Рішення № 88218884, 05.03.2020, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/3525/19

Провадження № 2/638/1442/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

/заочне/

05.03.2020 Дзержинський районний суд м. Харкова у складі

головуючого судді - Омельченко К. О.

при секретарі - Юрченко Д.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом Харківського державного авіаційного виробничого підприємства до ОСОБА_1 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, –

встановив:

Харківське державне авіаційне виробниче підприємство звернулось до Дзержинського районного суду м. Харкова з позовною заявою, в якій просить визнати ОСОБА_1 , такою, що втратила право користування жилим приміщенням, а саме житловою площею у вигляді ліжко-місця в кімнаті № НОМЕР_1 в гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на те, що на підставі сумісного рішення адміністрації підприємства та комітету профспілки Харківського державного авіаційного виробничого підприємства від 27.09.2005 року Протокол № 16 ОСОБА_1 був виданий Ордер № 510 від 12.07.2006 року, відповідно до якого на період її роботи їй надано право заселення на житлову площу у вигляді ліжко-місця в кімнаті № НОМЕР_1 в гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідачка зареєструвалася за вказаною адресою та проживала в гуртожитку до моменту звільнення з підприємства. Однак, фактично з моменту звільнення з роботи та по сьогоднішній день Відповідачка без поважності причин за вказаною адресою не проживає та не сплачує плату за проживання у гуртожитку. Такі дії відповідача спричинюють позивачу значні збитки, оскільки позивач з метою збереження та належного безпечного функціонування житла здійснює його утримання, а також не має змоги вселення на ліжко-місце в зазначеній кімнаті гуртожитку іншого працівника, адже за вказаною адресою зареєстрований відповідач, а тому позивач змушений звернутись із позовом до суду.

Розгляд справи проведено в порядку загального позовного провадження.

Представник позивача надав заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити, не заперечував проти ухвалення заочного рішення у справі.

Відповідач в судове засідання не з*явився, причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином, заяви про розгляд справи за його відсутністю суду не надавав.

Згідно вимог ч. 1 ст.280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов:1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2)відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин;3) відповідач не подав відзив;4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

За таких обставин суд, враховуючи вимоги ст. 280 ЦПК України, вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача та ухвалити по справі заочне рішення.

Зважаючи на вищевикладене та відсутність заперечень позивача, суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки у судове засідання усіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відтак, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу у даній цивільній справі під час судового засідання 05.03.2020 року, не здійснювалося.

Суд безпосередньо дослідивши наявні в матеріалах справи докази, оцінивши їх кожний окремо та у сукупності й взаємозв`язку, дійшов висновку, що вимоги позивача обґрунтовані, не суперечать законодавству та підлягають задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до ст.ст. 13, 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що на підставі сумісного рішення адміністрації підприємства та комітету профспілки Харківського державного авіаційного виробничого підприємства від 27.09.2005 року Протокол № 16 ОСОБА_1 видано Ордер № 510 від 12.07.2006 року, відповідно до якого на період її роботи їй надано право заселення на житлову площу в гуртожитку у вигляді ліжко-місця в кімнаті № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 .

Як вбачається з матеріалів справи, зазначений гуртожиток перебуває на балансі Харківського державного авіаційного виробничого підприємства.

Згідно довідки з місця проживання про склад сім`ї та реєстрації місця проживання № 197 від 17.12.2018, Відповідачка з 19.07.2006 року до теперішнього часу значиться зареєстрованою за адресою: АДРЕСА_2 . Однак, фактично з моменту звільнення з роботи, а саме з 08.08.2007 року наказ № 633к не проживає у гуртожитку по даний час та не сплачує плату за проживання у гуртожитку. Факт не проживання Відповідача за вказаною адресою понад шести місяців без поважних причин підтверджується актами про непроживання особи за місцем її реєстрації від 16.09.2017 від 15.01.2018, від 10.09.2018 року, які підписані сусідами кімнати № 1406 В ОСОБА_2 та № 1403 Н.А. Клочко, що проживають в тому самому будинку, майстром ЖКВ Н ОСОБА_3 . Нагорною, паспортисткою ОСОБА_4 , бухгалтером ЖКВ А.І. Карпатовичем та затверджені начальником ЖКВ ХДАВП ОСОБА_5 .

Позивач зазначає, що за час не проживання у кімнаті № НОМЕР_1 в гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 Відповідачка не зверталася в житлові органи підприємства із заявою про збереження за нею права користування житлом, з наданням підтверджуючих документів поважності причин тривалого не проживання у кімнаті.

Суд вважає доведеним факт, що тривала відсутність Відповідача зі збереженням реєстрації у цьому житлі призвела до порушення прав та інтересів позивача, оскільки позивач з метою збереження та належного безпечного функціонування житла здійснює його утримання, натомість відповідачка не сплачує комунальні послуги.

Аналізуючи по справі надані докази у їх сукупності суд дійшов висновку, що відповідачка втратила до цього житла будь-який інтерес, оскільки взагалі до житлового приміщення не приходить, житлово-комунальні послуги не сплачує, із заявою до позивача про збереження за нею права користування житлом, з наданням підтверджуючих документів поважності причин тривалого не проживання у кімнаті не зверталась. Таким чином, всі вище зазначені дії відповідачки свідчать про те, що вона втратила інтерес до цього житлового приміщення і не ставиться до нього, як до свого постійного місця проживання, в зв`язку з чим вона може бути визнана такою, що втратила право користування житловим приміщенням.

Згідно з положеннями ч. 1, 2 ст. 71 ЖК України, при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім`ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом.

Стаття 71 ЖК України містить вичерпний перелік причин, які відповідно до обставин можуть бути визнані поважними, однак до суду не надано жодного підтвердження їх існування.

Таким чином, виходячи зі змісту вказаної норми Закону, суд дійшов висновку, що позивач обґрунтовано та правомірно ставить вимоги до Відповідачки про визнання її такою, що втратила право на користування жилим приміщенням - а саме житловою площею у вигляді ліжко-місця в кімнаті № НОМЕР_1 в гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 , так як на час розгляду справи остання не проживає в ньому більше шести місяців, і тривалий період часу, а саме, з 2007 року, обов`язків по оплаті комунальних послуг жодних не здійснює, що відповідно до вимог ст. 71 ЖК України дає суду підстави визнати її такою, що втратила право користування жилим приміщенням.

Згідно ч. 1 ст. 71 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», зняття з реєстрації місця проживання здійснюється на підставі остаточного рішення суду про позбавлення права власності або права користування житловим приміщенням.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом судової справи, належать витрати, пов`язані з вчиненням процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладається на відповідача.

На підставі викладеного, ст.ст. 71, 72 ЖК України, керуючись ст..ст. .4, 10, 133, 141, 259, 263, 265, 268, 273, 280-283, 289, 352, 354 ЦПК України, суд

вирішив:

Позовні вимоги Харківського державного авіаційного виробничого підприємства до ОСОБА_1 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням - задовольнити.

Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 такою, що втратила право користування житловим приміщенням, а саме: житловою площею у вигляді ліжко-місця в кімнаті № НОМЕР_1 в гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь Харківського державного авіаційного виробничого підприємства (код ЄРДПОУ 14308894, м. Харків, вул. Сумська, б. 134) сплачений судовий збір в розмірі 1921,00 грн. (одна тисяча дев*ятсот двадцять одна) грн. 00коп.

З текстом рішення можна ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судовихрішень за посиланням http://reyestr.court.gov.ua.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку до Харківського апеляційного суду через Дзержинський районний суд м. Харкова протягом 30 днів з дня його проголошення. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення складено 16.03.2020 року.

Головуючий суддя: К.О. Омельченко