Рішення № 88210165, 11.03.2020, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.03.2020м. ДніпроСправа №904/180/20

Суддя Господарського суду Дніпропетровської області Новікова Р.Г. за участю секретаря судового засідання Барабанова Д.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали

за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ в особі філії "Центр забезпечення виробництва", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інноватор Сістемс", м. Кам`янське Дніпропетровської області

про стягнення пені в розмірі 291633грн.01коп., 3% річних в розмірі 26331грн.67коп., інфляційної складової в розмірі 20971грн.93коп.

Представники:

від позивача: Пічугіна С.В., довіреність від 05.03.2020, адвокат;

від відповідача: не з`явився.

Суть спору: Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва" звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інноватор Сістемс" з позовом про стягнення пені в розмірі 291633грн.01коп., 3% річних в розмірі 26331грн.67коп., інфляційної складової в розмірі 20971грн.93коп.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на порушення відповідачем зобов`язань з внесення попередньої оплати за договором купівлі-продажу №35/2019-ЦЮ від 29.03.2019.

На підставі пунктів 2.5, 5.3 договору №35/2019-ЦЮ від 29.03.2019 позивач нарахував та заявив до стягнення пеню в розмірі 291633грн.01коп. за період з 03.04.2019 по 02.01.2020.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України позивач також нарахував та заявив до стягнення 3% річних в розмірі 26331грн.67коп. та інфляційну складову в розмірі 20971грн.93коп. за період з 03.04.2019 по 02.01.2020.

На підтвердження викладених у позові обставин позивач долучив копії – договору купівлі-продажу №35/2019-ЦЮ від 29.03.2019, виписки з рахунку позивача за період 29.03.2019 – 28.12.2019, претензії №ЦЗВ-20/1811 від 25.06.2019 разом з доказами її направлення відповідачу.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 13.01.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 04.02.2020.

03.02.2020 на адресу суду надійшло клопотання позивача про відкладення судового засідання, призначеного на 04.02.2020, на іншу дату.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 04.02.2020 судове засідання було відкладено на 19.02.2020.

19.02.2020 позивачем до суду було надано клопотання про долучення доказів.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 19.02.2020 судове засідання було відкладено на 11.03.2020.

05.03.2020 на адресу суду надійшла заява Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області в задоволенні заяви позивача про участь у судовому засіданні, призначеному на 11.03.2020 о 10:30год., в режимі відеоконференції – відмовлено у зв`язку з відсутністю технічної можливості.

Відповідач участі свого представника у судовому засіданні не забезпечив, своїм правом на подання відзиву на позов у визначений судом строк не скористався.

Суд наголошує на тому, що зі своєї сторони ним здійснені всі необхідні заходи щодо належного повідомлення відповідача про розгляд цієї справи за місцезнаходженням останнього згідно з матеріалами справи та за інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Ухвали по справі надсилались судом завчасно у відповідності до норм, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, та з урахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 №958, що підтверджується штемпелем суду про відправлення вихідної кореспонденції на звороті відповідних судових процесуальних документів.

У матеріалах справи наявний конверт із ухвалою суду від 13.01.2020, що повернувся від відповідача з додаванням довідки оператора поштового зв`язку "за закінченням терміну зберігання".

Відтак є всі підстави вважати, що відповідач фактично відмовився від отримання рекомендованої поштової кореспонденції суду. Вказаний факт свідчить про належне повідомлення відповідача про виклик до суду у відповідності до п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України.

Разом з тим, стаття 43 Господарського процесуального кодексу України зобов`язує учасників судового процесу та їх представників добросовісно користуватись процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Нормами статті 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконання обов`язків щодо доказів. Тож, суд вважає, що в межах наданих йому повноважень сторонам були створені належні умови для надання доказів та заперечень.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, яка кореспондується із ч. 2 ст. 178 цього Кодексу, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. При цьому, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті (ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України).

З огляду на наведені норми чинного суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті за відсутності представника відповідача за наявними у справі матеріалами.

Предмет доказування у даній справі становлять наступні обставини:

- обставини укладання та виконання договору купівлі-продажу №35/2019-40 від 29.03.2019;

- строк дії договору купівлі-продажу №35/2019-ЦЮ від 29.03.2019;

- наявність підстав для застосування до відповідача заходів відповідальності за порушення строків розрахунків за договором купівлі-продажу №35/2019-ЦЮ від 29.03.2019.

Позивач у підтвердження обставин, якими він обґрунтовує заявлені позовні вимоги та які входять до предмета доказування в даній справі, надав наступні докази (в копіях): договір купівлі-продажу №35/2019-ЦЮ від 29.03.2019 (а.с. 5-11); виписку по рахунку в АКБ "Індустріалбанк" за період з 29.03.2019 по 02.01.2020 (а.с. 12-44); претензію №ЦЗВ-20/1811 від 25.06.2019 із доказами її направлення на адресу ТОВ "Інноватор Сістемс" (а.с. 45-50).

Відповідач не висловив своєї правової позиції щодо заявлених позовних вимог шляхом подання до суду відзиву, у зв`язку з чим не надав і доказів на її підтвердження.

Заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши матеріали справи, суд установив таке.

29.03.2019 між Акціонерним товариством "Українська залізниця" (далі - продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інноватор Сістемс" (далі - покупець) укладено договір купівлі-продажу №35/2019-ЦЮ (далі - договір).

За умовами пункту 1.1 цього договору продавець зобов`язався передати у власність, а покупець прийняти та оплатити металобрухт (брухт металів чорних вторинних згідно з ДСТУ 4121-2002) (далі - товар), ціна якого вказана відповідно до специфікацій №1, яка (які) є невід`ємною частиною договору.

Загальна кількість товару становить 224,2 тон. Допустиме відхилення загальної ваги по договору у межах до мінус 5% від загальної кількості товару (п. 1.2 договору).

Згідно з пунктом 2.1 договору ціна цього договору складається з сукупної вартості товару відповідно до специфікацій та становить 1165000грн. без ПДВ. ПДВ не нараховується відповідно до п. 23 розділу 2 ХХ Податкового кодексу України. Вартість товару визначається за результатами аукціону, і зазначена в специфікаціях до цього договору.

Пунктом 2.4 договору передбачено, що оплата за товар здійснюється покупцем на умовах попередньої оплати.

Розмір попередньої оплати за товар складає 100% вартості товару та становить 1165000грн. без ПДВ. Вказана попередня оплата вноситься покупцем на поточний банківський рахунок продавця протягом трьох банківських днів з дати підписання сторонами договору (п. 2.5 договору).

В пункті 3.1 договору сторонами узгоджено, що передача товару покупцю здійснюється на умовах EXW (склад продавця) в редакції Інкотермс 2010 року. Термін "Склад продавця" означає місця, в яких надається товар у розпорядження покупця (визначається у специфікаціях до договору). Поставка товару (надання товару у розпорядження покупця на складі продавця) здійснюється після отримання продавцем оплати за такий товар на поточний рахунок продавця.

Відповідно до пункту 3.2 договору покупець отримує товар та зобов`язаний забезпечити вивезення товару зі складу продавця протягом 100 календарних днів з моменту оплати за такий товар.

Згідно з пунктом 5.3 договору за порушення покупцем строків оплати за товар, визначених п. 2.5 договору, продавець має право стягувати з покупця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочки виконання зобов`язання, за кожен день прострочки.

Сплата штрафних санкцій не звільняє сторони від виконання умов цього договору (п. 5.4 договору).

Пунктом 9.7 договору передбачено, що цей договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2019 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Доказів продовження дії даного договору до матеріалів справи не надано. Таким чином, станом на час розгляду справи, строк дії договору купівлі-продажу №35/2019-ЦЮ від 29.03.2019 є припиненим.

Так само матеріали справи не містять і доказів укладення сторонами специфікації №1 до договору.

Позивач зазначає, що відповідач не здійснив попередньої оплати за товар у сумі 1165000грн. без ПДВ, чим порушив умови пункту 2.5 договору.

У підтвердження факту несплати відповідачем попередньої оплати позивачем надано копію виписки за розрахунковим рахунком Філії "ЦЗВ" ПАТ "Укрзалізниця" в АКБ "Індустріалбанк" за період з 29.03.2019 по 02.01.2020.

Як вбачається з матеріалів справи, 26.06.2019 позивачем на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інноватор Сістемс" було направлено претензію №ЦЗВ-20/1811 від 25.06.2019 щодо сплати пені в сумі 94572грн.47коп. Також позивачем у вказаній претензій було викладено вимогу до відповідача виконати пункт 2.5 договору №35/2019-ЦЮ від 29.03.2019, а саме - здійснити передплату за товар у сумі 1165000грн. без ПДВ на поточний рахунок Філії "Центр забезпечення виробництва" АТ "Укрзалізниця".

Залишення відповідачем претензії позивача №ЦЗВ-20/1811 від 25.06.2019 без задоволення і стало причиною звернення останнього до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку наявним у матеріалах справи доказам, суд виходить з наступного.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема, з договорів та інших правочинів.

За приписами статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони (ч. 2 ст. 626 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Положення аналогічного змісту закріплені в частині сьомій статті 180 Господарського кодексу України.

Підставою позовних вимог у даній справі є двосторонній письмовий правочин сторін, який за своїм змістом є договором купівлі-продажу.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Отже, за договором купівлі-продажу правами та обов`язками наділені обидві сторони. При цьому, первинному обов`язку продавця передати товар кореспондують зустрічні обов`язки покупця прийняти цей товар та оплатити його вартість.

У відповідності до ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Частиною першою статті 664 цього Кодексу встановлено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент, зокрема, надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це.

Згідно зі статтею 689 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

Покупець зобов`язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

Частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до частини першої статті 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Частинами 3, 4 статті 538 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі невиконання однією із сторін у зобов`язанні свого обов`язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов`язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов`язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

Якщо зустрічне виконання обов`язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов`язку, друга сторона повинна виконати свій обов`язок.

Згідно з пунктом 9.7 договору купівлі-продажу №35/2019-ЦЮ від 29.03.2019 строк цього договору, тобто час, в межах якого сторони могли здійснювати свої права та виконувати обов`язки відповідно до його умов, закінчився 31.12.2019.

З матеріалів справи вбачається, що в межах строку договору жодна зі сторін цього договору не приступила до його виконання.

У матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про наміри продавця протягом строку дії договору виконати своє договірне зобов`язання, а саме - звернення до покупця з повідомлення про надання в розпорядження товару або спонукання продавця прийняти наданий в його розпорядження товар. Також матеріали справи не містять і доказів реалізації права продавця, передбаченого ч. 3 ст. 538 Цивільного кодексу України, відмовитись від виконання свого обов`язку з передачі товару у зв`язку з невиконанням покупцем обов`язку щодо його попередньої оплати протягом трьох банківських днів з дати підписання договору.

Претензія позивача №ЦЗВ-20/1811 від 25.06.2019 щодо сплати пені в сумі 94572грн.47коп., направлена відповідачу через понад 2,5 місяці після настання строку внесення попередньої оплати, не може вважатися належним доказом наміру продавця виконати свій обов`язок за договором.

Таким чином, за матеріалами справи судом не вбачається вчинення жодною із сторін договору купівлі-продажу №35/2019-ЦЮ від 29.03.2019 дій, спрямованих на реальне настання правових наслідків, обумовлених цим договором.

Частиною другою статті 4 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Отже, за результатами розгляду будь-якого спору має бути визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене та в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулося.

Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

Вказане узгоджується із позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, яка відображена у постанові від 03.09.2019 у справі №917/1258/18.

Слід зазначити, що відповідно до частини першої статті 15 Цивільного кодексу України кожна сторона має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилось або зникло як таке, порушення права пов`язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

За приписами процесуального законодавства захисту в господарському суді підлягає не лише порушене суб`єктивне право, а й охоронюваний законом інтерес.

Згідно із частиною другою статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

У рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 №18-рп/2004 у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) дано офіційне тлумачення поняття "охоронюваний законом інтерес", як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Тобто інтерес позивача (у даному щодо стягнення з відповідача штрафних санкцій у вигляді пені та 3% річних і інфляційних втрат, нарахованих на суму несплаченої попередньої оплати) має бути законним, не суперечити Конституції і законам України, принципам справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам та відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу, офіційне тлумачення якого дано в резолютивній частині вказаного рішення Конституційного Суду України.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмету і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, який являє собою одночасно спосіб захисту порушеного права, а підставою позову є факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.

Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. При цьому, позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту. Вирішуючи спір, суд надає об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Така позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав; під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом.

Наведене узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 30.05.2018 у справі № 910/15567/17.

Отже, саме на Акціонерне товариство "Українська залізниця" як позивача покладений обов`язок обґрунтувати суду свої вимоги поданими доказами, тобто довести, що його права та інтереси дійсно порушуються, оспорюються чи не визнаються, а тому потребують захисту.

Звертаючись до суду з позовом про стягнення з відповідача пені, 3% річних і інфляційних втрат, позивач вказує, що несплатою відповідачем у встановлений договором строк суми попередньої оплати порушено його права та інтереси.

Однак, як свідчать матеріали справи, несплачена відповідачем сума попередньої плати в даному випадку не є заборгованістю за товар, оскільки товар позивачем не був переданий (господарська операція з реалізації товару між сторонами не відбулась).

Таким чином, на дату закінчення договору купівлі-продажу №35/2019-ЦЮ від 29.03.2019 майновим стан обох сторін відповідав їх первісному стану, в якому вони перебували на момент укладення договору. Тож, у суду відсутності підстави для констатації факту порушення майнових прав позивача, які потребують їх поновлення.

Відповідно до положень статей 598, 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема виконанням, проведеним належним чином.

Втім позивач, як продавець за договором, протягом строку дії договору не звертався до суду з вимогою про зобов`язання покупця виконати його договірні зобов`язання в натурі. В даному позові ним також не заявлено такої вимоги.

Позивачем для захисту своїх прав та інтересів, які на його думку є порушеними відповідачем, обрано такі способи як стягнення з останнього пені, 3% річних і інфляційних втрат.

Пеня після настання строку виконання зобов`язання вже не є способом його забезпечення, а є мірою відповідальності, до функцій якої належать компенсація негативних для кредитора наслідків порушення зобов`язання боржником та його стимулювання до повного виконання взятих на себе зобов`язань.

З огляду на відсутність доведеного факту негативних для позивача наслідків порушенням зобов`язання відповідачем та відсутність інтересу позивача у повному виконанні відповідачем своїх зобов`язань, застосування до відповідача відповідальності у вигляді пені суперечить самій правовій природі даного виду санкцій.

Стосовно інфляційних нарахувань та 3% річних слід зазначити, що вони не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

В даному випадку несплачена відповідачем попередня оплата не є засобом погашення грошового боргу перед позивачем. Тому заявлені позивачем вимоги про стягнення інфляційних втрат і процентів річних не можуть вважатися належними способами захисту його майнових прав та інтересів.

Враховуючи викладене, позивачем не доведено, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів внаслідок невнесення відповідачем попередньої оплати за товар за договором, який не виконувався жодною із сторін і строк якого закінчився до моменту звернення позивача до суду. В той же час, вимога позивача про стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних втрат у загальній сумі 338936грн.60коп. (майже 30% від ціни договору) спрямована на отримання ним значного прибутку, який не є наслідком діяльності позивача з реалізації товару. Зазначене суперечить як змісту поняття підприємницької господарської діяльності, такі і основним засадам цивільного законодавства - принципам добросовісності, справедливості та розумності.

Тому позовні вимоги Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інноватор Сістемс" про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат задоволенню не підлягають.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 5085грн. покладаються на позивача.

Керуючись положеннями Цивільного кодексу України, статтями 4, 13, 14, 20, 41, 42, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 236-238, 240-242, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інноватор Сістемс" про стягнення пені в розмірі 291633грн.01коп., 3% річних в розмірі 26331грн.67коп., інфляційної складової в розмірі 20971грн.93коп.– відмовити.

В судовому засіданні 11.03.2020 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст складений 16.03.2020.

Суддя Р.Г. Новікова