Ухвала суду № 88208833, 13.03.2020, Яготинський районний суд Київської області

Яготинський районний суд Київської області

Справа № 382/273/20

Провадження № 2/382/406/20

У Х В А Л А

Іменем України

"13" березня 2020 р. Суддя Яготинського районного суду Київської області Кисіль О.А. розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області, ОСОБА_3 , приватного нотаріуса Яготинського районного нотаріального округу Київської області Овчаренко Ірини Жанівни, приватного нотаріуса Яготинського районного нотаріального округу Київської області Черних Олега Валерійовича про визнання недійсним правочину та скасування державної реєстрації,

ВСТАНОВИВ :

Разом з позовною заявою позивач ОСОБА_1 звернувся до Яготинського районного суду Київської області з заявою про забезпечення позову, згідно якої просить вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на індивідуальний житловий будинок садибного типу АДРЕСА_1 та власником якого є відповідачка у справі ОСОБА_2 та заборони ОСОБА_2 та іншим особам вчинити будь-які дії щодо відчуження індивідуального житлового будинку садибного типу АДРЕСА_1 та власником якого є відповідачка у справі ОСОБА_2 .

Свої вимоги ОСОБА_1 обґрунтовує наступним чином. Він звернувся до Яготинського районного суду Київської області з позовом до ОСОБА_2 (далі ОСОБА_2 ), ОСОБА_3 , Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області, приватні нотаріуси Яготинського районного нотаріального округу Київської області Овчаренко І.Ж. та ОСОБА_4 про визнання недійсними договорів дарування житлового будинку по АДРЕСА_1 та земельної ділянки площею 0,0736 га за цією адресою, укладених ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , рішень про державну реєстрацію прав на вказане нерухоме майно та скасування державної реєстрації Декларації про готовність до експлуатації об`єкта та Повідомлення про початок виконання будівельних робіт.

У даному позові зазначено, що відповідно до рішення Яготинского районного суду Київської області від 16.09.2014 року, він та колишня його дружина ОСОБА_2 є співвласниками недобудованого будинку по АДРЕСА_1 . Недобудований будинок за цією адресою вони разом купили у 2005 році за власні кошти у ОСОБА_5 перебуваючи у зареєстрованому шлюбі, що підтверджується договором купівлі-продажу недобудованого будинку від 26.10.2005 року. Його будівництво вони повністю закінчили у 2008 році, що підтверджується Технічними паспортами від 2012 року та 2015 року та після цього разом з дітьми вселилися та стали у ньому жити. У цьому будинку ОСОБА_1 жив до 2012 року, а ОСОБА_2 з дітьми жила до 2018 року.

У травні 2019 року він звернувся до ОСОБА_2 з проханням надати йому документи на вищевказаний будинок, який перебуває у їхній спільній сумісній власності, але остання відмовила йому в їх наданні. А через певний час йому стало відомо, що він уже не являюся співвласником недобудованого житлового будинку по АДРЕСА_1 та це також підтвердилося і після ознайомлення ним з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Так, із інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 171794861 від 26.06.2019 року (далі інформація № 171794861 від 26.06.2019 року) вбачається, що колишня моя дружина ОСОБА_2 (співвласник недобудованого будинку по АДРЕСА_1 ) на підставі договору дарування будинку серія та № 2810 від 22.11.2017 року та договору дарування земельної ділянки серія та № 2812 від 22.11.2017 року за цією адресою, укладених із своїм рідним батьком ОСОБА_3 , посвідчених та виданих приватним нотаріусом Овчаренко І.Ж., є єдиним власником недобудованого житлового будинку по АДРЕСА_1 (номер запису про право власності 23515967, дата та час державної реєстрації 22.11.2017 року).

На підставі договору дарування, державним реєстратором Яготинської районної державної адміністрації Київської області Сидоренко Я.Г. було зареєстровано право власності за ОСОБА_2 на весь недобудований житловий будинок по АДРЕСА_1 ) та земельну ділянку за цією адресою.

Єдиним власником житлового будинку по АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 стала після того, як у 2010 році приватизувала земельну ділянку за цією адресою та у 2014 році подарувала її своєму батькові ОСОБА_3 , який поза його волею ввів зазначений будинок в експлуатацію, зареєстрував на нього право власності на себе та 22.11.2017 року подарував його та земельну ділянку, на якій він розташований, назад своїй дочці ОСОБА_2 ..

ОСОБА_1 не передавав ОСОБА_3 та іншим особам повноважень на розпорядження своїм майном, у тому числі, недобудованим будинком по АДРЕСА_1 , також, він не укладав ні з ким договору дарування належної мені частини цього будинку.

В результаті вищевказаних протиправних дій ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , його незаконно було позбавлено права власності на Ѕ частину житлового будинку по АДРЕСА_1 , а тому в їх діях вбачається склад кримінального правопорушення, передбаченого ст. 190 КК України, заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою (шахрайство), що підтверджується ухвалою Яготинського районного суду Київської області від 09.07.2019 року.

У 2017 році ОСОБА_6 на земельній ділянці по АДРЕСА_1 будівництво нового житлового будинку, як зазначено Декларації від 08.09.2017 року № КС 141172510171 не проводив, а подав її до Департаменту ДАБІ у Київський області з наміром приховати відсутність будівництва нового будинку за цією адресою та показати будівництво ним нового житлового будинку за цією адресою.

На підставі рішення Яготинского районного суду Київської області від 16.09.2014 року у ОСОБА_1 виникло право на Ѕ частину недобудованого житлового будинку АДРЕСА_1 , а відповідно до ч. 3 ст. 331 ЦК України, до завершення його будівництва, він та ОСОБА_2 вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва.

На даний час між ним та ОСОБА_2 виникли спірні відносини щодо вищезазначеного житлового будинку, які полягають у набутті нею права власності на ввесь будинок, який є об`єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , тобто, майном, яке подружжям набуте за час шлюбу.

На даний час ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не живуть у житловому будинку по АДРЕСА_1 та нещодавно ОСОБА_1 стало відомо, що ОСОБА_2 хоче його продати та свою згоду на його відчуження він їй не дав. Зараз у цьому будинку живуть незнайомі йому люди, а ОСОБА_2 живе та працює кухарем у республіці Польща із 2018 року, що підтверджується копією трудового договору на невизначений термін (постійний трудовий договір) від 29.10.2018 року та його перекладом на українську мову, укладений ОСОБА_2 та директором готелю «Кубус» ОСОБА_7 м ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_1 , який ОСОБА_2 надіслала йому для надання згоди на виїзд їхнього неповнолітнього сина ОСОБА_9 за кордон. У 2019 році вона забрала сина ОСОБА_9 до Польщі та повертатися до України вони не збираються. У даному договорі також зазначено, що ОСОБА_2 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Види забезпечення позову визначені положеннями ч.1 ст. 150 ЦПК України.

Слід зазначити, що згідно роз`яснень, які містяться в п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практичку застосування судами цивільного процесуального законодавства про розгляд заяв про забезпечення позову" від 22.12.2006 року № 9, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки сторони позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

У відповідності до ч. 1 ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову. Відповідно до ст. 151 ЦПК України, у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

У відповідності до ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб, чи учасників процесу.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Тому, не може бути задоволено клопотання про забезпечення позову, якщо заявник не надав докази, які б свідчили про те, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до наслідків, зазначених в ч. 2 ст. 149 ЦПК України.

Суду не надано доказів, що відповідач ОСОБА_2 здійснює продаж чи має намір здійснити індивідуальний житловий будинок садибного типу АДРЕСА_1 .

ОСОБА_1 не обґрунтовано необхідність застосування саме такого виду забезпечення позову що зазначено у заяві; не зазначено, яким чином може сприяти виконанню рішення суду вказаний захід забезпечення позову; не зазначено обставини та не надано документи, які б свідчили про те, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Розглядаючи заявлену вимогу, суд вважає, що позивачем не наведено жодних підстав для забезпечення позову, обгрунтування необхідності його застосування, не надано пропозицій, щодо зустрічного забезпечення, не представлено відомостей про те, що невжиття заходів забезпечення позову може в подальшому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, чи призведе до порушення прав позивача.

З урахуванням викладених обставин, суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні заяви про забезпечення позову.

Керуючись ст. ст. 149-153 ЦПК України, постановою Пленуму Верховного Суду України "Про практичку застосування судами цивільного процесуального законодавства про розгляд заяв про забезпечення позову" від 22.12.2006 року № 9

УХВАЛИВ:

Відмовити ОСОБА_1 в задоволенні заяви про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області, ОСОБА_3 , приватного нотаріуса Яготинського районного нотаріального округу Київської області Овчаренко Ірини Жанівни, приватного нотаріуса Яготинського районного нотаріального округу Київської області Черних Олега Валерійовича про визнання недійсним правочину та скасування державної реєстрації.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Яготинський районний суд Київської області протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя Кисіль О.А.