Рішення № 88217291, 04.03.2020, Айдарський районний суд Луганської області (до 25.04.2025 - Новопсковський районний суд Луганської області)

Дата документу 04.03.2020

ЄУ № 942/1488/19

Провадження №2/942/57/20

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2020 року Новопсковський районний суд Луганської області у складі:

головуючого судді Проньки В.В.,

за участю секретаря судового засідання Колесник Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Новопсков в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Позивач АТ КБ «Приватбанк» звернувся до Новопсковського районного суду Луганської області з позовом до відповідача, в якому просить стягнути з останнього на свою користь заборгованість за кредитним договором № б/н від 14.03.2014 у сумі 122056,74 грн., яка складається з наступного: 2627,86 грн. – заборгованість за кредитом, 119428,88 грн. – заборгованість по процентам за користування кредитом з 14.03.2014 по 02.05.2019.

Свої вимоги мотивує тим, що відповідно до укладеного договору № б/н від 14.03.2014 ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 2700,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмір 30,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. У порушення умов кредитного договору відповідач зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконав. У зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань за кредитним договором утворилася заборгованість, яка станом на 28.05.2019 складає 133330,13 грн., з яких: 2627,86 грн. - заборгованість за кредитом, 126812,27 грн. - заборгованість по відсоткам за користуванням кредитом, 3890,00 грн. – заборгованість за пенею та комісією.

Ухвалою Новопсковського районного суду Луганської області від 19.09.2019 відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін на 23.10.2019.

23.10.2019 судове засідання відкладено до 25.11.2019 у зв`язку з неявкою відповідача.

25.11.2019 судове засідання за клопотанням відповідача відкладено до 24.12.2019.

23.12.2019 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в обґрунтування якого останній посилався на те, що розрахунок та витяг з тарифів, надані позивачем на підтвердження позовних вимог, не підтверджують факту використання відповідачем кредитного ліміту, встановленого банком на випущену та видану йому кредитну карту на підставі договору від 14.03.2014. Позивачем не зазначений номер відкритого на ім`я відповідача рахунку, не наведений він і в розрахунку заборгованості. Будь-яких доказів щодо використання відповідачем платіжної картки, користування кредитним лімітом та строку дії картки позивачем до суду не надано. За таких обставин, без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила надання банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного з відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Посилаючись на вказані обставини, представник відповідача просив відмовити в задоволенні позову за необґрунтованістю вимог.

24.12.2019 судове засідання відкладено до 21.01.2020 року у зв`язку з витребуванням доказів.

21.01.2020 судове засідання відкладено до 10.02.2020 за заявою представника позивача.

27.01.2020 від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив, в якій остання зазначила, що укладений між банком та відповідачем договір є договором приєднання, зміст якого зафіксовано в декількох документах: в заяві позичальника, Умовах та Правилах надання банківських послуг та Тарифах, з якими відповідач ознайомлений, про що свідчить його підпис у заяві. Відповідачу було відкрито картковий рахунок, надано пластикову картку, яка є ключем до рахунку разом з мобільним телефоном, який вказав відповідач. Протягом п`яти років позичальник не звертався до банку за фактом неправильного нарахування відсотків, користувався грошовими коштами та здійснював їх погашення, що свідчить про те, що він знав про розмір процентних ставок та інші умови обслуговування та повністю з ними погодився. Крім того, з долученого до позову Витягу з тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» чітко вбачається, що відповідачу встановлено поточну процентну ставку у розмірі 2,5% (30% на рік), вказано розміри комісій та штрафів. З виписки з карткового рахунку чітко прослідковується, що відповідачу було встановлено кредитний ліміт, він отримав кредитну карту, користувався кредитними коштами, частково сплачував заборгованість за договором. Посилаючись на вказані обставини, банк просить суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача подав заперечення на відзив на позовну заяву, якому посилався на те, що надані позивачем Умови та правила надання банківських послуг, які не містять підпису посадової особи та печатки юридичної особи, не доводять, що на момент підписання відповідачем анкети-заяви від 14.03.2014 діяла саме ця редакція Умов, що також спростовується відсутністю підпису відповідача на них. Не доводить видачу позивачем та отримання відповідачем кредитних карток надана позивачем виписка по рахунку через відсутність належних доказів, що саме відповідач здійснював його використання. Відсутність належних доказів отримання відповідачем кредитних карток, а також відсутність у виписці по кредитним карткам повного номеру картки позбавляє можливості здійснити ідентифікацію відповідача. Посилаючись на вказані обставини, представник відповідача просив відмовити в задоволенні позову.

10.02.2020 судове засідання не відбулося у зв`язку з перебуванням головуючого суді у відпустці. Судове засідання призначено на 04.03.2020.

24.02.2020 представник позивача надала пояснення, в якому зазначила, що надані позивачем докази є належними та допустимими, та підтверджують чинність редакції Умов та правил надання банківських послуг, а також укладення саме кредитного договору та його подальше виконання, а не лише звернення відповідача до банку з метою подальшого укладення договору.

04.03.2020 учасники справи до судового засідання не з`явився, про день, час та місце судового засідання повідомлені належним чином, надали заяви про розгляд справи без їх участі.

Суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності учасників справи в порядку спрощеного судового провадження за наявними у справі матеріалами.

У зв`язку з розглядом справи за відсутності всіх учасників справи в порядку спрощеного провадження, відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Згідно ч. 8 ст. 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Судові дебати не проводяться.

Дослідивши та оцінивши письмові докази у справі у їх сукупності, суд вважає що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом установлено, що 14.03.2014 відповідачем ОСОБА_1 підписано анкету-заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у Приватбанку, наслідком чого стало отримання ним платіжної кредитної карти «Універсальна» із встановленням кредитного ліміту у розмірі 2700,00 грн.

Відповідно до довідки АТ КБ «Приватбанк» (без дати) між Банком та ОСОБА_1 був підписаний кредитний договір № б/н (дата не зазначена), за яким 14.03.2014 було надано кредитну картку № НОМЕР_1 з терміном дії до 09/17.

Згідно довідки АТ КБ «Приватбанк» (без дати) за виданою відповідачу 14.03.2014 кредитною карткою №5168755353677863 14.03.2014 було встановлено кредитний ліміт у сумі 2700,00 грн.

З розрахунку заборгованості за договором № б/н від 14.03.2014 та з виписки по картковому рахунку, відкритому на ім`я відповідача у зв`язку з отриманням кредитного ліміту на платіжну карту, вбачається, що відповідач активно користувався наданими грошовими коштами шляхом оплати товару в магазинах, зняття готівки, внесення готівки на погашення кредиту тощо.

Отже, позиція відповідача та його представника про те, що позивач не довів, що відповідачу була видана кредитна картка, що він отримав кредитні кошти та користувався ними, спростовується доказами, поданими позивачем, а саме: заявою відповідача, розрахунком заборгованості, випискою по картковому рахунку.

Із доданого до позовної заяви розрахунку заборгованості за договором №б/н від 14.03.2014 вбачається, що станом на 28.05.2019 заборгованість за договором становить 133330,13 грн., з яких: 2627,86 грн. - заборгованість за кредитом, 126812,27 грн. - заборгованість по відсоткам за користуванням кредитом, 3890,00 грн. – заборгованість за пенею та комісією.

Статтею 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справу в межах заявлених вимог на підставі представлених доказів.

Відповідно до ст.526 ЦПК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу.

Згідно за ч.1 та ч.3 ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та у порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на банківський рахунок позикодавця або реального повернення йому коштів.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою ст.638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений із недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України).

За положеннями ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються Банком, вони повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їхнього відома, у зв`язку із чим Банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші.

Вивченням анкети-заяви від 14.03.2014, яка підписана відповідачем, встановлено, що в ній не зазначена процентна ставка, яка застосовується при користуванні позичальником кредитними коштами.

Відповідно до ч.1 та ч.6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Позивач крім безпосередньо заборгованості за тілом кредиту просить стягнути з відповідача заборгованість за процентами за користування кредитом.

На підтвердження позовних вимог, в тому числі їх розміру і порядку нарахування, крім розрахунку кредитної заборгованості і виписки по картковому рахунку, Банком надано суду Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» (без дати їх затвердження) та Витяг з Умов і правил надання банківських послуг, затверджених наказом Банку від 06.03.2010, якими визначені, зокрема, пільговий період користування коштами, процентна ставка, умови та порядок нарахування пені та штрафів, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін та інші умови.

При цьому, слід зазначити, що матеріали справи не містять підтверджень, що саме зміст цих Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку та Тарифів розумів відповідач, що саме з ними він ознайомився і погодився, підписуючи анкету-заяву про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами.

Окрім того, наданий позивачем витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» суд не може прийняти до уваги ще й тому, що в них міститься посилання на те, що процентну ставку з 01.09.2014 та 01.04.2015 було змінено, тобто повідомлено про факт, який вже відбувся. З огляду на те, що анкета-заява була підписана 14.03.2014, відповідач не міг ознайомитися з Тарифами, в яких повідомлено про зміну процентної ставки у 2014 році та 2015 році.

Оскільки Умови та Правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача, неодноразово змінювалися самим Банком з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, підтвердження про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила банківських послуг не надані, а в анкеті-заяві домовленість сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами відсутня, надані Банком витяги з Тарифів та Умов і Правила надання банківських послуг в ПриватБанку судом не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору. Тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви-анкети. Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного суду від 03.07.2019 у справі № 342/180/17 і має бути застосована і у цій справі, виходячи з тотожності правовідносин сторін.

У даній справі договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (ч.1 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Згідно з п.22 ч.1 ст.1 вказаного Закону споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

У п.19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09.04.1985 №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН, зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.

Конституційний Суд України щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22.11.1996 № 543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» від 11.07.2013 у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи ч.4 ст.42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно - правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.

Беручи до уваги основні засади цивільного законодавства та необхідність особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду у вищенаведеному рішенні зауважила, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту, та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг - це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил, тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору.

Відтак, відсутні підстави вважати, що при укладенні договору Банк дотримався вимог, передбачених ч.2 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів», про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими Банк.

Отже, з огляду на встановлені обставини, приведені правові норми та правові висновки, підстав для стягнення з відповідача на користь позивача процентів за договором кредиту не має, а тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь Банку заборгованості за процентами за користування кредитом з 14.03.2014 по 02.05.2019 в сумі 119428,88 грн є такими, що не підлягають задоволенню.

Суд також зауважує, що укладений між сторонами кредитний договір від 14.03.2014 у вигляді заяви-анкети, підписаної сторонами, не містить і строку повернення кредиту (користування ним).

Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти, що підтверджується анкетою-заявою, випискою по картковому рахунку, у добровільному порядку Банку не повернуті, а також беручи до уваги вимоги ч.2 ст.530 ЦК України, за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор вправі вимагати захисту своїх прав.

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача лише 2627,86 грн. - заборгованість за тілом кредиту

З огляду на наведене, позов підлягає частковому задоволенню.

У відповідності до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 41,30 грн. пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст .12, 13, 80, 81, 89, 141, 263-268, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованостіза кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», код ЄДРПОУ - 14360570, місцезнаходження; вул. Грушевського, 1д, м. Київ, заборгованість за кредитним договором б/н від 14.03.2014 у розмірі 2627,86 грн. (дві тисячі шістсот двадцять сім грн. 86 коп.).

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», код ЄДРПОУ - 14360570, місцезнаходження; вул. Грушевського, 1д, м. Київ, 41,30 грн. (сорок одна грн. 30 коп.) в рахунок понесених судових витрат.

Представник відповідача: адвокат Компанієць Вячеслав Валерійович, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЛГ №000030 від 03.04.2014, який діє на підставі доручення для надання безоплатної вторинної правової допомоги № 02-0069319 від 17.12.2019, довіреності від 17.12.2019, здійснює свою діяльність за адресою: АДРЕСА_2 .

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через Новопсковський районний суд Луганської області до Луганського апеляційного суду шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня його проголошення апеляційної скарги.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження відповідно та в порядку і строки, визначені ст. 354 ЦПК України.

Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).

Суддя: В.В. Пронька