Рішення № 88216524, 27.02.2020, Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області

233 № 233/5762/19

ЗАОЧНЕ Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2020 року Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Мартиненко В. С.,

за участю секретаря судового засідання Ліман С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Костянтинівка Донецької області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В:

До Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області з вказаним позовом звернулося Комунальне підприємство «Компанія «Вода Донбасу» в особі Часовоярського регіонального виробничого управління, в якому просило стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 солідарно заборгованість за надані послуги з водопостачання та водовідведення за період з 01 січня 2015 року по 01 серпня 2019 року в сумі 10058,29 грн., що виникла за споживачами за адресою: АДРЕСА_1 , а також судові витрати в розмірі 1921,00 грн.

В обґрунтування вказаних вимог позивач послався на те, що позивачем за вказаною адресою надавалися послуги з водопостачання та водовідведення відповідачам. Проте відповідачі в період з 01 січня 2015 року по 01 серпня 2019 року не в повному обсязі оплачували вартість послуг з водопостачання та водовідведення, внаслідок чого виникла вказана заборгованість.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце його проведення був повідомлений належним чином, надав клопотання про розгляд справи за його відсутності. Проти розгляду справи в заочному порядку не заперечував.

Відповідачі у судове засідання повторно не з`явилися, про дату, час і місце його проведення були повідомлені належним чином, про причини неявки не повідомили, клопотання про розгляд справи за їх відсутності та відзив на позов не надали.

Ухвалою Костянтинівського мiськрайонного суду Донецької області від 27.02.2020 року постановлено провести заочний розгляд справи.

З`ясувавши обставини справи, дослідивши докази, подані на їх підтвердження, суд дійшов висновку про можливість задоволення позовних вимог з таких підстав.

Судом встановлено, що позивач надає послуги з водопостачання та водовідведення споживачам за адресою: АДРЕСА_1 , на ім`я відповідача ОСОБА_1 відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 у Часовоярському ВУВКГ КП «Вода Донбасу».

За вказаною адресою зареєстроване місце проживання мають відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , що підтверджується відомостями, наданими Миколаївською сільською радою Костянтинівського району Донецької області від 13.09.2019 р.

Відповідач ОСОБА_6 мала зареєстроване місце проживання за вказаною адресою до ІНФОРМАЦІЯ_1 . З 29 серпня 2018 року має зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 . Вказані обставини підтверджуються інформаційними довідками, наданими Миколаївською сільською радою Костянтинівського району Донецької області від 13.09.2019 р., відділом реєстрації Костянтинівської міської ради від 28.11.2019 р.

Згідно з інформаційною довідкою, наданою КП «Костянтинівське міське бюро технічної інвентаризації Костянтинівської міської ради» від 11.12.2019 р. за № 969, право приватної спільної сумісної власності на житловий будинок АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_7 на підставі свідоцтва про право власності від 21.01.1998 р., виданого агропромисловою фірмою «Колос». В державному реєстрі прав на нерухоме майно відсутні відомості про право власності на вказане нерухоме майно, що підтверджується інформаційною довідкою №191647362 від 05.12.2019 року.

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , після реєстрації шлюбу 15 вересня 2007 року (актовий запис № 3 складений 15 вересня 2007 року виконкомом Миколаївської сільської ради Костянтинівського району Донецької області), змінила прізвище на ОСОБА_8 , що підтверджується відповідним Повним витягом з державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб № 00025311150 від 22 січня 2020 р. ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , після реєстрації шлюбу 14 жовтня 2017 року (актовий запис № 329 складений 14 жовтня 2017 року Костянтинівським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області), змінила прізвище на ОСОБА_10 , що підтверджується відповідним Повним витягом з державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб № 00024589130 від 16 листопада 2019 р.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» в редакції Закону від 09.06.2018 року індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Відповідно до ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» в редакції закону від 24.10.2004 року, споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Відповідно до ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» в редакції Закону від 09.06.2018 року, споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Згідно із п. 18 «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», затверджених постановою КМУ від 21 липня 2005 року № 630, розрахунковим періодом для оплати послуг, якщо інше не визначено договором, є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем), якщо договором не встановлений інший строк.

Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15.

Відповідно до статті 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (частина перша статті 355 ЦК України) та залежно від положень закону або домовленості між співвласниками може належати їм на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності (частина друга статті 355 цього Кодексу). При цьому спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно (частина четверта статті 355 цього Кодексу).

Відповідно до статті 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» приватизовані житлові приміщення передавались у спільну часткову або спільну сумісну власність, а утримання приватизованих житлових приміщень здійснюється за рахунок коштів їх власників згідно з Правилами користування приміщеннями жилих будинків і прибудинковими територіями, які затверджуються Кабінетом Міністрів України, незалежно від форм власності на них. Правовідносини між співвласниками майна як суб`єктами цивільних правовідносин та іншими особами регулюються законами України та договорами, укладеними власниками (співвласниками) майна та іншими особами.

Згідно з ч. 1 ст. 160, ч. 1 ст. 162 ЖК України члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму. Повнолітні члени сім`ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов`язаннями, що випливають із зазначеного договору. Плата за користування жилим приміщенням в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, встановлюється угодою сторін.

Аналізуючи вказані норми права, Верховний Суд України у постанові від 4 листопада 2015 року у справі № 6-734цс15 виклав наступну правову позицію.

Правовідносини між співвласниками майна як суб`єктами цивільних правовідносин та іншими особами регулюються законами України та договорами, укладеними власниками (співвласниками) майна та іншими особами.

Отже, правовідносини власників житлових приміщень з утримання житлового приміщення регулюються нормами ЦК України та законодавства, яке регулює користування житловими будинками та прибудинковими територіями.

Разом з тим, норми статей 160 та 162 ЖК УРСР входять до глави 6 цього Кодексу, яка регулює правовідносини з користування будинками приватного житлового фонду, зокрема з наймачами цих житлових приміщень, членами їх сімей та власником житлового фонду, які виникають на підставі договору найму цього приміщення.

При цьому стаття 160 ЖК УРСР, яку суд застосував до спірних правовідносин, визначає рівні права та обов`язки наймача та членів його сім`ї між собою та перед третіми особами, зокрема щодо солідарної майнової відповідальності членів сім`ї разом з наймачем за зобов`язаннями, що випливають з договору найму житлового приміщення, яке належить до приватного житлового фонду.

Положеннями статті 162 ЖК УРСР регулюється порядок визначення та внесення плати за користування жилим приміщенням, яке належить громадянину на праві приватної власності та право на користування яким мають інші особи, зокрема наймачі та члени їх сімей на підставі договору найму (стаття 759 ЦК України).

Отже, правове регулювання правовідносин власників житлового приміщення належного їм на праві приватної власності, здійснюється на підставі норм ЦК України, які регулюють правовідносини з права власності. Положення ж статей 160 та 162 ЖК УРСР поряд з положеннями глави 58 ЦК України регулюють правовідносини з найму житлового приміщення, тобто речові права на чуже майно, а тому зазначені норми права не підлягають застосуванню до правовідносин з утримання власниками належного їм на праві приватної власності майна, зокрема щодо сплати комунальних послуг.

Таким чином, установивши, що майно належить відповідачам на праві спільної власності, суди помилково застосували до цих правовідносин положення статей 160 та 162 ЖК УРСР, дійшовши висновку про стягнення несплачених сум солідарно.

Оскільки судом встановлено, що вказаний житловий будинок належить відповідачам ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 на праві спільної сумісної власності, положення статті 160 ЖК України до вказаних правовідносин не застосовуються.

Згідно з ч. 1 ст. 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до ч. 3 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.

В постанові Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 461/14558/14-ц викладений такий правовий висновок.

Оскільки житлове приміщення є спільною сумісною власністю відповідачів без визначених часток, заборгованість, яку останні допустили, підлягає стягненню в солідарному порядку, і лише в разі визначення часток, кожен з відповідачів відповідав би за наявну заборгованість пропорційно до своєї частки в квартирі.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку про те, що співвласники житлового приміщення ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 несуть солідарну відповідальність за сплату житлового-комунальних послуг за адресою: АДРЕСА_1

Оскільки судом встановлено, що ОСОБА_4 має зареєстроване місце проживання у спірному житловому приміщенні, суд дійшов висновку про те, що він несе солідарну відповідальність з іншими споживачами за вказаною адресою за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.

З розрахунку заборгованості, наданого позивачем, вбачається, що за вказаною адресою споживачами не здійснювалася в повному обсязі оплата послуг з водопостачання та водовідведення, в зв`язку з чим позивачем нарахована заборгованість за період 01.01.2015 року по 01.08.2019 року в розмірі 10058,29 грн.

Суд, розглядаючи питання обґрунтованості вимог за наведеним розрахунком, дійшов висновку про те, що відповідачами не спростовано отримання ними послуг з водопостачання та водовідведення, що надавалися позивачем, та наявності вказаної заборгованості.

Підсумовуючи вищенаведене суд дійшов висновку про те, що з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на користь Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» необхідно солідарно стягнути заборгованість за послуги з водопостачання та водовідведення за період з 01 січня 2015 року по 01 серпня 2019 року в розмірі 10058 гривень 29 копійок.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України в зв`язку із задоволенням позову з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на користь Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» необхідно стягнути понесені ним судові витрати зі сплати судового збору в розміру 384,20 грн. з кожного.

Керуючись ст. ст. 141, 259, 264 – 265, 273, 281 - 282, 354, п.п.15.5 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на користь Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» в особі Часовоярського Регіонального Виробничого Управління Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» заборгованість за послуги з водопостачання та водовідведення за період з 01 січня 2015 року по 01 серпня 2019 року в розмірі 10058 (десяти тисяч п`ятдесяти восьми) гривень 29 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на користь Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» в особі Часовоярського Регіонального Виробничого Управління Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» судовий збір в розмірі 384 (трьохсот вісімдесяти чотирьох) гривень 20 копійок з кожного.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Донецького апеляційного суду через Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Комунальне підприємство «Компанія «Вода Донбасу», місцезнаходження: 87547, Донецька область, м. Маріуполь, вул. К. Лібкнехта, 177А, ЄРДПОУ 00191678; відповідачі: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ; ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ; ОСОБА_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ; ОСОБА_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ; ОСОБА_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_6 .

Суддя