Рішення № 88207469, 16.03.2020, Коростенський міськрайонний суд Житомирської області

провадження №2/279/563/20

Справа № 279/6570/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" березня 2020 р.

Коростенський міськрайонний суд Житомирської області в складі:

судді Коваленко В.П.

при секретарі Комаровій О.В.,

розглянувши в м. Коростені цивільну справу в спрощеному позовному провадженні за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням.,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, посилаючись на те, що вона являється власником житлового будинку АДРЕСА_1 . Зазначила, що у вказаному будинку зареєстровані відповідачі по справі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які вже більше року в будинку не проживають. Вона неодноразово зверталася до відповідачів з проханням в добровільному порядку знятись з реєстрації, на що останні відповіли відмовою. В зв,язку з тим, що відповідачі відсутні за місцем реєстрації понад один рік вони втратили право користування житлом.

Справа розглянута за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідачі відзиву на вказаний позов не надали .

Відповідно до ч. 2 статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Вивчивши матеріали справи в їх сукупності, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що позивачка є власником житлового будинку АДРЕСА_1 , що стверджується копією договору купівлі- продажу та копією витягу з державного реєстру правочинів (а.с.4,5 ).

В даному житловому будинку зареєстровані відповідачі по справі – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ( а.с. 27,28).

Відповідачі в житловому будинку, що належить позивачу вже більше року не проживають без поважних причин, що стверджується даними акту затвердженого КВЖРЕП №1 ( а.с. 7).

Будь-яких доказів на спростування цих актів відповідачем не подано.

Відповідно до ст. 47 Конституції України кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше, як на підставі рішення суду.

Статтею 41 Конституції України, статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до закону № 175/97-ЕР від 17 липня 1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплено право власника володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

У відповідності до ст.383 ЦК України, власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів сімї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.

При цьому згідно до ст.391 ЦК України, власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування і розпорядження своїм майном.

Згідно ч. 1 ст.405 ЦК України , члени сімї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону, а відповідно ч. 2 ст.405 цього Кодексу член сім"ї власника житла втрачає право на користування житлом у разі відсутності члена сімї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Судом встановлено, що відповідачі зареєстровані в квартирі до того моменту як позивач стала власником, спільно з нею не проживали, спільним побутом, бюджетом, турботою з позивачем не пов"язані , в розумінні ст.3 СК України не складають сім"ю.

Аналіз положень глави 32 ЦК України свідчить, що сервітут - це право обмеженого користування чужою нерухомістю в певному аспекті, не пов"язане з позбавленням власника нерухомого м айна правосмочностей володіння, користування та розпорядження щодо цього майна.

Відповідачі зареєстровані в квартирі і набули право користування чужим майном, яке по своїй суті є сервітутом.

Відповідно до статті 406 ЦК України сервітут може бути припинений за рішенням суду на вимогу власника майна за наявності обставин, які мають істотне значення.

Відповідачі спільним побутом із позивачем не були пов"язані. Тому право відповідачів на користування чужим майном підлягає припиненню на вимогу власника цього майна на підставі ч.2ст.406 ЦК України.

Аналогічний висновок зроблений Верховним Судом України у постанові від 15 травня 2017 року в справі № 734/387/15-ц.

Оцінюючи встановлене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 263-268 ЦПК України, ст.ст. 319, 383, 391, 405 ЦК України, суд,-

УХВАЛИВ :

Позов задовольнити.

Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , такими, що втратила право користування житловим приміщенням, а саме: житловим будинком АДРЕСА_1 .

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом 30 днів з дня отримання його копії.

.

Суддя В.П. Коваленко