Вирок № 88214715, 16.03.2020, Тернівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 215/1752/18

1-кп/215/57/20

Вирок

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2020 року Тернівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі: головуючого судді Науменко Я.О.,

за участю: секретаря Махоні Н.Ю.,

прокурора Бондаря В.Ю.,

законних представників потерпілої Підгурського С.М., Підгурської В.С.,

представника потерпілої Голуба С.О.,

представника цивільного відповідача Кірюшкіна Л.В.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

захисника Цепелєва Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області кримінальне провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017040230002002 від 06.11.2017 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, відносно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Кривий Ріг, громадянина України, працюючого водієм ТОВ «Північ-Авто», не судимого, одруженого, маючого на утриманні трьох неповнолітніх дітей, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,

ВСТАНОВИВ:

06.11.2017, приблизно о 07:50 годин, в світлий час доби, по сухому асфальтному покриттю проїзної частини вул. Адмірала Головка з боку вул. Маршака в напрямку вул. Каширська в Тернівському районі міста Кривого Рогу, порушуючи вимоги п.п. 12.4, 12.9 б) Правил дорожнього руху України, згідно з якими:

-«12.4 «У населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 60 км/год»;

-«12.9 Водієві забороняється: б) «перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4, 12.5, 12.6 та 12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки у відповідності з підпунктом “и” пункту 30.3 даних правил»

рухався технічно справний автомобіль «Toyota Land Cruiser», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 ..

В цей же час малолітній пішохід ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , підійшла до краю проїзної частини справа та зупинилась.

В ході подальшого наближення автомобіля «Toyota Land Cruiser», ОСОБА_2 відновила рух та почала перетинати проїзну частину вул. А. Головко, справа наліво відносно напрямку руху автомобіля «Toyota Land Cruiser» у невстановленому для переходу місці.

В ході подальшого руху ОСОБА_1 проявив неуважність до змін дорожньої обстановки, та не застосував вчасно гальмування, таким чином порушив вимоги п.п. 1.5, 2.3 б) Правил дорожнього руху України, згідно з якими:

-«1.5. Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків»;

-«2.3. Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний: б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі».

В наслідок зазначених порушень вимог Правил дорожнього руху України, виконання яких було необхідною та достатньою умовою для запобігання ДТП, водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «Toyota Land Cruiser», поблизу електроопори б/н, скоїв наїзд на малолітнього пішохода ОСОБА_2 , яка була травмована та отримала тілесні ушкодження, у вигляді: закрита внутрішньочерепна травма: забій головного мозку 2 ст., контузійні вогнища обох лобних долей, правої тім`яної та лівої скроневої долей, субарахноідальний крововилив, забійні рани підборіддя та діафрагми нижньої щелепи ліворуч, забійно-рвана рана нижньої губи, гематома язика та ротової порожнини, садна обличчя, шиї, тулуба, кінцівок (локалізація в медичних документах не вказана); уламковий перелом верхньої третини правого плеча, уламковий перелом ліктьового відростка лівої ліктьової кістки, перелом обох кісток правого передпліччя зі зміщенням, закритий перелом нижньої третини правої стегнової кістки без зміщення, закритий перелом середньої третини правої великогомілкової кістки зі зміщенням, гемартроз правого колінного суглоба, які згідно висновку судово-медичної експертизи №481 від 18.04.2018, за своїм характером відносяться до середнього ступеню тяжкості тілесних ушкоджень, за ознакою тривалого розладу здоров`я більше 21 доби, п.2.2.2. «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом №6 МОЗ України від 17.01.1995.

Згідно з висновком судово-автотехнічної експертизи № 7/10.1/171 від 25.04.2018 в діях водія ОСОБА_1 по керуванню автомобілем «Toyota Land Cruiser», вбачається невідповідності вимогам п.п. 12.4, 12.9 б) Правил дорожнього руху України, які з технічної точки зору знаходяться в причинному зв`язку з ДТП.

Ці дії ОСОБА_1 вірно кваліфіковані за ч. 1 ст. 286 КК України, за ознаками порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Обвинувачений ОСОБА_1 свою винуватість у скоєному не визнав. У судовому засіданні пояснив, що він 06.11.2017, о 8 години ранку їхав на роботу на службовому авто по вулиці Головка в напрямку вулиці Каширська зі швидкістю 40-50 км/год. Попереду нього рухався автомобіль «Ланос», який обвинувачений об`їхав, коли той зупинився біля магазину. Після об`їзду цього автомобіля, коли обвинувачений став у свій ряд руху, побачив дівчинку високого зросту років чотирнадцяти, яка стояла на тротуарі, приблизно за 20 см від бордюру, спиною до дороги. Її поведінка не свідчила про намір переходити проїзну частину. Потім вона раптом різко розвернулась та побігла по діагоналі прямо на автомобіль обвинуваченого, при цьому зовсім не дивлячись на дорогу. Обвинувачений повернув кермо різко вліво, щоб не допустити наїзду на пішохода, але дівчинка вдарилась у праве крило. Потім обвинувачений загальмував і зупинився. До моменту наїзду гальмування не застосовував, оскільки відстань до зіткнення була маленька, а він керував трьохтонним позашляховиком, тому відвертаючи кермо ліворуч зберіг життя дитині. Обвинувачений надавав допомогу потерпілій у розмірі 8 тисяч гривень готівкою на лікування. Крім того, обвинувачений послався на істотне порушення його прав на досудовому розслідуванні, яке полягало у відмові призначення і проведення експертиз, в зв`язку з чим він вбачає упереджене ставлення до нього зі сторони обвинувачення, просив його виправдати.

Свідок ОСОБА_3 у судовому засіданні пояснила, що восени минулого року, коли вона рано вранці відводила своїх дітей до школи та садка, чекала на узбіччі дороги свого знайомого ОСОБА_4 , який мав під`їхати до неї. В цей час на дуже великій швидкості проїхав чорний Джип, який обігнав стоячий Ланос, а потім вона почула сигнал, звук гальм та удар. Подивившись на проїзну частину побачила там дівчинку, яка лежала нерухомо обличчям донизу недалеко від неї. Самого моменту наїзду свідок не бачила. На дорозі свідок побачила чорні полоси, пам`ятає, що точно один слід вів до автомобіля, який стояв трохи далі від місця наїзду. Свідок бачила, що водій ОСОБА_5 після наїзду проїхав трохи вперед, а потім вискочив із автомобіля, проте в подальшому намагався сісти назад, щоб втекти. Але якийсь чоловік та ОСОБА_6 завадили йому це зробити. Свідок зібрала розкидані на дорозі речі дівчинки та викликала швидку. Крім того, свідок зазначила, що брала участь у слідчому експерименті, де вимірювалась швидкість автомобіля та гальмівний шлях.

Свідок ОСОБА_7 у судовому засіданні показав, що восени 2017 року він їхав по вулиці Головка зі сторони вулиці Доватора, щоб забрати свою дівчину. Коли він під`їхав навпроти будинку по АДРЕСА_3 , його обігнав Джип на великій швидкості, яка була не менше 80 км/год або й більше. Коли свідок на своєму автомобілі приблизився до бордюру, то почув удар, а потім побачив лежачу дитину на дорозі. При цьому свідок, коли стояв, боковим зором бачив дівчинку, яка намагалась перейти дорогу, оскільки зробила крок на проїзну частину, а потім побігла. Як швидко бігла дівчинка свідок не пам`ятає. Самого наїзду свідок не бачив, чув лише удар. Наїзд відбувся за півтора метра від бордюру та за 50 метрів від місця, де стояв автомобіль свідка. Свідок бачив, що обвинувачений на своєму автомобілі гальмував вже після удару. Крім того, на дорозі бачив гальмівний слід після удару. Свідок зазначив, що приймав участь у слідчому експерименті і все, що відтворювалось на ньому відповідає дійсності.

Допитаний у судовому засіданні як свідок слідчий СВ КВП ГУНП в Дніпропетровській області Мішуровський О.Ю. пояснив, що процесуальних порушень під час досудового розслідування при винесенні постанови про призначення судово-автотехнічної експертизи не допускав, чітко зазначив у ній необхідні вихідні дані для експерта. Саме розташування пішохода на краю дороги обличчям повернутим в напрямку руху автомобілів свідчить про його намір перейти проїзну частину і є для водія небезпекою для руху, яку він повинен врахувати. Вважає, що виявлення поблизу проїзної частини пішохода шкільного віку, яка хотіла перейти дорогу, є зміною дорожньої обстановки.

Потерпіла неповнолітня ОСОБА_2 судом не допитувалась, оскільки її батьки як законні представники заперечували проти цього.

В ході судового розгляду сторона обвинуваченого відмовилася від допиту інших свідків, які не були очевидцями ДТП за участю обвинуваченого, тому суд не проводив їх допиту.

З досліджених у порядку ст. 358 КПК України у судовому засіданні документів, судом встановлено наступне.

У протоколі огляду місяця дорожньо-транспортної пригоди розпочатого о 09.00 год. та закінчений о 10 год.20 хв. 06 листопада 2017 року, що проведений в присутності понятих та учасника ДТП – ОСОБА_1 , підтверджено безпосередньо факт настання самої події кримінального правопорушення, а саме: дорожньої-транспортної пригоди, його час, місце, характеристика природних умов і наслідків, що настали в результаті наїзду транспортного засобу на пішохода. Так, місцем дорожньо-транспортної пригоди вказано пряму ділянку вул. Головка поблизу заїзду до буд. 60 а. Проїзна частина має спуск в напрямку вул. Каширська 3 см на 1 м. Дорожня розмітка 1.5 ПДР білого кольору. Вид та стан покриття (на момент ДТП та під час огляду): асфальтобетонне, сухе, чисте. Об`єкти, що обмежують оглядовість відсутні. Сліди, що свідчать про переміщення об`єктів на місці ДТП відсутні. При огляді транспортного засобу «Toyota Land Cruiser», НОМЕР_1 встановлено, що на автомобілі розбита права передня фара. Передній бампер справа зміщено з місць кріплення. Вм`ятина на правому передньому крилі. Пошкоджено праве дзеркало заднього виду, відсутній фрагмент пластикового корпусу. Счес бруду на правих дверцятах. Відсутні фрагменти фарби на правому передньому крилі, счеси пилу на правих дверцятах. Відсутні сліди шин. Осип часток фарби та скла передньої правої фари. Зафіксовано наявність речовини бурого кольору схожої на кров. Вилучені під час огляду автомобіль «Toyota Land Cruiser», реєстраційний номер НОМЕР_1 та свідоцтво про реєстрацію ТЗ серії НОМЕР_2 (а.с.8-13 том 2).

Зі схеми до протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди, а також доданих фототаблиць слідує, що вони містять зображення місця пригоди у вигляді схеми, яка оформлена на місці пригоди і підписана понятими та водієм ОСОБА_1 , та на якій графічно відображені й зафіксовані всі об`єкти та обставини, що стосуються події та можуть мати значення для об`єктивного визначення її причин, а саме: ділянка дороги, де сталася дорожньо-транспортна пригода; сталий орієнтир, до якого на схемі здійснена прив`язка об`єктів; транспортний засіб, причетний до ДТП, координати його розміщення відносно елементів проїзної частини та сталих орієнтирів; ширина проїзної частини разом з роздільними смугами; розташування дорожньої розмітки. На фототаблицях зафіксовано місце ДТП за напрямком руху автомобіля «Toyota Land Cruiser», його розташування на проїзній частині, виявлені пошкодження, а також місце, де стояла пішохід до моменту початку руху, вказаного водієм ОСОБА_1 (а.с. 14, 15-17 том 2).

Цими дослідженими судом документами підтверджується місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення

Висновком судової експертизи технічного стану транспортних засобів №7/10.2/76 від 13.03.2018 підтверджено, що на момент огляду система рульового керування автомобіля «Toyota Land Cruiser» р.н. НОМЕР_1 знаходиться в працездатному стані (а.с.64-67 том 2).

Відповідно до висновку судової експертизи технічного стану транспортних засобів №7/10.2/78 від 13.03.2018 на момент огляду, робоча гальмівна система автомобіля «Toyota Land Cruiser» р.н. НОМЕР_1 знаходиться в працездатному стані (а.с.72-76 том 2).

Тобто з вищевказаних висновків вбачається, що будь-яких технічних несправностей, які б перебували у причинно-наслідковому зв`язку з ДТП у досліджуваного автомобіля не виявлено.

У висновку судової автотехнічної експертизи №7/10.1/125 від 16.03.2018 зазначено, що виявивши малолітню дитину пішохода ОСОБА_8 , яка стоїть на тротуарі, на правому краю проїзної частини та має намір пересікти проїзну частину дороги, при цьому дивиться на зустрічний автомобіль, чекаючи його проїзду, водій ОСОБА_1 повинен був оцінити зміну дорожньої обстановки, як «небезпека для руху», і негайно прийняти заходи по зниженню швидкості, аж до зупинки керованого автомобіля на займаній смузі руху і перед зміною напрямку руху цей водій повинен був переконатися, що це буде безпечно і що він своїми діями не створить перешкод чи небезпеки іншим учасникам руху, що регламентується вимогами п.10.1, 12.3 Правил дорожнього руху України. У висновку зазначеної експертизи вказано, що в даній дорожній обстановці водій ОСОБА_1 керуючи автомобілем «Toyota Land Cruiser» повинен був діяти відповідно до вимог п.10.1, 12.3 ПДР України (а.с.81-82 том 2).

З висновку судово-медичної експертизи №481 вбачається, що у потерпілої ОСОБА_2 виявлені наступні тілесні ушкодження. Закрита внутрішньочерепна травма: забій головного мозку 2 ст., контузійні вогнища обох лобних долей, правої тім`яної та лівої скроневої долей, субарахноідальний крововилив, забійні рани підборіддя та діафрагми нижньої щелепи ліворуч, забійно-рвана рана нижньої губи, гематома язика та ротової порожнини, садна обличчя, шиї, тулуба, кінцівок (локалізація в медичних документах не вказана); уламковий перелом верхньої третини правого плеча, уламковий перелом ліктьового відростка лівої ліктьової кістки, перелом обох кісток правого передпліччя зі зміщенням, закритий перелом нижньої третини правої стегнової кістки без зміщення, закритий перелом середньої третини правої великогомілкової кістки зі зміщенням, гемартроз правого колінного суглоба. Вказані ушкодження виникли від ударної дії тупого твердого предмету (предметів), який міг мати як обмежену, так і необмежену травмуючи поверхню, або при ударі об такий же предмет (предмети), що могло бути при механізмі дорожньо-транспортної пригоди. За своїм характером відносяться до середнього ступеню тяжкості тілесних ушкоджень, за ознакою тривалого розладу здоров`я більше 21 доби, п.2.2.2. «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом №6 МОЗ України від 17.01.1995. Тілесні ушкодження у потерпілої могли виникнути при механізмі, вказаному у постанові про призначення судово-медичної експертизи (а.с.93-96 том 2).

Зазначений висновок судово-медичної експертизи містить в собі докладний опис проведеного дослідження та зроблені за його результатами висновки, обґрунтовані відповіді на поставлені слідчим запитання та підтверджує безпосередньо факт отримання потерпілою тілесного ушкодження середньої важкості з ознакою тривалого розладу здоров`я в результаті ДТП.

У протоколі слідчого експерименту від 16.04.2018 зазначено, що свідок ОСОБА_1 (на момент проведення експерименту мав даний статус) у присутності свого захисника, представника потерпілої, понятих на підставі ст. 63 Конституції України відмовився давати показання відносно обставин ДТП від 06.11.2017 (а.с.99-100 том 2).

З протоколу проведення слідчого експерименту від 16.04.2018, проведеного за участю представників потерпілої, статиста, її представника, понятих та свідка ОСОБА_7 та долученої до нього схеми і фототаблиць вбачається, що свідок ОСОБА_7 встановив автомобіль, на якому він рухався 06.11.2017 в місце, де він перебував в момент обгону його позашляховиком у положення, за якого відстань до правого краю проїзної частини склала 3,0 метри, а до ел.опори б/н 173,8 м. Після цього ОСОБА_7 перебуваючи в даному автомобілі та керуючи діями водія на автомобілі «Toyota Land Cruiser» встановив його у положення, за якого він перебував в момент обгону. Проведеними замірами встановлено, що автомобіль знаходиться на відстані 5,6 метра від правого краю проїзної частини та на відстані 174,8 м до ел. опори б/н. Після цього ОСОБА_7 встановив статиста пішохода в місце, де стояла постраждала до виходу на проїзну частину. Дане місце на відстані 20,6 м до ел.опори б/н та на відстані 0,3 м від правої межі дороги на тротуарі. Далі за участю понятих встановлено, що з робочого місця водія у попередньо встановленому автомобілі «Toyota Land Cruiser» видно пішохода дівчину, яка стоїть у вищевказаному місці. Після цього ОСОБА_7 керуючи діями водія на автомобілі «Toyota Land Cruiser» встановив його у місце, де даний автомобіль повернувся у раніше займану смугу на відстані 2,6 м до правої межі дороги та на відстані 131,0 м до ел.опори б/н. За участю понятих встановлено, що пішохода, яку встановлено раніше, видно з робочого місця водія. ОСОБА_7 встановив на проїзній частині пішохода у місце наїзду. Проведеними замірами встановлено, що воно знаходиться на відстані 5,0 м від правого краю проїзної частини та на відстані 25,5 до ел.опори б/н. Далі статист-пішохід, перебуваючи у місці, де стояла пішохід до виходу на проїзну частину, відновлювала рух в напрямку протилежного краю проїзної частини в темпі швидкого бігу через раніше назначене місце наїзду. За допомогою секундоміра встановлено, що відстань довжиною 7,2 м вона подолала за час 2,0 с. Далі з метою встановлення швидкості автомобіля «Toyota Land Cruiser» проведено вимірювання. При цьому ОСОБА_7 перебуваючи в автомобілі Деу Ланос та слідкуючи за експериментом повідомив, що автомобіль «Toyota» рухався саме з такою швидкістю як під час четвертої спроби, а саме за 1,4 с він подолав 35,0 м (а.с.101-103 том 2).

Крім того, зі схеми та фототаблиць, долучених до цього протоколу вбачається, що на них зафіксовані місце знаходження пішохода в момент, коли водій має об`єктивну можливість її виявити, а також місце наїзду на неї та розташування транспортних засобів, відомості про які не суперечать показанням свідка ОСОБА_7 у судовому засіданні (а.с.104, 105-107 том 2).

З протоколу проведення слідчого експерименту від 16.04.2018, який був проведений в присутності за участю свідка ОСОБА_3 та представників потерпілої, статиста і її матері та двох понятих вбачається, що в ході слідчого експерименту свідок ОСОБА_3 перебуваючи в місці, де вона була 06.11.2017 та керуючи діями водія на автомобілі «Деу Ланос» встановила його на відстані 3,0 метра від правого краю проїзної частини та на відстані 174 м до ел.опори б/н. Керуючи діями водія на автомобілі «Toyota» встановила його у положення на відстані 5,6 м від правого краю проїзної частини та на відстані 174,0 м до ел.опори б/н. Далі відмічено ділянку довжиною 35 м та водій на автомобілі «Toyota Land Cruiser» рухався по проїзній частині через контрольну ділянку. Таким чином встановлено, що 35 м він подолав за 1,38 с. Свідок ОСОБА_3 повідомила, що саме з такою швидкістю рухався автомобіль «Toyota Land Cruiser». Як рухалась пішохід по проїзній частині вона не бачила (а.с.108-109 том 2).

Крім того, зі схеми, долученої до цього протоколу вбачається, що на ній зафіксоване місце знаходження транспортних засобів автомобілів «Део Ланос» та «Toyota Land Cruiser», що збігається з місцем, про яке повідомила свідок ОСОБА_3 в судовому засіданні (а.с. 110, 111 том 2).

Тобто даними доказами підтверджується місце час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до висновку судової автотехнічної експертизи №7/10.1/171 від 25.04.2018 водій ОСОБА_1 повинен був рухатись в населеному пункті не більше 60 км/год, а виявивши малолітню дитину ОСОБА_2 , яка стоїть на тротуарі, на правому краю проїзної частини дороги, при цьому дивиться на зустрічний автомобіль, чекаючи його проїзду, водій ОСОБА_1 повинен був оцінити зміну дорожньої обстановки як «небезпека для руху», і негайно прийняти заходи по зниженню швидкості, аж до зупинки керованого автомобіля на займаній смузі руху і перед зміною напрямку руху цей водій повинен був переконатися, що це буде безпечно і що він своїми діями не створить перешкод чи небезпеки іншим учасникам руху, що регламентується вимогами п.10.01, 12.3, 12.4, 12.9 б) Правил дорожнього руху України. Слідством задано, що водій ОСОБА_1 став рухатись прямолінійно на відстані 2,6 м від правого краю проїзної частини по ходу свого руху, тоді коли відстань у повздовжньому плані від передньої частини автомобіля «Toyota Land Cruiser» до місця наїзду складала 105,5 м, що вважати віддаленням цього автомобіля в момент виникнення небезпеки для руху водію ОСОБА_1 .. Водій ОСОБА_1 при фактичній швидкості свого руху мав технічну можливість запобігти наїзду на пішохода ОСОБА_2 , своєчасно виконавши вимоги п.12.3 ПДР України. В діях водія ОСОБА_1 по керуванню автомобілем «Toyota Land Cruiser» вбачається невідповідність вимогам п.10.1, 12.3, 12.4, 12.9 б) ПДР України. Невідповідність дій водія ОСОБА_1 вимогам п.10.1, 12.3, 12.4, 12.9 б) ПДР України з технічної точки зору знаходиться у причинному зв`язку з ДТП, а застосований цим водієм маневр необхідно вважати технічно необґрунтованим (а.с.116-118 том 2).

У висновку судової автотехнічної експертизи №7/10.1/178 від 27.04.2018 на питання чи вбачаються в діях водія ОСОБА_1 невідповідності вимогам Правил дорожнього руху України, які з технічної точки зору знаходяться в причинному зв`язку з ДТП при заданих вихідних даних зазначено наступне. Слідством задано, що автомобіль «Toyota Land Cruiser» рухався зі швидкістю 90 км/год і перед наїздом на пішохода водій ОСОБА_1 застосував відворот керма ліворуч та гальмування. Також задано, що малолітня дитина пішохід ОСОБА_2 почала пересікати проїзну частину дороги справа наліво під кутом по ходу руху автомобіля, при цьому з моменту початку руху до моменту наїзду на неї ОСОБА_2 подолала відстань 7,2 м за час 2,0 с, що вважати часом тривалої небезпеки для руху водію ОСОБА_1 .. З розрахунків, зроблених експертом, виходить, що водій ОСОБА_1 при фактичній швидкості свого руху не мав технічну можливість зупинити транспортний засіб до місця наїзду на пішохода ОСОБА_2 , тим самим попередити наїзд на неї, виконавши вимоги п.12.3 ПДР України. Слідством задано, що автомобіль «Toyota Land Cruiser» рухався зі швидкістю 90 км/год, зазначена швидкість руху цього автомобіля суперечить вимогам п.12.4, 12.9 б) Правил дорожнього руху України. Якщо б на момент початку руху пішохода швидкість руху автомобіля «Toyota Land Cruiser» складала 60,0 км/год відповідно до вимог п.12.4, 12.9 б) Правил дорожнього руху України, то водій ОСОБА_1 мав технічну можливість зупинитись перед місцем наїзду, тим самим попередити наїзд на пішохода ОСОБА_2 . Отже, в діях водія ОСОБА_1 по керуванню автомобілем «Toyota Land Cruiser» вбачається невідповідність вимог п. 12.4, 12.9 б) ПДР України, що з технічної точки зору знаходиться у причинному зв`язку з ДТП (а.с.123-126 том 2).

Тобто даною судовою автотехнічною експертизою підтверджено, що саме недотримання обвинуваченим п. 12.4, 12.9 б) ПДР України, а саме: перевищення дозволеної у населених пунктах швидкості призвели до ДТП, за яких постраждала потерпіла ОСОБА_2 ..

З висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 06.11.2017 №2513, зробленої у КЗ «Криворізький психоневрологічний диспансер» ДОР» вбачається, що у ОСОБА_1 ознак сп`яніння не виявлено (а.с.132 том 2).

Отже, обвинувачений ОСОБА_1 на час скоєння ДТП перебував у тверезому стані.

Відповідно до копії посвідчення водія ОСОБА_1 має право керувати транспортними засобами (а.с.133).

З протоколу слідчого експерименту від 26.04.2018, який був проведений із підозрюваним ОСОБА_1 (що мав такий статус на день проведення зазначеної слідчої дії), за участю потерпілого, захисника, статиста та її матері, в присутності понятих вбачається, що ОСОБА_1 встановив статистичний автомобіль у положення, в якому перебував автомобіль Деу Ланос, який він обігнав, безпосередньо в момент обгону. Згідно з вимірюваннями праве переднє колесо на відстані 0,9 м від правого краю проїзної частини, передня частина на відстані 64,2 м до повздовжнього орієнтиру ел.опори б/н. Далі ОСОБА_1 в присутності понятих керуючи автомобілем «Toyota Land Cruiser» встановив його у положення, в якому він перебував у момент обгону. Провівши вимірювання встановлено, що права частина автомобіля на відстані 4,3 м від правого краю проїзної частини. Далі ОСОБА_1 запропоновано вказати місце, де він застосував гальмування, і він керуючи автомобілем «Toyota Land Cruiser», проїхавши трохи далі від попереднього місця та змістившись вліво, зупинив керований ним автомобіль в положенні, за якого відстань до повздовжнього орієнтиру ел.опори б/н 30,2 м, а до правого краю проїзної частини 5,5 м. Після цього, перебуваючи на робочому місці водія та керуючими діями слідчого встановив його у місце наїзду на пішохода. Проведеними вимірами встановлено, що воно знаходиться на відстані 5,8 м від правого краю проїзної частини та на відстані 26,3 м.до ел.опори б/н. Далі статист, перебуваючи у раніше зазначеному місці на правій межі проїзної частини (з протоколу огляду від 06.11.2017) за командою слідчого відновила рух в напрямку протилежного краю проїзної частини через раніше зазначене місце наїзду на пішохода. Проведеними вимірюваннями часу за допомогою секундоміра, який вмикався у момент відновлення руху пішохода та зупинявся в момент перетину місця наїзду, а ОСОБА_1 при цьому перебував за кермом автомобіля, встановлено, що пішохід подолала 8,7 м за час 2,0 секунди. Проведеними вимірюваннями швидкості руху автомобіля «Toyota Land Cruiser» на відміченій контрольній ділянці довжиною 30 м, де ОСОБА_1 із закритою панеллю приборів рухався зі сталою швидкістю через раніше зазначену ділянку в 30 м, встановлено, що час, за який він її подолав складає 2,2 с. При цьому він пояснив, що з даною швидкістю він рухався після обгону. Потім ОСОБА_1 встановив автомобіль «Toyota» в положення, в якому він перебував у момент виявлення пішохода, що стоїть, на відстані 34,8 м до повздовжнього орієнтиру та 4,6 м до правого краю проїзної частини. Після оголошення змісту протоколу ОСОБА_1 зауважив, що до швидкості руху необхідно додати 5-6 км/год (а.с.145-147 том 2).

Зі схем та фототаблиць, долучених до цього протоколу вбачається, що на них зафіксовані місце знаходження пішохода в момент, коли водій має об`єктивну можливість її виявити, а також місце наїзду на неї та розташування транспортних засобів, відомості про які не суперечать показанням обвинуваченого, наданих ним у судовому засіданні (а.с.148, 149, 150-152 том 2).

У висновку судової авто технічної експертизи №7/10.1/184 від 27.04.2018 на питання, чи спроможні з технічної точки зору свідчення водія ОСОБА_1 в частині того, що швидкість руху керованого ним автомобіля «Toyota Land Cruiser» була такою, що контрольну ділянку шляху довжиною 30 м він долав за час, рівний 2,2 с, виходячи з розташування заданих місця застосування вказаних водієм екстреного гальмування та місця зупинки автомобіля «Toyota Land Cruiser» зазначено, що виходячи з встановленого в ході проведення даного дослідження гальмівного шляху автомобіля «Toyota Land Cruiser» при швидкості його руху 49,1 км/год, вказаний автомобіль в наслідок застосованого екстреного гальмування мав зупинитися на відстані близько 12,0…13,1 м перед повздовжнім орієнтиром. Згідно вихідних даних автомобіль «Toyota Land Cruiser» внаслідок застосованого водієм ОСОБА_1 екстреного гальмування зупинився за повздовжнім орієнтиром таким чином, що відстань від повздовжнього орієнтиру до задньої осі автомобіля «Toyota Land Cruiser» в місці його зупинки становить 12,9 м. Водій застосував екстрене гальмування до зупинки. Оскільки в наслідок застосованого водієм ОСОБА_1 екстреного гальмування в заданому слідством місці знаходження автомобіля «Toyota Land Cruiser», вказаний автомобіль не зупинився на відстані близько 12,0…13,1 м перед повздовжнім орієнтиром, а зупинився лише коли його задня ось знаходилась на відстані 12,9 за повздовжнім орієнтиром, то слід дійти висновку про те, що вказаний автомобіль рухався із значно більшою швидкістю, ніж 49,1 км/год, і свідчення водія ОСОБА_1 в частині того, що швидкість руху керованого ним автомобіля «Toyota Land Cruiser» була такою, що контрольну ділянку шляху довжиною 30 м він долав за 2,2 с, є технічно неспроможними. Отже, виходячи з заданого розташування місця застосування водієм ОСОБА_1 екстреного гальмування та місця зупинки керованого ним автомобіля «Toyota Land Cruiser», свідчення вказаного водія в частині того, що швидкість руху керованого ним автомобіля «Toyota Land Cruiser» була такою, що контрольну ділянку шляху довжиною 30 м він долав за час рівний 2,2 с є технічно неспроможними (а.с.157-159 том 2).

Щодо доводів захисника про необхідність критичного ставлення до висновків судових автотехнічних експертиз №7/10.1/125 від 16.03.2018 та №7/10.1/171 від 25.04.2018, оскільки в них моментом виникнення небезпеки для руху водію ОСОБА_1 слід вважати момент виявлення малолітньої дитини пішохода ОСОБА_8 (в експертизі від 25.04.2018 вказано вірне прізвище пішохода потерпілої ОСОБА_9 ), яка стоїть на тротуарі, на правому краю проїзної частини та має намір пересікти проїзну частини дороги, при цьому дивиться на зустрічний автомобіль, чекаючи його проїзду, суд зазначає наступне.

Так, обвинуваченому ОСОБА_1 інкримінується зокрема порушення вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху України, відповідно до якого у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, які водій спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди.

Тобто в зазначеному пункті правил і йде мова про виникнення небезпеки для руху або перешкоди, які водій спроможний виявити, а тому суд оцінює дії обвинуваченого з огляду на поведінку потерпілої саме на предмет дотримання обвинуваченим вимог п.12.3 ПДР.

Відповідно до п.1.10 Правил дорожнього руху України небезпека для руху – зміна дорожньої обстановки (у тому числі поява рухомого об`єкта, який наближається до смуги руху транспортного засобу чи перетинає її) або технічного стану транспортного засобу, яка загрожує безпеці дорожнього руху і змушує водія негайно зменшити швидкість або зупинитися.

Оцінюючи дії ОСОБА_1 на наявність в його діях порушення п.12.3 ПДР, суд враховує, що для визначення порушень або їх відсутність, необхідно з`ясувати момент виникнення для ОСОБА_1 небезпеки для руху.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 надав показання, де зазначив, що побачив дівчинку, яка стояла на тротуарі у 20 см від проїзної частини, тоді коли він обігнав автомобіль «Ланос».

Експерту задано момент виникнення небезпеки для водія ОСОБА_1 момент виявлення ним потерпілої ОСОБА_2 , яка стоїть на тротуарі, на правому краю проїзної частини та має намір пересікти проїзну частини дороги, при цьому дивиться на зустрічний автомобіль, чекаючи його проїзду.

Тобто з аналізу зазначеного визначення п.1.10 ПДР України випливає, що в даному випадку не виникає небезпека для руху для водія ОСОБА_1 в момент, коли потерпіла пішохід ОСОБА_2 стояла на тротуарі за 30 см від краю правої проїзної частини дороги, а він її побачив із відстані 105,5 м, і тому спрогнозувати за таких обставин подальші дії потерпілої обвинувачений ОСОБА_1 об`єктивно не міг.

Суд зазначає, що порушення п.12.3 ПДР України може бути наявне тільки в тому випадку, коли небезпека для руху була об`єктивно виявлена водієм, при цьому останній не вжив негайних, тобто своєчасних заходів для зменшення швидкості аж до повної зупинки транспортного засобу, а тому відхиляє висновки експертів №7/10.1/125 від 16.03.2018 та №7/10.1/171 від 25.04.2018, якими констатувалось в діях водія ОСОБА_1 порушення п.12.3 ПДР, взявши до уваги висновок судової автотехнічної експертизи №7/10.1/178 від 27.04.2018, відповідно до якого водій ОСОБА_1 при фактичній швидкості свого руху не мав технічну можливість зупинити транспортний засіб до місця наїзду на пішохода ОСОБА_2 , тим самим попередити наїзд на неї, виконавши вимоги п.12.3 ПДР України.

За нормами ч.10 ст.101 КПК України, висновок експерта не є обов`язковим для особи або органу, яка здійснює провадження, але незгода з висновком експерта повинна бути вмотивована у відповідних постанові, ухвалі, вироку.

Отже, суд не бере до уваги висновки судової автотехнічної експертизи №7/10.1/125 від 16.03.2018 та №7/10.1/171 від 25.04.2018, при цьому вважає, що з обвинувачення ОСОБА_1 слід виключити посилання на порушення ним п.12.3 Правил дорожнього руху України, оскільки зазначене не відповідає дійсності та спростовується іншими перевіреними судом доказами і не перебуває у прямому причинному зв`язку з ДТП.

Водночас, дійсно за показаннями свідків, висновку судової автотехнічної експертизи №7/10.1/178 від 27.04.2018 обвинувачений ОСОБА_1 перевищив допустиму швидкість, визначену законом для руху транспортних засобів у населених пунктах, в його діях вбачається невідповідність вимог п.п. 12.4, 12.9 б) ПДР України, що перебуває у причинно-наслідковому зв`язку з наслідками ДТП – заподіяння потерпілій ОСОБА_2 середньої тяжкості тілесного ушкодження.

Таким чином, покази свідків у судовому засіданні повністю підтверджуються протоколами проведення під час досудового розслідування слідчих експериментів за їх участю та не знаходяться у протиріччі один одному, узгоджуються з даними, що містяться у протоколі огляду місця події від 07.11.2017, та підтверджуються висновком експерта.

Оцінивши зазначені докази, суд приходить до висновку про їх належність, допустимість і достовірність. Наведені докази повністю узгоджуються між собою і у своїй сукупності є достатніми, логічними, послідовними для прийняття рішення про винуватість обвинуваченого та не викликають у суду сумнівів у їх правдивості.

Відповідно до правового висновку, викладеного в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 (справа № 682/956/17), де зазначено про те, що диспозиція ст. 286 КК сформульована законодавцем як бланкетна, тому для встановлення ознак об`єктивної сторони складу злочину, передбаченого цією статтею, потрібно проаналізувати ті нормативно-правові акти, які унормовують правила безпеки руху й експлуатації транспорту, насамперед ПДР, для з`ясування, які саме порушення цих правил були допущені особою, котра керувала транспортним засобом у момент ДТП.

При цьому належить враховувати, що злочин, передбачений ст. 286 КК, є злочином із так званим матеріальним складом, і обов`язковою ознакою його об`єктивної сторони, що характеризує вчинене діяння (дію чи бездіяльність), є не будь-які з допущених особою порушень ПДР, а лише ті з них, які спричиняють (викликають, породжують) суспільно небезпечні наслідки, передбачені в частинах 1, 2 або 3 ст. 286 КК, тобто тільки такі порушення ПДР, які є причиною настання цих наслідків і, отже, перебувають із ними у причиновому зв`язку.

Під час розгляду кримінального провадження суд зобов`язаний виявити, встановити і вказати в мотивувальній частині вироку порушення ПДР, які мали місце під час конкретної ДТП, але водночас він повинен чітко зазначати у вироку, які саме з цих порушень були причиною настання наслідків, передбачених ст. 286 КК, тобто знаходилися у причиновому зв`язку з ними, а які з цих порушень виконали лише функцію умов, що їм сприяли.

Тільки порушення ПДР, які містять у собі реальну можливість настання суспільно небезпечних наслідків і виступають безпосередньою причиною їх настання у кожному конкретному випадку ДТП, є обов`язковою ознакою об`єктивної сторони складу злочину, передбаченого ст. 286 КК.

Суд відхиляє покази обвинуваченого ОСОБА_1 , що швидкість руху автомобіля, яким він керував, безпосередньо перед ДТП складала 40-50 км/год, оскільки ці покази повністю спростовані показами свідків; даними, отриманими під час слідчих експериментів за їх участі, якими встановлено, що швидкість руху автомобіля під керуванням ОСОБА_1 під час ДТП була 90 км/год.

Також про швидкість руху 90 км/год свідчить і протокол огляду місця ДТП, де відсутні будь-які гальмівні сліди від автомобіля під керуванням ОСОБА_1 ..

Доводи обвинуваченого ОСОБА_1 щодо застосування ним відвороту керма ліворуч задля збереження життя потерпілої суд оцінює критично, оскільки зазначене спростовується висновками експертизи.

Крім того, відповідно до положень п.1.7 ПДР України водії зобов`язані бути особливо уважними до таких категорій учасника дорожнього руху як діти зокрема.

Щодо посилання сторони захисту на те, що потерпіла ОСОБА_2 не є малолітньою дитиною, то зазначене спростовується положеннями статті 6 Сімейного Кодексу України, відповідно до яких правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття. Малолітньою вважається дитина до досягнення нею чотирнадцяти років. Неповнолітньою вважається дитина у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років.

На час скоєння обвинуваченим ОСОБА_1 дорожньо-транспортної пригоди 06.11.2017 потерпілій ОСОБА_2 виповнилося 12 років, тобто вона на той час вважалась малолітньою дитиною.

Мотиви доводів захисника фактично ґрунтуються на незгоді сторони захисту із показами свідків під час судового провадження за даним кримінальним провадженням, висновками експертів, які були отримані стороною обвинувачення під час досудового розслідування.

Суд розцінює відповідні покази обвинуваченого та позицію його захисника як усталену модель захисту та практику перекладання провини за ДТП яка сталася з водія на пішохода, тобто на потерпілу, форму реалізації права на захист і бажання уникнути кримінальної відповідальності та покарання за вчинений злочин.

Недопустимих доказів згідно вимог ст.ст. 87-89 КПК України судом не встановлено.

Захисник у судовому засіданні посилався на порушення органом досудового розслідування прав обвинуваченого в зв`язку з відмовою слідчого у задоволенні клопотання ОСОБА_1 від 30.04.2018 про проведення авто технічної експертизи.

Між тим, постановою слідчого від 30.04.2018, якою відмовлено в задоволенні зазначеного клопотання з мотивів наявності судової автотехнічної експертизи №7/10.1/184 від 27.04.2018, що проведена за свідченнями підозрюваного, які визнано технічно неспроможними, роз`яснено п.п.1, 2 ст.22 КПК України (а.с.166 том 2).

Під час судового розгляду ухвалою від 08.08.2019 відмовлено в задоволені клопотання, заявленого захисником про призначення повторної автотехнічної експертизи з тих підстав, що захисником не викладено обставин, які викликають сумніви у правильності попереднього висновку експерта. Ці ж сумніви не встановлені також і судом при дослідженні висновків експерта (а.с.44 том 3).

Також суд зазначає, що належних та допустимих доказів захисту на спростування доводів обвинувачення під час судового розгляду суду не надано.

Таким чином, оцінюючи всі безпосередньо досліджені докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів – з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_1 , у вчиненні кримінального правопорушення за ч.1 ст. 286 КК України, що виразилась у порушенні ним вимог п.12.4, 12.9 б) Правил дорожнього руху України при керуванні автомобілем «Toyota Land Cruiser», реєстраційний номер НОМЕР_1 , перебуває в прямому причинному зв`язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди та настанням наслідків – спричиненням потерпілій ОСОБА_2 середньої тяжкості тілесних ушкоджень, і доведена поза розумним сумнівом.

Відповідно до статті 50 КК України, покарання є заходом примусу та полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого і має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.

При призначенні покарання обвинуваченому, відповідно до ст. 65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, наявність обставин, які обтяжують і пом`якшують покарання обвинуваченому.

Відповідно до ст. 12 КК України кримінальне правопорушення за ч.1 ст.286 КК України є злочином невеликої тяжкості.

Даними, що характеризують особу обвинуваченого, встановлено, що він раніше до кримінальної відповідальності не притягався; на обліках у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває; має на утриманні трьох неповнолітніх дітей, позитивно характеризується на роботі у ТОВ ТД «Комтек», добровільно відшкодував шкоду потерпілій на лікування у розмірі 8 000 грн..

Обставин, які згідно ст. 66 КК України, пом`якшують покарання обвинуваченому, та передбачених ст. 67 КК України обставин, що обтяжують покарання обвинуваченому, судом не встановлено.

Так, санкція ч. 1 ст. 286 КК України передбачає покарання у виді штрафу від двохсот до п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправні роботи на строк до двох років, або арешт на строк до шести місяців, або обмеження волі на строк до трьох років, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого.

З врахуванням вищенаведеного, суд приходить до висновку, що виправлення та перевиховання обвинуваченого можливе без ізоляції його від суспільства, через що йому слід призначити покарання у межах санкції статті обвинувачення у виді штрафу.

При вирішенні питання про доцільність позбавлення ОСОБА_1 права керувати транспортними засобами суд виходить з наступного.

Згідно з п. 20, 21 Постанови №14 Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23 грудня 2005 року зазначено, що при призначенні покарання за відповідною частиною статті 286 КК України, суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, але й мотиви допущених особою порушень правил дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, і з огляду на ці обставини визначати доцільність застосування до обвинуваченого додаткового покарання, зокрема позбавлення права керувати транспортними засобами.

З урахуванням того, що ОСОБА_1 допустив низку порушень положень Правил дорожнього руху України, а саме: п. 12.4 та п. 12.9 б) Правил дорожнього руху, що знаходиться в причинному зв`язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди та наслідками, що настали у виді спричинення потерпілій середньої тяжкості тілесних ушкоджень, його ставлення до скоєного, суд вважає за необхідне призначити йому додаткове покарання в межах санкції, встановленої ч.1 ст.286 КК України з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік.

На думку суду, призначення цього покарання забезпечить виконання завдань кримінального судочинства та слугуватиме цілям його застосування, встановленим ст. 2 КПК України.

Згідно з ч.2 ст.124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Вжиті під час досудового розслідування заходи забезпечення кримінального провадження відповідно до ухвали слідчого судді Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 14.11.2017 про накладення арешту на майно, а саме: на автомобіль «Toyota Land Cruiser», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 від 13.02.2008 р. Криворізького ВРЕР, належить ТОВ «Торговий дім «КОМТЕК» (код ЄДРПОУ 30734102), скасовані ухвалою від 27.05.2019 у цьому кримінальному проваджені (а.с.24-25 том 3).

При вирішенні заявленого законним представником потерпілої ОСОБА_2 Підгурським С.М. цивільного позову про стягнення моральної шкоди, завданої злочином, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.5 ст.128 КПК України, цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку із цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми ЦПК України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Водночас, в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_10 – законним представником потерпілої ОСОБА_2 до суду 16.10.2018 подано заяву від 13.10.2018 про відмову від цивільного позову та закриття провадження за ним, в зв`язку з відшкодуванням шкоди ТОВ «Торговий дім «КОМТЕК» у повному обсязі (а.с.219 том 2).

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що підстави забезпечення реалізації абсолютного права потерпілої на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення, на даний час відсутні, а відтак провадження у цій частині підлягає закриттю відповідно до п.4 ч.1 ст.255 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 126, 128, 368, 370, 373, 374 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України та призначити покарання у виді у виді штрафу в розмірі 250 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 4250 (чотири тисячі двісті п`ятдесят) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави процесуальні витрати за проведення:

-судової експертизи технічного стану транспортного засобу №7/10.2/76 від 13.03.2018 у розмірі 1430 (тисяча чотириста тридцять) гривень;

-судової експертизи технічного стану транспортного засобу №7/10.2/78 від 13.03.2018 у розмірі 1430 (тисяча чотириста тридцять) гривень;

-судової автотехнічної експертизи № 7/10.1/125 від 16.03.2018 у розмірі 429 (чотириста двадцять дев`ять) гривень;

-судової автотехнічної експертизи № 7/10.1/171 від 25.04.2018 у розмірі 1001 (тисяча одна) гривня;

-судової автотехнічної експертизи № 7/10.1/178 від 27.04.2018 у розмірі 1001 (тисяча одна) гривня;

-судової автотехнічної експертизи № 7/10.1/184 від 27.04.2018 у розмірі 858 (вісімсот п`ятдесят вісім) гривень.

Провадження у цивільному позові ОСОБА_10 – законного представника ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «КОМТЕК»; третя особа ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди, завданої злочином – закрити.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Вирок може бути оскаржено до апеляційного суду через районний суд протягом 30 днів з дня його проголошення, а обвинуваченим – з дня отримання його копії.

Копію вироку вручити обвинуваченому та прокурору негайно після його проголошення.

СУДДЯ