Рішення № 88205586, 16.03.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 березня 2020 року м. Київ № 640/572/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого Бояринцевої М.А. при секретарі судового засідання Кравченку Я.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу

за позовом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України

до Міністерства юстиції України,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: ОСОБА_1

про визнання протиправними дій та скасування постанов,

В С Т А Н О В И В:

Міністерство енергетики та вугільної промисловості України звернулося до суду з позовом, в якому просить:

визнати неправомірними дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кузьменка Олексія Степановича щодо винесення постанови про накладення штрафу від 11.11.2019 ВП № 60513105;

визнати неправомірними дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кузьменка Олексія Степановича щодо винесення постанови про накладення штрафу від 20.11.2019 ВП № 60513105;

скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кузьменка Олексія Степановича про накладення штрафу від 11.11.2019 ВП № 60513105;

скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кузьменка Олексія Степановича про накладення штрафу від 20.11.2019 ВП № 60513105.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на Цивільний кодекс України, Закон України «Про виконавче провадження» та зазначає про протиправність постанов головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кузьменка Олексія Степановича про накладення штрафу від 11.11.2019 та від 20.11.2019 у ВП №60513105, оскільки на час відкриття виконавчого провадження рішення суду не набрало законної сили.

Від відповідача надійшов відзив на позов, в якому відповідач посилається на Конституцію України, Закон України "Про виконавче провадження", Інструкцію з організації примусового виконання рішень, затверджену наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, та зазначає про правомірність постанов головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кузьменка О.С. , оскільки Міністерством енергетики та вугільної промисловості України не виконано рішення суду у строк встановлений державним виконавцем.

Третя особа правом подання письмових пояснень не скористалась.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кузьменком О.С. при примусовому виконанні виконавчого листа Селидівського міського суду Донецької області від 21.10.2019 № 242/3602/19 про поновлення з 12 грудня 2018 року ОСОБА_1 на посаді генерального директора Державного підприємства «Селидіввугілля» прийнято постанови від 11.11.2019 та від 20.11.2019 про накладення на боржника Міністерство енергетики та вугільної промисловості України штрафів у розмірі 5 100 грн. та 10 200 грн. відповідно.

Відповідно до статті 1 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною першою статті 5 Закону № 1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (частина перша статті 18 Закону № 1404-VIII).

Відповідно до частини другої статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Згідно з пунктом 16 частини третьої статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.

Відповідно до частини першої статті 75 Закону № 1404-VIII у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Аналізуючи наведені положення законодавства в контексті цієї справи потрібно зауважити, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов`язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов`язання (виконати судове рішення).

Така відповідальність настає за умови, що судове рішення не виконано з поважних причин і в строк, встановлений державним виконавцем. Тобто, даючи оцінку тому чи правомірно на боржника поклали штраф за невиконання судового рішення потрібно з`ясувати часові рамки, в межах яких боржник мав вчинити певні дії (за виконавчим листом) і в чому причина невиконання судового рішення у відведений йому строк. У цьому зв`язку варто зауважити, що сам факт невиконання судового рішення у визначений строк без з`ясування і оцінки причин цього невиконання не може вважатися підставою для відповідальності боржника відповідно до статті 75 Закону № 1404-VIII.

Поважність причин невиконання судового рішення оцінюється у кожному конкретному випадку через призму того, наскільки це (об`єктивно) перешкодило виконати судове рішення.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12.12.2018 у справі №821/1568/16.

Як встановлено під час розгляду справи, на позивача накладено штраф з підстав невиконання рішення Селидівського міського суду Донецької області в частині поновлення з 12.12.2018 ОСОБА_1 на посаді генерального директора Державного підприємства «Селидіввугілля».

Позивач не заперечує обставин невиконання рішення суду, проте зазначає, що рішення Селидівського міського суду Донецької області на дату відкриття виконавчого провадження не набрало законної сили. При цьому, позивач зазначає про оскарження до Селидівського міського суду Донецької області дії головного державного виконавця щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження від 06.11.2019 ВП №60513105.

Cудом встановлено, що ухвалою Селидівського міського суду Донецької області від 16.01.2020 у справі № 242/3602/19 відмовлено у задоволенні скарги Міністерства енергетики та вугільної промисловості України з тих підстав, що у пункті 4 частини першої статті 430 ЦПК України зазначено, що суд допускає негайне виконання рішень у справах про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника.

Згідно з частиною сьомою статті 235 Кодексу законів про працю України рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно набуває властивостей здійснення і підлягає виконанню не з часу набрання ним законної сили, як це передбачено для переважної більшості судових рішень, а негайно, з часу його оголошення в судовому засіданні, чим забезпечується швидкий і реальний захист життєвоважливих прав та інтересів громадян і держави.

Обов`язковість рішень суду віднесена Конституцією України до основних засад судочинства, а тому, з огляду на принцип загальнообов`язковості судових рішень судові рішення, які відповідно до закону підлягають негайному виконанню, є обов`язковими для виконання, зокрема, посадовими особами, від яких залежить реалізація прав особи, підтверджених судовим рішенням.

Належним виконанням судового рішення про поновлення на роботі необхідно вважати видання власником про це наказу, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов`язків.

Отже, аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що законодавець передбачає обов`язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення працівника на роботі і цей обов`язок полягає у тому, що у роботодавця обов`язок видати наказ про поновлення працівника на роботі виникає відразу після оголошення рішення суду, незалежно від того, чи буде дане рішення суду оскаржуватися.

Виконання рішення вважається закінченим з дня видачі відповідного наказу або розпорядження власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом, фізичною особою, фізичною особою - підприємцем, який прийняв незаконне рішення про звільнення або переведення працівника.

Зазначена правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 24.01.2019 року у справі № 760/9521/15-ц.

На підставі викладеного, суд не бере до уваги посилання позивача на те, що судове рішення не набрало законної сили, так як рішення про поновлення на роботі підлягає негайному виконанню та є обов`язковим для виконання незалежно від того, чи буде дане рішення суду оскаржуватися, а тому державний виконавець не мав підстав для повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання.

За таких підстав, суд дійшов висновку, що головним державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (див. рішення Суду у справах: Sovtransavto Holding v., no. 48553/99, § 77, від 25.07.2002; Ukraine-Tyumen v. Ukraine, no. 22603/02, §§ 42 та 60, від 22.11.2007). Таким чином, суд приймає до уваги позицію, наведену в ухвалі Селидівського міського суду Донецької області від 16.01.2020 щодо правомірності дій державного виконавця по відкриттю виконавчого провадження.

З урахуванням наведеного та враховуючи, що Міністерством енергетики та вугільної промисловості України не виконано рішення суду, яке підлягало негайному виконанню, суд приходить до висновку про правомірність дій державного виконавця щодо накладення штрафів на боржника.

Разом з тим, як встановлено судом, постановою Донецького апеляційного суду від 13.02.2020 у справі № 242/3602/19 рішення Селидівського міського суду Донецької області від 21.10.2019 скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, третя особа: Ліквідаційна комісія державного підприємства «Селидіввугілля», про визнання наказу протиправним, поновлення на роботу та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовлено.

Таким чином, з ухваленням Донецьким апеляційним судом постанови у справі №242/3602/19 у Міністерства енергетики та вугільної промисловості України припинено обов`язок щодо виконання рішення Селидівського міського суду Донецької області від 21.10.2019.

При цьому, суд зазначає, що постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору та накладення штрафу належать до видів відповідальності за невиконання рішення самостійно та за невиконання без поважних причин рішення, що зобов`язує боржника вчинити певні дії, та рішення про поновлення на роботі.

З огляду на встановлені у суді обставини, суд приходить до висновку про відсутність підстав для застосування до позивача санкції відповідальності майнового характеру, що накладається на боржника за невиконання рішення у строк, встановлений для його самостійного виконання, враховуючи відсутність обов`язку у боржника по виконанню судового рішення.

За таких обставин, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині, тому позов визнається таким, що підлягає задоволенню частково.

Керуючись ст. ст. 241-246, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Міністерства енергетики та вугільної промисловості України (вул. Хрещатик, 30, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 37471933) до Міністерства юстиції України (вул. Городецького, 13, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 00015622), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) про визнання протиправними дій та скасування постанов задовольнити частково.

2. Скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кузьменка Олексія Степановича про накладення штрафу від 11.11.2019 ВП № 60513105.

3. Скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кузьменка Олексія Степановича про накладення штрафу від 20.11.2019 ВП № 60513105.

4. В іншій частині позову - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, передбачені статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими статтями 292-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя М.А. Бояринцева