Ухвала суду № 88215499, 13.03.2020, Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа №345/2492/18

Провадження № 1-кс/345/235/2020

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13.03.2020 року м. Калуш

Слідчий суддя Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області Юрчак Л.Б., за участю секретаря судового засідання Мостової Ю.З., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області №6, клопотання директора ТОВ «ОРІАНА-ЕКО» ОСОБА_1 про повне скасування арешту майна, -

ВСТАНОВИВ:

До Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області надійшло клопотання директора ТОВ «ОРІАНА-ЕКО» ОСОБА_1 про повне скасування арешту майна.

З клопотання вбачається, що СВ Калуського ВП ГУНП в Івано-Франківській області проводилось досудове розслідування кримінального провадження №42018091080000021 від 01.06.2018 за ч. 1 ст. 388, ч. 3 ст. 365-2 КК України. Ухвалою слідчого судді Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 27.06.2018 накладено арешт на майно ТзОВ «Оріана-Еко», відповідно до списку. Однак, 19.02.2020 старшим слідчим СВ Калуського ВП ГУНП в Івано-Франківській області Римик Т.О. винесено постанову про закриття зазначеного кримінального провадження у зв`язку із відсутністю складу кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 388, ч. 3 ст. 365-2 КК України. Разом з тим, постанова про закриття кримінального провадження винесена слідчим, а тому питання про скасування арешту майна вирішено не було.

Заявник стверджує, що метою накладення арешту на майно було повне та об`єктивне встановлення всіх фактичних обставин злочину, збереження речових доказів. Оскільки, на даний час кримінальне провадження закрито, відпала будь-яка потреба у застосуванні арешту майна.

У судове засідання директор ТОВ «ОРІАНА-ЕКО» ОСОБА_1 не зявився, однак подав суду заяву про розгляд клопотання у його відсутності, клопотання підтримав, просив слідчого суддю його задоволити.

Прокурор та слідчий у судове засідання не зявились, хоча були належним чином повідомлені про час і місце розгляду клопотання.

Вивчивши матеріали клопотання, слідчий суддя вважає, що клопотання про скасування арешту майна, необхідно задоволити, виходячи з наступного.

Згідно з вимогами ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Згідно з вимогами ч. 1 ст. 170 КПК України, арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування за клопотанням власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба. Відповідно до вимог ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано. Клопотання про скасування арешту майна розглядає слідчий суддя, суд не пізніше трьох днів після його надходження до суду. Прокурор одночасно з винесенням постанови про закриття кримінального провадження скасовує арешт майна, якщо воно не підлягає спеціальній конфіскації. Суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.

Так, ухвалою слідчого судді Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 27.06.2018 накладено арешт на майно ТзОВ «Оріана-Еко», відповідно до списку.

19.02.2020 старшим слідчим СВ Калуського ВП ГУНП в Івано-Франківській області Римик Т.О. винесено постанову про закриття зазначеного кримінального провадження у зв`язку із відсутністю складу кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 388, ч. 3 ст. 365-2 КК України.

У зв`язку з закриттям кримінального провадження, приходжу до висновку про те, що на сьогоднішній день, необхідність в арешті майна, відпала, що є підставою для задоволення клопотання. З тих підстав, що кримінальне провадження закрито, тобто досудове розслідування завершено без передання обвинувального акту до суду, майно підлягає звільненню з під-арешту.

Відповідно до ч.3 ст.41 Конституції України, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Нормами ст. 174 КПК України визначено, що до компетенції слідчого судді на стадії досудового розслідування відноситься розгляд клопотання власника майна про скасування арешту майна у випадку, якщо необхідність у його застосуванні відпала. Цієї ж статтею встановлено повноваження прокурора на самостійне скасування арешту з майна якщо ним особисто прийнято постанову про закриття кримінального провадження. Таким чином, у випадку винесення слідчим постанови про закриття кримінального провадження, в межах якого вжито арешт майна, законодавцем не передбачено чіткої, однозначно визначеної правової процедури зі скасування арешту, накладеного на майно, оскільки досудове розслідування завершується, в тому числі, закриттям кримінального провадження, після чого слідчий суддя вже не є тією особою, яка здійснює судовий контроль за дотриманням органом досудового розслідування норм чинного кримінально-процесуального законодавства України. Тих самих висновків дійшов і Верховний Суд у постанові від 15 травня 2019 року за № 372/2904/17ц. В цей же час, вважаю за доцільне відступити від визначеної ним у цьому рішенні правової позиції, виходячи із наступного.

Відповідно до вимог ст. 1 КПК України, порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України. Кримінальне процесуальне законодавство України складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України. Згідно із вимогами ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура. Відповідно до дефініції, що міститься у п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК України, слідчий суддя - це суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні, та у випадку, передбаченому статтею 247 цього Кодексу, - голова чи за його визначенням інший суддя відповідного апеляційного суду. Пунктами 3 та 4 ч. 1 ст. 303 КПК України до повноважень слідчого судді віднесено розгляд скарг на рішення слідчого та прокурора про закриття кримінального провадження. Конституційний Суд України в своєму Рішенні від 29 червня 2010 року у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо відповідності Конституції України (конституційності) абзацу восьмого пункту 5 частини першої статті 11 Закону України «Про міліцію» зазначив, що «одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлених такими обмеженнями» (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини). Відповідно до вимог ч. 1 ст. 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Згідно із вимогами ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Отже, передумовою звернення до суду із цивільним позовом у буквальному сенсі є існування спору з відповідачем, як з особою, що порушила цивільне право позивача, у випадку відсутності якого суд цивільної юрисдикції, в порядку п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, закриває провадження у справі.

Оскільки слідчий органу досудового розслідування, відповідно до вимог ст. 40 КПК України, законом не уповноважений на прийняття рішення про скасування раніше накладеного на майно арешту у зв`язку із закриттям кримінального провадження, тому, і цивільного спору з органом досудового розслідування, предметом якого є зняття арешту з майна, бути не може за відсутності у нього дискреційних повноважень, як і не може бути спору і з судом (слідчим суддею). Норми ст. 174 КПК України не містять прямої вказівки на можливість скасування арешту, який накладено на майно, слідчим суддею у випадку закриття кримінального провадження, однак, у той же час, як підставу для скасування арешту майна, визначають звернення до слідчого судді власника або володільця майна із відповідним клопотанням, яке підлягає задоволенню у тому випадку, коли потреба у подальшому обтяженні майна таким засобом забезпечення кримінального провадження зникла. Крім цього, повноваження прокурора на скасування арешту майна існують тільки у випадку, коли ним самостійно прийнято рішення про закриття кримінального провадження (ч. 3 ст. 174 КПК України). Наявність зазначених вище норм ст. 174 КПК України дає підстави вважати, що чинне кримінально-процесуальне та цивільно-процесуальне законодавство не в повному обсязі відповідають тим вимогам, які визначено у Конвенції, та багаточисельній практиці ЄСПЛ, які є джерелами права, щодо правової визначеності, забезпечення якої, як складової верховенства права, покладається на Державу в особі відповідних державних органів та із застосуванням відповідних правових інститутів. Право власника майна на використання в такому випадку ефективного, чіткого, передбачуваного для нього правового механізму, який відновлює його право, що обмежено накладеним арештом, на мирне володіння своїм майном, не дотримується. Внаслідок змін в часі судової практики, наявність правових висновків з цього питання та їх обов`язковість до застосування, а отже і обов`язок обізнаності із ними, саме професійними суддями та судами, вважати постанову Верховного Суду у справі № 372/2904/17ц від 15 травня 2019 року тією частиною національного законодавства та тим актом, який визначає правовий механізм скасування арешту з майна власника у закритому кримінальному провадженні, не видається можливим. Невизначеність для заявника (власника майна) правового механізму швидкого скасування заходів забезпечення кримінального провадження у вигляді застосованого при досудовому слідстві такого обтяження, як арешт майна у кримінальному провадженні, має своїм наслідком не тільки непередбачуваність для нього результатів розгляду клопотання або спору судом чи слідчим суддею, а й додатково призводить до покладення на власника майна зобов`язань із відстоювання свого права на користування, розпорядження та володіння своїм майном, шляхом зобов`язання його на подання цивільного позову до суду, що призводить до додаткових витрат з боку власника майна на підготовку та подачу ним цивільного позову. Окрім цього, зняття арешту з майна, що накладений слідчим суддею, у порядку цивільного судочинства, матиме наслідком для позивача створення додаткового обов`язку у вигляді сплати судового збору, а при задоволенні позову у відповідача також виникне зобов`язання із відшкодування позивачеві сплаченого ним судового збору. Цивільно-процесуальне законодавство ґрунтується, в тому числі, на диспозитивності процесу та праві подання сторонами заяв та клопотань по суті справи, змагальності цивільного процесу, який через це є тривалим у часі. Таким чином, запропонований Верховним Судом шлях скасування накладеного у кримінальному судочинстві арешту на майно, зверненням до суду у порядку цивільного судочинства, не забезпечить швидке поновлення обмеженого права власника чи володільця на своє майно. Оскільки ст. 173 КПК України передбачено стислі строки розгляду слідчим суддею клопотання про накладення арешту на майно - упродовж 72 годин із моменту його отримання слідчим суддею, вважаю, що застосування правового висновку Верховного Суду з розгляду справ вказаної категорії, може призвести і до не дотримання принципу рівності перед законом і судом учасників процесу, оскільки накладення арешту повинно бути застосовано упродовж 72 годин, а його скасування може тривати невизначений час. Оскільки недоторканість права власності є основоположною і непорушною засадою не тільки цивільного, але і кримінального провадження, спираючись на рішення ЄСПЛ у справах «Гудвін проти Сполученого Королівства», «Гожелік та інші проти Польщі», та враховуючи відсутність у слідчого дискреційних повноважень на скасування арешту майна одночасно із прийняттям постанови про закриття кримінального провадження, покладення на власника майна, яке вже обтяжено арештом, додаткового обов`язку із пред`явлення ним позову до суду у порядку цивільного судочинства, вважаю за можливе при розгляді даної категорії справ відступити від правової позиції, що викладена у постанові Верховного Суду від 15 травня 2019 року за № 372/2904/17ц. До цих висновків приходжу ще й тому, що законодавець, визначаючи повноваження слідчого судді наявними лише на стадії досудового розслідування, все ж таки відніс до компетенції слідчого судді розгляд скарг на постанови слідчого та прокурора про закриття кримінального провадження, а отже передбачив цей виняток із загального правила, що свідчить про недостатню правову урегульованість ним нормами ст. 174 КПК України порядку скасування арешту з майна у кримінальному провадженні, що може розцінюватись як пробіл у кримінально-процесуальному законодавстві. Про правомірність скасування арешту майна слідчим суддею у випадку закриття кримінального провадження свідчить і положення ст. 170 КПК України, що містить дефініцію арешту, яким є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном.

Вважаю, що відступлення від правової позиції Верховного Суду, яка визначена ним у своєму рішенні № 372/2904/17ц від 15 травня 2019 року, відповідає правовій позиції ЄСПЛ, згідно з рішеннями цього Суду у справах «Дія-97» проти України» та «Олександр Волков проти України», де зазначено, що: «… процесуальні норми створюються для забезпечення належного відправлення правосуддя та дотримання принципу юридичної визначеності, та що сторони провадження повинні мати право очікувати застосування вищезазначених норм. Принцип юридичної визначеності застосовується не тільки щодо сторін провадження, а й до національних судів (див. рішення від 21 жовтня 2010 року у справі ««Дія-97» проти України» (Diya 97 v. Ukraine), заява № 19164/04, п. 47, з подальшими посиланнями)».

Керуючись ст. 132, 167, 168, 170, 172, 173, 175 КПК України, слідчий суддя, -

У Х В А Л И В:

Клопотання директора ТОВ «ОРІАНА-ЕКО» ОСОБА_1 про повне скасування арешту майна – задоволити.

Арешт, накладений на:

сульфатно-збагачувальну фабрику, що в м. Калуш, вул. Промислова, 14, а саме:

-головний корпус сульфатної фабрики, загальною площею19603 кв.м.;

-заводоуправління сульфатної фабрики, загальною площею 2561,1 кв.м.;

-їдальня хімфабрики на 210м., загальною площею 1053,5 кв.м.;

-салон-магазин №918857, загальною площею 169,6 кв.м.;

-адміністративно-побутовий корпус, загальною площею 2067,2 кв.м.;

-павільйон «Смоленськ№ загальною площею 72,2 кв.м.;

-будівлю холодильної установки, загальною площею 1503,1 кв.м.;

-центральна лабораторія, загальною площею 1969 кв.м.;

-ремонтно-механічна майстерня, загальною площею 1549,3 кв.м.;

-сушка повітря, загальною площею 50,7 кв.м.;

-склад для зберігання кисневих балонів, загальною площею 64,2 кв.м.;

-будівля корпусу очистки розсолів, загальною площею 2108,4 кв.м.;

-склад обладнання і матеріалів, загальною площею 1663,9 кв.м.;

-гаражі, загальною площею 31,6 кв.м.;

-склад тари, загальною площею 432 кв.м.;

-будівля буферного бункера, загальною площею 307,6 кв.м.;

-будівля реагентів на хімфабриці, загальною площею 744,9 кв.м.;

-будівля відділення приготування поліакриламіду, загальною площею 619,2 кв.м.;

-будівля сушильного відділення, загальною площею 2432,6 кв.м.;

-майстерня азбовінілових покрить, загальною площею 1067,9 кв.м.;

-насосна станція хвостосховища № 2, загальною площею 433,8 кв.м.;

-споруда установки стабілізації зворотної води, загальною площею 192,2 кв.м.;

-трансформаторна підстанція № 2, загальною площею 70,9 кв.м.;

-димова труба;

-згущувач буфери №2-№3;

-згущувач відділення згущення №4-№11;

-згущувач відділення згущення, 12;

-згущувач відділення згущення, 13;

-хвостосховища № 2;

-нарощування греблі хвостосховища № 2;

-водовідструнка «Кропивник» в р.Сівка;

-станція освітлення;

-буферна ємність;

-огорожа;

-автодорога до хвостосховищного господарства;

-автодороги станції хвостоховища № 2;

-сировина в хвостосховищі № 2 (розсоли рідкої фази в кількості 1,7 млн.м.куб.);

-нарощування греблі хвостосховища № 2 до +329,5м.;

-електродвигун АО-113-4 в кількості 2 шт.;

-насос 8 НДВХ в кількості 2 шт.;

-насос з електродвигуном 100 квт. 8НДВХ;

цех технологічного автотранспорту, що в м. Калуш, вул. Шахтарська, 7, а саме:

-адміністративно-побутовий корпус гаражу, загальною площею 691,2 кв.м.;

-навіс, загальною площею 132,7 кв.м.;

-виробничий корпус гаражу білазів, загальною площею 5006 кв.м.;

-паливно-заправочний пункт зі сховищем, загальною площею 6,4 кв.м.;

-насосна, загальною площею 21,4 кв.м.;

-КТП, загальною площею, 29,9 кв.м.;

-навіс, загальною площею 18,7 кв.м.;

-ворота, загальною площею 13,7 кв.м. в кількості 2 шт.;

-огорожа, загальною площею 1077,3 кв.м.;

-ємність для насоса;

-резервуар для води;

-ємність в кількості 4 шт.;

-залізобетонний міст інвентарний номер 10185;

-автодорога № 9 інвентарний номер 10428;

-автодороги, майданчики і тротуари інвентарний номер 28766;

-зовнішні кабельні мережі енергопостачання інвентарний номер 45782;

-внутрішні мережі водопроводу інвентарний номер 45802;

-внутрішні мережі каналізації інвентарний номер 45814;

-електричний кран однобалочний Q-3.2 T L 13.2 M, в кількості 2 шт.;

-кран мостовий електричний 20Х Бал. В 32/5;

-компресор повітряний ЧВВУ 1-5/9 м.2, в кількості 2 шт.;

- холодильник, в кількості 2 шт. (інвентані номери 555258, 555260);

Домбровський кар`єр, що в м. Калуш, вул. Шахтарська, 5, а саме:

-будівля адміністративно-побутового корпусу на 420 чоловік, загальною площею 1749,9 кв.м.;

-будівля майстерні по ремонту тракторів, загальною площею 285,7 кв.м.;

-гараж по ремонту автотранспорту, загальною площею 156,8 кв.м.;

-ремонтно-механічна майстерня, загальною площею 792,9 кв.м.;

-будівля матеріального складу, загальною площею 627 кв.м.;

-будівля ПММ, загальною площею 35 кв.м.;

-будівля трансформаторної підстанції, загальною площею 63,3 кв.м.;

-будівля їдальні домбровського кар`єру, загальною площею897,9 кв.м.;

-будівля ГРП з внутрішнім газопороводом, загальною площею 7 кв.м.;

- будівля прохідної на проммайданчику, загальною площею 14,6 кв.м.;

-будівля охорони, загальною площею 4,7 кв.м.;

- склад балонів, загальною площею 9,3 кв.м.;

-будівля каналізаційної насосної станції, загальною площею 28,2 кв.м.;

-будівля транспортної підстанції №1, загальною площею 16,4 кв.м.;

-будівля насосної станції № 1, загальною площею 1,4 кв.м.;

-будівля насосної станції на відвалах, загальною площею 75,7 кв.м.;

-будівля насосної станції № 2, загальною площею 1,4 кв.м.;

-будівля трансформаторної підстанції № 2, загальною площею 16,4 кв.м.;

-будівля зупинки автобусів, загальною площею 38,7 кв.м.;

-кар`єр дослідно-промисловий;

-акумулюючий басейн, в кількості 2 шт. (інвентарний номер 10453, 13183);

-розсолозбірник біля відвалу №1;

-водовідвідний канал р.Сівка;

-траншея дренажна водозабірника № 1 і № 2;

-ємність металева;

-канал південний, центральний і північний;

-автодорога кар`єра на відвалах;

-сировина в кар`єрі (розсоли рідкі фази в кількості 22 млн.м.куб.);

-міст через р.Сівка (інвентарний номер 10404);

-автодорога на відвал № 1, № 2;

-електропостачання кар`єра відвалів і доріг (інвентарний номер 30478), - скасувати.

Копію ухвали надіслати зацікавленим особам.

Виконання ухвали про скасування арешту майна негайно доручити слідчому та прокурору.

Ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвалу можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.

Повний текст ухвали проголошується 13.03.2020 о 11.45 год.

Слідчий суддя: