Рішення № 88216493, 27.02.2020, Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області

233 № 233/5667/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2020 року Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Мартиненко В. С. ,

зза участю секретаря судового засідання Ліман С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Костянтинівка Донецької області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання,-

В С Т А Н О В И В:

До Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області з вказаним позовом звернулося Обласне комунальне підприємство «Донецьктеплокомуненерго», в якому просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за надані послуги з теплопостачання за період з жовтня 2013 року по липень 2019 року включно в сумі 17471,06 грн, що виникла за споживачем за адресою: АДРЕСА_1 , а також судові витрати в розмірі 1921,00 грн. В обґрунтування вказаних вимог позивач посилався на те, що відповідач є споживачами послуг з теплопостачання за адресою: АДРЕСА_1 , які надаються позивачем. На ім`я відповідача відкрито особовий рахунок 1661. Відповідач не виконує свої зобов`язання з оплати наданих послуг, внаслідок чого за період з жовтня 2013 року по липень 2019 року включно утворилась вказана заборгованість.

Відповідач надав відзив, в якому позовні вимоги визнав частково. Просив застосувати до позовних вимог строк позовної давності.

Сторони в судове засідання не з`явилися, були повідомлені належним чином про час та місце розгляду справи, надали клопотання про розгляд справи за їх відсутності.

З`ясувавши обставини справи, дослідивши докази, подані на їх підтвердження, суд дійшов висновку про можливість часткового задоволення позовних вимог з таких підстав.

Судом встановлено, що ОКП «Донецьктеплокомуненерго» в особі виробничої одиниці «Костянтинівкатепломережа» є постачальником послуг з централізованого опалення за адресою: АДРЕСА_1 . На ім`я ОСОБА_1 відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 у ВО «Костянтинівкатепломережа».

За вказаною адресою відповідач має зареєстроване місце проживання, що підтверджується інформаційною довідкою відділу реєстрації Костянтинівської міської ради від 09.10.2019 року.

В період з жовтня 2013 року по липень 2019 року позивачем надавались послуги з централізованого опалення, що підтверджується актами про підключення житлового будинку АДРЕСА_2 до системі централізованого опалення від 05 жовтня 2013 року, від 23 жовтня 2014 року, від 15 жовтня 2015 року, від 15 жовтня 2016 року, від 17 жовтня 2017 року, від 25 жовтня 2018 року.

Відповідно до ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Відповідно до ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Частиною шостою статті 19 Закону України «Про теплопостачання» передбачено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Згідно із п. 18 «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», затверджених постановою КМУ від 21 липня 2005 року № 630, розрахунковим періодом для оплати послуг, якщо інше не визначено договором, є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем), якщо договором не встановлений інший строк.

З розрахунку заборгованості, наданого позивачем, вбачається, що відповідач не здійснював в повному обсязі оплату послуг з теплопостачання за вказаною адресою, в зв`язку з чим позивачем нарахована заборгованість за період з жовтня 2013 року по липень 2019 року включно в сумі 17471,06 грн.

Суд, розглядаючи питання обґрунтованості вимог за наведеним розрахунком, дійшов висновку про те, що відповідачем не спростовано отримання ним послуг з теплопостачання, що надавалися позивачем, та наявності вказаної заборгованості.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Відповідно до ч. ч. 1,3 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Аналізуючи вказані норми права Верховний Суд України в постанові від 22 березня 2017р. у справі № 6-43цс17 виклав наступний правовий висновок.

Правила переривання перебігу позовної давності застосовуються судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останніх є докази, що підтверджують факт такого переривання.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, може, з урахуванням конкретних обставин справи належати, зокрема, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу.

При цьому якщо виконання зобов`язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу.

Враховуючи те, що позивач звернувся до суду із вказаним позовом 29 серпня 2019 року, а з розрахунку заборгованості вбачається, що з травня по вересень 2016 року відповідач здійснював платежі на погашення заборгованості, хоча в цей період плата за послуги з теплопостачання не нараховувалися, суд дійшов висновку про те, що перебіг позовної давності перервався вчиненням відповідачем дій, що свідчать про визнання ним свого боргу та його перебіг розпочався заново для тієї частини заборгованості, яка не в повному обсязі була погашена. Так, з жовтня 2016 року позивач розпочав нарахування плати за послуги з теплопостачання, проте платежі, які здійснював відповідач, були в меншому розмірі, ніж поточна заборгованість, а отже, судом не встановлені обставини вчинення відповідачем дій, що свідчать про визнання ним свого боргу в наступному. Оскільки судом встановлено, що у період з травня по вересень 2016 року відповідач здійснив платежі на погашення заборгованості в сукупному розмірі 500 грн, що відповідає розміру заборгованості за період з лютого 2016 року по квітень 2016 року (404,10 – 100 + 435,38 – 100 + 105,58 – 100 = 645,06; 645,06 – 500 = 145,06), а позивачем не доведено, що вказані платежі були адресовані відповідачем на більш ранні періоди виникнення заборгованості, суд дійшов висновку про те, що перебіг позовної давності розпочався з 01.02.2016 року. А отже, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача на його користь заборгованості, що виникла з 01 жовтня 2013 року по 31 січня 2016 року в розмірі 4409,73 грн (4554,79 (заборгованість станом на 01.10.2016 року, розмір якої отримано після здійснення відповідних платежів відповідачем) – 145,06 (залишок заборгованості за лютий 2016 року, яка не була в повному обсязі погашена відповідачем)) пред`явлені позивачем поза межами строку позовної давності, а тому задоволенню не підлягають.

Згідно з розрахунку, наданого позивачем, який залишився не спростованим відповідачем, за період з 01 лютого 2016 року по 31 липня 2019 року за відповідачем виникла заборгованість за послуги з теплопостачання в розмірі 13061,33 грн, що є різницею між розміром заборгованості станом на 31 липня 2019 року та розміром заборгованості станом на 29 лютого 2016 року (17471,06 - 4409,73 = 13061,33).

А отже, з ОСОБА_1 необхідно стягнути на користь Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» в особі виробничої одиниці «Костянтинівкатепломережа» заборгованість за послуги з теплопостачання за період з 01 лютого 2016 року по 31 липня 2019 року в розмірі 13061 гривень 33 копійок.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України в зв`язку із частковим задоволенням позову з ОСОБА_1 на користь ОКП «Донецьктеплокомуненерго» в особі ВО «Костянтинівкатепломережа» необхідно стягнути понесені ним судові витрати зі сплати судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, що дорівнює 1436,13 грн.

Керуючись ст. ст. 141, 259, 264 – 265, 273, 278, 354, п.п.15.5 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за оплату послуг з теплопостачання – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» в особі виробничої одиниці «Костянтинівкатепломережа» заборгованість за послуги з теплопостачання за період з 01 лютого 2016 року по 31 липня 2019 року в розмірі 13061 (тринадцяти тисяч шістдесяти однієї) гривень 33 копійок.

В задоволенні позовних вимог про стягнення з ОСОБА_1 на користь Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» в особі виробничої одиниці «Костянтинівкатепломережа» заборгованість за послуги з теплопостачання за період з 01 жовтня 2013 року по 31 січня 2016 року в розмірі 4409 (чотирьох тисяч чотирьохсот дев`яти) гривень 73 копійок – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» в особі виробничої одиниці «Костянтинівкатепломережа» судовий збір в розмірі 1436 (однієї тисячі чотирьохсот тридцяти шести) гривень 13 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Донецького апеляційного суду Донецької області через Костянтинівський міськрайонний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Обласне комунальне підприємство «Донецьктеплокомуненерго», місцезнаходження: Донецька область, м. Краматорськ, пров. Земляний, буд.2, ЄРДПОУ 03337119; відповідач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Суддя