Рішення № 88211524, 16.03.2020, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" березня 2020 р. м. Київ Справа № 911/3175/19

Господарський суд Київської області у складі судді Лилака Т.Д., розглянувши справу

за позовом Приватного акціонерного товариства Страхова компанія Інгосстрах (49100, м. Дніпро, узвіз Кодацький, 2, код 33248430)

до Фермерського господарства Журавушка (07413, Київська обл., Броварський р-н, с. Пухівка, вул. Рибальська, 2А, код 13705392)

про стягнення 6 426,24 грн.

без виклику представників сторін

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства Страхова компанія Інгосстрах (позивач) до Фермерського господарства Журавушка (відповідач) про стягнення страхового відшкодування в розмірі 6 426,24 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на положення ст.ст.993, 1172 ЦК України та ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», згідно з якими до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 26.12.2019 позовну заяву залишено без руху та запропоновано позивачу усунути недоліки позовної заяви.

На адресу Господарського суду Київської області 09.01.2020 від представника позивача надійшла заява про прийняття позовної заяви до розгляду у зв`язку з усуненням недоліків.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 14.01.2020 відкрито провадження у даній справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та зобов`язано сторін вчинити певні дії.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Оскільки клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило, у відповідності до ч. 5 ст. 252 ГПК України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.

Крім того, цією ухвалою відповідачу було визначено строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали, для подання заперечень на відповідь на відзив - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи, копія ухвали суду від 14.01.2020 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповідач, належним чином повідомлений про розгляд даної справи відзив на позовну заяву не надіслав.

Положеннями частини 9 статті 165 ГПК України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Приймаючи до уваги належне повідомлення відповідача про розгляд даної справи, а також враховуючи наявність у матеріалах справи достатньої кількості документів для розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про її розгляд за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,-

ВСТАНОВИВ:

27.09.2012 між ПРАТ СК «ІНГОССТРАХ» та ПАТ КБ «ПриватБанк» укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту № DNH0CPS-128R2Q1 (К300АХ0000375093), відповідно до умов якого, Позивач зобов`язався в разі настання страхового випадку відшкодувати збитки в межах страхової суми в порядку та на умовах, передбачених Договором.

Термін дії Договору з 28.09.2012 р. по 27.09.2013 р. Згідно з пп. 8, 9 Договір пролонгований на термін з 28.09.2016 р. по 27.09.2017 р.

Предметом Договору є майнові інтереси Страхувальника, пов`язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом автомобілем HYUNDAI І30 р.н. НОМЕР_1 .

11.01.2017 р. о 10 год. 50 хв. в м. Києві на вул. Електротехнічній, 7, відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого автомобіля HYUNDAI І30 р.н. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля DAF р.н. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 .

Постановою Деснянського районного суду м. Києва від 07.03.2017 р. у Справі № 754/1218/17 винним у спричиненні зазначеної дорожньо-транспортної пригоди визнано водія автомобіля DAF р.н. НОМЕР_2 ОСОБА_2 .

У відповідності до Звіту від 22.01.2017 р. № 116939/01/17 розмір заподіяної шкоди автомобілю Страхувальника складає 6 426,24 гри. без ПДВ.

Сума страхового відшкодування до виплати на підставі Страхового акту від 01.02.2017 р. № И-6554978 складає 6 426,24 грн. без ПДВ.

Зазначене страхове відшкодування виплачено Страхувальнику в повному розмірі, що підтверджується платіжним дорученням від 02.02.2017 р. № 5438.

17.09.2018 року позивач звернувся до Господарського суду м. Києва з позовною заявою до ПРАТ «АСК «ІНГО УКРАЇНА», та згідно рішення від 27.11.2018 р. у справі № 910/12496/18, суд відмовив в позові повністю, у зв`язку з пропуском позивачем визначеного законодавством строку звернення із заявою про виплату відповідного страхового відшкодування, з підстав недотримання вимог п.п. 37.1.4 п. 37. 1. ст. 37 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

18.12.2018 року позивач звернувся до Броварського міськрайонного суду Київської області з позовною заявою до водія автомобіля DAF р.н. АІ4757СХ ОСОБА_2 , та згідно рішення від 21.05.2019 р. у справі № 361/8792/18, суд відмовив в позові повністю, з огляду на те, що позов пред`явлено безпосередньо до водія, який скоїв дорожньо-транспортну пригоду під час виконання ним трудових обов`язків за трудовим договором, а не до роботодавця, який вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки.

Враховуючи вищевикладене, позивач звернувся до суду з позовом до ФГ «Журавушка», як володільця транспортного засобу.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (ст.979 ЦК України).

Згідно із ч.1 ст.1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до вимог п. 22.1. ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи».

Згідно з п. 27.1 ст. 27 цього Закону страхове відшкодування (регламентна виплата) виплачується, якщо смерть потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди настала протягом одного року після дорожньо-транспортної пригоди та є прямим наслідком цієї дорожньо-транспортної пригоди. Керуючись п. 27.2 ст. 27 цього Закону страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 Цивільного кодексу України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.

Відповідно до п. «а» п. 38.1.1 ст. 38 цього Закону, страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду якщо він керував транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до ст.1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Таким чином, відповідальність юридичної або фізичної особи настає лише у випадках, коли особа, з вини якої заподіяна шкода, знаходиться з такою особою у трудових відносинах, і шкоду заподіяно нею у зв`язку з виконанням трудових (службових) обов`язків. При цьому під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов`язків розуміється виконання ним роботи, зумовленої трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоча і виходить за межі трудового договору чи посадової інструкції, але доручається юридичною або фізичною особою, або спричинена необхідністю, як на території роботодавця, так і за її межами. Це можуть бути дії виробничого, господарського, технічного та іншого характеру, вчинення яких безпосередньо входить до службових обов`язків працівника. (Аналогічної правої позиції дотримується Верховний Суд у своїх постановах від 12.09.18р. по справі №528/894/15-ц та від 17.10.18р. по справі №1519/9542/12).

Згідно трудової книжки, ОСОБА_2 працював у Фермерському господарстві « ОСОБА_3 » водієм з 25.12.2014р. по 21.08.2017р., тобто на момент ДТП.

Із довідки від 24.01.2019р. вбачається, що 11.01.2017р. вищевказана особа на автомобілі марки DAF р.н. НОМЕР_2 , що знаходиться у оренді у ФГ Журавушка, виконувала свої трудові обов`язки.

Відповідно до приписів ст. 73 ГПК України: доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи; ці дані встановлюються такими засобами: 1)письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події; у разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (ст. 74 ГПК України).

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування; питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. (ст.79 ГПК України).

Враховуючи вищевикладені фактичні обставини та приписи чинного законодавства України, суд дійшов до висновку про обґрунтованість та доведеність позовних вимог.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Сума судового збору, сплаченого позивачем при зверненні до суду із позовом, відповідно до ст.ст. 123, 129 ГПК України, покладається на відповідача, у зв`язку із повним задоволенням позовним вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 123, 129, 240-241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фермерського господарства Журавушка (07413, Київська обл., Броварський р-н, с. Пухівка, вул. Рибальська, 2А, код 13705392) на користь Приватного акціонерного товариства Страхова компанія Інгосстрах (49100, м. Дніпро, узвіз Кодацький, 2, код 33248430) 6 426 (шість тисяч чотириста двадцять шість) грн. 24 коп. страхового відшкодування та 1 921 (одну тисячу дев`ятсот двадцять одна) грн. 00 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення до Північного апеляційного господарського суду у порядку, визначеному ст. 257 та з урахуванням п.17.5 п.17 Перехідних положень ГПК України.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 16.03.2020

Суддя Т.Д. Лилак