Рішення № 88203821, 10.03.2020, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2020 року м. ПолтаваСправа № 440/632/20

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Клочка К.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

05 лютого 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про:

- визнання неправомірними дій відповідача щодо відмови у визначенні (призначенні) ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 90% від заробітної плати працюючого судді;

- зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку та отримання щомісячного довічного утримання судді у відставці: 3 роки стажу (досвіду) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право на призначення на посаду судді; 1 рік 5 місяців 12 днів, половину строку навчання у вищому юридичному закладі на денній формі навчання; 3 роки 10 місяців 23 дні, як строкова військова служба, період навчання курсантом у вищому військовому закладі; та 6 місяців 18 днів, час проходження військової служби за призовом офіцерського складу в особливий період;

- зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області визначити (призначити) ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 90% від заробітної плати працюючого судді, який працює на відповідній посаді, без обмеження граничного максимального розміру щомісячного довічного грошового утримання, як судді, який на час виходу у відставку мав стаж роботи судді більше 26 років, починаючи з 05 вересня 2019 року;

- зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 90 % грошового утримання працюючого судді, який працює на відповідній посаді, з 05.09.2019, з урахуванням раніше виплачених сум.

Позов обґрунтований тим, що відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" позивач отримує довічне грошове утримання судді у відставці. Вказує, що 26 листопада 2019 звернувся до відповідача із заявою про зарахування до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку та отримання щомісячного довічного утримання судді у відставці: 3 роки стажу (досвіду) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право на призначення на посаду судді; 1 рік 5 місяців 12 днів, половину строку навчання у вищому юридичному закладі на денній формі навчання; 3 роки 10 місяців 23 дні, як строкова військова служба, період навчання курсантом у вищому військовому закладі; та 6 місяців 18 днів, час проходження військової служби за призовом офіцерського складу в особливий період, починаючи з 05 вересня 2019 року, виходячи з розміру 90% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді та провести відповідні виплати. Відповідач відмовив у задоволенні заяви. Вважає, що відповідач безпідставно не зарахував йому до загального стажу роботи на посаді судді для призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці також 3 роки стажу (досвіду) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право на призначення на посаду судді; 1 рік 5 місяців 12 днів, половину строку навчання у вищому юридичному закладі на денній формі навчання; 3 роки 10 місяців 23 дні, як строкова військова служба, період навчання курсантом у вищому військовому закладі; та 6 місяців 18 днів, час проходження військової служби за призовом офіцерського складу в особливий період.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2020 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, а також вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідач позов не визнав та у відзиві на позовну заяву зазначив, що позивач із заявою встановленого зразка, яка передбачена Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" не звертався, а тому питання про перерахунок позивачу пенсії за віком пенсійним органом не розглядалось, рішення про відмову у перерахунку пенсії не ухвалювалось. Вказав, що лист від 17.12.2019 має роз`яснювальний характер та не тягне для позивача правових наслідків, а відтак факту порушення прав позивача не відбулося.

З урахуванням пункту 2 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 з лютого 2002 по травень 2005 працював на посаді судді військового місцевого суду Полтавського гарнізону, із травня 2005 - суддею Ленінського районного суду м. Полтави. Постановою верховної Ради України від 12 квітня 2007 року №922-V обраний суддею безстроково.

Рішенням Вищої ради правосуддя №1867/0/15-19 від 16.07.2019 ОСОБА_1 звільнено з посади судді Ленінського районного суду м. Полтави у відставку, а наказом голови Ленінського районного суду м. Полтави від 21.08.2019 №18-ОС ОСОБА_1 відраховано зі штату суду.

05.09.2019 позивач звернувся до відділу обслуговування громадян Подільського району в м. Полтаві управління Пенсійного фонду України в Полтавській області із заявою про призначення ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Протоколом від 04.11.2019 Полтавським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області позивачу призначено щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці з 05.09.2019 у розмірі 80% від заробітної плати працюючого судді.

26.11.2019 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області із заявою про зарахування до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку та отримання щомісячного довічного утримання судді у відставці: 3 роки стажу (досвіду) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право на призначення на посаду судді; 1 рік 5 місяців 12 днів, половину строку навчання у вищому юридичному закладі на денній формі навчання; 3 роки 10 місяців 23 дні, як строкова військова служба, період навчання курсантом у вищому військовому закладі; та 6 місяців 18 днів, час проходження військової служби за призовом офіцерського складу в особливий період, починаючи з 05 вересня 2019 року, виходячи з розміру 90% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді та провести відповідні виплати.

Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області листом від 17.12.2019 №87/Ж-320 повідомило позивача, що щомісячне довічне грошове утримання обчислено відповідно до чинного законодавства. Зазначено, що стаж роботи на посаді судді становить 17 повних років, тому, щомісячне довічне грошове утримання обчислено в розмірі 80% заробітної плати. Крім того, вказано, що розмір щомісячного довічного грошового утримання визначався на підставі поданих ОСОБА_1 довідок про суддівську винагороду працюючого судді.

Позивач не погоджуючись із указаною відповіддю звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 22 Конституції України встановлено, що права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Частиною першою статті 126 Конституції України визначено, що незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.

Однією з гарантій забезпечення незалежності суддів є надання їм за рахунок держави матеріального і соціального захисту, до яких, зокрема, відноситься і щомісячне довічне грошове утримання суддів у відставці.

На момент проведення перерахунку позивачу щомісячного довічного грошового утримання за спірні періоди діяв Закон України "Про судоустрій і статус суддів" №1402-VIII від 02 червня 2016 року (далі - Закон №1402).

Згідно із статтею 137 Закону №1402 до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: 1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України; 2) члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 3) судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу. До стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.

Водночас відповідно до абзацу 4 пункту 34 Розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1402 судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).

На час призначення ОСОБА_1 на посаду судді питання визначення стажу, який давав право на відставку судді, регулювалося частиною четвертою статті 43 Закону України від 15 грудня 1992 року №2862-ХІІ «Про статус суддів» та Указом Президента України від 10 липня 1995 року №584/95 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів».

Згідно з частиною першою статті 43 Закону України "Про статус суддів" від 15 грудня 1992 року №2862 кожен суддя за умови, що він працював на посаді судді не менше 20 років, має право на відставку, тобто на звільнення його від виконання обов`язків за власним бажанням або у зв`язку з закінченням строку повноважень.

Відповідно до абзацу 2 частини четвертої статті 43 Закону України "Про статус суддів" зі змінами, внесеними Законом України від 24 лютого 1994 року №4015-ХІІ "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про статус суддів", до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов`язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.

Відповідно до абзацу другого статті 1 Указу Президента України від 10 липня 1995 року №584/95 "Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів" в редакції, чинній на час призначення ОСОБА_1 на посаду судді, до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач в період з 26.07.1995 по 19.06.1998 навчався на денній формі навчання e Київському національному університеті імені Тараса Шевченка, а отже до стажу роботи на посаді судді підлягає зарахуванню половина строку навчання у вищому юридичному навчальному закладі, а саме 1 рік 5 місяців та 12 днів.

Також позивачу до стажу роботи на посаді судді підлягає зарахуванню період з 01.08.1987 по 23.06.1991 навчання курсантом у вищому навчальному закладі МО СРСР (Горьковське вище зенітне ракетне командне училище протиповітряної оборони), як строкова військова служба, а саме 3 роки 10 місяців 23 дні.

Частиною другою статті 137 Закону №1402 (у редакції, яка діє з 5 серпня 2018 року) встановлено, що до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.

Системний аналіз статті 137 Закону №1402 в редакції від 5 серпня 2018 року у її взаємозв`язку з абзацом 4 пункту 34 Розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" цього ж Закону дає підстави для висновку, що у зв`язку з набранням чинності Законом № 2509-VІІІ, яким внесено зміни до статті 137, суддям додатково до раніше набутого стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку, підлягає зарахуванню стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.

Такі висновки суду відповідають правовій позиції покладеній в основу рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 22 листопада 2018 року, яке залишено без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2019 року у справі №9901/805/18.

Зокрема, Велика Палата Верховного Суду погодилась із висновками колегії суддів Касаційного адміністративного суду та зазначила, що частину другу статті 137 Закону 1402 (у редакції від 5 серпня 2018 року) потрібно тлумачити таким чином, що до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) судді у сфері права, який вимагається законом як мінімальний для набуття таким суддею права для призначення на посаду судді на дату такого призначення, оскільки вказана норма закону призвела до покращення правового становища суддів, надавши можливість зараховувати до стажу роботи на посаді судді їхній стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) у сфері права тривалістю, яка вимагалася законом для призначення на посаду судді станом на дату призначення їх на посаду.

Відповідно до частини першої статті 7 Закону України "Про статус суддів" (в редакції, чинній на дату призначення ОСОБА_1 на посаду судді) суддею міг бути громадянин України, який має стаж роботи в галузі права не менш як три роки.

Згідно з витягом із послужного списку особової справи підполковника юстиції ОСОБА_1 , в період з 31.08.1998 по 21.02.2002 позивач працював на посаді консультанта-помічника голови військового суду Харківського гарнізону, а відтак до стажу роботи на посаді судді також підлягає зарахуванню 3 роки стажу (досвіду) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право на призначення на посаду судді.

Разом з тим, судом встановлено, що позивач в період з 23.07.2015 по 03.11.2016 проходив військову службу за призовом осіб офіцерського складу, в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», та в період з 13.04.2016 по 21.07.2016, брав безпосередню участь в проведенні антитерористичної операції.

Відповідно до статті 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" у стаж роботи, що дає право на трудову пенсію, зараховується військова служба, незалежно від місця її проходження.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни здійснює Закон України "Про військовий обов`язок та військову службу".

Відповідно до частини 9 статті 1 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу" щодо військового обов`язку громадяни України поділяються, зокрема, на такі категорії: військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави.

Згідно статті 2 Закон України "Про військовий обов`язок та військову службу" військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, пов`язаній із захистом Вітчизни. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Частиною 4 вказаної статті Закону передбачено види військової служби, до яких, зокрема, віднесено й військову службу за призивом під час мобілізації за особливий період.

Частиною 4 вказаної статті Закону передбачено види військової служби, до яких, зокрема, віднесено й військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період.

При цьому основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначено Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", який також встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Відповідно до статті 1-2 цього Закону, військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Відповідно до статті 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" до учасників бойових дій належать, зокрема військовослужбовці (резервісти, військовозобов`язані), які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення.

Відповідно до статті 8 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі, час проходження строкової військової служби, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", які зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Час проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", зараховується до їх вислуги років, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби на пільгових умовах у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до підпункту 1.1 Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей, затвердженого наказом Міністерства оборони України №530 від 14.08.2014 року (далі - Положення), цим положенням визначається порядок обчислення вислуги років для призначення пенсії за вислугу років особам, звільненим з військової служби.

Статтею 57 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що пільги по обчисленню стажу за час перебування у складі діючої армії, та встановлює, що час служби зараховується до стажу роботи на пільгових умовах, у порядку, встановленому для обчислення строків цієї служби при призначенні пенсії за вислугою років військовослужбовцям.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що участь в АТО підлягає зарахуванню до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах - один місяць служби за три місяці, відповідно до Наказу Міністерства оборони України № 530 від 14.08.2014 року "Про затвердження Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей" зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 20 жовтня 2014 року №1294/26071.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові по адміністративній справі № 348/347/17 (№К/9901/38547/18) від 05 червня 2018 року.

Проте, суд зазначає, що вказані положення застосовуються щодо осіб, які претендують на призначення пенсії за вислугу років особам, звільненим з військової служби.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач звернувся до управління відповідача з заявою про призначення щомісячного грошового утримання судді у відставці, а не з заявою про призначення пенсії за вислугу років як особі, звільненій з військової служби, що в свою чергу свідчить про неможливість застосування правових норм вказаного положення для розрахунку пільгового стажу позивача.

Таким чином, суд дійшов висновку, що час проходження позивачем військової служби за призовом офіцерського складу в особливий період не підлягає зарахуванню до стажу роботи на посаді судді.

Згідно з частиною першою статті 43 Закону України "Про статус суддів" від 15 грудня 1992 року №2862 кожен суддя за умови, що він працював на посаді судді не менше 20 років, має право на відставку, тобто на звільнення його від виконання обов`язків за власним бажанням або у зв`язку з закінченням строку повноважень.

Відповідно до абзацу 2 частини четвертої статті 43 Закону України "Про статус суддів" від 15 грудня 1992 року №2862 (у редакції, чинній станом на набуття позивачем права на довічне грошове утримання) до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов`язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.

При цьому стаж роботи на посаді судді, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, є єдиним, обраховується та встановлюється (з`ясовується) Вищою радою правосуддя при розгляді заяви про відставку (прийнятті рішення про звільнення) і застосовується, як для прийняття рішення про відставку, так і для встановлення щомісячного довічного грошового утримання та визначення його розміру.

Такі висновку суду відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 27 лютого 2018 року у справі № 127/20301/17 (реєстраційний номер в ЄДРСР 72486477), від 22 травня 2018 року у справі №490/1719/17 (реєстраційний номер в ЄДРСР 74173400), від 09 листопада 2018 року у справі №686/24597/16-а (реєстраційний номер в ЄДРСР 77799927) та від 09 листопада 2018 року у справі №243/4794/17 (реєстраційний номер в ЄДРСР 77799997).

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що до стажу роботи ОСОБА_1 на посаді судді, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, підлягають зарахуванню 3 роки стажу (досвіду) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право на призначення на посаду судді; 1 рік 5 місяців 12 днів, половина строку навчання у вищому юридичному закладі на денній формі навчання; 3 роки 10 місяців 23 дні, як строкова військова служба, період навчання курсантом у вищому військовому закладі

Таким чином, загальний стаж роботи судді ОСОБА_1 , що дає йому право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання станом на момент звільнення складає більше 25 років, що є підставою для збільшення його щомісячного довічного грошового утримання до 90 відсотків від заробітної плати працюючого судді.

Стосовно твердженням відповідача про те, що заява ОСОБА_1 про перерахунок пенсії від 26.11.2019 не може бути опрацьована, згідно Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", оскільки вона не відповідає вимогам, встановленим Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" затвердженого постановою управління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 суд зазначає наступне.

Зі змісту заяви від 26.11.2019 можна встановити суть порушеного у ній питання, оскільки зміст зазначеної заяви очевидно дає змогу оцінити намір заявника.

Відмовивши позивачу у розгляді його заяви по суті, відповідач допустив надмірний формалізм, наслідком чого стало порушення прав та інтересів позивача, як пенсіонера.

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №748/696/17.

Враховуючи викладене, твердження відповідача щодо відсутності можливості опрацювати заяву позивача, згідно Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", оскільки заява не відповідає вимогам, встановленим Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" затвердженого постановою управління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 є безпідставними.

Крім того, суд зазначає, що частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

За приписами статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Керуючись частиною другою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України та статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суд застосовує Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Статтею 1 Першого протоколу Конвенції передбачено: "Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів".

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в частині визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо відмови у визначенні (призначенні) ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 90% суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., №№ 41-45, ст. 529; 2015 р., №№ 18-20, ст. 132 із наступними змінами); зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку та отримання щомісячного довічного утримання судді у відставці: 3 роки стажу (досвіду) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право на призначення на посаду судді; 1 рік 5 місяців 12 днів, половина строку навчання у вищому юридичному закладі на денній формі навчання; 3 роки 10 місяців 23 дні, як строкова військова служба, період навчання курсантом у вищому військовому закладі; зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області призначити ОСОБА_1 щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 90% суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., №№ 41-45, ст. 529; 2015 р., №№ 18-20, ст. 132 із наступними змінами) як судді, який на час виходу у відставку мав стаж роботи судді більше 25 років, починаючи з 05 вересня 2019 року; та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 90 % суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., №№ 41-45, ст. 529; 2015 р., №№ 18-20, ст. 132 із наступними змінами), з 05.09.2019, з урахуванням раніше виплачених сум.

Водночас позовна вимога про призначення ти виплату грошового утримання в частині необмеження її максимальним розміром задоволенню не підлягає з огляду на те, що у спірних правовідносинах судом не встановлено факту обмеження максимальним розміром грошового утримання позивача, що свідчить про відсутність факту порушення його прав таким обмеженням.

Отже позов підлягає частковому задоволенню.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

На підставі викладеного та керуючись статтями 2, 3, 6 - 10, 72 - 77, 90, 241 - 246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Соборності, 66, м. Полтава, 36014, код ЄДРПОУ 13967927) про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Соборності, буд. 66, Полтава, Полтавська область, 36014, код ЄДРПОУ 13967927 щодо відмови у визначенні (призначенні) ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 90% суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., №№ 41-45, ст. 529; 2015 р., №№ 18-20, ст. 132 із наступними змінами) .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Соборності, буд. 66, Полтава, Полтавська область, 36014, код ЄДРПОУ 13967927) зарахувати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку та отримання щомісячного довічного утримання судді у відставці: 3 роки стажу (досвіду) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право на призначення на посаду судді; 1 рік 5 місяців 12 днів, половину строку навчання у вищому юридичному закладі на денній формі навчання; 3 роки 10 місяців 23 дні, як строкової військової служби, період навчання курсантом у вищому військовому закладі.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Соборності, буд. 66, Полтава, Полтавська область, 36014, код ЄДРПОУ 13967927) призначити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 90% суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., №№ 41-45, ст. 529; 2015 р., №№ 18-20, ст. 132 із наступними змінами), як судді, який на час виходу у відставку мав стаж роботи судді більше 25 років, починаючи з 05 вересня 2019 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Соборності, буд. 66, Полтава, Полтавська область, 36014, код ЄДРПОУ 13967927) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 90 % суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., №№ 41-45, ст. 529; 2015 р., №№ 18-20, ст. 132 із наступними змінами) з 05.09.2019, з урахуванням раніше виплачених сум.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя К.І. Клочко