Ухвала суду № 88220653, 12.03.2020, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/2300/15-ц

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 березня 2020 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний в складі:

Головуючого судді - Малюк В.М.,

при секретарі судового засідання Матіко Я.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Ужгород, заяву ОСОБА_1 , стягувач: ПАТ КБ «ПриватБанк», про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулася до Ужгородського міськрайонного суду з заявою про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, яку мотивує тим, що 08.07.2016 р. Ужгородським міськрайонним судом видано виконавчий лист по справі № 308/2300/15-ц, згідно якого з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» стягнуто заборгованість за кредитним договором № MKC7GA0000362 від 03.08.2008 р.

Зазначає, що в забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором № MKC7GA0000362 від 03.08.2008 р., між іпотекодавцями та ПАТ КБ «ПриватБанк» було укладено Договір іпотеки квартири АДРЕСА_1 , згідно якого, в іпотеку банку передалась квартира за адресою АДРЕСА_2 .

26.10.2016 р. ПАТ КБ «ПриватБанк» звернуло стягнення на предмет іпотеки згідно вказаного договору іпотеки - квартиру за адресою АДРЕСА_2 , в позасудовому порядку, відповідно до вимог ст. 37 Закону України «Про іпотеку» та зареєструвало за собою право власності на квартиру.

Вважає, що зобов`язання боржника за кредитним договором № MKC7GA0000362 від 03.08.2008 р. припинилися в зв`язку з позасудовим зверненням стягнення на предмет іпотеки, відповідно до ст. 36. 37 Закону України «Про іпотеку» та Договору іпотеки квартири від 08.08.2007 р. № 1769, яким були забезпечені зобов`язання боржника згідно кредитного договору.

За таких обставин, заявник просить визнати виконавчий лист, виданий 08.07.2016 року по справі №308/2300/15-ц таким, що не підлягає виконанню.

Заявниця ОСОБА_1 та представник стягувача у судове засідання не з`явилися, хоча про час і місце розгляду справи повідомлялися своєчасно і належним чином, однак їх неявка, в силу вимог ч.3 ст. 432 ЦПК України, не є перешкодою для розгляду заяви.

Відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи та доводи заяви, оцінивши надані суду докази, виходячи з їх належності, допустимості, достовірності та достатності, суд доходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 22.04.2016 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» - 49231,54 доларів США, що еквівалентно 777 366,01 грн., заборгованості за кредитним договором № MKC7GA0000362 від 03.08.2008 р. та 3654,00 грн. судових витрат.

08.07.2016 р. Ужгородським міськрайонним судом видано виконавчий лист в справі № 308/2300/15-ц, згідно якого з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» стягнуто заборгованість за кредитним договором № MKC7GA0000362 від 03.08.2008 р.

Порядок і підстави подання заяви про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню регламентовані ч.2 ст. 432 ЦПК України.

Зокрема, відповідно до ч. 2 ст. 432 ЦПК України суд, який видав виконавчий лист, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Наведені підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, можна поділити на дві групи: матеріально-правові та процесуально-правові.

Обов`язок боржника може припинятися з передбачених законом підстав. Підстави припинення цивільно-правових зобов`язань визначені у главі 50 розділу І книги п`ятої ЦК.

Так, зобов`язання можуть припинятися внаслідок його виконання, проведеного належним чином, добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання.

Процесуальними підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа.

Відповідно до статей 36, 37 Закону України «Про іпотеку» сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки. Після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання основного зобов`язання боржником - фізичною особою є недійсними, якщо інше не визначено договором іпотеки чи договором про надання кредиту, чи договором про задоволення вимог іпотекодержателя. Завершенням позасудового врегулювання є державна реєстрація прав власності на всі предмети іпотеки, що виступають забезпеченням за основним зобов`язанням за іпотекодержателем (якщо звернено стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття його у власність іпотекодержателем). Іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя чи іпотечний договір, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, є документами, що підтверджують перехід права власності на предмет іпотеки до іпотекодержателя та є підставою для внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Право власності іпотекодержателя на предмет іпотеки виникає з моменту державної реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя чи відповідного застереження в іпотечному договорі.

Верховний Суд, порівнявши суперечливі позиції у своїй постанові від 18 вересня 2018 року по справі № 921/107/15-г/16, зазначив, що звернення стягнення на предмет іпотеки є відмінною вимогою від вимоги про стягнення заборгованості, а наявність судового рішення про стягнення з боржника на користь кредитора заборгованості за кредитним договором не є підставою для припинення грошового зобов`язання боржника і припинення іпотеки. Таким чином, кредитор не позбавлений права задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у разі наявності рішення про стягнення заборгованості. У випадку ж виконання одного з судових рішень основне зобов`язання припиняється, а інший виконавчий документ не підлягає виконанню.

Як було встановлено судом, у якості забезпечення зобов`язання за кредитним договором № MKC7GA0000362 від 03.08.2008 р. між іпотекодавцями та ПАТ КБ «ПриватБанк» було укладено договір іпотеки, предметом якого виступила квартира, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 .

Встановлено, що 26.10.2016 р. ПАТ КБ «ПриватБанк» звернуло стягнення на предмет іпотеки згідно вказаного договору іпотеки - квартиру за адресою АДРЕСА_2 , в позасудовому порядку, відповідно до ст. 37 Закону України «Про іпотеку» та зареєструвало за собою право власності.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 03.11.2016 року, право власності на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 03.11.2016 року, було зареєстровано за ПАТ КБ «ПриватБанк».

З урахуванням зазначеного, суд погоджується з позицією заявника про те, що в внаслідок набуття ПАТ КБ «ПриватБанк» права власності на предмет іпотеки за відповідним договором № MKC7GA0000362 від 03.08.2008 р. в позасудовому порядку, будь-які наступні вимоги за основним зобов`язанням ПАТ КБ «ПриватБанк» до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № MKC7GA0000362 від 03.08.2008 р. є недійсними, що в силу ч.2ст.432 ЦПК України є підставою для визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчого листа, виданого Ужгородським міськрайонним судом на підставі рішення цього суду від 22.04.2016 року у цивільній справі №308/2300/16-ц., в частині основного зобов`язання.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що подана ОСОБА_1 заява, в силу вимог ч.2 ст. 432 ЦПК України, підлягає частковому задоволенню, а виконавчий лист, виданий 08.07.2016 року по справі №308/2300/15-ц відносно боржника ОСОБА_1 , в частині основного зобов`язання, слід визнати таким, що не підлягає виконанню.

Керуючись статтями 36, 37 Закону України «Про іпотеку», ст.ст. 258,260,261,263,432 ЦПК України, суд, -

У ХВ АЛ И В :

Заяву ОСОБА_1 – задоволити частково.

Виконавчий лист, виданий 08.07.2016 року по справі №308/2300/15-ц відносно боржника ОСОБА_1 , в частині основного зобов`язання, визнати таким, що не підлягає виконанню.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду Малюк В.М.