває рівного з іншими членами сім`ї права користування квартирою та має право на приватизацію.

Після смерті дружини ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса з заявою про прийняття спадщини та дізнався, що померла за життя склала заповіт на ім`я ОСОБА_2 .

Відповідач ОСОБА_2 представляла як адвокат його інтереси у суді.

Позивач зауважує, що він протягом 27 років проживає у спірній квартирі та внаслідок порушення процедури приватизації та протиправних дій адвоката ОСОБА_6 О ОСОБА_7 ., може залишитися без житла. Іншого житла та коштів на його придбання позивач не має.

Таким чином, ОСОБА_1 вважає, що його право на користування квартирою та право на приватизацію квартири як наймача було порушено, приватизація квартири відбулася незаконно.

06.06.2017 відповідачем ОСОБА_2 до суду подано заперечення, просила застосувати строки позовної давності та відмовити у задоволенні позову. Відповідач зазначила, що шлюбні відносини у 1979 році, коли мало місце розірвання шлюбу, регулювалися Кодексом про шлюб та сім`ю, яким не було передбачено право особи на звернення до суду із заявою про визнання розірвання шлюбу фіктивним. Також вважає, що якби ОСОБА_3 мала намір для реєстрації шлюбу та оформлення майнових відносин як між подружжям, вона могла б зареєструвати ОСОБА_1 в спірній квартирі, залишити на його ім`я заповіт, оформити договір, який би надавав йому право на квартиру, проте не зробила цього протягом майже 40 років. За життя дружини позивач не звертався до суду за захистом своїх прав та пропустив строк позовної давності, що є підставою для відмови у позові. Вона вважає сумнівним твердження позивача про його участь у оплаті витрат по квартирі - ОСОБА_3 з 2007 року надавалася субсидія як одинокій непрацездатній особі. Зареєстрований позивач у с.Ульянівка з 13.07.1999, а не як зазначає в позові з грудня 1993 року. Зі слів ОСОБА_3 , відповідачеві відомо, що після розірвання шлюбу квартиру АДРЕСА_5 , вона залишила позивачу, яку він продав. Потім був зареєстрований в АДРЕСА_6 .

ОСОБА_2 пояснює, що дійсно представляла інтереси позивача у цивільній справі, що знаходилася у провадженні Київського районного суду м.Харкова та захищала сина позивача у кримінальній справі, проте ці обставини жодним чином не стосуються складення померлою ОСОБА_3 заповіту на її користь. З ОСОБА_3 мала добрі сусідські відносини, допомагала їй.

Представник відповідача ОСОБА_2 – адвокат Краснікова Л.С. в судове засідання повторно не з`явилася, мотивуючи наявністю поважних причин. З урахуванням положень статей 128-131, 223 ЦПК України та з метою уникнення затягування розгляду справи суд вважає, що в матеріалах справи є достатньо даних про права та взаємовідносини сторін по справі для її розгляду по суті за відсутності відповідачів та їх представників.

Відповідач Київський районний у місті Харкові відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області неодноразово направляв до суду клопотання про розгляд справи за відсутності їх представника, у вирішенні справи поклався на розсуд суду.

Відповідачем Комунальним підприємством «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» 25.10.2017 до суду надано заперечення та 19.02.2019 відзив, згідно з якими просить відмовити у позові. Вважає, що є неналежним відповідачем у справі, вимог до установи не заявлено, не надано доказів порушення прав та законних інтересів позивача відповідачем.

10.02.2017 ухвалою судді відкрито провадження у справі.

10.02.2017 ухвалою судді задоволено заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову, накладено заборону на відчуження квартири АДРЕСА_2 .

06.06.2017 ухвалою суду за клопотанням представника відповідача ОСОБА_8 витребувано від приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Зубарєва І.Ю. копію спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_3 . Витребувано від КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» відомості про реєстрацію як власника квартир ОСОБА_1 . Витребувано від Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради копію приватизаційної справи квартири АДРЕСА_2 .

10.08.2017 ухвалою суду за клопотанням відповідача ОСОБА_2 витребувано від «Ощадбанк» відомості чи скористався ОСОБА_1 своїм правом на приватизацію житла у тому числі за зазначеними адресами.

22.11.2018 ухвалою суду було залишено без розгляду позовну заяву ОСОБА_1 в частині вимог про визнання фіктивним розірвання шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 та анулювання актового запису про розірвання шлюбу в зв’язку з поданням відповідної заяви позивачем.

19.02.2019 ухвалою суду було відмовлено у клопотання представника відповідача ОСОБА_2 про об`єднання в одне провадження цивільних справ №646/559/17 та №646/2892/17 за позовами ОСОБА_1 .

Суд, вислухавши доводи сторін, показання свідків, дослідивши матеріали цивільної справи та наявні у справі докази, встановив наступні обставини.

Відповідно до паспорту громадянина України, позивач ОСОБА_1 з 12.07.1999 зареєстрований по АДРЕСА_7 (том 1 а.с.10-12).

07.05.1977 між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 укладено шлюб. Прізвище дружини після укладення шлюбу – ОСОБА_9 . Зазначене підтверджується копією свідоцтва про укладення шлюбу (том 1 а.с.8).

30.05.1979 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 розірвано, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу НОМЕР_1 виданим Ленінським районним у м.Харкові відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області 06.01.2017 (том 1 а.с.9).

ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_3 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_2 виданим Харківським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області 14.11.2016 (том 1 а.с.13).

ОСОБА_3 на праві приватної власності належала квартира, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 43,8 кв.м на підставі свідоцтва про право власності на житло від 29.11.1999 реєстраційний №9-99-204129 (видане згідно з розпорядженням від 29.11.1999 №50579). Квартира приватизована згідно з Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду» (том 1 а.с.14-15).

Право власності ОСОБА_3 на зазначену квартиру підтверджується також технічним паспортом на квартиру (том 1 а.с.16-18).

Комісія в складі ОСОБА_10 та ОСОБА_11 27.12.2016 склала акт про те, що ОСОБА_1 , дійсно постійно проживав та проживає за адресою: АДРЕСА_1 з 1987 року по теперішній час. Позивач проживав там з ОСОБА_3 як чоловік та дружина. Після смерті ОСОБА_3 в квартирі проживає ОСОБА_1 разом з сином ОСОБА_12 (том 1 а.с.19).

Відповідно до довідки з місця проживання про склад сім’ї та прописку №4049 від 06.12.2016 у квартирі АДРЕСА_2 з 08.06.1979 по 12.11.2016 була зареєстрована власник квартири ОСОБА_3 (том 1 а.с.20).

Відповідно до листа Харківської дирекції Поштамт-Центр поштового зв’язку №1 від 30.12.2016 №09-07-1585 на ім’я ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 за період з червня 2014 року по грудень 2016 року пенсія позивачеві виплачувалась відділенням поштового зв’язку Харків-10 (том 1 а.с.21-22).

12.12.2012 ОСОБА_1 було посвідчено у приватного нотаріуса Харківського нотаріального округу заповіт, згідно з яким він на випадок смерті зробив розпорядження: все належне на день смерті йому майно заповів ОСОБА_3 . У заповіті зазначено місцем проживання та реєстрації АДРЕСА_7 (том 1 а.с.23).

З особистої картки водія ОСОБА_1 вбачається, що станом на 28.05.1982 позивач проживав в АДРЕСА_3 (том 1 а.с.24).

Довіреністю від 06.02.2012 ОСОБА_1 уповноважив ОСОБА_3 вести справи по оформленню його спадкових прав на майно, що залишилося після смерті сестри ОСОБА_13 (том 1 а.с.25-26).

Відповідно до договору купівлі-продажу від 17.09.1991 ОСОБА_3 придбала жилий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_7 (том 1 а.с.30-32).

З домової книги для прописки громадян, що проживають у будинку АДРЕСА_7 , слідує, що ОСОБА_1 був зареєстрований у зазначеному будинку з 07.12.1993 по липень 1999 року та з 12.07.1999 по теперішній час (том 1 а.с. 33-35).

Відповідно до відомостей адресно-довідкового підрозділу ГУДМС УДМС України ОСОБА_1 з 13.07.1999 має зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_7 (том 1 а.с.111).

ОСОБА_3 з січня 2007 року перебувала на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення адміністрації Основ’янського району Харківської міської ради як отримувач щомісячної адресної безготівкової субсидії для відшкодування витрат на оплату користування житлом або його утримання та комунальних послуг. Згідно її заяви ОСОБА_3 мешкає одна, субсидія надавалася як одинокій непрацездатній особі, яка не має інших доходів, крім пенсії. Зазначене підтверджується листом №3147/07 від 25.05.2017 (том 1 а.с.112).

З вироку Ленінського районного суду м.Харкова від 08.09.1999 вбачається, що ОСОБА_2 була захисником ОСОБА_12 (том 1 а.с.113-114).

Відповідно до рішення Київського районного суду м.Харкова від 25.10.2012 у справі №2018/4677/2012, яке набуло законної сили, за позивачем ОСОБА_1 визнано право власності на ј частину домоволодіння АДРЕСА_8 та Ѕ частину квартири АДРЕСА_9 (том 1 а.с.117).

З копій квитанцій (том 1 а.с.36) вбачається, що ОСОБА_3 сплачувала: оранку городу за 1994 рік, земельний податок 04.12.1992. У вересні 1995 році земельний податок сплатив ОСОБА_1 Оплата здійснена до Чапаївської селищної ради Кегичівського району.

Відповідно до довідки ПАТ «Ощадбанк» №16-20/2690-С від 14.12.2016 ОСОБА_1 відсутній в списках громадян України, що мають право на приватизацію житла за адресою: АДРЕСА_7 . В приватизації житла за зазначеною адресою участі не приймав (том 1 а.с.37).

Відповідно до листа приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Зубарєва І.Ю. вих.№658/01-16 від 13.12.2016 позивачу рекомендовано звернутися до суду з позовом про встановлення факту спільного проживання зі спадкодавцем однією сім’єю більше п’яти років (том 1 а.с.38). Крім того, в листі нотаріуса зазначено, що зі слів ОСОБА_1 він фактично постійно проживав зі спадкодавцем за адресою: АДРЕСА_1 , з 1975 року до часу відкриття спадщини, що суперечить обставинам, викладеним позивачем у позовній заяві, де зазначає, що проживає в даній квартирі з 1987 року.

Відповідно до інформаційної довідки зі Спадкового реєстру №45842526 від 18.11.2016 заповідач ОСОБА_3 залишила заповіт, посвідчений 21.07.2016 приватним нотаріусом Давидовою Я.Ф. (том 1 а.с.39-40).

Відповідно до листа КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» Харківської міської ради №4303 від 03.05.2017 відомості про реєстрацію права власності на вказане нерухоме майно (квартиру АДРЕСА_5 ) станом на 01.01.2013 на ім’я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , в КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» Харківської міської ради відсутні (том 1 а.с.120).

В матеріалах спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_3 окрім згаданих вище доказів містяться такі: заява ОСОБА_1 про прийняття спадщини після померлої ОСОБА_3 (том 1 а.с.156); інформаційна довідка зі Спадкового реєстру №46133993 від 13.12.2016 про відкриття спадкової справи після ОСОБА_3 (том 1 а.с.160); витяг про реєстрацію в Спадковому реєстру №46134155 від 13.12.2016 (том 1 а.с.161); заява ОСОБА_1 про проживання зі спадкодавцем ОСОБА_3 однією сім’єю з 1975 року по час відкриття спадщини (том 1 а.с.163); заповіт ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Давидовою Я.Ф., яким на випадок смерті зробила розпорядження: все належне їй майно, що належатиме на день смерті та на яке вона матиме право, заповіла ОСОБА_2 (том 1 а.с.167); заява ОСОБА_2 про прийняття спадщини після померлої ОСОБА_3 (том 1 а.с.179).

Відповідно до листа КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» Харківської міської ради №1414/3 від 19.07.17 згідно матеріалів інвентаризаційних справ на квартиру АДРЕСА_5 та квартиру АДРЕСА_10 встановлено, що відомості про реєстрацію права власності на вказане нерухоме майно станом на 31.12.2012 на ім’я ОСОБА_1 в КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» Харківської міської ради відсутні (том 1 а.с.197-198).

Згідно листа Харківського обласного управління АТ «Ощадбанк» №118.34-07/524/22537/2017-20/вих від 25.09.2017 ОСОБА_1 в списках громадян України, які мають право на одержання приватизаційних паперів за адресами: АДРЕСА_3 та АДРЕСА_6 відсутній. Списання житлового чеку на приватизації частки державного житлового фонду за вказаними адресами ОСОБА_1 не проводив (том 1 а.с.208).

Суд відхиляє як такі, що не стосуються предмета доказування: довідку №1428 від 21.10.1981 (том 1 а.с.24), витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про смерть для отримання допомоги на поховання №00017319946 від 14.11.2016 (том 1 а.с.29), свідоцтво про народження ОСОБА_4 (том 1 а.с.41), свідоцтво про укладення шлюбу між ОСОБА_14 та ОСОБА_15 (том 1 а.с.42), свідоцтво про смерть ОСОБА_15 (том 1 а.с.43), лист КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» Харківської міської ради №4789 від 16.05.2017 (том 1 а.с.121), заяви ОСОБА_1 (том 1 а.с.132, 133,134), лист начальника Київського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області (том 1 а.с.135), лист КП «Жилкомсервіс» №5577/2/0705 від 19.03.2013 (том 1 а.с.136).

Суд відхиляє як недопустимий доказ лист на а.с.29 том 1, оскільки не містить реквізитів, обов’язкових для документа: підпису посадової особи, печатки, вихідного номеру та дати.

Суд не бере до уваги картку прописки ОСОБА_1 (том 1 а.с.27), оскільки з неї не вбачаються періоди реєстрації позивача за зазначеними в ній адресами.

Відповідно до ч.1 ст.5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, якщо загальна площа квартир (будинків), що підлягають приватизації, відповідає площі, передбаченій абзацом другим статті 3 цього Закону, зазначені квартири (будинки) передаються наймачеві та членам його сім’ї безоплатно. До членів сім’ї наймача включаються лише громадяни, які постійно проживають в квартирі (будинку) разом з наймачем або за яким зберігається право на житло.

Отже до членів сім’ї наймача для отримання права на передання у власність шляхом приватизації квартири необхідно встановити факт постійного проживання їх в квартирі разом з наймачем або зберігання за ними права на житло станом на день приватизації квартири.

З досліджених доказів, зокрема паспорта позивача, будинкової книжки вбачається, що в листопаді 1999 року його місце проживання було зареєстровано за адресою: АДРЕСА_7

Належних, допустимих та достатніх доказів того, що у листопаді 1999 року ОСОБА_1 постійно разом з наймачем проживав у квартирі АДРЕСА_2 або зберігання за ним права на зазначене житло суду не надано.

Так акт від 27.12.2016, складений комісією, що складається з ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , констатує, що ОСОБА_1 проживає у квартирі АДРЕСА_2 з 1987 року. При цьому допитана у судовому засіданні як свідок ОСОБА_10 (в акті зазначена як член комісії) показала, що знає ОСОБА_9 з 2004 року, раніше з нею не спілкувалася, а тому підтвердження постійного проживання позивача ОСОБА_1 за зазначеною адресою з 1987 року по теперішній день спростовуються наданими нею же показами у судовому засіданні.

Другий член комісії ОСОБА_11 , що склала акт від 27.12.2016, допитана як свідок у судовому засіданні показала, що познайомилася з Семерніними приблизно в 1999-2001 роках, що також позбавляє суд достовірно встановити обставину постійного проживання позивача ОСОБА_1 з ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 станом на листопад 1999 року.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_16 також не підтвердив обставину постійного проживання позивача ОСОБА_1 у листопаді 1999 року. Його показання щодо того, що він вважав ОСОБА_17 та свого троюрідного брата ОСОБА_18 подружжям та те, що телефонував йому на Гімназійну набережну суд не приймає до уваги, оскільки ці покази не підтверджують обставини, що підлягають доведенню у справі.

Лист Харківської дирекції Поштамт-Центр поштового зв’язку №1 від 30.12.2016 №09-07-1585 підтверджує отримання пенсії за адресою: АДРЕСА_1 лише за період червень 2014 року – грудень 2016 року, та не охоплює 1999 рік, коли була здійснена приватизація квартири ОСОБА_3 .

Відповідно до ч.2 ст.8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, передача займаних квартир (будинків) здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім’ї, які постійно мешкають в даній квартирі (будинку), в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов’язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку).

Згідно з ч.1 ст.9 ЖК УРСР громадяни мають право на одержання у безстрокове користування у встановленому порядку жилого приміщення в будинках державного чи громадського житлового фонду або на одержання за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення для категорій громадян, визначених законом, або в будинках житлово-будівельних кооперативів.

Ч.1 ст.61 ЖК УРСР передбачає, що користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення.

Згідно з ч.1, ч.2 ст.64 ЖК УРСР члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім`ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов`язаннями, що випливають із зазначеного договору.

До членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім`ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

Позивач зазначає в позові, що мав право користування спірною квартирою, оскільки був вселений до неї як член сім’ї та набув рівного з іншими членами сім’ї права користування з 1987 року.

З наданих суду доказів убачається, що шлюб між позивачем ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було розірвано 30.05.1979, що виключає позивача з кола осіб, які станом на 1987 рік відносилися до членів сім’ї ОСОБА_3 . Факт постійного проживання з колишньої дружиною ОСОБА_3 та ведення з нею спільного господарства з 1987 року по день приватизації квартири позивачем не доведено.

Аргумент позивача щодо реєстрації його місця проживання за адресою: АДРЕСА_7 . АДРЕСА_7 для того, щоб об’єкт нерухомого майна не залишився без зареєстрованих осіб, судом не приймається як позбавлений сенсу.

Не підтверджено позивачем і сплату ним комунальних послуг за користування спірною квартирою, надані ним квитанції стосуються сплати податків за житло за місцем його реєстрації с.Ульянівка Кегичівського району Харківської області.

Не знайшло підтвердження твердження позивача ОСОБА_1 про відсутність у нього іншого житла та порушення приватизацією спірної квартири його права на житло. Так реєстрація його місця проживання за адресою: АДРЕСА_7 , надає йому право користування житлом за цією адресою.

Крім того, в матеріалах справи міститься копія рішення Київського районного суду м.Харкова від 25.10.2012 у справі №2018/4677/2012, яким підтверджується право власності ОСОБА_1 на частку в двох об’єктах нерухомості, що є житловими приміщеннями, що спростовує відсутність житла у позивача.

Що стосується визнання права ОСОБА_1 на користування спірною квартирою в період 1987 року по теперішній час суд установив таке.

Позивачем не надано суду доказів вселення його у спірне приміщення наймачем та постійного проживання як члена сім’ї наймача у період з 1987 року по день набуття права власності померлою ОСОБА_3 шляхом приватизації 29.11.1999.

Що стосується права користування ОСОБА_1 спірною квартирою з 29.11.1999, то таке право позивача залежало цілком від волі власника квартири ОСОБА_3 , що відповідає нормам ст.150 ЖК УРСР.

Ст. 150 ЖК УРСР встановлює, що громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.

Відповідно до ч.1 ст.156 ЖК УРСР члени сім`ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

Як зазначалося вище, суду не надано доказів того, що позивач був вселений до квартири АДРЕСА_2 , як член сім’ї власника квартири ОСОБА_3 .

Суд зазначає, що бажання надати право користування своєю власністю мало бути виражено власником квартири ОСОБА_3 реєстрацією місця проживання позивача у належній їй квартирі. Позивачем не надано доказів існування перешкод для здійснення такої реєстрації його місця проживання, що може свідчити лише про відсутність волі власника житла на надання такого права ОСОБА_1 .

Отже суд дійшов висновку, що позивачем не доведено вселення та постійне проживання у спірній квартири як члена сім’ї наймача (в подальшому - власника), проведення приватизації квартири АДРЕСА_2 , з порушенням його прав та у незаконний спосіб.

Стосовно заяви відповідача ОСОБА_2 про відмову у позові з підстав пропуску позовної давності застосування до позовних вимог судом установлено таке.

За змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Застосування строку позовної давності можливе лише за наявності порушення відповідачем прав позивача. Оскільки судом установлено, що відповідачами не порушено право позивача, то застосування строку позовної давності не можливе, а необхідно відмовляти у задоволенні позовних вимог саме з підстав необґрунтованості та недоведеності позовних вимог.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Враховуючи викладене, суд вважає вимоги позивача незаконними та необґрунтованими, тому приходить до висновку про відмову в позові повністю.

Питання щодо судових витрат судом вирішується відповідно до положень ст.141 ЦПК України та покладається на позивача в повному обсязі в зв’язку з відмовою у позові.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5, 12, 13, 76-82, 89, 141, 259, 263-265, 273, 354, 355 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, Харківської міської ради, Комунального підприємства «Харківське міське бюро технічної інвентаризації», Київського районного у місті Харкові відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області, ОСОБА_2 про визнання права на користування житловим приміщенням, скасування розпорядження органу приватизації та визнання недійсним свідоцтва про право власності на житло - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч.2 ст.358 ЦПК України.

Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України (в редакції від 03.10.2017): до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу, а саме, відповідно до ч.1 ст. 296 ЦПК України: апеляційна скарга подається апеляційному суду (Харківський апеляційний суд) через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення (Червонозаводський районний суд м.Харкова).

Позивач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_11 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_12 , реєстраційний номер облікової карти платника податків НОМЕР_3 .

Відповідач: Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, місце знаходження: 61003, м.Харків, майдан Конституції, 16, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України невідомий.

Відповідач: Харківська міська рада, місце знаходження: 61003, м.Харків, майдан Конституції, 7, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України невідомий.

Відповідач: Комунальне підприємства «Харківське міське бюро технічної інвентаризації», місце знаходження: 61003, м.Харків, майдан Павлівський, 4, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України невідомий.

Відповідач: Київський районний у місті Харкові відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області, місце знаходження: 61002, м.Харків, вулиця Ярослава Мудрого, 17, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України невідомий.

Відповідач: ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_13 , реєстраційний номер облікової карти платника податків невідомий.

Повний текст рішення складено 13 березня 2019 року.

Суддя В.А.Єжов