Ухвала суду № 88215849, 25.02.2020, Снятинський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 351/226/20

Номер провадження №2/351/337/20

У Х В А Л А

25 лютого 2020 року м. Снятин

Снятинський районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді - Сегіна І.Р.

з участю секретаря - Маланчук С.Г.

розглянувши справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "МС ІмперіалБуд" про захист прав споживачів, визнання недійсним п.2 додаткового договору № 2 до попереднього договору про розірвання попереднього договору № А336 про повернення коштів за попереднім договором,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 03.02.2020 р. звернулася в суд із позовом до ТзОВ «МС ІмперіалБуд» про захист прав споживачів, визнання недійсним п.2 додаткового договору № 2 до попереднього договору про розірвання попереднього договору № А336, про повернення коштів за попереднім договором.

Ухвалою судді Снятинського районного суду від 21.02.2020р. відкрито спрощене провадження у справі та призначено судове засідання на 17.03.2020р..

24.02.2020р. позивачкою подано заяву про забезпечення позову, в якій вона просить суд накласти арешт на грошові кошти ТзОВ «МС ІмперіалБуд», юридична адреса: м. Львів, вул. Водогінна, 2, офіс № 522, що знаходяться на банківських рахунках товариства.

В порядку ч.1 ст.153 ЦПК України розгляд заяви проводиться без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч.2 ст.149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Так, у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: причини, у зв`язку з якими потрібно забезпечити позов; вид забезпечення позову, який належить застосувати з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

За змістом ст.151 ЦПК України забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача. Підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. У заяві про забезпечення позову обов`язково зазначаються: причини, у зв`язку з якими потрібно забезпечити позов, тобто обґрунтування, чому невжиття заходів забезпечення може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду і як саме, вид забезпечення позову, який належить застосовувати, з обґрунтуванням його необхідності, тобто вказівка на спосіб забезпечення позову, який на думку заявника, є найбільш адекватним, інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Заходи забезпечення позову повинні відповідати заявленим вимогам, тобто повинні бути безпосередньо пов`язаними з предметом спору, бути співмірними заявленим вимогам, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення.

Пленум Верховного Суду України у вказаній постанові № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» , а саме: у п. 4 роз`яснив, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Судом перевірено аргументованість заяви про забезпечення позову щодо застосовування заходів забезпечення позову, зазначених заявницею і не встановлено реальної небезпеки, за якої невжиття заходів забезпечення позову може призвести до утруднення, або навіть неможливості у майбутньому виконати рішення суду. Заявницею не надано доказів, які б свідчили про те, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до порушення її прав. В заяві зазначені лише посилання на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення, без наведення відповідного обґрунтування, що не може бути достатньою підставою для задоволення відповідної заяви (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 21.11.2018 року у справі №752/6255/18).

Тобто, припущення заявниці, що відповідач може заблокувати свої рахунки чи іншим способом уникнути виконання рішення суду, суду не доведене.

Водночас, такий захід забезпечення позову не може бути застосований судом, адже буде за змістом тотожним задоволенню заявлених позовних вимог, що буде суперечити ч. 10 ст. 150 ЦПК України,відповідно до якої не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Окрім того, вжиті заходи забезпечення позову не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець, оскільки обмеження можливості господарюючого суб`єкта користуватися майном може призвести до незворотніх наслідків.

Посилання позивачки на те, що забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача є єдиним ефективним способом захистити її права на даній стадій розгляду справи, не є достатнім обґрунтуванням припущення існування загрози невиконання можливого рішення суду.

При цьому, накладення арешту на всі грошові кошти відповідача можуть бути обмеженням можливості господарюючого суб`єкта користуватися та розпоряджатися власним майном, що в свою чергу може призвести до втручання в господарську діяльність, оскільки саме за рахунок отриманих доходів і здійснюється господарська діяльність підприємств, що є неприпустимим.

Крім того, в даному випадку у зв`язку із застосуванням відповідних заходів забезпечення позову будуть порушені права інших осіб.

Враховуючи вищевикладене, а також проаналізувавши зазначені норми, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення даної заяви, з огляду на те, що на підтвердження своїх доводів, позивачем не надано переконливих доказів в обґрунтування такої заяви та доказів наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивачки до ухвалення рішення у даній справі.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 151-153 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий: І.Р.Сегін