Рішення № 88209569, 10.03.2020, Шевченківський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Октябрський районний суд м. Полтави)

Дата документу 10.03.2020 Справа № 554/7617/19

Провадження №2/554/148/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2020 року Октябрський районний суд м.Полтави

в складі головуючого судді Чуванової А.М.

за участю секретаря Таран В.І.,

за участю учасників справи:

відповідач : ОСОБА_1 ,

представник відповідача: адвокат Ємець В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовомМоторно (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про стягнення суми сплаченого страхового відшкодування,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач Моторне (транспортне) страхове бюро України у серпні 2019 року звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення суми сплаченого страхового відшкодування, в якому просив стягнути з ОСОБА_1 на користь МТСБУ суму сплаченого страхового відшкодування в розмірі 54252,60 гривень та сплачений судовий збір в сумі 1921 гривень.

В обґрунтування вимог позивач вказав, що 15.09.2014 року о 08:10 год. в м.Дніпро сталася дорожньо-транспортна пригода за участю двох транспортних засобів: «ДЕУ Ланос» державний номер НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_1 , та Ніссан Мікра державний номер НОМЕР_2 , яким керувала ОСОБА_2 .

Постановою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 19.05.2016 року відповідача було визнано винним та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди пасажиру автомобіля Ніссан Мікра державний номер НОМЕР_2 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , були завдані тілесні ушкодження, які відносяться до категорії тілесних ушкоджень легкої тяжкості. Вартість витрат на лікування потерпілої становить 1730,12 гривень. Крім того, в результаті ДТП потерпіла зазнала шкоди, пов`язаної з тимчасовою втратою працездатності (з 16.09.2014 року по 29.09.2914 року), що складає 1462,90 гривень.

Також, в результаті дорожньо-транспортної пригоди транспортному засобу Ніссан Мікра державний номер НОМЕР_2 були завдані значні механічні пошкодження, вартість відновлювального ремонту яких складає згідно звіту №078/14 від 30.10.2014 року 50000 гривень.

Цивільно-правова відповідальність водія автомобіля Ніссан Мікра державний номер НОМЕР_2 була застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (Поліс №АС/9463498). На момент настання страхового випадку цивільно-правова відповідальність відповідача не була застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Потерпілий своєчасно звернувся до позивача із повідомленням про ДТП від 01.10.2014 року та заявою про виплату відшкодування від 17.02.2015 року.

Розрахунок та виплата страхового відшкодування проводилася на основі виписки із історії хвороби №189, фіскальних чеків на придбання ліків та медичних приладів, розрахунку №1 від 25.02.2016 року відшкодування шкоди у зв`язку з лікуванням потерпілого, довідки про термін тимчасової непрацездатності, розрахунку шкоди, пов`язаної з тимчасовою втратою працездатності потерпілого від 02.01.2016 року, звіту дослідження спеціаліста-автотоварознавця від 30.10.2014 року, наказу №6585 від 19.09.2016 року, довідки №1 від 28.07.2016 року.

Загальний розмір витрат МТСБУ, з урахуванням витрат на збір документів, послуги аварійного комісара та визначення розміру шкоди, складає 54252,60 гривень.

Позивач відшкодував завдані відповідачем збитки внаслідок ДТП у розмірі 53193,02 гривень, які складаються із суми відшкодування шкоди, у зв`язку із лікуванням потерпілого 3193,02 гривень, із лікуванням потерпілого – 1730,12 гривень, вартості шкоди завданої автомобілю потерпілого – 50000 гривень. Крім того, позивачем були сплачені послуги аварійного комісара в розмірі 1059,58 гривень. Відповідач вказаної суми не сплатив позивачу.

Ухвалою суду від 18.09.2019 року відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Відповідачем надано до суду відзив, в якому ОСОБА_1 просив відмовити в задоволенні позовних вимог позивачу. Вказав, що матеріали справи не містять копії платіжного документу про виплату на користь ОСОБА_2 суми страхового відшкодування в розмірі 53193 гривень. Таким чином, позивачем не доведено прав на подання регресного позову до відповідача.

Крім того, заяву про страхове відшкодування ОСОБА_2 в узгодженому розмірі 51196,62 гривень подано до МСТБУ 24.02.2015 року. Отже, за відсутності належних та допустимих доказів, дати фактичної сплати страхового відшкодування ОСОБА_2 саме в розмірі 53193,02 гривень, відповідач просить застосувати строк позовної давності.

Належні докази, що підтверджують отримання ОСОБА_2 травм саме внаслідок ДТП за участі відповідача відсутні. Так, в довідці №81211723 про дорожньо-транспортну пригоду, виданої Бабушкінським РВ Дніпропетровського МУ МВС України, ОСОБА_2 в якості потерпілої не значиться. Окрім цього, у постанові Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 19.05.2016 року встановлено, що водієм ОСОБА_1 порушено п.10.1 Правил дорожнього руху, що призвело до пошкодження транспортних засобів та отримання потерпілою ОСОБА_3 тілесних ушкоджень, за ОСОБА_2 відомості відсутні.

У позові заявлено витрати на лікування в сумі 1730,12 гривень, що складається із фіскальних чеків на 690 гривень від 20.09.2014 року, на 294,87 гривень від 26.09.2014 року, на 745,25 гривень від 19.09.2014 року. Тоді, як в чеку від 19.09.2014 року на суму 745,25 гривень включено придбання зубної пасти на суму 33,50 гривень, що явно не відноситься до витрат на лікування ОСОБА_2 .

Позивач надав до суду відповідь на відзив, в якому просив позов задовольнити повністю Вказав, що відшкодування завданих відповідачем збитків підтверджується платіжним дорученням №6585рв. При суброгації перебіг строку позовної давності починає обчислюватися з моменту виникнення страхового випадку, а при регресі – з того моменту, коли страховик виплатив страхове відшкодування, в даному випадку з 25.08.2016 року (а.с.76-77).

Відповідач надіслав заперечення на відповідь на відзив, в яких просив відмовити в задоволенні позовних вимог. Пояснив, що у заяві вхідний номер 5333 від 24.02.2015 року про страхове відшкодування ОСОБА_2 вказано реквізити, на які вона просить перерахувати кошти, зокрема картковий рахунок в ПАТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_3 . Натомість сплачено їй нібито згідно із платіжним дорученням від 25.08.2016 року на картковий рахунок в ПАТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_4 . Наказ про відшкодування шкоди ОСОБА_2 , копія якого додана до позовної заяви, видано МСТБУ 19.08.2016 року №6585. Натомість у копії платіжного доручення від 25.08.2016 року вказано наказ від 28.07.2016 року.

Ухвалою суду від 15.01.2020 року за клопотанням сторони відповідача витребувано у позивача та АТ КБ «ПриватБанк» докази.

Ухвалою суду від 03.12.2019 року за клопотанням сторони відповідача витребувано у АТ КБ «ПриватБанк» докази.

Представник позивача Моторного (транспортного) страхового бюро України до суду не з`явився, надав заяву з проханням розглянути справу без його участі, де також підтримав позовні вимоги. Суд вирішив судовий розгляд проводити у відсутність представника позивача, враховуючи положення ст.211 ЦПК України, на підставі наявних у справі даних і доказів.

Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача - адвокат Ємець В.М. в судовому засіданні позов не визнала, просила відмовити в задоволенні позовних вимог. Вказала, що не надано позивачем оригіналу платіжного доручення на суму виплат 53193,02 гривень або належним чином завірену копію. Строк позовної давності сплив 15.12.2017 року. ОСОБА_2 в якості потерпілої не значиться в постанові суду; не обґрунтовано включені витрати на придбання зубної пасти; листок непрацездатності виданий лікарнею, де працює ОСОБА_2 . Також, існують розбіжності у платіжках: 53193,02 гривень, а у відповіді банку – 52927,05 гривень. Отже, не доведено, що ОСОБА_2 потерпіла саме в цій ДТП, можливо була інша ДТП.

Суд, заслухавши відповідача та його представника, дослідивши матеріали справи, вважає позов таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 15.09.2014 року о 08:10 год. в м.Дніпро сталася дорожньо-транспортна пригода за участю двох транспортних засобів: «ДЕУ Ланос» державний номер НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_1 , та Ніссан Мікра державний номер НОМЕР_2 , яким керувала ОСОБА_2 .

Постановою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 19.05.2016 року відповідача було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП (а.с.4).

Цивільно-правова відповідальність водія автомобіля Ніссан Мікра державний номер НОМЕР_2 була застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (Поліс №АС/9463498) (а.с.8).

На дату скоєння ДТП водій ОСОБА_1 не мав чинного договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

В результаті ДТП з вини ОСОБА_1 був пошкоджений автомобіль Ніссан Мікра державний номер НОМЕР_2 , завдані механічні пошкодження, вартість відновлювального ремонту яких складає згідно звіту №078/14 від 30.10.2014 року 50000 гривень.

Крім того, позивач у позові зазначає, що пасажиру автомобіля Ніссан Мікра державний номер НОМЕР_2 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , були завдані легкі тілесні ушкодження, вартість витрат на лікування потерпілої становить 1730,12 гривень, та в результаті ДТП потерпіла зазнала шкоди, пов`язаної з тимчасовою втратою працездатності (з 16.09.2014 року по 29.09.2914 року), що складає 1462,90 гривень.

Відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частиною 2 ст.1187 ЦК України визначено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно з п.п.33.1, 33.1.4 ст. 33 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов`язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов`язок, він має підтвердити це документально.

Статтею 1191 ЦК України та п.38.2.1 ст.38 вказаного Закону передбачено, що особа яка відшкодувала шкоду завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.

За п.п.38.2, 38.2.1 ст.38 та п.39.2.1 ст. 39 Закону одним із основних завдань МТСБУ є: здійснення виплат із централізованих страхових резервних фондів компенсацій та відшкодувань на умовах, передбачених цим Законом, МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов: до власника, водія транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім осіб, зазначених у пункті 13.1 статті 13 цього Закону.

Згідно з п.п а п.41.1 ст.41 Закону України МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, зокрема, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.

Оцінюючи надані МТСБУ докази до матеріалів справи, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Згідно ст.35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про ДТП подає страховику (у випадках, передбачених ст. 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.

Відповідно до ст.22.1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Як визначено у ст.29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

У ст.36.4. передбачено, що виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов`язані з відшкодуванням збитків.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (ст.76 ЦПК України).

Згідно приписів ст. 78-80 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Як слідує з матеріалів справи, представник МТСБУ обґрунтовував право регресу позивача фактом здійснення позивачем виплати страхового відшкодування потерпілій особі шляхом перерахування відповідної суми ОСОБА_2 . На підтвердження цього факту представник позивача надав копію наказу №6585 від 19.08.2016 року (а.с.34), копію платіжного доручення №6585рв від 25.08.2016 року про сплату страхового відшкодування згідно наказу №6585 від 28.07.2016 року ОСОБА_2 на картковий рахунок № НОМЕР_4 АТ КБ «ПриватБанк» в сумі 53193,02 гривень (а.с.78).

Відповідач висловив свої сумніви в достовірності та належності запропонованих доказів.

Ухвалами суду на прохання сторони відповідача були витребувані докази у позивача та АТ КБ «ПриватБанк». МТСБУ надіслав до суду копію заяви ОСОБА_2 від 30.06.2016 року про зміну реквізитів отримувача регламентної виплати на картку в ПАТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_4 (а.с.103). Згідно відповіді АТ КБ «ПриватБанк», картка № НОМЕР_4 належить ОСОБА_2 . За останні три роки відсутнє зарахування у розмірі 53193,02 гривень. На картку № НОМЕР_4 29.08.2016 року є зарахування коштів у розмірі 52927,05 гривень згідно наказу №6585 від 28.07.2016 року ОСОБА_2 , відправник даного платежу МТСБУ (а.с.142).

Враховуючи вищезазначене, суд вважає, що факт здійснення позивачем виплати страхового відшкодування потерпілій особі не був належним чином доведений позивачем.

З матеріалів справи зрозуміло, що перерахування даних коштів мала здійснювати банківська установа, а це означає, що основними належними доказами повинні бути банківські документи, що підтверджують такий факт. Проте, такі документи позивачем не долучено до позову та не надано на запит суду.

Додані позивачем документи викликають обґрунтований сумнів як належні докази з точки зору однозначного встановлення на їх підставі факту здійснення позивачем безпосередньої сплати ОСОБА_2 відповідного страхового відшкодування.

Так, суд бере до уваги посилання сторони відповідача з приводу ненадання позивачем оригіналу або належним чином завіреної копії платіжного доручення на сплату регресної суми ОСОБА_2 ; на відсутність даних про спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_2 як в постанові суду так і довідці правоохоронного органу; на прохання ОСОБА_2 в заяві від 17.02.2015 року здійснити належне відшкодування шляхом перерахування коштів на її розрахунковий рахунок в ПАТ КБ «Приватбанк» м.Дніпропетровськ № НОМЕР_3 , тоді як сплачено їй згідно із платіжним дорученням від 25.08.2016 року на картковий рахунок в ПАТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_4 . Розбіжності містяться також у копії платіжного доручення від 25.08.2016 року на суму 53193,02 гривень (замість 52927,05 гривень по даних АТ КБ «ПриватБанк»), в якому вказано наказ №6585 від 28.07.2016 року (замість наказ по позову - №6585 від 19.08.2016 року).

Суд вважає їх неналежними доказами. Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 02.05.2018 року у справі №320/375/16-ц.

Що стосується позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на послуги аварійного комісара в розмірі 1059,58 гривень, суд зазначає наступне.

Чинним законодавством не передбачено право МТСБУ вимагати відшкодування вартості витрат за послуги аварійного комісара, у зв`язку з тим, що такі витрати не є страховим відшкодуванням, а спрямовані на визначення розміру збитків. Ці витрати належать до звичайної господарської діяльності страховика і не підлягають стягненню з особи, яка відповідальна за спричинену шкоду, а тому суд не вбачає підстав для відшкодування за рахунок відповідача ОСОБА_1 вартості витрат за послуги аварійного комісара в сумі 1059,58 гривень, тому відмовляє в задоволенні позову і в цій частині.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про недоведеність позивачем обставин на підтвердження своїх вимог, а тому вважає, що в задоволенні позову слід відмовити.

Згідно з ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом.

Всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з`ясувавши обставини, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов Моторно (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про стягнення суми сплаченого страхового відшкодування - не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову-на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача. Отже сплачений позивачем судовий збір у справі позивачу не відшкодовується.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.12,13,81,141,211,259,263-265,268 ЦПК України, ст.ст.1191,1166,1188 ЦК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволенні позову Моторно (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про стягнення суми сплаченого страхового відшкодування.

Рішення може бути оскаржене на підставі ч. 1 ст. 354 ЦПК України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду на підставі ч. 1 ст. 355 ЦПК України подається безпосередньо до Полтавського апеляційного суду.

У відповідності до п.п.15.5 п.15 розділу 13 Перехідних положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Учасники справи:

позивач:Моторно (транспортне) страхове бюро України, місцезнаходження: 02000, м.Київ, бульв. Русанівський,8, код ЄДРПОУ: 21647131;

відповідач:ОСОБА_1 , проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_5 , виданий Октябрським РВ ПМУ УМВС України в Полтавській області 08.02.2012 року.

Повний текст судового рішення складено 16.03.2020 року.

Суддя: А.М.Чуванова