Рішення № 88203850, 16.03.2020, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2020 року м. ПолтаваСправа № 440/310/20

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Слободянюк Н.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Кременчуцького управління Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 /далі - позивач, ОСОБА_1 / звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Кременчуцького управління Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області /далі - відповідач, Кременчуцьке управління ГУ ДПС в Полтавській області/ про:

- визнання протиправною бездіяльності Кременчуцького управління Головного управління Державної податкової служби України в Полтавській області щодо не звільнення ОСОБА_1 від сплати Єдиного соціального внеску як особи, яка має статус пенсіонера за віком і досягла 60 років та отримує довічну пенсію;

- зобов`язання Кременчуцького управління Головного управління Державної податкової служби України в Полтавській області звільнити ОСОБА_1 від сплати Єдиного соціального внеску з 22 жовтня 2019 року, як особу, яка має статус пенсіонера та досягла 60 років та отримує довічну пенсію, та повернути незаконно сплачений Єдиний соціальний внесок за період з 22 жовтня 2019 року по 31 грудня 2019 року /а.с.1-8/.

Позов обґрунтований тим, що 22 жовтня 2019 року позивач досяг пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", а відтак з цієї дати має право на звільнення від сплати єдиного соціального внеску відповідно до частини четвертої статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування". 04 листопада 2019 року позивач звернувся до відповідача із заявою про звільнення його від сплати єдиного соціального внеску з 22 жовтня 2019 року у зв`язку з досягненням пенсійного віку. Листом Кременчуцького управління Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області №10822/10/16-31-33-27 від 21 листопада 2019 року позивачу повідомлено, що пільга по сплаті єдиного соціального внеску не поширюється на осіб, які провадять незалежну професійну діяльність. Позивач вважає, що норма частини четвертої статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" передбачає звільнення від сплати єдиного внеску всіх пенсіонерів за віком, в тому числі і тих, які проводять незалежну професійну діяльність.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 23 січня 2020 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідач позов не визнав та у відзиві на позовну заяву /а.с.30-33/ просив у задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, право не сплачувати єдиний внесок мають лише особи, визначені частиною четвертою статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", а саме: особи, зазначені у пунктах 4 та 5-1 частини першої цієї статті, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Оскільки позивач провадить незалежну професійну діяльність як адвокат та взятий на облік як платник єдиного внеску відповідно до пункту 5 частини першої статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" положення частини четвертої статті 4 вказаного Закону на нього не поширюється. Відповідно до відомостей з інформаційної бази ІС "Податковий блок" стосовно ОСОБА_1 у графі "ФО - пенсіонер, який досяг пенсійного віку" позначка відсутня.

21 лютого 2020 року від позивача до суду надійшла відповідь на відзив /а.с. 51-53/, в якій позивач зазначив, що відсутність інформації в інформаційній базі ІС "Податковий блок" в графі "ФО - пенсіонер, який досяг пенсійного віку" стосовно нього вказує на бездіяльність відповідача щодо незвільнення його від сплати єдиного соціального внеску. У постанові від 25 червня 2019 року у справі №1640/2837/18 Верховний Суд чітко вказав, що підставою для відмови у задоволенні позову є та обставина, що на час виникнення спірних правовідносин позивач не досяг пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", який дає право на звільнення від сплати єдиного внеску відповідно до статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

Справу розглянуто судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи відповідно до пункту 10 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося на підставі частини четвертої статті 229 КАС України.

Дослідивши письмові докази, суд встановив такі обставини та відповідні до них правовідносини.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 /а.с.9-11/, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Полтавській області та з 29 травня 2001 року йому призначена пенсія за вислугу років згідно з Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", що підтверджується посвідченням №94/10490, виданим ФЕУ МВС України 27 червня 2001 року /а.с. 13/.

ОСОБА_1 отримав свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 349 від 02 серпня 2002 року /а.с. 14/ та на підставі поданої ним заяви від 13 вересня 2016 року /а.с. 37/ взятий на облік в Кременчуцькій ДПІ як платник податків* (* фізична особа, яка здійснює незалежну професійну діяльність) та платник єдиного внеску /а.с.37-39/.

04 листопада 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Кременчуцької ОДПІ із заявою (вх.№ФОП/Адвокат/О/14725/16-31-51 від 04 листопада 2019 року) /а.с. 34/, в якій просив звільнити його від сплати єдиного соціального внеску відповідно до частини четвертої статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" з 22 жовтня 2019 року у зв`язку з досягненням на цю дату пенсійного віку.

Листом Кременчуцького управління ГУ ДПС у Полтавській області № 10822/10/16-31-33-27 від 21 листопада 2019 року /а.с.16-17, 35-36/ ОСОБА_1 повідомлено про те, що він не має право на звільнення від сплати єдиного внеску, оскільки відповідно до частини четвертої статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від сплати єдиного внеску звільняються тільки ті особи, які зазначені у пунктах 4 та 5-1 частини першої цієї статті, , якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. У зв`язку з прийняттям Закону України №2148-VІІІ від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищень пенсій", яким внесено зміни до частини четвертої статті 4 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", пільга по сплаті єдиного внеску не поширюється на осіб, які провадять незалежну професійну діяльність.

Не погодившись з бездіяльністю відповідача щодо незвільнення його як особи, яка має статус пенсіонера за віком і досягла 60 років та отримує довічну пенсію, від сплати єдиного соціального внеску з 22 жовтня 2019 року, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам та доводам учасників справи, суд виходить з наступного.

Відповідно до пунктів 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08 липня 2010 року № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI) платниками єдиного внеску є: 4) фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування; 5) особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності; 5-1) члени фермерського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню на інших підставах.

Згідно з частиною четвертою вказаної статті (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) особи, зазначені у пунктах 4 та 5-1 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Отже, за наявності передбачених законом умов від сплати єдиного внеску звільняються особи, які зазначені у пунктах 4 та 5-1 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI, а саме: фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування (пункт 4) та члени фермерського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню на інших підставах (пункт 5-1).

Таким чином, не звільняються від сплати єдиного внеску особи, які зазначені у пункті 5 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI, тобто особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності) від сплати єдиного внеску.

Оскільки позивач є особою, яка провадить незалежну професійну діяльність (адвокатську), та є платником єдиного внеску відповідно до пункту 5 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI, то передбачена частиною четвертою статті 4 Закону № 2464-VI пільга щодо звільнення від сплати єдиного внеску на нього не поширюється.

Доказів реєстрації позивача фізичною особою-підприємцем та наявності у нього статусу члена фермерського господарства, які б давали позивачу право на звільнення від сплати єдиного внеску у зв`язку з досягненням ним віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", матеріали справи не містять та відповідні доводи позивачем не заявлялися.

Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Беручи до уваги встановлені обставини та наведені норми закону, суд вважає, що відповідачем доведена правомірність своїх дій щодо відмови у звільненні позивача від сплати єдиного внеску на підставі частини четвертої статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

Посилання позивача на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 25 червня 2019 року у справі № 1640/2837/18, суд вважає неспроможним спростувати вищенаведене, адже встановлена судом у справі № 1640/2837/18 обставина недосягнення позивачем на час виникнення спірних правовідносин віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", не була єдиною підставою для відмови позивачу у задоволенні позову, та Верховним Судом надавалася правова оцінка встановленим у справі фактичним обставинам, а не формулювалися висновки щодо застосування норм права, які є обов`язковими для інших судів при виборі і застосуванні до спірних правовідносин аналогічних норм права.

Посилання позивача на необхідність застосування судом правових висновків Верховного Суду, викладених в постанові від 20 березня 2018 року у справі № 805/2195/17-а, суд відхиляє з тих підстав, що предмет розгляду у зазначеній справі складали правовідносини між фізичною особою-підприємцем та органом Державної фіскальної служби щодо наявності у ФОП обов`язку зі сплати єдиного внеску при виході на пенсію за віком до настання пенсійного віку (на пільгових умовах на підставі статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення"), а оскільки ОСОБА_1 не є фізичною особою-підприємцем, правовідносини у справі, що розглядається судом, не є тотожними правовідносинам у справі № 805/2195/17-а.

Посилання позивача в позовній заяві на окремі висновки, викладені у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Міллер проти Австрії» від 16 грудня 1974 року «обов`язок сплачувати внески у фонди соціального забезпечення може створити право власності на частку активів, які формуються відповідним чином», та у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Гайгузус проти Австрії» від 16 вересня 1996 року «якщо особа робила внески у певні фонди, в тому числі пенсійні, то такі внески є часткою спільних коштів фонду, яка може бути визначена у будь-який момент, що, в свою чергу, може свідчити про виникнення у відповідної особи права власності», суд не приймає до уваги з огляду на те, що при застосуванні практики Європейського суду з прав людини необхідно враховувати фактичні обставини, які досліджувались Європейським судом в межах конкретної справи, а також особливості законодавства певної держави - сторони Конвенції. Стислі витяги з рішень Європейського суду не свідчать про тотожність правовідносин та однаковість правового регулювання подібних відносин різних держав.

При вирішенні справи судом також врахована позиція Європейського суду з прав людини (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А) щодо міри виконання судом обов`язку обґрунтовувати своє рішення та судом надана оцінка доводам учасників справи, які мають значення для правильного вирішення адміністративної справи.

Підсумовуючи викладене, суд доходить висновку про відсутність фактичних та правових підстав для задоволення позову ОСОБА_1 , а відтак і про відсутність підстав для розподілу судових витрат, понесених позивачем, відповідно до статті 139 КАС України.

Керуючись статтями 6-9, 72-77, 139, 211, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,-

В И Р І Ш И В:

Відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Кременчуцького управління Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області (вул. Троїцька, буд. 76, м. Кременчук, 39617) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги у порядку, встановленому статтею 297 з урахуванням положень підпункту 15.5 пункту 15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Н.І. Слободянюк