Ухвала суду № 88213571, 06.03.2020, Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 0522/6170/2012

Провадження № 6/185/183/20

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 березня 2020 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого - судді Головіна В.О., за участю секретаря судового засідання Мерцалової Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Павлограді Дніпропетровської області заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», заінтересована особа ОСОБА_1 про видачу дубліката виконавчого листа № 0522/6170/2012 та поновлення строку для його пред`явлення на примусове виконання -

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» звернулось до суду із заявою, в якій просит суд видати дублікат виконавчого листа № 0522/6170/2012, звернувши до виконання рішення Калінінського районного суду міста Донецька від 27.09.2012 року про стягнення заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_1 та поновити строк пред`явлення до виконання виконавчого листа № 0522/6170/2012.

В обґрунтування заяви заявник зазначив, що 27.09.2012 року Калінінський районний суд міста Донецька постановив рішення № 0522/6170/2012, за змістом якого позовні вимоги Публічного Акціонерного Товариства «РОДОВІД БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволені і стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного Акціонерного Товариства «РОДОВІД БАНК» заборгованість за кредитним договором у сумі 565016.36 грн., судовий збір 3219 грн., а всього - 568235.36 грн. У задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Родовід банк» «Про визнання кредитного договору частково недійсним» - відмовлено. Калінінським районним судом міста Донецька видано виконавчий лист по справі № 0522/6170/2012.

Ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровській області від 21.10.2019 року замінено сторону виконавчого провадження з виконання судового рішення у справі №0522/6170/2012 за позовом ПАТ «Родовід Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - стягувача Публічне акціонерне товариство «Родовід Банк» його правонаступником - Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал».

Згідно даних Автоматизованої системи виконавчих проваджень з відкритим доступом на сайті: asvpweb.minjust.gov.ua, за параметрами пошуку за прізвищем, ім`ям та по батькові боржника ОСОБА_1 відкриті виконавчі провадження відсутні, що підтверджує факт відсутності на виконанні у будь-якому відділі держаної виконавчої служби чи приватного виконавця виконавчих листів про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 .

У зв`язку із перебуванням ПАТ «Родовід Банк» на стадії ліквідації, кадрових змін, а саме скорочення штатів та звільнення працівників відділу повернення проблемної заборгованості виникла необхідність передачі документів до інших структурних підрозділів та продажу частини кредитного портфелю через електронний майданчик (електронну торгову систему РrоZorro), через що було пропущено строки на пред`явлення виконавчого листа до виконання.

Представник заявника ТОВ «Вердикт Капітал» у судове засідання не з`явився, просив суд розглядати справу без його участі.

Зацікавлена особа ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, про дату та час слухання справи через оголошення на офіційному сайті Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області http://pvm.dp.court.gov.ua.

Відповідно до ч. 3 ст. 433 ЦПК України, неявка сторін не є перешкодою для вирішення питання про поновлення пропущеного строку.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв`язку з проведенням антитерористичної операції" та розпорядження ВССУ від 02.09.2014 року № 27/0/38-14 "Про визначення підсудності справ" визначено, що Павлоградському міськрайонному суду Дніпропетровської області підсудні справи, які були підсудні Калінінському районному суду м. Донецька.

Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення заяви, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 488 ЦПК України, відновлення втраченого повністю або частково судового провадження в цивільній справі, закінченій ухваленням рішення або у якій провадження закрито, проводиться у порядку, встановленому цим Кодексом.

Статтею 489 ЦПК України передбачено, що втрачене судове провадження у цивільній справі може бути відновлене за заявою учасника справи або за ініціативою суду.

Зі статті 493 ЦПК України вбачається, що при розгляді заяви про відновлення втраченого судового провадження суд бере до уваги : частину справи, яка збереглася (окремі томи, жетони, матеріали з архіву суду тощо); документи, надіслані (видані) судом учасникам судового процесу та іншим особам до втрати справи, копії таких документів; матеріали виконавчого провадження, якщо воно здійснювалося за результатами розгляду справи; будь-які інші документи і матеріали, подані учасниками судового процесу, за умови, що такі документи і матеріали є достатніми для відновлення справи; відомості з Єдиного державного реєстру судових рішень; дані, що містяться в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі; будь-які інші відомості, документи тощо, отримані у законний спосіб з інших офіційних джерел. Суд може допитати як свідків осіб, які були присутніми під час вчинення процесуальних дій, учасників справи (їх представників), а в необхідних випадках - осіб, які входили до складу суду, що розглядав справу, з якої втрачено провадження, а також осіб, які виконували судове рішення, та вчиняти інші процесуальні дії, передбачені цим Кодексом, з метою відновлення втраченого судового провадження.

Статтею 494 ЦПК України передбачено, що на підставі зібраних і перевірених матеріалів суд постановляє ухвалу про відновлення втраченого судового провадження повністю або в частині, яку, на його думку, необхідно відновити. В ухвалі суду про відновлення втраченого судового провадження зазначається, на підставі яких конкретно даних, поданих до суду і досліджених у судовому засіданні, суд вважає установленим зміст відновленого судового рішення, наводяться висновки суду про доведеність того, які докази досліджувалися судом і які процесуальні дії вчинялися з втраченого провадження.

Враховуючи категорію даної справи, суд на підставі ч. 5 ст. 12 ЦПК України, зберігаючи об`єктивність і неупередженість сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом, необхідних для відновлення втраченого судового провадження, у тому числі шляхом отримання інформації, що міститься в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Також суд при вирішенні даної заяви враховує, що під час розгляду цієї категорії справ суд не збирає та не досліджує нові докази, не робить висновків щодо правильності тверджень суду, який розглядав справу, та про обґрунтованість вимог заявника по суті раніше пред`явленого позову за втраченим судовим провадженням, тобто не здійснює судовий розгляд в його класичному розумінні, а лише виконує функцію щодо технічного відтворення раніше існуючих матеріалів провадження.

В Єдиному державному реєстрі судових рішень, наявне рішення Калінінського районного суду м. Донецька від 27 вересня 2012 року у справі № 0522/6170/2012, згідно якого з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Родовід банк`заборгованість за кредитним договором у сумі 565016.36 грн., судовий збір –3219 грн., а всього – 568235.36 грн. В іншій частині в задоволенні позову відмовлено. У задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Родовід банк» про визнання кредитного договору частково недійсним» - відмовлено.

Виходячи з вищенаведеного, суд вважає за необхідне відновити втрачене судове провадження у справі № 0522/6170/2012 за позовом Публічного акціонерного товариства «Родовід банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в частині рішення Калінінського районного суду м. Донецька від 27 вересня 2012 року, яке міститься в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровській області від 21.10.2019 року замінено сторону виконавчого провадження з виконання судового рішення у справі № 0522/6170/2012 за позовом ПАТ «Родовід Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - стягувача Публічне акціонерне товариство «Родовід Банк» його правонаступником - Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (а.с. 27,28).

Згідно даних Автоматизованої системи виконавчих проваджень з відкритим доступом на сайті: asvpweb.minjust.gov.ua, за параметрами пошуку за прізвищем, ім`ям та по батькові боржника ОСОБА_1 - відкриті виконавчі провадження відсутні, що підтверджує факт відсутності на виконанні у будь-якому відділі держаної виконавчої служби чи приватного виконавця виконавчих листів про стягнення заборгованості з ОСОБА_2 .

Відсутність виконавчого листа унеможливлює відкриття виконавчого провадження по примусовому стягненню заборгованості з боржника.

Відповідно до ч. 1 ст. 431 ЦПК України, виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

У пункті 17.4 Перехідних положень ЦПК України зазначено, що до дня початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів, у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Крім того, заявник у своїй заяві просить поновити пропущений строк для пред`явлення виконавчого документу до виконання.

Статтею ст. 433 ЦПК України передбачено, що у разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено. Заява про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа, виданого судом, подається до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Поважними причинами визнаються такі обставини суб`єктивного і об`єктивного характеру, які перешкодили стягувачу вчинити у встановлений строк дії по пред`явленню виконавчого документа до виконання.

Таким чином, з наведенного вище вбачається, що строк на пред`явлення виконавчого листа до виконання сплинув, однак вини чи недбалості заявника у цьому не вбачається.

Зазначені обставини, у їх сукупності, дають можливість суду зробити висновки про поважність причин пропуску строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що заява ТОВ «Вердикт Капітал» про видачу дубліката виконавчого листа № 0522/6170/2012 та поновлення строку для його пред`явлення на примусове виконання підлягає задоволенню повністю.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 260, 261, 433 ЦПК України, п.17.4 Розділу XIII Перехідні положення ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В :

Відновити втрачене судове провадження в частині рішення у справі № 0522/6170/2012 за позовом Публічного акціонерного товариства «Родовід банк`до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за результатами якого 27 вересня 2012 року Калінінським районним судом м. Донецька винесено рішення,згідно тексту якого: «

Справа № 0522/6170/2012

2/0522/1935/2012

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2012 року м. Донецьк

Калінінський районний суд міста Донецька в складі:

Головуючого - судді Домарєва О.В.,

при секретарі Луценко А.Г.,

за участю представника позивача: ОСОБА_3 О., представника відповідача: Штепи А.Ю., розглянувши у судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Родовід банк`до ОСОБА_1 «Про стягнення заборгованості за кредитним договором`та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Родовід банк» «Про визнання кредитного договору частково недійсним»,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із позовом, уточнивши який, просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №Д010/АА-030.07.02 від 07.12.2007 року у сумі 2094497.14 грн.

Відповідач до початку розгляду справи за суттю звернувся до суду із зустрічним позовом, яким просив визнати частково недійсним кредитний договір Д010/АА-030.07.02 від 07.12.2007 року з підстав порушення ст. 11 закону України «Про захист прав споживачів».

Представник позивача у судовому засіданні первісні позовні вимоги просила задовольнити та суду пояснила, що 07.12.2007 року між ПАТ «Родовід Банк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № Д010/АА-030.07.02, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит у сумі 24069.31 доларів США, строком погашення до 07.12.2014 року зі сплатою 12.5% річних, з 01.10.2008 року зі сплатою 14.5% річних за користуванням кредитними коштами. Відповідач свої зобов`язання за кредитним договором виконував не належним чином, у зв`язку з чим виникла заборгованість, яку відповідач відмовився погашати добровільно, тому банк має право вимагати дострокового повернення кредиту, відсотків за користування кредитом та пеню. У задоволенні зустрічного позову просила відмовити за його безпідставністю, а також просила застосувати до них трирічний строк позовної давності.

Представник відповідача у судовому засіданні первісний позов не визнав, просив задовольнити зустрічний позов та суду пояснив, що банк не мав надавати кредит у іноземній валюті. У зв`язку з цим просив визнати недійсним кредитний договір в частині виконання зобов`язання в іноземній валюті та застосувати до позовних вимог про стягнення пені строк позовної давності.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та документи, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 07.12.2007 року між ПАТ «Родовід Банк» та фізичною особою ОСОБА_4 був укладений кредитний договір Д010/АА-030.07.02, відповідно до умов якого Банк надав Позичальнику кредит у сумі 24069.31 доларів США, строком погашення до 07.12.2014 року зі сплатою 12.5% річних за користуванням кредитними коштами. Згідно з додатковою угодою №1 до кредитного договору п.1.5 кредитного договору внесено зміни, встановлена відсоткова ставка в розмірі 14.5% річних.

Договором передбачено, що видача кредиту проводиться через касу банку готівкою.

Факт видачі кредиту Відповідачу за кредитним договором підтверджується заявкою на видачу готівки №59 НОМЕР_1 від 07.12.07, що містить підпис Відповідача.

Відповідно до положень п.п. 3.1. - 3.3. кредитного договору Боржник взяв на себе обов`язок: починаючи з січня 2008 року до 10 (десятого) числа кожного календарного місяця частково погашати заборгованість за кредитом рівними частками в сумі 287 доларів США на рахунок, зазначений в пункті кредитного договору; повернути одержаний кредит згідно з умовами кредитного договору не пізніше 07.12.2014 року; сплачувати Банку нараховані проценти за користування кредитом щомісяця до (десятого) числа (включно) кожного календарного місяця, наступного за звітним, а також 07.12.2014 року або у день повного дострокового погашення заборгованості за кредитом.

Разом з тим, положення кредитного договору виконувалися неналежним чином, що підтверджується виписками з банківських рахунків Відповідача №2203501012.840.07030, № НОМЕР_2 , № НОМЕР_3 , № НОМЕР_4 , № НОМЕР_5 .

Пунктом 3.9. кредитного договору передбачено, що за порушення строків (термінів) повернення кредиту чи сплати процентів за користування кредитом Відповідач зобов`язується сплачувати позивачу пеню за кожний день прострочки у розмірі 1.6% від суми простроченого платежу.

Таким чином, з урахуванням часткового погашення заборгованості відповідачкою під час розгляду справи за суттю станом на 24.04.2012 року заборгованість відповідача перед позивачем становить 565016.36 грн., з яких: прострочена заборгованість за кредитом –21199.31 доларів США, що за курсом Національного банку України станом на 24.04.2012 становить 169333.73 гривень; прострочена заборгованість за нарахованими процентами – 10544.98 доларів США, що за курсом Національного банку України станом на 24.04.2012 становить 84230.14 гривень; пеня за прострочку виконання грошових зобов`язань за період з 11.08.11 по 24.04.12 (з урахування строку позовної давності) – 311452.49 гривень.

Пунктом 5.2. кредитного договору Банку надано право у разі недотримані позичальником умов кредитного договору вимагати його дострокового припинення, повернення одержаної суми кредиту, сплати нарахованих за ним процентів.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України - якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ст. 526 ЦК України - зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а у відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Таким чином, з боку Відповідача мало місце порушення зобов`язання, що відповідно до ст. 611 ЦК України тягне за собою правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплату неустойки.

Згідно з ст. 258 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, позовна давність в один рік застосовується про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 нього Кодексу. Таке право передбачене також п.5,1 кредитного договору.

13.09.2010 року за вих. №151.6-11-б.б/6889 на адресу відповідача була надіслана вимоги про дострокове повернення кредиту та сплату нарахованих відсотків, проте заборгованість не була погашена до цього часу.

Обговорюючи законність та обґрунтованість зустрічних позовних вимог про визнання частково недійсним кредитного договору, суд виходить з наступного.

А відповідно до п.20 Постанови Пленуму ВСУ від 06.11.2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом. Відповідно до частини першої статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину.

Згідно ст. 11 Цивільно-процесуального кодексу України суд розглядає справу за зверненнями фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно зі ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договори про надання кредиту укладаються на власний розсуд кредитодавця і позичальника та з урахуванням вимог діючого законодавства України, сторони не можуть відступати від положень актів цивільного законодавства тільки у випадку, якщо в цих актах прямо вказано про це.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" банківський кредит - це будь-яке зобов`язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов`язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов`язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також зобов`язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.

Відповідно до ст.. 47, 49 Закону «Про банки і банківську діяльність» кредитні операції –це операції банків, які здійснюються на підставі банківської ліцензії, із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, незалежно від виду валюти, яка використовується.

Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральна ліцензія) на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до п. 2 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».

Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов`язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом, що встановлено ч. 3 ст. 533 Цивільного кодексу України.

Визначення терміну "іноземна валюта" як "валютної цінності" містить ст. 1 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.93 р. №15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю".

Надання Банком та повернення Позичальником кредиту та нарахованих за його користування процентів по кредитному договору від 12.06.2007 є валютною операцією у розумінні п. 2 ст. 1 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.93 р. N 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", відповідно до якого, валютними операціями є "операції, пов`язані з переходом права власності на валютні цінності, за винятком операцій, що здійснюються між резидентами у валюті України".

Як встановлено ч.ч. 1, 2, 4, 6 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.93 р. N 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю":

- Національний банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом;

- генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового зв`язку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання;

- порядок і терміни видачі ліцензій, перелік документів, необхідних для одержання ліцензій, а також підстави для відмови у видачі ліцензій визначаються Національним банком України.

Щодо вимог підпункту «в`пункту 4 статті 5 Декрету, який передбачає наявність індивідуальної ліцензії на надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі, то на сьогодні законодавець не визначив межі термінів і сум надання/одержання кредитів в іноземній валюті.

Таким чином, операція з надання банками кредитів в іноземній валюті не потребує індивідуальної ліцензії.

За наявності банківської ліцензії та за умови отримання письмового дозволу Національного банку України банки мають право здійснювати операції з валютними цінностями, зазначеними у п. 2.3 Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, затвердженого постановою Національного банку України від 17.07.2001 року №275, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 21.08.2001 року №730/5921.

Виходячи з викладеного, банк як фінансова установа може здійснювати кредитування в іноземній валюті при наявності банківської ліцензії та письмового дозволу Національного банку України.

Законодавством не передбачено надання ліцензій фізичним особам – не підприємцям.

Відповідно до абз. 3 ч.1 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» надання (отримання) споживчих кредитів в іноземній валюті на території України забороняється. Ця редакція Закону діє з 16.10.2011 року. Оскільки кредитний договір був укладений до набрання законної сили положення Закону про заборону у надання споживчих кредитів в іноземній валюті на території України, а на час його укладання такої заборони не існувало, сторони діяли правомірно при укладанні кредитного договору. Отже підстав для визнання його частково недійсним немає.

Аналіз наведених обставин та вимог закону дозволяє суду зробити висновок про те, що первісні позовні вимоги є частково обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню, а саме: з відповідача підлягає стягненню заборгованість за кредитом, відсотками та пенею за останній рік до звернення до суду на загальну суму 565016.36 грн., а у задоволенні зустрічних позовних вимог слід відмовити.

На підставі ст.88 ЦПК України судовий збір в сумі 3219 підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 203, 215, 229, 258, 261, 509, 526, 651, 1050 ЦК України, ст.11 Закону України „Про захист прав споживачів”, ст.ст. 2, 47, 49 Закону України "Про банки і банківську діяльність", ст.1, 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», п. 2.3 Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, затвердженого постановою Національного банку України від 17.07.2001 №275, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 21.08.2001 №730/5921, п.20 Постанови Пленуму ВСУ від 06.11.2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», ст.ст. 10, 11, 209, 213-215, 224-226 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Родовід банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Родовід банк`заборгованість за кредитним договором у сумі 565016.36 грн., судовий збір –3219 грн., а всього –568235.36 грн.

В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

У задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Родовід банк»«Про визнання кредитного договору частково недійсним» - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Донецької області через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення, а особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання її копії.

Суддя О.В. Домарєв»

Видати Товариству з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» дублікат виконавчого листа № 0522/6170/2012, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Родовід Банк» заборгованості за кредитним договором у сумі 565016,36 грн., судового збору 3219 грн., а всього 568235,36 грн., відповідно до рішення Калінінського районного суду міста Донецька від 27 вересня 2012 року.

Поновити Товариству з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» пропущений строк для пред`явлення до виконання виконавчого листа № 0522/6170/2012.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання через Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення (проголошення).

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому ухвалу не було вручено у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження відповідно та в порядку і строки, визначені ст.. 354 ЦПК України.

Cуддя: В. О. Головін