Рішення № 88210371, 03.03.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

03.03.2020Справа № 910/856/20Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С.О. за участю секретаря судового засідання Шкорупеєва А.Д., розглянувши матеріали господарської справи

За позовом Фізичної особи-підприємця Війтів Андрія Михайловича

до Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕЛСВОЙ"

про стягнення 208009,72 грн.

Представники сторін:

від позивача: Михайлишин Л.М.

від відповідача: не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа-підприємець Війтів Андрій Михайлович звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕЛСВОЙ" про стягнення 208009,72 грн. заборгованості, з яких 204 052,00 грн. основного боргу та 3957,72 грн. пені.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за заявками на перевезення вантажу: №061219-2 від 06.11.2019, №061219-3 від 06.11.2019, №05/12 від 05.12.2019.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.01.2020 дану позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом семи днів з дня вручення даної ухвали.

03.02.2020 від позивача надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.02.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/856/20, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, призначено засідання у справі на 03.03.2020.

У судовому засіданні 03.03.2020 представник позивача підтримав позовні вимоги, просив суд позов задовольнити.

Відповідач в судове засідання 03.03.2020 не з`явився.

Відповідач про розгляд справи був повідомлений належним чином ухвалою суду від 06.02.2020, направленою на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Оскільки відповідач у строк, встановлений ухвалою суду, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 03.03.2020 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

06.11.2019 та 05.12.2019 між Фізичною особою-підприємцем Війтів Андрія Михайловича, як перевізником та Товариством з обмеженою відповідальністю "БЕЛСВОЙ", як експедитором погоджені та підписані заявки на перевезення вантажу № 061219-2, № 061219-3 та 05/12, відповідно до яких позивач взяв на себе зобов`язання надати відповідачу послуги по перевезенню вантажу автомобільним транспортом у міжнародному сполученні по маршруту Німеччина - Україна, а відповідач зобов`язався здійснити оплату наданих послуг.

Зазначеним заявками на перевезення вантажу передбачено, що вартість перевезення по кожній заявці становить 2600 євро по курсу НБУ на дату розмитнення.

Відповідно до п. 7 заявок на перевезення вантажу № 061219-2, № 061219-3 та 05/12 оплата транспортних послуг здійснюється експедитором після надання перевізником оригіналів наступних документів: рахунок-фактура, акт виконаних робіт (2 примірники), CMR-накладна з відміткою уповноваженої особи вантажоотримувача і печаткою перевізника (2 примірники), оригінал довідки про транспортні витрати, оригінал договору та заявки на перевезення вантажу.

За твердженням позивача, на виконання умов заявок на перевезення вантажу № 061219-2, № 061219-3 та 05/12 позивачем надано відповідачу послуги із перевезення вантажу у міжнародному сполученні, що підтверджується долученими до матеріалів справи міжнародними товарно-транспортними накладними СМR № 0078253998, СМR № 0078291368, СМR № 0078293335.

Також позивачем долучені до матеріалів справи рахунки № 1 від 10.12.2019 на суму 67552,00 грн., № 2 від 16.12.2019 на суму 68250,00 грн. та № 3 від 16.12.2019 на суму 68250,00 грн., всього на суму 204 052,00 грн.

Крім того, позивачем надані копії Актів надання послуг № 1 від 10.12.2019, № 2 від 16.12.2019 та № 3 від 16.12.2019, однак вказані акти не підписані зі сторони відповідача.

Як вбачається з матеріалів справи, в якості доказів направлення відповідачу оригіналів документів по заявкам № 061219-2, № 061219-3 та 05/12 позивачем долучені до матеріалів справи копії експрес-накладних № 59000473722055 та № 59000470358024 .

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач зазначає, що після отримання оригіналів документів, відповідач не виконав грошові зобов`язання з оплати наданих позивачем послуг у розмірі 204 052,00 грн., у зв`язку з чим позивач просить стягнути казані кошти в судовому порядку, а також 3957,72 грн. пені за прострочення виконання грошових зобов`язань.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Укладені між позивачем і відповідачем заявки на перевезення вантажу № 061219-2, № 061219-3 та 05/12 за своєю правовою природою є договорами перевезення вантажу.

Як встановлено судом, на виконання умов заявок на перевезення вантажу № 061219-2, № 061219-3 та 05/12, позивач здійснив перевезення вантажу, що підтверджується міжнародними товарно-транспортними накладними СМR № 0078253998, СМR № 0078291368, СМR № 0078293335.

В той же час, згідно з умовами заявок на перевезення вантажу № 061219-2, № 061219-3 та 05/12 оплата транспортних послуг здійснюється експедитором після надання перевізником оригіналів наступних документів: рахунок-фактура, акт виконаних робіт (2 примірники), CMR-накладна з відміткою уповноваженої особи вантажоотримувача і печаткою перевізника (2 примірники), оригінал довідки про транспортні витрати, оригінал договору та заявки на перевезення вантажу.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Як зазначає позивач, ним було виконано зобов`язання з передачі оригіналів документів, на підтвердження чого останнім надано суду копії експрес-накладних № 59000473722055 та № 59000470358024 .

В той же час, суд зазначає, що вказані копії експрес-накладних № 59000473722055 та № 59000470358024 не свідчать про направлення відповідачу оригіналів документів, що визначені заявками на підтвердження надання послуг, та взагалі не свідчать, що вказані експрес накладні мають відношення до позивача та відповідача у вказаній справі, оскільки відповідно до вказаних експрес-накладних № 59000473722055 та № 59000470358024 відправником є приватна особа ОСОБА_1 , одержувачем є приватна особа ОСОБА_2 , адреса одержувача: м. Київ, відділення № 78.

Тобто, відповідно до вказаних експрес-накладних № 59000473722055 та № 59000470358024 одержувачем не є Товариство з обмеженою відповідальністю "БЕЛСВОЙ". Жодних доказів того, що ОСОБА_2 є уповноваженою особою відповідача матеріали справи не містять.

Щодо посилання позивача на переписку в програмі , то суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 91 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи мають право подавати письмові докази в електронних копіях, посвідчених електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до закону. Електронна копія письмового доказу не вважається електронним доказом.

Електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних й інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).

Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис". Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу (ч. 1, 2 ст. 96 Господарського процесуального кодексу України).

Надана позивачем у матеріали справи роздруківка телефонної переписки (скріншоти листування в програмі ) у відповідності до приписів ст. 91, 96 Господарського процесуального кодексу України не може бути прийнята судом як належний та допустимий доказ по справі, оскільки не відповідає приписам зазначених статей.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що позивачем не було надано доказів направлення, вручення чи отримання відповідачем оригіналів документів, які вимагаються п. 7 заявок на перевезення вантажу № 061219-2, № 061219-3 та 05/12.

Отже, ненадання позивачем належних доказів направлення, вручення чи отримання відповідачу оригіналів документів, передбачених п. 7 заявок на перевезення вантажу № 061219-2, № 061219-3 та 05/12, позбавляє суд можливості встановити, що строк виконання зобов`язань з оплати послуг є таким, що настав.

З огляду на викладене, вимоги позивача є передчасними, оскільки з матеріалів справи не вбачається настання у відповідача строку виконання зобов`язання з оплати послуг, наданих відповідно до заявок на перевезення вантажу № 061219-2, № 061219-3 та 05/12.

З урахуванням викладеного, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача 204 052,00 грн. основного боргу.

Щодо заявлених вимог про стягнення 3957,72 грн. пені, то суд зазначає наступне.

Згідно з ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Оскільки в процесі судового розгляду не було встановлено факту прострочення виконання відповідачем грошових зобов`язань перед позивачем, а вимоги про стягнення пені є похідними від вимоги про стягнення основного боргу, у якій позивачу відмовлено, то вимоги про стягнення пені також задоволенню не підлягають.

Крім того, суд також зазначає, що частиною 3 ст. 549 ЦК України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

В пункті 2.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" роз`яснено, що якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов`язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

Судом встановлено, що відповідальність відповідача за порушення строків виконання грошового зобов`язання у вигляді пені, не передбачена у заявках.

При цьому, з огляду на характер правовідносин, які склались між сторонами, відповідальність у вигляді пені за порушення строків оплати за виконане перевезення не передбачена певними законодавчими актами, що свідчить про безпідставність нарахування пені.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи наведене, з`ясувавши повно і всебічно обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог Фізичної особи-підприємця Війтів Андрія Михайловича.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 233, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

У задоволені позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 16.03.2020.

Суддя С.О. Турчин