Рішення № 88208981, 16.03.2020, Автозаводський районний суд м. Кременчука

Справа № 524/296/20

Провадження №2/524/1177/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

16.03.2020 року Автозаводський районний суд м. Кременчука в складі: головуючого судді - Вінтоняк Н.Д., секретаря судового засідання - Воблікової І.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кременчуці цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

АТ КБ «ПриватБанк» звернулось до Автозаводського районного суду м. Кременчука з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в розмірі 17262 грн. 44 коп.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 25.02.2015 року між ОСОБА_1 та АТ КБ «ПриватБанк» укладено кредитний договір, відповідно до якого відповідач отримав кредит у розмірі 7000, 00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії карти.

Відповідач зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконав, його заборгованість за кредитом станом на 28.11.2019 року становить 17262 грн. 44 коп., з яких: 8928 грн. 92 коп. – заборгованість за простроченим тілом кредиту; 1247 грн. 26 коп. – заборгованість за відсотками, нарахованими за прострочений кредит згідно зі ст. 625 ЦК України; 5788 грн. 05 коп. – нарахована пеня; а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн. 00 коп. – штраф (фіксована частина); 798 грн. 21 коп. – штраф (процентна складова).

Ухвалою суду від 21.01.2020 року позовну заяву АТ КБ «ПриватБанк» залишено без руху та надано строк на усунення недоліків, вказаних в ухвалі.

Ухвалою суду від 10.02.2020 року відкрито провадження по справі, постановлено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін 25.02.2020 року о 10.00.

Розгляд справи було відкладено на 16.03.2020 року у зв`язку з неявкою відповідача.

Ухвалою суду від 16.03.2020 року суд постановив провести заочний розгляд справи.

Представник позивача надав до суду заяву, в якій позовні вимоги підтримав, просив задовольнити, а також розглядати справу у його відсутність, проти заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, про слухання справи повідомлялась належним чином, про причини неявки суд не повідомляла, відзиву не подала.

Суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність сторін в заочному порядку.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив, що 25.02.2015 року між ОСОБА_1 та АТ КБ «ПриватБанк» укладено кредитний договір, відповідно до якого відповідач отримав кредит у розмірі 7000 грн. 00 коп. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії карти, шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, отримавши платіжну картку та персональний ідентифікаційний номер для авторизації (а.с. 10).

У заяві зазначено, що відповідач згодний з тим, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді.

До кредитного договору банк додав Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що станом на 28.11.2019 року становить 17262 грн. 44 коп., з яких: 8928 грн. 92 коп. – заборгованість за простроченим тілом кредиту; 1247 грн. 26 коп. – заборгованість за відсотками, нарахованими за прострочений кредит згідно зі ст. 625 ЦК України; 5788 грн. 05 коп. – нарахована пеня; а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн. 00 коп. – штраф (фіксована частина); 798 грн. 21 коп. – штраф (процентна складова) (а.с. 6-9).

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 1054 ЦК України визначає, що за кредитним договором банк зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Відповідно до положень ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за відсотками за користування кредитними коштами, нараховану пеню, а також штрафи за несвоєчасну сплату кредиту.

У заяві позичальника від 25.02.2015 року процентна ставка не зазначена, а відтак позивач просив стягнути нараховані у відповідності до ст. 625 ЦК України відсотки у сумі 1247 грн. 26 коп.

В ч. 1 ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що відповідач має прострочену заборгованість за тілом кредиту у сумі 8928 грн. 92 коп., що підтверджено розрахунком, а відтак нарахування процентів у розмірі 1247 грн. 26 коп. в порядку ст. 625 ЦК України є обґрунтованим.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно.

Розмір пені складає 5788 грн. 05 коп., та підтверджується розрахунком заборгованості, наданого позивачем.

Щодо позовних вимог про стягнення штрафів, суд зазначає наступне.

Пунктами 2.1.1.5.5, 2.1.1.5.6 Умов та правил надання банківських послуг, на які посилається позивач, визначено, що клієнт зобов`язаний погашати заборгованість по кредиту, відсотки за його використання, на перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах договору; у разі невиконання зобов`язань за договором, на вимогу банку виконати зобов`язання з повернення кредиту (у тому числі простроченого кредиту та овердрафту), оплатити винагороди банку.

Згідно п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг, при порушенні позичальником строків платежів по якомусь з грошових зобов`язань, передбачених цим договором більш ніж на 30 днів, клієнт зобов`язаний сплатити Банку Штраф, розмір якого встановлено тарифами договору. Штраф нараховується на окремий рахунок і підлягає сплаті і зазначені банком терміни.

Разом з тим, за положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Враховуючи те, що штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, то їх одночасне застосування за одне й те саме порушення строків виконання грошових зобов`язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Враховуючи викладені обставини, суд вважає, що вимоги АТ КБ «Приватбанк» в частині стягнення з відповідача штрафів у сумі 500 грн. та 798 грн. 21 коп. задоволенню не підлягають.

Отже, беручи до уваги те, що на момент розгляду справи відповідач не виконала своїх зобов`язань перед позивачем, суд частково задовольняє вимоги АТ КБ «Приватбанк» та стягує з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № б/н від 25.02.2015 року, станом на 28.11.2019 року у розмірі 15 964 грн. 23 коп., з яких: 8928 грн. 92 коп. – заборгованість за тілом кредиту; 5788 грн. 05 коп. – нарахована пеня; 1247 грн. 26 коп. – заборгованість за відсотками, нарахованими згідно ст. 625 ЦК України.

Відповідно до норм ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на часткове задоволення позову та стягнення на користь позивача 15 964 грн. 23 коп., що становить 92,5% від заявлених позовних вимог, з відповідача на користь банку підлягає стягненню судовий збір в сумі 1944 грн. 35 коп. (92,5% від сплаченого судового збору в розмірі 2102 грн.).

Керуючись ст.ст. 526, 530, 549, 551, 610-612, 625, 633-634, 638, 1048-1049, 1054 ЦК України, ст. ст.10, 12, 81,141, 258, 259, 263 265, 280-284 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Позов Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570, адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1д) заборгованість за кредитним договором № б/н від 25.02.2015 року в розмірі 15 964 (п`ятнадцять тисяч дев`ятсот шістдесят чотири) гривні 23 (двадцять три) копійки.

У задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570, адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1д) судовий збір у розмірі 1944 (одна тисяча дев`ятсот сорок чотири) гривні 35 (тридцять п`ять) копійок.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду позивачем може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Полтавського апеляційного суду через суд першої інстанції.

Дата складення повного судового рішення – 16.03.2020 року.

Головуючий суддя: Н.Д. Вінтоняк