Ухвала суду № 88219697, 16.03.2020, Холодногірський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Харкова)

16.03.2020

Справа № 642/902/20

Провадження № 1-кп/642/471/20

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 березня 2020 року Ленінський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Вікторова В.В.

за участю секретаря Шаповал Д.В.

сторін кримінального провадження:

прокурора Фердіної Я.В.

обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2

захисника Бикової О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові кримінальне провадження, яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020220510000049, відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

19 лютого 2020 року до Ленінського районного суду м. Харкова з Харківської місцевої прокуратури № 1 надійшов обвинувальний акт за результатами досудового розслідування у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 186 КК України.

Ухвалою судді Ленінського районного суду м. Харкова від 20.02.2020 року призначено підготовче судове засідання.

В судовому засіданні судом було ініційоване питання доцільності продовження тримання обвинуваченого ОСОБА_1 під вартою до спливу продовженого судом строку по кримінальному провадженню.

Прокурор Фердіна Я.В. просила суд продовжити строк тримання обвинуваченого ОСОБА_1 під вартою зазначивши, що він обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, ризики, передбачені п.п.1.3,5 ч.1 ст. 177 КПК України, які були враховані судом при обранні ОСОБА_1 запобіжного заходу не змінилися та продовжують існувати.

Так, ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні злочину, який відноситься до тяжкого злочину, в силу вимоги ст.89 КК України раніше не судимий, має постійне місце реєстрації.

Обвинувачений ОСОБА_1 проти продовження обраного йому запобіжного заходу заперечував, посилались на те, що він має місце проживання, не має наміру переховуватись від суду та впливати на потерпілого та свідків сторони обвинувачення, на даний час ризики, зазначені прокурором, не доведені. При цьому він просив змінити йому запобіжний захід на домашній арешт.

Обвинувачений ОСОБА_2 та його захисник Бикова О.Ю. також просили змінити ОСОБА_1 заіжний захід на домашній арешт.

Дослідивши матеріали кримінального провадження, вислухавши думку учасників кримінального провадження, суд дійшов наступного висновку.

Згідно матеріалів справи, дія запобіжного заходу відносно обвинуваченого у вигляді тримання під вартою, закінчується та завершити розгляд справи не вбачається за можливе.

Відповідно до ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд, незалежно від наявності клопотань суд зобовязаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту, чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Відповідно до ст. 178 КПК при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 нього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих кронами кримінального проваджений матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі:

1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального

правопорушення;

2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного,

обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він

підозрюється, обвинувачується;

3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого;

4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного

проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців;

5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання;

6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого;

7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого;

8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого;

9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше;

Так, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання осіб під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахування конкретних обставин. Тримання осіб під вартою може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства які незважаючи на існування презумпції невинуватості переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

При розгляді питання про доцільність тримання осіб під вартою судовий орган повинен брати до уваги факти які можуть мати відношення до справи: характер «обставини» і тяжкість передбачуваного злочину, обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин, покарання яке можливо буде призначене в результаті засудження, характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством.

Аналогічні відображення принципів вирішення питання застосування щодо особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою міститься в положеннях ст.ст. 177, 178, 183 КПК України.

Також, практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства, а відтак колегія суддів не приймає доводи захисника та обвинувачених щодо зміни запобіжного заходу на більш м`який, не пов`язаний з триманням під вартою.

Згідно п. 2 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований: до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до трьох років.

ОСОБА_1 обгрунтовано обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, який відносяться до тяжкого злочину.

При вирішенні питання про доцільність продовження обраного ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує, що він раніше в силу вимоги ст. 89 КК України не судимий, офіційно не працює, не має постійного доходу, має постійне місце реєстрації.

Даних про наявність у обвинуваченого міцних соціальних зв`язків, погіршення стану його здоров`я суду не надано, будь-яких нових даних про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, для застосування стосовно обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою в судовому засіданні на цій стадії процесу не встановлено.

За таких обставин суд вважає, що ОСОБА_1 , перебуваючи на волі може незаконно впливати на потерпілого та свідків по справі, оскільки на даний час розгляд справи ще не розпочатий, і дані особи у справі не допитані , а також переховуватись від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, тобто ризики, які були враховані судом при обранні йому такого запобіжного заходу не зменшилися, у зв`язку з чим вважає, необхідним продовжити йому дію обраного відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки саме цей запобіжний захід відповідає характеру та тяжкості діянь, яке йому інкримінується, кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу.

Суд також вважає, що зміна обвинуваченому обраного відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на більш м`який запобіжний захід буде недостатніми для запобігання ризикам, встановленим ст. 177 КПК України.

Разом з тим, відповідно до вимог ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертоюцієї статті.

Згідно ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається у таких межах: 1) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні злочину невеликої або середньої тяжкості,-від одного до двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, -від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Положення ч. 4 ст. 183 КПК України визначають, що слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбаченістаттями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні:

1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування;

2) щодо злочину, який спричинив загибель людини;

3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею.

Зі змісту повідомленої ОСОБА_1 підозри, фактичні обставини якої щодо заволодіння майном потерпілого не викликають сумнівів, вбачається, що він обвинувачуэться у вчиненні злочину із погрозою застосування насильства, яке не є небезпечним для життя та здоров`я потерпілого.

З обвинувального акту суд вбачаэ, що явного застосування насильства до потерпілого не було здійснено. З огляду на встановлені обставини, те що інші надані суду матеріали не містять відомостей про те, які ж погрози були висловлені а адресу потерпілого, враховуючи, що приписи ч. 4 ст. 183 КПК України надають суду можливість не визначати розмір застави у вказаних випадках, але і не встановлюють такої заборони, суд вважає за можливе визначити в даному випадку заставу в розмірі 30 прожиткових мінімумів, що відповідає тяжкості кримінального правопорушення та становить 63060 гривень.

Для запобігання встановленим ризикам у випадку внесення застави доцільним буде покладення на підозрюваного обов`язків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 4, 8 ч. 5 ст. 194 КПК України, які будуть додатковою гарантією його належної поведінки поряд із ризиком втрати грошових коштів, внесених в якості застави, у випадку невиконання покладених на нього процесуальних обов`язків.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. ст. ст. 176- 178, 182-183, 194, 331, 371-372, 376 КПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 строком на шістдесят днів з триманням в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор», а саме до 08 травня 2020 року включно.

Визначити ОСОБА_1 заставу в розмірі 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що дорівнює 63 060 грн., яка підлягає внесенню на розрахунковий рахунок: Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 42261368, Банк отримувача ДКСУ м.Київ, Код банку отримувача (МФО)820172, Рахунок отримувача UA078201720355279002000085314.

Після внесення застави ОСОБА_1 підлягає звільненню з-під варти, та на нього покладаються обов`язки, передбачені п.п. 1, 2, 3, 4, 8 ч. 5 ст. 194 КПК України.

Ухвалу направити на виконання до Державної установи «Харківський слідчий ізолятор».

Термін дії ухвали до 08.05.2020 року.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом семи днів з дня її проголошення, а обвинуваченим в той же строк, але з моменту вручення йому ухвали суду.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Суддя В.В. Вікторов