Рішення № 88218767, 04.03.2020, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/18076/18

Провадження № 2/522/1795/20

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 березня 2020 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - Домусчі Л.В.,

за участю: секретаря судового засідання Вадуцкої В. І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Одеса цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект», приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої Алли Михайлівни, третя особа: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання протиправними дій та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та поновлення державної реєстрації права власності, зобов`язання усунути перешкоди та стягнення судових витрат,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулась до суду з позовом до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої Алли Михайлівни, ТОВ «Кей-Колект», треті особи на стороні Позивача: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визнання протиправними дій та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Згідно уточнень позовних вимог від 22.04.2019 року , з Єдиного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, 03.10.2018 року, Позивачу стало відомо, що у зв`язку з невиконанням Позичальником - ОСОБА_4 своїх зобов`язань по кредитному договору, Іпотекодержатель — Товариство з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» на підставі договору іпотеки, серія та номер: 22, виданий 17.04.2007, видавник: приватний нотаріус Одеського МНО Кисельовою О.В, було зареєстровано право власності на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 . Як вбачається з Єдиного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень Підставою внесення запису про право власності стало Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 26012439 від 10.11.2015 15:54:35, приватний нотаріус Кобелєва Алла Михайлівна, Київський міський нотаріальний округ, м Київ.

На думку позивача рішення відповідача приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої А.М. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень прийняте з порушеннями вимог діючого законодавства України, є протиправним та таким, що підлягає скасуванню. Зокрема, позивач вказувала на порушення порядку здійснення реєстрації права власності на нерухоме майно, на те, що нотаріус не мав права здійснювати реєстрацію об`єкта нерухомості без вчинення нотаріальної дії та поза місцем розташування об`єкта нерухомого майна в межах території, на якій діє відповідний орган державної реєстрації прав. Також позивач зазначає, що відповідачем ТОВ «Кей-Колект» їй не направлялось повідомлення про застосування застереження про задоволення вимог Іпотекодавця з зазначенням, який з передбачених ч.3 ст. 36 Закону України «Про іпотеку» способів буде застосований Іпотекодержателем для задоволення його вимог, передбачене іпотечним договором, та таке повідомлення та докази його отримання боржником не надавалось нотаріусу при здійсненні реєстрації права власності, що є порушенням вимог Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень № 868 (діючому на момент вищевказаної реєстрації права власності на предмет іпотеки). Також в обґрунтування позовних вимог позивач вказує на порушення відповідачами норм Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті".

За викладених обставин просила:

- визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер 26012439 від 10.11.2015 року 15:54:35 приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої А.М. про реєстрацію за ТОВ «Кей-Колект» права власності на квартиру, розташовану за адресою АДРЕСА_2 ;

- скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про право власності № 11980341 від 10.11.2015 року 15:49:14 за Товариством з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» (код ЄДРПОУ 37825968, місцезнаходження: м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 69) на квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , що здійснений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кобелєвою Аллою Михайлівною (а.с.1542-154).

Ухвалою суду від 30.10.2018 року відкрито провадження по справі.

Ухвалою суду від 06.12.2018 року задоволено клопотання позивача про забезпечення позову: накладено арешт на спірну квартиру, заборонено ТОВ «Кей-Колект» здійснювати дії направлені на примусове проникнення до квартири.

Ухвалою суду від 10.12.2018 року було витребувано у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої копію нотаріальної справи, а саме документи, що стали підставою для реєстрації права власності за ТОВ «Кей-Колект» на нерухоме майно квартиру АДРЕСА_1 , на підставі договору іпотеки, що посвідчений 17.04.2007 року приватним нотаріусом Одеського МНО ОСОБА_6 за реєстровим №1530, та винесено рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер:26012439 від 10.11.2015 15:44:35.

Розгляд справи був відкладений на 04.02.2019 року.

04.02.2019р. у зв`язку з неявкою сторін розгляд справи був відкладений на 18.03.2019 р..

Суду 20.02.2019 року були надані докази на виконання ухвали суду, а саме завірені копії документів, наявних у реєстраційній справі, які стали підставою для прийняття приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, якою за ТОВ «Кей-Колект» зареєстровано право власності на об`єкт нерухомості майна: вказану спірну квартиру (а.с.95-117).

18.03.2019 року розгляд справи був відкладений на 22.04.2019 року за клопотанням представника відповідача з наданням часу на ознайомлення з матеріалами справи.

22.04.2019 року з боку позивача надано уточнений позов, який протокольною ухвалою суду 22.04.2019 року був прийнятий судом до розгляду. Також протокольною ухвалою суду залучено в якості третьої особи ОСОБА_2 ..

Розгляд справи відкладено на 03.06.2019 року.

03.06.2019 року розгляд справи відкладено на 08.07.2019 року у зв`язку з неявкою відповідачів та третьої особи – ОСОБА_4 , та відсутністю доказів про належне їх сповіщення.

Ухвалою суду від 08.07.2019 року було закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду по суті на 22.10.2019 року.

22.10.2019 року за клопотанням сторін розгляд справи відкладено на 15.01.2020 року.

До суду 15.01.2020 року надійшли письмові пояснення представника ТОВ «Кей-Колекст», згідно яких позовні вимоги вважають такими, що не підлягають задоволенню.

15.01.2020р. розгляд справи був відкладений за клопотання позивача на 04.03.2020р..

У судове засідання 04.03.2020 року з`явились позивач та її представник – ОСОБА_5 , представник відповідача ТОВ «Кей-Колект» та третя особа ОСОБА_2 . Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, були сповіщені про час та місце розгляду справи належним чином, причини неявки суду не повідомили.

У матеріалах справи міститься заява приватного нотаріуса Кобєлєвої О.М., згідно якої просила справу розглянути за її відсутності. Своїм процесуальним правом відповідачка не скористалась та відзиву на позову до суду не надала.

Позивач та її представник, з врахуванням уточнень до позову, підтримали заявлені позовні вимоги із підстав викладених у позові, наголосила на не отримання кредитних коштів, на порушення відповідачами вимог діючого законодавства щодо задоволення вимог іпотекодавця та державної реєстрації права власності на нерухоме майно, зокрема зазначили про те, що відповідачем ТОВ «Кей-Колект» їй не направлялось повідомлення про задоволення вимог іпотекодержателя, передбачене іпотечним договором та Законом України «Про іпотеку», крім того в матеріалах реєстраційної справи на квартиру також відсутні докази направлення такого повідомлення та його отримання позивачем. До того ж, зазначила, що ТОВ «Кей-Колект» надало до нотаріуса ОСОБА_6 виписку з договору про відступлення прав за договором іпотеки, згідно якої передані лише її право власності на 1/2 частину квартири, а право власності 1/2 її доньки ОСОБА_2 не було передано та не є предметом вказаного договору відступлення прав за договором іпотеки. Отже, нотаріус не мала права реєструвати за ТОВ «Кей-колект» право власності на всю квартиру, половина якої належить ОСОБА_2 .. Крім того, зауважила на те, що нотаріус при здійсненні державної реєстрації права власності за ТОВ «Кей-Колект» не була повноважною для вчинення таких дій, зокрема не мала права здійснювати реєстрацію без вчинення нотаріальної дії та діяла за межами місця розташування нерухомого майна. Наголосила, що спірна квартира це єдине її житло та вона не була придбана в кредит, а лише надана в забезпечення кредиту, а також що на неї поширюється дія Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті". Внаслідок незаконних дій відповідачів, зокрема ТОВ «Кей-Колект», вона позбавлена можливості проживати в єдиному її житлі - в спірній квартирі, де вона зареєстрована. З цього приводу вона звернулась до правоохоронних органів, заява внесена до Єдиного реєстру досудових розслідувань, досудове слідство триває.

Представник відповідача ТОВ «Кей-Колект» - Ткаченко Б.Р. проти задоволення позову заперечував з підстав, викладених у письмових поясненнях на позов (а.с.213-217). Зазначив, що мораторій на стягнення майна є відстроченням виконання зобов`язань, а не звільнення від його виконання. Посилаючись на судову практику зазначив, що мораторій не поширюється на випадки звернення стягнення на предмет іпотеки в порядку статті 38 Закону України «Про іпотеку» на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя (відповідного застереження в іпотечному договорі). Щодо інших підстав позову представником відповідача вони не визнавались. Також зазначив, що йому не відомо про наявність судового рішення про стягнення заборгованості з кредитора ОСОБА_4 ..

Третя особа позовні вимоги підтримала у повному обсязі, та пояснила, що вона зареєстрована в спірній квартирі, є співвласником 1/2 частини цієї квартири та її іпотекодавцем за договором іпотеки, кредитні кошти не отримувала, і також не отримувала повідомлень від відповідача.

Суд, за згодою осіб, які були присутні в судовому засіданні, з урахуванням ч.1ст. 223 ЦПК України, ухвалив слухати справу за відсутності приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобєлєвої А.М.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення осіб, які брали участь у справі, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що між АКІБ «УкрСиббанк» (згідно з вимогами Закону України «Про акціонерні товариства» № 514-VI від 17.09.2008 р. змінив своє повне найменування на Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк», скорочене - АТ «УкрСиббанк») та ОСОБА_3 17.04.2007 року було укладено Договір про надання споживчого кредиту за №11142751000 (надалі - Кредитний Договір).

Відповідно до умов Кредитного договору Банк надав ОСОБА_4 кредит (грошові кошти) в іноземній валюті в сумі 35 000 доларів США, а ОСОБА_4 зобов`язувався повернути наданий кредит у повному обсязі не пізніше 17 квітня 2017 року згідно з графіком погашення кредиту та сплатити за користування кредитом проценти.

У забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором між ПАТ «УкрСиббанк», ОСОБА_7 та ОСОБА_1 (надалі - «Позивач», «Іпотекодавець», «Майновий поручитель» було укладено Іпотечний договір посвідчений 17.04.2007 року Приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Кисельовою О.В. за реєстровим № 1530.

Відповідно до умов Іпотечного договору, предметом іпотеки виступило нерухоме майно, а саме квартира АДРЕСА_1 . Предмет іпотеки належав Позивачу та ОСОБА_7 на підставі Свідоцтва про право власності № 8-20271 виданий 13.02.2007 року Управлінням житлово-комунального господарства Одеської міської ради.

«11» червня 2012 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Кей-Колект» (надалі Позивач/Новий кредитор) було укладено Договір факторингу N 4 та Договір відступлення прав вимоги за договорами іпотеки, у відповідності до яких нібито відбувся перехід права вимоги, в тому числі, і за зобов`язанням, яке виникло на підставі зазначеного Договору.

17.01.2017 року, згідно Свідоцтва про шлюб Серія НОМЕР_1 , ОСОБА_7 змінила прізвище на ОСОБА_8 .

Позовні вимоги мотивовані необхідністю захисту права позивача на майно.

З Єдиного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, 03.10.2018 року, Позивачу стало відомо, що у зв`язку з невиконанням ОСОБА_9 - ОСОБА_4 своїх зобов`язань по кредитному договору, Іпотекодержатель — Товариство з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» на підставі договору іпотеки, серія та номер: 22, виданий 17.04.2007, видавник: приватний нотаріус Одеського МНО Кисельовою О.В, було зареєстровано 10.11.2015р. право власності на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 .(а.с.15). Зазначений факт визнається сторонами.

Як вбачається з Єдиного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень Підставою внесення запису про право власності стало Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 26012439 від 10.11.2015 15:54:35, приватний нотаріус Кобелєва Алла Михайлівна, Київський міський нотаріальний округ, м Київ.

Згідно наданої до суду нотаріусом Кобелєвою А.М. засвідчених копій документів, що стали підставою для реєстрації права власності за ТОВ «КЕЙ-Колект» права власності на квартиру (а.с.95-116), а саме і Виписки з Додатку № 1 до Договору відступлення прав вимоги за договорами іпотеки від 11.06.2012 року посвідченої представником «Кей-Колект» за довіреністю (аркуш реєстраційної справи №16) за кредитним договором № 11142751000 та договором іпотеки від 14.07.07 року заставодавцем житлової нерухомості є ОСОБА_1 та ОСОБА_10 без покриття.

Однак, згідно зазначеного вище Свідоцтва про право власності № 8-20271 виданого 13.02.2007 року Управлінням житлово-комунального господарства Одеської міської ради співвласниками вказаного іпотечного нерухомого майна - квартири є ОСОБА_11 та ОСОБА_1 .

До того ж, згідно вказаного вище Договору Іпотеки від 17.04.2007 року, який став єдиною правовою підставою реєстрації вказаного іпотечного нерухомого майна – квартири Іпотекодавцями є також ОСОБА_7 та ОСОБА_1 .

Отже, з викладеного вбачається, що іпотечні обов`язки іпотекодавця ОСОБА_12 не перейшли до нового кредитора та іпотекодержателя ТОВ «Кей-Колект» за Договором відступлення прав вимоги за договорами іпотеки від 11.06.2012 року, що підтверджується вказаною Випискою з Додатку № 1 до Договору відступлення прав вимоги за договорами іпотеки від 11.06.2012 року посвідченої представником «Кей-Колект», де не зазначено про перехід щодо прав ОСОБА_12 ) на належну їй 1/2 частки спірної квартири за договором відступлення прав вимоги за договором іпотеки.

З викладеного безумовно вбачається, що у нотаріуса Кобелєвої А.М. не було жодних підстав у винесенні оскаржуваного рішення №26012439 від 10.11.15 р. про реєстрацію цілої частки іпотечного нерухомого майна - квартири за відповідачем ТОВ «Кей-Колект», оскільки з всіх наявних в неї документів вбачалось, що 1/2 частка іпотечної квартири ОСОБА_7 не перейшла до нового іпотекодержателя ТОВ «Кей-Колект».

Зазначене підтверджує грубе порушення оскаржуванним рішенням нотаріуса п. 1 ч. 1 ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав проводиться на підставі договорів, укладених у порядку, встановленому законом.

Однак, нотаріус незаконно здійснила реєстрацію на підставі договору іпотеки укладеного між іпотекодавцями та банком, оскільки як вбачається з наданих нотаріусом суду документів до ТОВ «Кей-Колект» іпотечні обов`язки на всю цілу частку квартири за договором відступлення прав за договором іпотеки не перейшли, що свідчить про обґрунтованість позовних вимог з цих підстав.

Зазначене, в зв`язку із порушенням Відповідачами умов іпотечного договору щодо прав та обов`язків іпотекодавця ОСОБА_7 , також є порушенням з боку Відповідачів ч. 1,2 ст. 36 Закону України «Про іпотеку», згідно якої сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Відповідно до статті 37 Закону України «Про іпотеку» рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржене іпотекодавцем у суді.

За розглядом справи встановлено, що здійснюючи реєстраційні дії, нотаріус порушила порядок їх вчинення, провівши державну реєстрацію права власності ТОВ "Кей-Колект" на ОСОБА_13 за відсутності необхідних правових підстав, а саме, не пересвідчився про отримання Іпотекодавцями ОСОБА_14 та ОСОБА_1 письмової вимоги про усунення порушень основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору та/або повідомлення про застосування застереження про задоволення вимог Іпотекодержателя, як це вимагає законодавство.

Відповідно умов розділу 5 договору іпотеки ОСОБА_13 , у разі виникнення простроченої заборгованості за кредитом, ТОВ «Кей-Колект» зобов`язаний був на адресу позивача відправити рекомендованим листом вимогу повідомлення про застосування застереження про задоволення вимог іпотекодержателя (п.5.1 договору іпотеки).

Відповідно умов п. 5.3. договору іпотеки Квартири у разі застосування застереження про задоволення вимог іпотекодержателя право власності на Квартиру до іпотекодержателя переходить до іпотеко держателя з моменту отримання такого повідомлення. Позивач та третя особа не отримували від ТОВ «Кей-Колект» такого письмового повідомлення (вимоги).

Зазначене підтверджується наданою до суду нотаріусом Кобелєвою А.М. копією рекомендованого поштового повідомлення від 17.02.15 р. (аркуш реєстраційної справи № 5), згідно якого вбачається, що воно не було вручено ОСОБА_7 та ОСОБА_1 . (а.с.100).

Окрім того на цьому повідомлені взагалі відсутні будь які штампи та відмітки поштового відділення, що б свідчили про факт надсилання та можливі причини не отримання цього повідомлення, як і не має підпису працівника поштового зв`язку, що свідчить про нікчемність такого повідомлення, його не надсилання та звісно про неотримання такого повідомлення, оскільки воно не містить інформації щодо відправлення його адресатові та повернення до відправника: відсутній відбиток календарного штампу (верхній правий кут), відсутнє заповнення поштовою службою нижньої частини повідомлення: інформації щодо вручення (невручення) поштового відправлення та надсилання зазначеного повідомлення відправнику).

У зв`язку з наведеним, нотаріус в всупереч п.46 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року №868 (в редакції, що була чинною на час спірних правовідносин), для проведення державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, здійснив реєстраційні дії без підтвердження подання іпотекодавцем вимоги та підтвердження її отримання позивачем, та завершення 30-денного строку з моменту ймовірного отримання іпотекодавцем (позивачем) письмової вимоги іпотекодержателя, надісланій іпотекодержателем іпотекодавцеві.

Зазначене, в зв`язку із порушенням Відповідачами умов застереження у розділі 5 іпотечного договору про задоволення вимог іпотекодержателя, також є порушенням з боку Відповідачів ч. 1,2 ст. 36 Закону України «Про іпотеку», згідно якої сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься у іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем та іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього закону.

Зазначене також підтверджує грубе порушення оскаржуваним рішенням нотаріуса п. 1 ч. 1 ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав проводиться на підставі договорів, укладених у порядку, встановленому законом. Однак нотаріусом було грубо порушено та проігноровано умови іпотечного договору, зокрема п.п.5.1. та 5.3. договору.

Також, суд погоджується із доводами сторони позивача, що рішення нотаріуса про державну реєстрацію права власності на Квартиру за ТОВ «Кей- Колект» порушує норми Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті".

Відповідно до п. 1 ст. 1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» від 3 червня 2014 року № І304-VII. який опубліковано 07.06.2014 р., протягом дії цього Закону: не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 31.10.2018 р. у справі № 753/12729/15-ц (провадження № 14-317цс18) підтвердила заборону на примусове стягнення (відчуження без згоди власника) нерухомого житлового майна, яке вважається предметом іпотеки згідно зі статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що:

- таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно;

- загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.

Звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку у спосіб реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідного застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору, має наслідком відчуження предмету іпотеки на користь іпотекодержателя без згоди власника такого нерухомого майна.

Отже, визначальним при вирішення спору щодо можливості звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку протягом строку дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» є настання правового наслідку, що в даному конкретному випадку передбачає фактичний перехід до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки, без згоди власника майна.

Отже дія мораторію на примусове стягнення майна громадян, яке забезпеченням за валютними кредитами розповсюджується і на позасудовий порядок такого стягнення.

Із іпотечного та кредитного договору вбачається, що кредит є споживчим, видавався в іноземній валюті - доларах США, а предмет іпотеки складає загальну площу: 47,6 кв.м; житлову 18,5 кв.м., квартира придбана не за рахунок кредиту.

Згідно даних Єдиного Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, окрім іпотечного майна - квартири будь-якого нерухомого майна за позивачем, іншого нерухомого майна не зареєстровано, а також квартира є єдиним місцем проживання.

Таким чином, на позивача та третьої особи ОСОБА_2 розповсюджується дія Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення в іноземній валюті» від 3 червня 2014 року № 1304-VII. а тому перехід права власності на квартиру можливий лише після припинення дії зазначеного мораторію.

Звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку у спосіб реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідного застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору, має наслідком відчуження предмету іпотеки на користь іпотекодержателя без згоди власника такого нерухомого майна.

Отже, визначальним при вирішення спору щодо можливості звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку протягом строку дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» є настання правового наслідку, що в даному конкретному випадку передбачає фактичний перехід до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки, без згоди власника майна.

До аналогічного висновку дійшов і Верховний Суд КЦП КЦС у своїй постанові від 31.10.2018р. по справі №465/1310/17.

Окрім того, у матеріалах судової та реєстраційної справи відсутні докази виникнення боргу та його обґрунтований розрахунок. Відтак відсутні підстави для твердження, що має місце заборгованість, а також доведеність її розміру. Зазначені докази слугували підставою для вчинення нотаріусом правочину — зміни власника житла.

Щодо зазначеної в Повідомленні про намір звернути стягнення на предмет іпотеки від 01.04.2014 р. № 734230/ЛЗ суми заборгованості (31 050,91 дол. США за тілом кредиту та 17 887,80 дол. США по процентам), то вона є не підтверджена належним чином у матеріалах реєстраційної справи, а отже є такою, що не може бути застосована під час виконання Кредитного договору № 11142751000 від 17.04.2007 р. шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. А тому фактично вбачається, що стягнення на предмет іпотеки було здійснено без установлення суми боргу, що є основною підставою для скасування вчинених нотаріусом відповідних дій (ухвалених рішень).

Відповідач ТОВ «Кей-Колект» не є банком (банківською установою), оскільки за своєю організаційно-правовою формою не відповідає ст. 6 Закону України «Про банки і банківську Діяльність» та не має відповідної ліцензії, передбаченої ст. 19 вказаного закону.

Отже, згідно ст. 1 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» від 12.07.2001 р. № 2664-11, з подальшими змінами (далі Закон № 2664), фінансові активи - кошти, цінні папери, боргові зобов`язання та право вимоги боргу, що не віднесені до цінних паперів; фінансова послуга - операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів; учасниками ринку фінансових послуг є, зокрема, особи, які відповідно до закону мають право надавати фінансові послуги на території України та споживачі фінансових послуг.

Згідно ч. 1 ст. 4 Закону № 2664, фінансовими вважаються, зокрема послуги з факторингу, банківські та інші фінансові послуги, що надаються відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність».

Відповідно до ст. 5 Закону № 2664, фінансові послуги надаються фінансовими установами, а також, якщо це прямо передбачено законом, фізичними особами - підприємцями.

Відповідач ТОВ «Кей-Колект» не є банком (банківською установою), оскільки за своєю організаційно-правовою формою не відповідає ст. 6 Закону України «Про банки і банківську діяльність» та не має відповідної ліцензії, передбаченої ст. 19 вказаного закону.

ТОВ «Кей-Колект» також не мас статусу фінансової установи, зареєстрованої у встановленому законом порядку із включенням його до реєстру фінансових установ, згідно ст. 7 Закону № 2664.

Згідно ч. З ст. 4 Закону № 2664, органи, які здійснюють державне регулювання ринків фінансових послуг згідно із статтею 21 цього Закону, можуть приймати в межах своїх повноважень рішення про належність операцій, які здійснюються на ринках фінансових послуг, до певного виду фінансових послуг, визначених частиною першою цієї статті; про визначення операції як фінансової послуги.

Розпорядженням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 06.02.2014 р. № 352, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 03.03 2014 р. за № 342/25119, до фінансової послуги факторингу віднесено сукупність операцій з фінансовими активами (крім цінних паперів та похідних цінних паперів), зокрема, набуття відступленого права грошової вимоги, у тому числі права вимоги, яке виникне в майбутньому, до боржників за договором, на якому базується таке відступлення; отримання плати за користування грошовими коштами, наданими у розпорядження клієнта, у тому числі шляхом дисконтування суми боргу розподілу відсотків, винагороди, якщо інший спосіб оплати не передбачено договором на якому базується відступлення.

Платою за користування грошовими коштами є зокрема, сума процентів нарахована на умовах кредитного договору або закону, а отже отримання (стягнення) процентів за користування грішми є в розумінні вищенаведених норм діючого законодавства операцією з фінансовими активами (фінансовою послугою факторингу).

Перехід права власності на Квартиру до іпотекодержателя, відповідно до закону є способом задоволення вимог кредитора по сплаті кредитного боргу. Враховуючи, що цей борг складається, у тому числі, з плати за користування кредитом, то отримання іпотекодержателем у власність предмета іпотеки (Квартири) є відповідно до діючого законодавства України, способом отримання плати за користування грошовими коштами, тобто операцією з фінансовими активами (фінансовою послугою факторингу).

Також, ТОВ «Кей-Колект» не надало доказів отримання генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій, а також відсутня інформація щодо отримання індивідуальної ліцензії на використання іноземної валюти у 2015 році.

Проте суд враховує, що договір факторингу не визнаний в судовому порядку недійсним, а тому відсутні підстави для задоволення позову з зазначеної підстави.

Крім того, у ТОВ «Кей-Колект» були відсутні підстави для відображення у бухгалтерському обліку заборгованості в іноземній валюті за період з 11.06.2012 р. (укладено договір факторингу) по день звернення стягнення, оскільки стягнення відбувається у національній валюті. А отже, підстав для стягнення саме в доларах США не вбачається.

Зауважується, що за одним і тим самим номером і датою і боржнику, і іпотекодавцям було складено Повідомлення про намір звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: 01.04.2014 р. № 734230/ЛЗ, що також ставить під сумнів офіційну реєстрацію та відправлення зазначених повідомлень, оскільки не відповідає приписам документообігу та реєстрації вихідної кореспонденції, у т. ч. включаючи ДСТУ 4163-2003.

- повідомлення про намір звернути стягнення на предмет іпотеки містить розмір боргу: 31 050,91 дол. США (за тілом кредиту) та 17 887,80 дол. США (по процентам);

- розрахунок, за який період виникла заборгованість, та щодо платежів боржника (позичальника) не надано.

Тим більше іпотекодавцям ТОВ «Кей-Колект» було складено одне вказане Повідомлення про намір звернути стягнення на предмет іпотеки вимогу, а іпотекодавців двоє осіб, кожному з яких мало бути відправлено зазначену вимогу, чого зроблено не було.

Частиною 4 ст. 15 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що державній реєстрації підлягають виключно заявлені права та їх обтяження за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Підпунктом 1 п. 37 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень № 868 встановлено, що документами, які підтверджують виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, є укладений в установленому законом порядку договір, предметом якого є нерухоме майно, права щодо якого підлягають державній реєстрації, або речове право на нерухоме майно чи його дублікат.

Згідно ч.1 ст.33 ст.37, Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

В Іпотечному договорі міститься Іпотечне застереження (Розділ 5 Договору), на підставі якого ТОВ «Кей-Колект» звернувся до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу щодо реєстрації права власності на предмет іпотеки в рахунок задоволення вимог іпотекодержателя.

Однак, нотаріус, в порушення вимог діючого законодавства, не перевірив, чи виникли права у іпотекодержателя саме щодо спірної квартири.

Зокрема, реєстраційна справа, містить копію Договору про відступлення прав вимоги за договорами іпотеки, укладеного між ПАТ «УКРСИББАНК» та ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» - але не у повному обсязі, а лише на 3-х аркушах.

Згідно з пунктом 1.1. цього договору Цедент (Банк) передає, а Цесіонарій (ТОВ «Кей-Колект») приймає права вимоги за договорами іпотеки, зазначеними у Додатку 1 до цього Договору.

Однак, жодного Додатка до вказаного договору, з якого би вбачалось, що ТОВ «Кей-Колект» дійсно набув прав іпотекодержателя саме щодо оспорюваної квартири, матеріали реєстраційної справи не містять, та відповідачем до суду не надавались.

Таким чином, реєстрація права власності відбувалась за відсутності такого повного документу, який би підтверджував будь-які права Відповідача ТОВ «Кей-Колект» щодо предмету іпотеки.

При цьому Відповідач приватний нотаріус Кобелєва А.М. вказала цей договір без додатка до нього як підставу для здійснення реєстрації права власності.

Відповідно до «Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень» № 868 (діючому на момент вищевказаної реєстрації права власності на предмет іпотеки), нотаріус, яким вчинено нотаріальну дію з нерухомим майном, проводить державну реєстрацію прав, набутих виключно в результаті вчинення такої дії, крім випадків, визначених Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" щодо державної реєстрації права власності або інших речових прав на нерухоме майно, яке виникає на підставі договорів іпотеки, що містять застереження про задоволення вимог іпотекодержателя - рішення щодо реєстрації речових прав на нерухоме майно, приймаються державним реєстраторами прав на нерухоме майно, як передбачено Наказом міністерства юстиції України від 02.04.2013 №607/5 "Про заходи щодо взаємодії органів державної реєстрації прав та їх посадових осіб" (чинного на час виникнення спірних правовідносин).

За змістом п.2 вказаного Наказу державна реєстрація речових прав на нерухоме майно у випадках, передбачених у п.1 Наказу, проводиться державними реєстраторами прав на нерухоме майно Мін`юсту відповідно до Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою КМУ від 17.10.2013 р. № 868 (чинного на час виникнення спірних правовідносин).

Виходячи з аналізу вказаних норм, є підстави вважати, що чинне законодавство наділяє нотаріуса окремими повноваженнями державного реєстратора щодо прав на нерухоме майно, які виникають лише у результаті вчинення нотаріальних дій з таким майном, а також повинні реалізовуватися одночасно з їх вчиненням та за наслідками перевірки правильності оформлення документів в офіційному порядку, що дозволяє забезпечити належний рівень захисту гарантованих Конституцією України прав на нерухоме майно.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що дії Відповідача-1 приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої А.М. щодо прийняття рішення про державну реєстрацію права власності, на підставі договору іпотеки, що містять застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, є також протиправними у зв`язку з відсутністю у нотаріуса повноважень і необхідного пакету документів щодо прийняття рішення про державну реєстрацію права власності без вчинення безпосередньої нотаріальної дії з майном.

Аналогічна правова позиція викладена Постановою Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2019 року по справі № 521/18393/16-ц.

Крім того, відповідно до ч. 7 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» в редакції чинній, станом на 14.08.2015 року (дату прийняття рішення про реєстрацію права власності), державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться за місцем розташування об`єкта нерухомого майна в межах території, на якій діє відповідний орган державної реєстрації прав.

Ті ж самі положення закріплені у пункті 2 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 17.10.2013 № 868, а саме встановлено, що орган державної реєстрації прав проводить державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно за місцем розташування такого майна.

Відповідно до ст. 13-1 Закону України «Про нотаріат» в редакції, чинній станом на 14.08.2015 року, нотаріальний округ це територіальна одиниця, в межах якої нотаріус здійснює нотаріальну діяльність і в межах якого знаходиться держана нотаріальна контора, в якій працює держаний нотаріус, або робоче місце (контора) приватного нотаріуса. Нотаріальні округи визначаються відповідно до адміністративно-територіального устрою України. У містах з районним поділом округом діяльності нотаріуса є вся територія міста.

Відповідач є приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу. Місцем розташування спірного об`єкта нерухомості є місто Одеса, тобто спірне нерухоме майно розташоване в межах Одеського міського нотаріального округу - територіальної одиниці, в межах якої приватний нотаріус Кобелєва А.М. не здійснювала нотаріальну діяльність і в межах якої робоче місце (контора) приватного нотаріуса Кобелєвої А.М. відсутнє.

У зв`язку з вищенаведеним, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кобелевою А.М. у порушення вимог діючого законодавства, без наявних на те повноважень, за відсутності необхідної правосуб`єктності, проведено державну реєстрацію права власності на об`єкт нерухомості спірну квартиру, внаслідок чого ТОВ «Кей-Колект» протиправно набуто право власності на вказаний об`єкт нерухомості.

З огляду на викладене суд приходить до висновку про незаконність та протиправність дій приватного нотаріуса при здійсненні державної реєстрації права власності на спірну квартиру за ТОВ «Кей-Колект». При цьому суд вбачає, що позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону про державну реєстрацію у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав до державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 29 травня 2019 року по справі №367/2020/15-ц звертає увагу на те, що рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав із внесенням відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вичерпує свою дію. А тому після внесення такого запису скасування зазначеного рішення не може бути належним способом захисту права або інтересу позивача.

У постанові від 28.08.2018 року по справі 925/1265/16 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Отже, право або інтерес позивача, який вважає себе постійним користувачем земельної ділянки, може бути порушено внесенням до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про наявність права власності (користування) іншої особи. При цьому рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав із внесенням відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вичерпує свою дію. Тому належним способом захисту права або інтересу позивача у такому разі є не скасування рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав, а скасування запису про проведену державну реєстрацію права власності (користування) (частина друга статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують. Зазначене свідчить про порушення нотаріусом й цієї норми Закону, оскільки вона повинна була відмовити ТОВ «Кей-Колект» у здійсненні реєстрації права власності на іпотечну квартиру.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

За положеннями ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Відповідно до ст. 41 Конституції України та ст.ст. 319, 321 ЦК України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправне позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

За умовами ч. 1 ст. 328 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Законодавець у ч. 1 ст. 16 ЦК установив, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а в ч. 2 цієї статті визначив способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом.

З огляду на викладене, зважаючи на вимоги чинного законодавства, суд приходить до висновку, що вимоги про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер 26012439 від 10.11.2015 року 15:54:35 приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої А.М. про реєстрацію за ТОВ «Кей-Колект» права власності на квартиру, розташовану за адресою АДРЕСА_2 , є неналежним способом захисту прав та відмовляє в їх задоволенні.

При цьому, з урахуванням викладеного приходить до висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та наявність підстав для скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про право власності № 11980341 від 10.11.2015 року 15:49:14 за Товариством з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» (код ЄДРПОУ 37825968, місцезнаходження: м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 69) на квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , що здійснений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кобелєвою Аллою Михайлівною.

На підставі ст. 141 ЦПК України вважає за можливе стягнути із ТОВ «Кей-Колект» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 764, 80 грн. (одну тисячу сімсот шістдесят чотири гривень 80 копійок).

Керуючись ст. 15-16 ЦК України, Законом України «Про іпотеку», Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ст.ст. 2, 3-13, 30, 44, 49, 64, 76, 81, 95, 133, 141, 223, 241, 247, 256, 258-259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання АДРЕСА_2 ) – задовольнити частково.

Скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про право власності № 11980341 від 10.11.2015 року 15:49:14 за Товариством з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» (код ЄДРПОУ 37825968, місцезнаходження: м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 69) на квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , що здійснений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кобелєвою Аллою Михайлівною.

Стягнути із ТОВ «Кей-Колект» (код ЄДРПОУ 37825968, місцезнаходження: м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 69) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання АДРЕСА_2 ) судовий збір у розмірі 1 764, 80 грн. (одну тисячу сімсот шістдесят чотири гривень 80 копійок).

В іншій частині позову – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту цього рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складання, мають право на поновлення строку на апеляційне оскарження.

Повний текст рішення суду складено 16.03.2020 року.

Суддя Л.В. Домусчі