Рішення № 88215581, 11.03.2020, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/31708/19

Провадження № 2/127/4579/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.03.2020 року Вінницький міський суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Федчишена С.А.,

при секретарі Підвисоцькій О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико – санітарної допомоги №5», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору тимчасово виконуючої обов`язки директора КНП «Центру первинної медико – санітарної допомоги №5» Познякової Алли Арнольдівни про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, -

встановив:

ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико – санітарної допомоги №5», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору головного лікаря КНП «Центру первинної медико – санітарної допомоги №5» Роман Н.І. про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу. Позов мотивовано тим, що з 2 вересня 2013 року позивач працювала в Центрі первинної медико-санітарної допомоги №5 сестрою медичною загальної практики сімейної медицини АЗПСП №7. 9 березня 2017 року за №6/385 Вінницький обласний військовий комісаріат видав ОСОБА_1 . Припис, згідно якого вона повинна 16 березня 2017 року прибути до військової частини для укладання контракту. У зв`язку з цим позивач покинула місце роботи в Центрі первинної медико- санітарної допомоги .№5 та 16 березня 2017 року уклала Контракт на проходження військової служби в Збройних Силах України. 15 жовтня 2019 року, згідно наказу командування в/ч А1119 від 4.10.2019 року №. 16 — позивач звільнена зі служби в Збройних Сил України. Після цього ОСОБА_1 повернулася до Центру первинної медико-санітарної допомоги №5, де їй повідомили, що вона звільнена ще у 2017 році. 5 листопада 2019 року позивачу видали трудову книжку, де міститься запис «3. 15.03.2017. Звільнена з займаної посади у зв`язку з вступом на контракт у службу ЗС України. Наказ № 36-к від 15.02.2017 р”. 14 листопада 2019 року на підставі заяви позивача їй надали копію наказу № 36-к від 15.03.2017 року «Про звільнення працівника», згідно якого : «Відповідно до п.3 ст.36 КЗпП України, - наказую : 1. Звільнити з займаної посади у зв`язку зі вступом на контрактну службу у ЗС України : 1.1. ОСОБА_1 - сестру медичну АЗПСМ №7 з 15.03.2017 року. Підстава : заява ОСОБА_1 , припис Вінницького ОВК 361385 від 09.03.17 р. Головний лікар Н ОСОБА_2 ». Вважає наказ про її звільнення з посади незаконним та таким, що не відповідає вимогам п.3 ст. 36 КЗпП України. Просить скасувати наказ № 36-к від 15 березня 2017 року про звільнення із займаної посади ОСОБА_1 . Поновити ОСОБА_1 на посаді сестри медичної загальної практики сімейної медицини АЗПСГІ №7 комунального некомерційного підприємства “Центр первинної медико- санітарної допомоги №5”. Стягнути з комунального некомерційного підприємства “Центр первинної медико- санітарної допомоги №5” на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу з 15 березня 2017 року по день поновлення на посаді. Рішення в частині поновлення на посаді та в частині стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць допустити до негайного виконання.

Ухвалою суду від 26.11.2019року відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження.

13.01.2020року ухвалою суду залучено до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_3 , як тимчасово виконуючу обов`язки директора КНП «Центр первинної медико – санітарної допомоги №5 м. Вінниці».

В судове засідання позивач та її представник не з`явилися надали суду заяву про розгляд справи у їх відсутність, позов підтримали, просили задовольнити.

Представники відповідача в судовому засідання позов не визнали заперечували щодо його задоволення.

Третя особа в судовому засіданні позов не визнала, заперечувала щодо його задоволення.

Заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову, з наступних підстав.

При розгляді справи судом встановлено наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що згідно копії трудової книжки заповненої 02.09.2013року ОСОБА_1 з 02.09.2013року прийнята на посаду сестри медичної ЗПСМ відділення №5 на час соціальної відпустки, з 04.07.2016року переведена на посаду сестри медичної загальної практики сімейної медицини АЗПСМ №7 (а.с.6).

14.03.2017 року, перебуваючи, на підставі наказу №188-к від 01.10.2014 року, у відпустці по догляду за дитиною до трьох років (а.с.32), ОСОБА_1 , подала до комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико санітарної допомоги №5» заяву про звільнення її з 15.03.2017 року з роботи в зв`язку зі вступом на контрактну службу у Збройних Силах України (а.с. 30).

15.03.2017 року, зважаючи на те, що роботодавець не має права самостійно змінювати визначену працівником у заяві причину звільнення з роботи (постанова ВСУ від 22.05.2013 року № 6-34цс13), Наказом №36-к від 15.03.2017 року, ОСОБА_1 звільнено з посади сестри медичної загальної практики сімейної медицини АЗПСП №7 комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико санітарної допомоги №5» (а.с.31).

Підставою для видачі оскаржуваного наказу про звільнення стали заява ОСОБА_1 про звільнення (а.с.30) та наданий позивачем припис Вінницького обласного військового комісаріату від 09.03.2017 року (а.с.8).

16.03.2017року між ОСОБА_1 та командиром військової частини пп В0963укладено контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб рядового складу, строком на три роки (а.с.9-10).

Згідно військового квитка серія АВ №075793 ОСОБА_1 15.10.2019р. на підставі наказу командира в/ч А1119 від 04.10.2019 №26-рс звільнена в запас за п. «г» (в/сл жінки, які мають дітей віком до 18 років) (а.с.11-12).

Зважаючи на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 , сестра медична загальної практики сімейної медицини АЗПСП №7 ОСОБА_1 особисто подала до комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико санітарної допомоги №5» власноруч написану заяву саме про звільнення її з 15.03.2017 року з роботи, суд вважає що доводи позивача про те, що вона дізналася про своє звільнення, лише коли звільнилася зі служби в Збройних Силах України, є такими, що не відповідають дійсним обставинам справи, тому судом відхиляються.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Частиною 1 ст. 233 КЗпП України, встановлено, що у справах про звільнення працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

На підставі викладного суд приходить до висновку, що позивачем пропущено строк звернення до суду, оскільки про існування оспорюванного наказу позивачу було відомо в день її звільнення, позивач мала достатньо часу звернутися до суду за захистом своїх прав.

Таким чином, з врахуванням заяви представника відповідача, суд вважає за можливе застосувати в даній справі наслідки спливу строків позовної давності, визначені ч.4 ст. 267 ЦК України.

Окрім того, відповідно до п.3 ч.1 ст. 36 КЗпП України, однією з підстав припинення трудового договору є призов або вступ працівника або власника - фізичної особи на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу, крім випадків, коли за працівником зберігаються місце роботи, посада відповідно до частини третьої та четвертої статті 119 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 119 КЗпП України, за працівниками прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, у яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Суд враховує, що ОСОБА_1 звільнена з посади сестра медична загальної практики сімейної медицини АЗПСП №7 комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико санітарної допомоги №5» 15.03.2017 року, а Контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб рядового складу із ОСОБА_1 , підписано 16.03.2017 року.

Тобто, станом на 15.03.2017 року у комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико санітарної допомоги №5» були відсутні підстави для застосування положень ст. 119 КЗпП України, оскільки, станом на 15.03.2017 року, ОСОБА_1 ще не була прийнята на військову службу за контрактом.

Прийняття ОСОБА_1 на військову службу за контрактом відбулося лише 16.03.2017 року, що підтверджується відповідним Контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб рядового складу від 16.03.2017 року (а.с.9-10) та записами у військовому квитку серії АВ №075793 (а.с.11-12).

Таким чином, станом на 15.03.2017 року, порушень прав позивача, за захистом яких мало місце звернення до суду, не було.

Згідно ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до вимог ч.3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За таких обставин, на підставі повного та всебічно досліджених доказів суд дійшов висновку, що при звільненні ОСОБА_1 , відповідачем по справі - комунальним некомерційним підприємством «Центр первинної медико санітарної допомоги №5», правомірно застосовано положення п.3 ч.1 ст. 36 КЗпП України, а тому в задоволенні позову ОСОБА_1 слід відмовити.

Згідно ст. 141 ЦПК України, враховуючи те, що позивач звільнена від сплати судового збору, суд вважає за необхідне судовий збір компенсувати за рахунок держави.

Крім того, враховуючи те, що в позові відмовлено в повному обсязі із позивача на корить відповідача необхідно стягнути витрати на професійну правничу допомогу.

За ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать в тому числі витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 137 ЦПК України визначено, що витрати пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмету доказування у справі. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Витрати повині бути документально підтверджені та доведені.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, відповідачем до суду надано Договір про надання правничої допомоги від 08.01.2020 року, акт виконаних робіт/наданих послуг від 11.03.2020 року, яким, зокрема, визначена загальна вартість послуг у 8000,00 грн., а також платіжне доручення №1223 від 10.01.2020 року на суму 8000,00 грн.

Судом встановлено, що дані витрати понесені з розглядом цієї справи, витрати є фактичними, відповідають обсягу наданих послуг та виконаних робіт, неминучими (у зв`язку із виконанням умов договору про професійну правничу допомогу), справа має для відповідача важливе значення. Тому суд дійшов висновку, що заявлений розмір витрат є обґрунтованим та доведеним, відтак підлягає стягненню у повному обсязі із позивача на користь комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико санітарної допомоги №5» у зв`язку із необхідністю відмови в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

На підставі викладеного, згідно ст. ст. 36, 119, 233 КЗпП України, ст. 267 ЦК України, керуючись ст. ст. 14, 49, 81,141, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд-

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико – санітарної допомоги №5», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору тимчасово виконуючої обов`язки директора КНП «Центру первинної медико – санітарної допомоги №5» Познякової Алли Арнольдівни про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу - відмовити.

Судовий збір компенсувати за рахунок держави.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико – санітарної допомоги №5» 8000,00гривень у відшкодування витрат на правову допомогу.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. В разі проголошення вступної та резолютивної частини, в той же строк з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 16.03.2020року.

ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 .

Комунальне некомерційне підприємство «Центр первинної медико – санітарної допомоги №5», м. Вінниця, вул. Замостянська, 49, код ЄДРПОУ 05484362.

Тимчасово виконуюча обов`язки директора КНП «Центру первинної медико – санітарної допомоги №5» Познякова Алла Арнольдівна, м. Вінниця, вул. Замостянська, 49.

Суддя: