Рішення № 88217746, 13.03.2020, Подільський міськрайонний суд Одеської області (до 25.04.2025 - Котовський міськрайонний суд Одеської області)

Справа № 505/3949/18

Провадження № 2/505/584/2020

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"13" березня 2020 р. Котовський міськрайонний суд Одеської області в складі:

головуючого судді – Вергопуло А. К.

секретаря судового засідання – Ісаченко О. Р.,

за участі:

представника Органу опіки та піклування – Бочарової І. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду в м. Подільську Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Орган опіки та піклування Подільської районної державної адміністрації Одеської області, Подільський міськрайонний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся 07.12.2018 року в суд з цим позовом до ОСОБА_3 , та просив позбавити відповідача батьківських прав відносно її малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; стягнути з відповідача аліменти на утримання дитини у розмірі 1/4 частини з усіх видів її заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків мінімального прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до повноліття дитини.

Підставою цьому зазначав те, що від шлюбу з відповідачем мають сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Останні три роки відповідач з ними не проживає, сина покинула, веде аморальний спосіб життя, участі у вихованні дитини не приймає, матеріальної допомоги не надає. Дитину виховує він з його батьками.

Позивач в судове засідання не з`явився. Надав заяву, згідно якої підтримав вимоги позову та просив розглянути справу за його відсутності.

Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання не з`явилась, але була допитана у порядку окремого доручення та надала свої пояснення, в яких зазначила, що позов не визнає.Вказувала, що дійсно від шлюбу з позивачем мають сина ОСОБА_5 . Увесь час вона висилає кошти на утримання дитини, нещодавно вона навідувала сина, постійно цікавиться його життям, матеріально утримує.

Представник Органу опіки та піклування Подільської районної державної адміністрації Одеської областіза довіреністю Бочарова І. О. у судовому засіданні проти задоволення позову не заперечувала. Вважала за доцільне позов задовольнити. Вказувала, що мати дитини дійсно участі у вихованні та утримуванні дитини не бере, матеріальної допомоги не надає, з сім`єю не проживає.

Представник Подільського міськрайонного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області у судове засідання не з`явився. Надали заяву, згідно якої проти задоволення позову не заперечували та просили розглянути справу у відсутність представника.

Вислухавши пояснення третьої особи, свідка, та дослідивши письмові докази у справі, суд приходить до висновку про задоволення цього позову, виходячи з такого.

Відповідно до п.1 ст.3 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної ради України №789-Х11 від 27.02.1991 року, «в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини».

Статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що батьки або особи, що їх замінюють зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний розумовий та духовний розвиток, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Згідно ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перебували у шлюбі, зареєстрованому 14 грудня 2013 року у відділі державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби по місту Котовську та Котовському району Котовського міжрайонного управління юстиції в Одеській області, за актовим записом №382.

Від шлюбу мають малолітню дитину: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Котовського міськрайонного суду одеської області від 01.11.2017 року, справа №505/736/17, шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було розірвано.

За висновком Подільської районної державної адміністрації Одеської області №03-16/656 від 14.09.2017 року, керуючись інтересами дитини, враховуючи вік дитини та ставлення матері до дитини, вирішено за доцільне визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з його батьком ОСОБА_1 .

Рішенням Котовського міськрайонного суду одеської області від 01.11.2017 року, справа №505/740/17, визначено місце проживання малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з його батьком ОСОБА_1 за адресою його місця проживання: АДРЕСА_1 .

Згідно характеристики на ОСОБА_1 , складеної ТОВ «Альянс-Дкекор» від 19.09.2018 року, він працює на посаді монтажника з 01.01.2010 року. Характеризується позитивно.

Згідно акту обстеження умов проживання від 23.10.2019 року за адресою: АДРЕСА_1 , санітарно-гігієнічні умови проживання задовільні, у будинку створені всі умови для зростання дитини, стосунки у родині доброзичливі.

Свідок ОСОБА_6 , яка є матір`ю позивача, суду показала, що вихованням малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , займається її син ОСОБА_1 , вона також допомагає сину у вихованні онука. Її колишня невістка ОСОБА_3 сім`ю залишила та виїхала з території України. Участі у вихованні дитини відповідач не бере, дитину не відвідує, не дзвонить, не цікавиться дитиною, жодної матеріальної допомоги не надає. Був лише один випадок улітку 2018 року, коли відповідач самовільно забрала дитину без згоди та відома батька, та зникла. З цього приводу позивач звертався до Подільського відділу поліції. Після цього відповідач повернула дитину, та з того часу дитину не відвідувала.

Згідно висновку Органу опіки і піклування Подільської районної державної адміністрації Одеської області №01-25/92 від 11.02.2020 року, відповідача ОСОБА_2 доцільно позбавити батьківських прав стосовно її малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Висновки суду підтверджуються матеріалами справи.

Право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років (ст. 156 СК України).

Відповідно до статті 11 Закону України «Про охорону дитинства» сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Згідно з частин першої, другої, шостої статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків

покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров`я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов`язків відповідно до закону.

Відповідно до статті 15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.

Відповідно до частин 2 та 3 ст. 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Статтею 164 СК України передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини. Тобто, перелік підстав позбавлення батьківських прав є вичерпним.

Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).

Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на орган опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Дослідивши матеріали справи суд вважає, що мала місце винна поведінка відповідача ОСОБА_3 по відношенню до малолітнього ОСОБА_4 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , що виразилась у її нехтуванні обов`язками матері по забезпеченню сина необхідним харчуванням, медичним доглядом, одягом, створенням належних умов для проживання, а також спілкування з дитиною в необхідному обсязі.

Доводи відповідача ОСОБА_3 про те, що вона позов не визнає, судом до уваги не приймаються. В подальшому відповідач не вживала заходів щодо виконання обов`язків по вихованню сина, і станом на час розгляду справи в матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження зміни своєї поведінки та наявності наміру виховувати дитину.

Доказів які б свідчили про поважні причини не виконання відповідачем своїх батьківських обов`язків стосовно дитини судом не встановлено.

Враховуючи, що матеріалами справи доведено неналежне виконання відповідачем своїх батьківських обов`язків, оскільки вона не створює належних умов для утримання сина, не піклуються про його здоров`я, фізичний та моральний розвиток, суд вважає, що вона ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків, що негативно впливає на розвиток дитини, та несе загрозу здоров`ю та життю дитини, а також враховуючи характер її поведінки, відношення до виконання своїх батьківських обов`язків, яке не змінилося і після пред`явлення даного позову, суд вважає, що вона повинна бути позбавлена батьківських прав.

Згідно ч.2 ст.166 СК України позбавлення батьківських прав не звільняє батьків від обов`язків по утриманню дитини.

Згідно ч. 1 ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує матеріальний стан платника аліментів, однак в силу ч.2 ст.182 СК України мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Частиною 1 ст.191 СК України передбачено, що аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Оскільки судом задовольняється вимога позову про позбавлення відповідача батьківських прав, тому з неї слід стягнути аліменти на утримання дитини в розмірі запропонованому позивачем, починаючи з дня подачі позову, тобто з 07.12.2018 року та на період до її повноліття.

При таких обставинах, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 12, 81, 89, 141, 263–265 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2 , громадянку Республіки Молдова, ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженку с. Талмаза Штефанводського району Республіки Молдова, що проживає за адресою: с. Талмаза Штефанводського району Республіки Молдова, батьківських прав стосовно її малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягнути з ОСОБА_2 , громадянки Республіки Молдова, ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженки с. Талмаза Штефанводського району Республіки Молдова, що проживає за адресою: с. Талмаза Штефанводського району Республіки Молдова, на користь ОСОБА_1 , громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженця с. Мурована Котовського району Одеської області, ІПН НОМЕР_1 , що зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , аліменти на утримання малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів її заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків мінімального прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 07 грудня 2018 року та до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Рішення в частині стягнення аліментів допустити негайному виконанню в межах суми платежу за один місяць.

Зобов`язати Подільський міськрайонний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) внести в актовий запис про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а/з №21 від 10.01.2014 року, вчинений відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби по місту Котовську та Котовському району Котовського міськрайонного правління

юстиції в Одеській області), відмітку про позбавлення батьківських прав його матері ОСОБА_2 , громадянки Республіки Молдова, ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженки с. Талмаза Штефанводського району Республіки Молдова, що проживає за адресою: с. Талмаза Штефанводського району Республіки Молдова.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.273 ЦПК України.

Рішення суду може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Одеського апеляційного суду. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні скарги подаються учасниками справи через Котовський міськрайонний суд Одеської області.

Суддя А. К. Вергопуло

Повне судове рішення складено 16 березня 2020 року.