Рішення № 88210144, 13.03.2020, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.03.2020р. Справа № 904/171/20

За позовом: Кам`янської міської ради Дніпропетровської області , м. Кам`янське

До: Товариства з обмеженою відповідальністю «Синхрофазатрон V», м. Кам`янське

Про: стягнення 931 401, 19 грн.

Суддя Васильєв О.Ю.

ПРЕДСТАВНИКИ : не викликалися

СУТЬ СПОРУ :

Кам`янська міська рада Дніпропетровської області (позивач) звернулась з позовом до ТОВ «Синхрофазатрон V» (відповідач) про стягнення 931 401, 19 грн. – недоотриманої орендної плати за використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів за період з 01.01.17р. по 31.12.19р. Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на ту обставину, що відповідач користувався спірною земельною ділянкою (за адресою : м. Камянське, 3-й пров. Травневий, буд.10) без правовстановлюючих документів, внаслідок чого у відповідача по відношенню до міськради виникли кондикційні зобов`язання; внаслідок дій відповідача, позивач фактично був позбавлений права одержати дохід у вигляді орендної плати і у ТОВ «Синхрофазатрон V» виникло зобов`язання повернути відповідні кошти міськраді як власнику земельної ділянки.

Ухвалою від 13.01.20р. відкрите провадження у справі №904/171/20 за правилами спрощеного позовного провадження, встановленими ГПК України, без призначення судового засідання та виклику сторін - за наявними у ній матеріалами.

ТОВ «Синхрофазатрон V» (відповідач) проти задоволення позовних вимог заперечував, зазначаючи що провадження у справі в частині вимог про стягнення з відповідача з 01.01.17р. по 16.07.18р. недоотриманої орендної плати підлягає закриттю в порядку ст. 231 ГПК України, оскільки в цій частині позовних вимог вже було вирішено спір в господарському суді Дніпропетровської області по справі №904/4737/18 та було відмовлено в задоволенні позовних вимог позивача за вищезазначений період. В задоволенні іншої частини позовних вимог просив відмовити з підстав необґрунтованого нарахування недоотриманої орендної плати.

Кам`янська міська рада Дніпропетровської області (позивач) у відповіді на відзив заперечувала проти обставин, викладених відповідачем, зазначаючи (поміж-іншим), що підставою для відмови у задоволенні позовних вимог у господарській справі №904/4737/18 було неповне з`ясування обставин, які пов`язані з визначенням розміру недоотриманої орендної плати, а у цій справі позивач здійснив нарахування недоотриманої орендної плати на підставі витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області Міськрайонного управління у Петриківському районі та у м. Кам`янське відділу у м. Кам`янське №2 від 18.10.19р. ; на підставі вказаного витягу був здійснений новий розрахунок орендної плати, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

ТОВ «Синхрофазатрон V» (відповідач) своїм правом на подання до суду заперечень на відповідь на відзив не скористався.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

встановив:

Як вбачається з інформації, що міститься в програмі «Діловодство спеціалізованого суду», 04.06.19р. постановою Центрального апеляційного господарського суду (яка залишена без змін Постановою Верховного Суду від 08.10.19р.) у справі №904/4737/18 було скасовано рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.02.19р. у справі №904/4737/19 за позовом Кам`янської міської ради Дніпропетровської області до ТОВ «Синхрофазатрон V» про стягнення 1 266 500, 04 грн. збитків, завданих використанням земельної ділянки; та прийнято нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог . При цьому , постановою ЦАГС було встановлено наступне: «… Як вбачається з матеріалів справи, 17.06.13р. Публічним акціонерним товариством «Дніпростальконструкція» (продавець) та ТОВ «Синхрофазатрон V» (покупець) укладено договір купівлі-продажу комплексу будівель, на підставі якого продавець продав, а покупець купив комплекс будівель, що розташований за адресою: м. Дніпродзержинськ (на теперішній час м. Кам`янське), провулок 3-й Баглійський, будинок 10 на земельній ділянці площею 2,3460га, кадастровий номер 1210400000:03:030:0167.

Рішенням Кам`янської міської ради від 24.04.14р. №1047-49/VІ ТОВ « Синхрофазатрон V» надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за адресою: м. Дніпродзержинськ, 3-й Баглійський провулок, будинок, 10, для розміщення будівель.

Рішенням Кам`янської міської ради від 30.05.14р. №1058-50/VІ вилучено з користування Дочірнього Дніпродзержинського спеціалізованого управління №104 «Стальконструкція» ВАТ «Дніпростальконструкція» земельну ділянку за адресою: провулок 3-й Баглійський, будинок 10 ; загальною площею 2,3879 га у зв`язку з відчуженням майна та ТОВ «Синхрофазатрон V» зобов`язано оформити документи на землекористування.

12.04.18р. фахівцями Департаменту комунальної власності, земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам`янської міської ради проведено обстеження земельної ділянки ТОВ «Синхрофазатрон V» по провулку 3-й Травнений (Баглійський), 10 у м.Кам`янське. За наслідками обстеження складено відповідний акт.

Актом зафіксовано, що фактично на момент обстеження за зазначеною адресою, згідно з планом-схемою земельної ділянки, розміщено комплекс капітальних нежитлових будівель, земельна ділянка огороджена парканом, договір оренди земельної ділянки не оформлено, що не відповідає вимогам ст.ст.125, 126 Земельного кодексу України, товариство користується земельною ділянкою 2, 3460га. Згідно з висновками, викладеними в акті, є доцільним розглянути питання щодо стягнення з товариства збитків у вигляді недоотриманої орендної плати за використання земельної ділянки площею 2,3460га.

Відповідно до розрахунку недоотриманої орендної плати за користування земельною ділянкою ТОВ «Синхрофазатрон V» за вказаною вище адресою (землі, які не внесені до Державного земельного кадастру) за період з 17.07.15р. по 16.07.18р. бюджетом недоотримано 1 266 500 грн.04коп.

Розрахунок виконано виходячи з нормативної грошової оцінки 1кв.м земельної ділянки відповідно до листа відділу у м. Кам`янське міськрайонного управління у Петриківському районі та у м. Кам`янське Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 09.10.17р. №- 04-0.192-247/122-17 по кожному року окремо.

У вказаному листі представлені дані по нормативній грошовій оцінці 1кв.м земельної ділянки за відповідною адресою станом на перше число першого місяця 2014, 2015, 2016, 2017 років для земель, які не внесені до Державного земельного кадастру.

На підставі вказаного розрахунку комісією з питань визначення розміру збитків, заподіяних власникам землі та землекористувачам складено акт від 20.07.18р., яким визначено розмір збитків ТОВ «Синхрофазатрон V», заподіяних Кам`янській міській раді в сумі 1 266 500грн.04коп. Акт затверджено рішенням виконавчого комітету Кам`янської міської ради від 22.08.18р. №247. Збитки не відшкодовані відповідачем.

Викладені обставини слугували визначальними для звернення Кам`янської міської ради з позовом до господарського суду про стягнення з ТОВ «Синхрофазатрон V» збитків в сумі 1 266 500 грн.04 коп.

Як на правові підстави для звернення з позовом позивач посилався на положення ст.ст.152, 157 Земельного кодексу України та ст.224 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст.224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно з ч. 2 ст.152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

В п. «д» ч.1 ст.156 названого Кодексу зазначено, що власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.1212 ЦК особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала .

Для кондикційних зобов`язань є характерним приріст майна у набувача без достатніх правових підстав.

Перехід прав на земельну ділянку, пов`язаний з переходом права на будинок, будівлю або споруду, регламентований у Земельному кодексі України.

Відповідно до ч.2 ст.120 Земельного кодексу України якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Згідно з п. «е» ст.141 Кодексу підставами припинення права користування земельною ділянкою є набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.

За приписами глави 15 Кодексу в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин право користування земельною ділянкою комунальної власності реалізується, у тому числі, через право оренди.

Ч.1 ст.93 Кодексу передбачено, що право оренди земельної ділянки ? це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

В ст.125 Кодексу зазначено, що право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.

Враховуючи приписи ч.2 ст.120 Земельного кодексу України не є правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій ці будинок, будівля, споруда розташовані.

З огляду на викладене відсутні підстави застосовувати до спірних правовідносин приписи чинного законодавства про відшкодування збитків власникам земельних ділянок.

До моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч.1 ст.1212 Цивільного кодексу України.

Таким чином, суд першої інстанції правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального права, зокрема, приписи ст.ст.1212- 1214 Цивільного кодексу України.

Між тим, задовольняючи позовні вимоги, господарський суд послався на те, що розрахунок недоотриманої орендної плати за користування земельною ділянкою, здійснений за період з 17.07.15р. по 16.07.17р. в сумі 1 266 500 грн.04коп. є арифметично та методологічно правильним, а також на те, що відповідач, заперечуючи дійсність нормативної грошової оцінки земельної ділянки та наданого позивачем розрахунку недоотриманої орендної плати , мав змогу надати витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки та контррозрахунок такої плати, але вказані дії відповідачем не здійснені.

Колегія суддів апеляційного суду не погоджується з такими висновками господарського суду, оскільки вважає ці висновки зробленими всупереч положенням ст.86 Господарського процесуального кодексу України без ґрунтовного дослідження обставин справи.

Ч.1 ст.74 та ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Ст.120 Земельного кодексу України та ст.377 Цивільного кодексу України передбачено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об`єкти (крім багатоквартирних будинків).

З огляду на вищевказані законодавчі приписи, предметом доказування у даному спорі є, зокрема, обставини щодо земельної ділянки, площі, меж та кадастрового номеру земельної ділянки, право на яку перейшло до набувача будівлі за договором купівлі - продажу.

Визначення земельної ділянки наведено в ч.1 ст.79 Земельного кодексу України, відповідно до положень якої земельна ділянка ? це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Як встановлено приписами ч.ч.1, 3, 4, 9 ст.79-1 Кодексу формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру; сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера; земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Зазначені обставини, з урахуванням вимог ст.77 Господарського процесуального кодексу України повинні бути підтверджені певними засобами доказування відповідно до земельного законодавства і не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з ст.3 Закону України «Про оренду землі» об`єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.

Відповідно до ч.1 ст.21 названого Закону орендна плата за землю – це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою за договором оренди.

Таким чином, для вирішення даного спору є необхідним встановлення чи є земельна ділянка, безпідставне використання якої є підставою позову , сформованим об`єктом цивільних прав, за користування яким позивач просить стягнути недоотриману орендну плату.

Щодо досліджуваної справи, то як зазначено вище, предметом договору купівлі-продажу від 17.06.13р. між ПАТ «Дніпростальконструкція» та ТОВ «Синхрофазатрон V» є комплекс будівель, що розташований у м. Дніпродзержинську, провулок 3-й Баглійський, 10 на земельній ділянці площею 2,3460га з кадастровим номером 1210400000:03:030:0167.

В матеріалах справи міститься витяг з Державного земельного кадастру датою формування 26.02.18р. щодо земельної ділянки з кадастровим номером 120400000:03:030:0167 за вказаною вище адресою, цільове призначення – для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд, площа земельної ділянки 2,3460га; орган, який зареєстрував земельну ділянку – відділ у м.Кам`янське міськрайонного управління у Петриківському районі та у м.Кам`янське Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, дата реєстрації 16.05.13р.

Одночасно слід зазначити, що основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності є нормативна грошова оцінка земель, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями пункту 288.5.1 ст.288 Податкового кодексу України.

Відповідно до ч.2 ст.20 та ч.3 ст.23 Закону України «Про оцінку земель» дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

У даному випадку, розрахунок недоотриманої орендної плати в частині застосування нормативної грошової оцінки земельної ділянки виконано позивачем без врахування вимог Закону України «Про оцінку земель».

З огляду на викладене обставини щодо зберігання відповідачем коштів за користування земельною ділянкою саме в розмірі, визначеному позивачем є недоведеними, належні та допустимі докази в обґрунтування цих обставин не надані.

Також не представлені відповідачем і докази скасування реєстрації в Державному земельному кадастрі спірної земельної ділянки.

В судовому засіданні 28.05.19р. представником позивача надані усні пояснення, згідно з якими розрахунок орендної плати виконано ним на підставі нормативної грошової оцінки земельної ділянки, повідомленої листом Держгеокадастру від 09.10.2017 №-4-0.192-247/122-17 у зв`язку з тим, що земельна ділянка є несформованою.

Однак, обставини щодо підстав визначення земельної ділянки як несформованої та застосовування даних Держгеокадастру щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки без відповідного витягу також є недоведеними, докази в обґрунтування таких обставини не надані.

При цьому, як зазначено вище, предметом доказування по даній справі є обставини визначення земельної ділянки як сформованого об`єкту цивільного права.

Таким чином, у зв`язку з недоведеністю розміру недоотриманої орендної плати в сумі 1 266 500грн.04коп. позовні вимоги задоволенню не підлягають. Тому рішення господарського суду слід скасувати як таке, що прийнято при неповному з`ясуванні обставин, які мають значення для справи».

Верховний Суд також погодився з вищенаведеною правовою позицією апеляційного суду та вказав у постанові від 08.10.19 р. по цій справі , що суд апеляційної інстанції правомірно скасував рішення господарського суду за відсутності у матеріалах справи витягів з нормативно-грошової оцінки земель .

Таким чином , підставою для відмови в задоволенні позовних вимог у вищенаведеній справі є відсутність у матеріалах справи витягів з нормативно-грошової оцінки земель та як наслідок – недоведеність позивачем розміру недоотриманої орендної плати.

Відповідно до приписів ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Незважаючи на наявність таких судових рішень , Кам`янська міськрада вдруге звернулася до відповідача з позовом про стягнення з нього 931 401, 19 грн. – недоотриманої орендної плати за використання тієї же земельної ділянки без правовстановлюючих документів за період з 01.01.17р. по 31.12.19р. При цьому позивач знову нехтує вимогами Закону України «Про оцінку земель» та здійснює розрахунок стягуваної суми за відсутності витягу витягів з нормативно-грошової оцінки земельної ділянки станом на 01.01.17 р., 01.01.18 р. та 01.01.19 р.( в матеріалах справи наявний лише витяг із технічної документації про нормативно-грошову оцінку земельної ділянки станом 18.10.19 р. ( а.с.26 ) ,який позивач у позовній заяві та розрахунку недоотриманої орендної плати помилково називає як лист відділу у м. Кам`янське міськрайнного управління у Петриківському районі та у м. Кам`янське Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області ( а.с.29 ).

Отже, у цій справі позивач просить стягнути з відповідача недоотриману орендну плату за користування тією ж земельною ділянкою, яка була предметом розгляду в іншій господарській справі №904/4737/18, за період з 01.01.17р. – 31.12.19р. В той же час, період за який просить позивач стягнути з відповідача недоотриману орендну плату , охоплює і період, який вже був предметом розгляду в господарській справі №904/4737/18, а саме період з 01.01.17р. по 16.07.18р.

Проте, у суду відсутні правові підстави для закриття провадження на підставі п.3. ч.1. ст.231 ГПК України в частині позовних вимог за цей період, оскільки у цій справі позивач посилається на дещо інші підстави в обґрунтування своїх позовних вимог за цей період часу .

Однак оцінюючи надані позивачем в обґрунтування своїх позовних вимог докази та наявні в матеріалах справи документи, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог з урахуванням наступного.

Відповідно до частин 1, 2 статті 1212 цього Кодексу особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цього Кодексу застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Частиною 1 статті 93 та статтею 125 ЗК України передбачено, що право оренди земельної ділянки – це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" частини 1 статті 96 цього Кодексу).

Перехід прав на земельну ділянку, пов`язаний з переходом права на будинок, будівлю або споруду, регламентується ЗК України. Відповідно до частин 1-2 статті 120 ЗК України (у редакції, чинній на час видачі свідоцтва про право власності від 12.03.2007) при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди. При відчуженні будівель та споруд, які розташовані на орендованій земельній ділянці, право на земельну ділянку визначається згідно з договором оренди земельної ділянки.

Отже, виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права.

До моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташовано цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладення договору оренди, внаслідок чого її власник недоотримує дохід у виді орендної плати, за своїм змістом є кондикційними (постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі 629/4628/16-ц (провадження № 14-77цс18), від 20.11.2017 у справі № 922/3412/17).

Земельна ділянка – це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами (частина 1 статті 79 ЗК України).

Відповідно до частин 1, 3, 4, 9 статті 791 цього Кодексу формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру; сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера; земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Об`єктом оренди може бути земельна ділянка, яка сформована як об`єкт цивільних прав (аналогічні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 12.03.2019 у справі 916/2948/17 та від 09.04.019 у справі № 922/652/18).

За змістом статей 15, 20, 21 Закону України «Про Державний земельний кадастр» до Державного земельного кадастру включаються такі відомості про земельні ділянки як нормативна грошова оцінка. Внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про об`єкти Державного земельного кадастру є обов`язковим. Відомості про нормативну грошову оцінку земель вносяться до Державного земельного кадастру на підставі технічної документації з такої оцінки.

Згідно з абзацом 3 частини 1 статті 13 Закону України «Про оцінку земель» нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки, зокрема, комунальної власності. Крім того, за змістом статті 289 Податкового кодексу України для визначення розміру орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

У розумінні наведених положень законодавства нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності.

Відповідно до частини 2 статті 20 та частини 3 статті 23 Закону України «Про оцінку земель» дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Отже, нормативна грошова оцінка є основою для визначення розміру орендної плати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності (аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 28.01.2019 у справі №922/3782/17, від 12.03.2019 у справі № 916/2948/17).

Як зазначалось вище, у цій справі позивач просить стягнути з відповідача 931 401, 19 грн. – недоотриманої орендної плати за використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів за період з 01.01.17р. – 31.12.19р.

Зі змісту зазначеного у позовній заяві розрахунку недотриманої орендної плати за користування земельною ділянкою ТОВ «Синхрофазотрон V», за адерсою: м. Камянське, 3-й пров. Травневий, 10, за період з 01.01.17р. по 31.12.19р. вбачається, що нарахування недоотриманої орендної плати були здійснені на підставі листа відділу у м. Камянське Міськрайонного управління у Петриківському районі та у м. Камянське Головного управління Держгеокдастру у Дніпропетровській області від 18.10.19р. №4-0192-2754 (звортній бік, а.с.2, 26). В той же час, час зі змісту вказаного витягу вбачається, що його було видано станом на 18.10.19р., який не охоплює всього періоду нарахованої недоотриманої орендної плати, а саме не охоплює період з 01.01.17р. по 17.10.19р. Таким чином, нарахування відповідачу недоотриманої орендної плати здійснено за вказаний період є необґрунтованим (недоведеним). Також суд, з власної ініціативи не може здійснити нарахування відповідачу недоотриманої відповідачем орендної плати за інший період нарахування з 18.10.19р. по 31.12.19р., оскільки саме на позивача покладається обов`язок доводити обставини, на які посилається щодо визначення розміру грошових коштів, які підлягають стягненню внаслідок несплати орендної плати

З урахуванням вищезазначеного, суд приходить до висновку про відсутність у справі технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки за весь період часу (за який позивач розрахував недоотриману орендну плату), відомості з якої є необхідними при визначенні суми грошових коштів, які на думку позивача, відповідач мав сплатити за період з 01.01.17р. по 17.10.19р. за користування земельною ділянкою. За відсутності витягів з нормативно грошової оцінки землі, суд фактично позбавлений можливості перевірити наданий міськрадою розрахунок коштів, які підлягають сплаті ТОВ «Синхрофазотрон V» за весь період її нарахування .

Відповідно до ч.3-4 ст. 13 ГПК України: кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до приписів ст. 73 ГПК України : доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи; ці дані встановлюються такими засобами:1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події; у разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (ст. 74 ГПК України).

Відповідно до ст.76 цього Кодексу: належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання ( ст.79 ГПК України ).

Враховуючи вищевикладені обставини справи та приписи чинного законодавства України, суд дійшов до висновку про те , що докази надані позивачем на підтвердження обставин, викладених у позовній заяві, є менш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування відповідачем.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 13, 73, 74,75, 76-79, 86, 91, 129, 178, 233, 238, 240, 241, 247-252 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі, судові витрати по справі покласти на позивача.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України рішення складено та підписано без його проголошення 13.03.2020р.

Відповідно до вимог ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно до вимог ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення .

Відповідно до вимог ст. 257 ГПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя О.Ю.Васильєв