Ухвала суду № 88205675, 16.03.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

про закриття провадження у справі

16 березня 2020 року м. Київ№ 640/20620/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Скочок Т.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Гранд Актив 10» до третя особа Міністерства юстиції України Товариство з обмеженою відповідальністю «Маквіс Груп»провизнання дій протиправними, визнання незаконним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Гранд Актив 10» з позовом до Міністерства юстиції України, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Маквіс Груп», в якому просить:

- визнати незаконними дії Міністерства юстиції України по розгляду скарги ТОВ «МАКВІС ГРУП» в частині скасування реєстрації права власності ТОВ «Гранд Актив 10»;

- визнати незаконним та скасувати наказ Міністерства юстиції України №1257/5 від 19.04.2019 «Про скасування реєстраційних дій у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та рішень у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно»;

- зобов`язати Міністерство юстиції України поновити скасовані наказом Міністерства юстиції України №1257/5 від 19.04.2019 «Про скасування реєстраційних дій у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та рішень у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно» реєстраційні записи.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що під час розгляду скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Маквіс Груп» Комісія Міністерства юстиції України з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації мала встановити чи були порушені права заявника на момент прийняття оскаржуваних рішень. Так, за твердженням представника позивача, Товариство з обмеженою відповідальністю «Маквіс Груп» не було учасником спірних правовідносин на момент проведення відповідних реєстраційних дій, а тому права останнього не порушено.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.11.2019 відкрито провадження у справі, залучено до участі у справі третю особу, а також встановлено особам, які беруть участь у справі, строк для подання відзиву, відповіді на відзив, заперечень та пояснень.

Розглянувши подані представниками осіб, які беруть участь у справі, документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзив, відповідь на відзив, пояснення третьої особи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається з наявних у матеріалах справи доказів, наказом Міністерства юстиції України від 19.04.2019 №1257/5 «Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень» задоволено скаргу ТОВ «Маквіс Груп» від 15.02.2019, як власника корпоративних прав у ТОВ «Боедем», у повному обсязі, скасовано наступні рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень:

- від 27.04.2018 №40858231 (державна реєстрація переходу права власності на нежитлове приміщення від ТОВ «Боедем» до ТОВ «Пауер Вектра»);

- від 27.04.2018 №40861503 (погашено право власності ТОВ «Пауер Вектра» на нежитлові приміщення із закриттям розділу у зв`язку з їх поділом на нежитлові приміщення 1 та нежитлові приміщення 2);

- від 27.04.2018 №40860406 (державна реєстрація права власності ТОВ «Пауер Вектра» на приміщення 1);

- від 27.04.2018 №40861091 (державна реєстрація права власності ТОВ «Пауер Вектра» на приміщення 2);

- від 27.04.2018 №40867472 (державна реєстрація переходу права власності на земельну ділянку від ТОВ «Боедем» до ТОВ «Пауер Вектра»);

- від 30.05.2018 №41349605 (державна реєстрація переходу права власності на нежитлове приміщення 1 від ТОВ «Пауер Вектра» до ТОВ «Моносероз 2020»);

- від 30.05.2018 №41348889 (державна реєстрація переходу права власності на земельну ділянку від ТОВ «Пауер Вектра» до ТОВ «Моносероз 2020»);

- від 10.05.2018 №41025031 (державна реєстрація переходу права власності на нежитлове приміщення 2 від ТОВ «Пауер Вектра» до ТОВ «Гранд Актив 10»).

Вважаючи вказаний наказ протиправним та таким, що підлягає скасуванню, а свої права та охоронювані законом інтереси порушеними, позивач звернувся з позовом до суду.

Вирішуючи питання належності даного спору до справи, на яку поширюється юрисдикція адміністративних судів, суд виходить з наступного.

Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (надалі - Конвенція), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

У силу ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

На підставі п. 7 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України, суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте, сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу (як правило майнового) конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Отже, якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією майнових або особистих немайнових інтересів особи, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту її цивільних прав та інтересів.

Таким чином, розгляду адміністративними судами підлягають спори, що мають в основі публічно-правовий характер, тобто випливають із владно-розпорядчих функцій або виконавчо-розпорядчої діяльності публічних органів. Якщо в результаті прийняття рішення особа набуває речового права на об`єкт нерухомого майна, то спір стосується цивільного права і за суб`єктним складом сторін має розглядатися за правилами цивільного або господарського судочинства.

Зазначена вище правова позиція відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним, зокрема, у постанові від 29.05.2019 у справі №826/9341/17.

Виникнення спірних правовідносин зумовлено незгодою позивача з наказом Міністерства юстиції України від 19.04.2019 №1257/5 «Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень», прийнятого за результатом розгляду скарги ТОВ «Маквіс Груп» від 15.02.2019.

Скаржником оскаржувались рішення та реєстраційні дії стосовно змін до статутних документів ТОВ «Боедем», реєстраційні дії та рішення щодо реєстрації переходу права власності на майно до ТОВ «Пауер Вектра» від ТОВ «Боедем» та реєстраційні дії та рішення щодо реєстрації переходу права власності на майно від ТОВ «Пауер Вектра» до ТОВ «Моносероз 2020» та ТОВ «Гранд Актив 10».

Як зазначено позивачем у позовній заяві, підставою звернення ТОВ «Гранд Актив 10» до суду є поновлення його права власності на нежитлове приміщення.

Ураховуючи те, що позовні вимоги в цій справі є похідними при вирішенні судом корпоративного спору та, як наслідок, питання щодо правомірності набуття права власності і можуть впливати на майнові права та інтереси цих осіб, с5уд, незважаючи на участь у спорі суб`єкта владних повноважень, дійшов до висновку, що цей спір не є публічно-правовим та не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно з ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням

У силу п.п. 3, 6 ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України. господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

Отже, спірні правовідносини у справі пов`язані з необхідністю захисту права на об`єкт нерухомого майна та земельну ділянку, тому позов у справі не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.

З урахуванням викладеного, виходячи із суб`єктного складу сторін у цій справі, даний спір підлягає розгляду у порядку господарського судочинства.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.10.2019 у справі №826/3942/18 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі №821/1504/17.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 238 Кодексу адміністративного судочинства України, суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

У разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається (ч. 2 ст. 239 Кодексу адміністративного судочинства України).

Таким чином, суд дійшов до висновку про закриття провадження у справі №640/20620/19.

Керуючись ст.ст. 238, 239, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

У Х В А Л И В:

1. Закрити провадження у справі №640/20620/19.

2. Попередити позивача, що повторне звернення з тією самою вимогою не допускається.

3. Копію цієї ухвали направити особам, які беруть участь у справі.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 256 КАС України, та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 295-297 КАС України.

Суддя Т.О. Скочок