Рішення № 88203771, 16.03.2020, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/7115/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2020 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Аракелян М.М.

Розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративною позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «УІТАКА» (код ЄДРОПУ 34203597; адреса: вул. Піонерська, 5В, офіс 503, м. Одеса, 65009) до Одеської митниці Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43333459; вул. Івана та Юрія Лип, 21А, м. Одеса, 65078) про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови, -

ВСТАНОВИВ:

27 листопада 2019 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «УІТАКА» до Одеської митниці ДФС, у якому позивач просив суд:

визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів №UA500060/2019/000038/2 від 11 квітня 2019 року;

визнати протиправною та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500060/2019/00279.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями адміністративна справа №420/7115/19 27.11.2019 року о 14:45:59 розподілена на суддю Аракелян М.М.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 16.12.2019 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 15.01.2020 року.

10.01.2020 року за вх.№986/20 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву разом із заявою про залишення позову без розгляду та зупинення провадження у справі для проведення заміни відповідача у справі на правонаступника.

У зв`язку із перебуванням головуючого судді Аракелян М.М. на лікарняному підготовче засідання перенесено на 05.02.2020 року.

03.02.2020 року за вх.№4752/20 від представника позивача надійшла відповідь на відзив та заперечення проти заявлених представником відповідача клопотань про залишення позову без розгляду та зупинення провадження у справі для проведення заміни відповідача у справі на правонаступника.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 05.02.2020 року замінено Одеську митницю ДФС - відповідача у справі №420/7115/19 на правонаступника - Одеську митницю Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43333459; вул. Івана та Юрія Лип, 21А, м. Одеса, 65078).

Відмовлено у задоволенні клопотання Одеської митниці ДФС про зупинення провадження у справі №420/7115/19.

Також ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 05.02.2020 року у задоволенні клопотання представника Одеської митниці Держмитслужби про залишення позову без розгляду у справі за адміністративною позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «УІТАКА» (код ЄДРПОУ 34203597; адреса: вул. Піонерська, 5В, офіс 503, м. Одеса, 65009) до Одеської митниці Держмитслужби (код ЄДРПОУ 39441717; вул. Івана та Юрія Лип, 21А, м. Одеса, 65078) про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови - відмовлено.

У підготовчому засіданні 05.02.2020 року за клопотанням сторін було оголошено перерву до 24.02.2020 року.

24.02.2020 року за вх.№8101/20 від представника позивача надійшла заява про стягнення сум судових витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 24.02.2020 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 11.03.2020 року.

У судове засідання 11.03.2020 року сторони не з`явились, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином та завчасно.

Від представника позивача 11.03.2020 року за вх.№11054/20 надійшла заява про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Повідомлення відповідача на 11.03.2020р. підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення Одеській митниці Держмитслужби 27.02.2020р.

Згідно ч.1 ст.205 КАСУ неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно ч.9 ст.205 КАСУ якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

За таких обставин, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у порядку письмового провадження.

В обґрунтування вимог позову представником позивача зазначається, що під час здійснення господарської діяльності на виконання умов зовнішньоекономічного контракту №В-15 від 10.10.2016 року було імпортовано товар. Під час переміщення товару через митний кордон України позивачем до Одеської митниці ДФС була подана митна декларація з детальним описом імпортованого товару та визначеним декларантом кодом товару. Відповідачем було відмовлено у прийнятті наданої позивачем митної декларації та прийнято рішення про визначення коду товару за митною декларацією, у якій код товару відрізнявся від вказаного позивачем. Одеською митницею ДФС прийнято Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500060/2019/00279 та прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів № UA500060/2019/000028/2 від 11.04.2019 року. Позивач з даним рішенням не згоден, вважає його протиправним, таким, що порушує норми чинного законодавства, оскільки:

по-перше, покладене в основу картки відмови у прийнятті митної декларації твердження митного органу щодо відсутності інформації про вартість пакування товару як складової його митної вартості не відповідає дійсним обставинам, адже умовами Контракту, на підставі якого товар було придбано, а саме п.2.2 визначено, що вартість пакування вже включена в вартість товару, який передається покупцю;

по-друге, за аналогічних підстав та з урахуванням умов зовнішньоекономічного контракту (CIF) договір страхування товару укладається продавцем товару, а товар доставляється до місця прийняття його покупцем. Це означає, що сума страхування включена у фактурну вартість товару, тобто за фактично сплачену суму за товар, а тому підстави для додаткового визначення суми страхування та зазначення її у митній декларації не встановлені;

по-третє, порядок проведення передплати за товар у розмірі 10% та кінцевої оплати товару не впливає на її вартість. Особливості строків та розмірів проведеної оплати за товар є внутрішніми господарським відносинами між продавцем та покупцем, однак будь-які зміни щодо вартості товару це не передбачає;

по-четверте, твердження митного органу щодо відсутності в наданому до митного оформлення інвойсі посилання на номер договору не слугує підставою для визнання такого документа недійсним, а також не впливає на кінцеве визначення вартості товару. Окремі дефекти первинної документації, що надається до митного оформлення товару на підтвердження його вартості не впливає на достовірність числових значень;

10.01.2020 року за вх.№986/20 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, де митний орган заперечує проти задоволення заявлених позовних вимог. Обґрунтовуючи свою правову позицію, відповідач наголошує, що при прийнятті оскаржуваного рішення Одеська митниця ДФС діяла у відповідності до чинного законодавства, а саме у відповідності до ст. 1, 67, 68, 69, 266 Митного кодексу України, Закону України «Про Митний тариф України» тощо. Згідно зазначених норм, як вказує відповідач, Одеською митницею ДФС було вжито всіх законних заходів на здійснення контролю правильності класифікації товарів, які передбачені чинним законодавством України, тому порушення в діях митного органу відсутні, а рішення та картка відмови є правомірними та законними.

У відповіді на відзив (вх.№4744/20 від 03.02.2020 року) позивач наголошує на тому, що відзив на позовну заяву не спростовує доводів позивача у справі. Надаючи додаткове обґрунтування, представник позивача акцентує увагу на тому, що виявлені митним органом порушення у Картці відмови не впливають на вартість товару, що переміщується, а тому застосування інших методів визначення митної вартості товару, ніж за ціною договору, є необґрунтованими.

Розглянувши у письмовому провадженні матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд дійшов наступного.

Під час розгляду справи судом встановлено, що ТОВ «УІТАКА» 10.10.2016 року було укладено Контракт № В-15 з постачальником Beijing Tianma Sling Co., Ltd (а.с.26-29). Згідно п.1.1 даного договору предметом купівлі є стрічка текстильна власного виробництва згідно специфікації та/або інвойсу.

Згідно п.2 зазначеного контракту особливості оплати та переходу права власності на предмет договору визначаються на умовах CIF правил INCOTERMS 2010.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 25.09.2018 року у справі №815/2960/18 визнано протиправним та скасовано Рішення Одеської митниці ДФС від 10.02.2018 року № КТ-UA500060-0002-2018 про визнання коду товару.

Визнано протиправною та скасовано Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500060/2018/08237 (а.с.43-56).

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 26.02.2019 року у справі №815/2960/18 рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25.09.2018 року залишено без змін (а.с.57-63).

У межах розгляду даної справи встановлено, що 24.01.2018 року для належного оформлення імпортованого товару позивачем подано митну декларацію UA500060/2018/001807. У графі 31 даної декларації «Вантажні місця та опис товарів» та Доповнення 1 до декларації визначено: Стрічка текстильна з поліестеру, сплетена, не просочена, лінійна щільність понад 50000 децитексів (5г/м), що використовуються при виготовленні стропового та келажного обладнання:

1.Стрічка текстильна завширшки:

- 60 мм - 60000м (вага нетто 7301 кг),

- 90 мм - 26000м (вага нетто 5275 кг),

- 120 мм - 3000м (вага нетто 759 кг),

- 150 мм - 3000м (вага нетто 1220 кг).

Стрічка текстильна для храпового механізма, завширшки:

- 25 мм - 5000м (вага нетто 145 кг) - 0,9 th,

- 50 мм - 4000м (вага нетто 300 кг) - 3 th,

- 50 мм - 12000м (вага нетто 1380 кг) - 5 th.

Торговельна марка - немає данних.

Виробник - Beijing Tianma Sling Co., Ltd

Країна виробництва - CN.

Див. «електронний інвойс»

2.Місць 418 SW/418

3.1/TCK01083994/211/1

У графі 33 «Код товару» позивачем визначено код товару 5607501100.

За результатом розгляду наданої позивачем декларації відповідачем прийнято рішення щодо відмови у прийнятті митної декларації UA500060/2018/001807. Проте, як зазначалось позивачем та не заперечувалось відповідачем, Одеською митницею ДФС було складено тимчасову митну декларацію для остаточного з`ясування коду товару за УКТЗЕД шляхом проведення дослідження та отримання додаткової інформації.

09.02.2018 року Одеським управлінням з питань експертиз та досліджень Департаменту податкових та митних експертиз ДФС України було направлено лист на запит Одеської митниці ДФС від 24.01.2018 року №1807 про проведення дослідження товару «Стрічка текстильна…». Разом з цим листом на адресу відповідача було направлено Висновок №142008700-0110 від 09.02.2018 року.

За результатами проведеного дослідження Експертом Саакяном А.Д. встановлено невідповідність опису товару у графі 31 МД ІМ 40 ТН від 24.01.2018 № UA500060/2018/001807.

10.02.2018 року Одеською митницею ДФС за №КТ-UA500060-0002-2018 було винесено Рішення про визначення коду товару, згідно якого код товару було замінено на 5806321000.

23.03.2018 року уповноваженою особою позивача було подано додаткову декларацію до тимчасової декларації UA500060/2018/008611.

24.03.2018 року відповідачем Одеською митницею ДФС було прийнято Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500060/2018/08237.

Після скасування за рішенням суду у справі №815/2960/18 картки відмови для належного оформлення імпортованого товару позивачем подано митну декларацію UA500060/2019/009166 (а.с.24-25). У графі 31 даної декларації «Вантажні місця та опис товарів» та Доповнення 1 до декларації визначено:

Стрічка текстильна з поліестеру, сплетена, не просочена, лінійна щільність понад 50000 децитексів (5г/м), що використовуються при виготовленні стропового та келажного обладнання:

1.Стрічка текстильна завширшки:

- 60 мм - 60000м (вага нетто 7301 кг),

- 90 мм - 26000м (вага нетто 5275 кг),

- 120 мм - 3000м (вага нетто 759 кг),

- 150 мм - 3000м (вага нетто 1220 кг).

Стрічка текстильна для храпового механізма, завширшки:

- 25 мм - 5000м (вага нетто 145 кг) - 0,9 th,

- 50 мм - 4000м (вага нетто 300 кг) - 3 th,

- 50 мм - 12000м (вага нетто 1380 кг) - 5 th.

Торговельна марка - немає данних.

Виробник - Beijing Tianma Sling Co., Ltd

Країна виробництва - CN.

Див. «електронний інвойс»

2.Місць 418 SW/418

3.1/TCK01083994/211/1

У графі 33 «Код товару» позивачем визначено код товару 56075011000.

Вартість товару у графі 22 декларації визначена 24230 USD з курсом валюти 28.864823.

11.04.2019 року Одеською митницею ДФС за №UA500060/2019/000038/2 було винесено Рішення про коригування митної вартості товару, згідно якого вартість товару визначена 24230 USD з курсом валюти 28.864823, однак вартість за одиницю товару визначена як 3,5100, а загальна сума - 57493,80 (а.с.19-20). Код методу визначення товару - 6.

За результатом розгляду наданої позивачем декларації відповідачем прийнято Картку відмови у прийнятті митної декларації UA500060/2019/00279 (а.с.21-22).

Вважаючи вказані рішення та картку відмови протиправними, позивач звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із даним позовом.

Відповідно до ст.8 Конституції України, Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Згідно ст.22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно із частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до статті 49 МК України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч.1 ст.51 МК України передбачено, що митна вартість товарів, що переміщується через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно ст.52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: 1) надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації; 2) на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі визнання органом доходів і зборів заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу; 3) проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти; 4) оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення органу доходів і зборів щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність органу доходів і зборів щодо неприйняття протягом строків, встановлених статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів; 5) приймати самостійне рішення про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів; 6) отримувати від органу доходів і зборів інформацію щодо підстав, з яких орган доходів і зборів вважає, що взаємозв`язок продавця і покупця вплинув на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари; 7) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від органу доходів і зборів надання письмової інформації про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 8) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від органу доходів і зборів надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування.

У випадках, визначених цим Кодексом, для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, органу доходів і зборів, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості.

Декларація митної вартості подається у разі: 1) якщо до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати, зазначені у частині десятій статті 58 цього Кодексу, і якщо вони не включалися до ціни; 2) якщо з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, виділено витрати, зазначені у частині одинадцятій статті 58 цього Кодексу; 3) якщо покупець та продавець пов`язані між собою.

В інших випадках декларація митної вартості подається за власним бажанням декларанта або уповноваженої ним особи.

Декларація митної вартості не подається, у тому числі у випадках, передбачених частиною п`ятою цієї статті, у разі декларування партій товарів, митна вартість яких не перевищує 5000 євро.

У декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів, та надані документи, що підтверджують зазначене.

Відомості, зазначені у частині восьмій цієї статті, є відомостями, необхідними для митних цілей.

Форма декларації митної вартості та правила її заповнення встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Заявлення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України в режимах, відмінних від режиму імпорту, здійснюється при декларуванні цих товарів шляхом заявлення в митній декларації відомостей про числове значення їх митної вартості та про документи, що його підтверджують.

Відповідно до ст.53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Відповідно до ч.2 ст.54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Системний аналіз наведених правових норм вказує на те, що митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Відповідно до ч.3 ст.54 Митного кодексу України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до статті 55 Митного кодексу України письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду. На вимогу декларанта консультації проводяться у письмовому вигляді.

У випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів митний орган за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

Протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати митному органу додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.

У разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів митний орган розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом.

Якщо митний орган протягом строку, зазначеного у частині дев`ятій цієї статті, не надає обґрунтованої відмови у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів, вважається, що декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість товарів визначено правильно. У такому випадку митний орган скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості, а надана фінансова гарантія повертається (вивільняється) у порядку та строки, визначені цим Кодексом.

Згідно з частинами першою - другою статті 57 вказаного Кодексу визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) па основі додавання вартості (обчислена вартість); і) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться па митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції").

За приписами частин першої, другої статті 64 Митного кодексу України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GАТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися па раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Аналізуючи наведені у оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товару №UA500060/2019/000038/2 підстави його винесення та доводи учасників процесу у даній справі, суд зазначає наступне.

По-перше, у рішенні про коригування заявленої митної вартості крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися органом доходів і зборів при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

При обґрунтуванні неможливості застосування певних другорядних методів орган доходів і зборів повинен конкретизувати підстави незастосування цих методів.

Орган доходів і зборів зобов`язаний навести у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.

Натомість, у п.33 оскаржуваного рішення, у якому мають бути викладені обставини прийняття рішення, зазначено лише посилання на митні декларації, в порівняння з якими співставлялась вартість товару. Визначити який саме товар переміщувався через митний кордон за вказаними деклараціями, хто був контрагентом та на підставі яких документів визначалась вартість товару не вбачається можливим, оскільки використані Декларації не надано відповідачем до матеріалів справи.

В пункті 33 Рішення митний орган лише констатує неможливість застосування методів за ціною договору щодо ідентичних та подібних товарів у зв`язку із відсутністю у Митниці такої інформації, як і неможливість застосування методу визначення митної вартості на основі віднімання та додавання вартості (ст.ст.62, 63 МК України) за відсутності інформації щодо обчисленої вартості, наданої виробником товару.

В оскаржуваному рішенні зазначено, що в результаті проведеної з декларантом консультації обрано другорядний метод (резервний) визначення митної вартості, у зв`язку із чим проведено аналіз баз ЄАІС.

Суд звертає увагу на те, що відповідачем не подані також і докази проведення консультацій з декларантом, відтак, застосування резервного методу визначення митної вартості відбулося без урахування права декларанта прийняти участь у визначенні митної вартості в найбільш обґрунтований спосіб.

Згідно до приписів пунктів 2, 4 частини другої статті 55 Митного кодексу України, прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути па ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Відповідач не виконав обов`язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом.

По-друге, суд не залишає поза уваги ту обставину, що до митного оформлення позивачем надавались банківські документи на підтвердження проведення оплати товару, що переміщається через митний кордон України (а.с.37-38), а саме:

Платіжне доручення в іноземній валюті №10 від 18.10.2017 року на суму 20000 USD;

Платіжне доручення в іноземній валюті №12 від 05.01.2018 року на суму 4230 USD.

В рішенні про коригування митної вартості товару вказано, що оплата за п.3.1 Контракту має здійснитись до 31.12.2017 року, однак частково оплата була проведена 05.01.2018 року.

Норми Митного кодексу України не визначають, що недотримання сторонами Контракту умов проведення оплати має наслідком невірність визначення вартості товару в митній декларації.

Оцінки вказаним документам по не було взагалі надано під час винесення рішення, а лише зазначено про факт несвоєчасної сплати. Проте, яким чином вказані обставини не дають змоги визначити вартість оплаченого товару, митний орган не пояснив.

По-третє, посилання Відповідача в рішенні про коригування митної вартості товару на відомості з баз даних ЄАІС Держмитслужби України не є доказом заниження митної вартості товарів в разі наявності у декларанта всіх документів, які підтверджують обґрунтованість заявленої митної вартості товару за ціною договору та не мають розбіжностей, які б не давали можливість визначити вартість товару.

Слід зазначити, що Єдина автоматизована інформаційна система (ЄАІС) ДФС України закрита для вільного доступу, що позбавляє декларанта можливості використання її даних.

Щодо цього питання, Верховний Суд сформував правову позицію, зазначивши, що «формально нижчий рівень митної вартості імпортованого Позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості. Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Також слід урахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень із питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню» (постанови від 21.02.2018 у справі №820/17417/14, від 04.09.2018 у справі №818/1186/17).

Згідно ч.5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У зв`язку із цим суд вважає висновок митного органу про те, що у поданих до митного оформлення документах містяться розбіжності та не міститься всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів - необґрунтованим.

По-четверте, згідно умов договору (CIF), а саме п.2.2., загальна вартість контракту включає всі витрати продавця, пов`язані з поставкою товару до моменту його виходу за межі судні в порті відвантаження, у тому числі вартість пакування та маркування (а.с.26).

Згідно з Пункту 9.3 «Інкотермс. Офіційні правила тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (редакція 2000 року, опублікована в Газеті «Урядовий Кур`єр»)»: за умовами термінів СІF і СІР продавець також повинен застрахувати товар і нести витрати щодо страхування. Отже, продавець зобов`язаний укласти договір страхування та сплатити страхові внески. Покупець повинен мати на увазі, що за умовами терміна СІF від продавця вимагається забезпечення страхування лише з мінімальним покриттям. У випадку, якщо покупець бажає мати страхування з більшим покриттям, він повинен або прямо та недвозначно домовитися про це з продавцем, або самостійно вжити заходів до забезпечення додаткового страхування. Враховуючи викладене, згідно з Правилами Інкотермс на продавця покладається обов`язок здійснити страхування вантажу шляхом укладення окремого Договору з обов`язковою вимогою щодо валюти страхування. Таким чином, зовнішньоекономічний контракт за яким провадиться поставка товару повинен містити умови постачання товару (СIF), в свою чергу умови страхування та розмір страхового покриття визначається окремим договором страхування, який не укладається покупцем (позивачем).

Відповідно до частини десятої статті 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються подальші витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України (пункт 5) та витрати на страхування цих товарів (пункт 7).

Враховуючи викладене, з огляду на визначені зовнішньоекономічним контрактом умови поставки, всі витрати із завантаження, пакування, транспортування та страхування товару вже є включеними продавцем у фактурну вартість товару, а тому додаткові витрати на страхування та транспортування товару до порту, згідно з вимогами частини десятої статті 58 МК України, Товариство не понесло. За таких обставин, вимоги Митниці про необхідність надання декларантом додаткових документів на підтвердження вказаних відомостей є неправомірними, а коригування митної вартості, заявленої Товариством, на цій підставі - необґрунтованим.

По-п`яте, оцінюючи доводи сторін щодо відсутності у інвойсі 08.10.2017 року №BJTM-171008 посилання на реквізити зовнішньоекономічного контракту суд зазначає, що позивач не може нести відповідальність за відображення його постачальником у виписаних ним документах інформації, яка відрізняється від закріплених в договорі умов. Наданий до митного оформлення інвойс діє змогу встановити сторін контрактних правовідносин, обсяг та вартість товару, який переміщується через митний кордон України, а також умови поставки.

Тобто, позивач надав повний перелік документації, яка необхідна для визначення митної вартості товару за першим методом - за ціною договору, однак внаслідок формального підходу митного органу до дослідження змісту наданих документів суб`єкт владних повноважень зробив необґрунтовані висновки, які мали наслідком порушення прав позивача, оскільки була скоригована у бік збільшення митна вартість імпортованого товару, а отже збільшилися митні платежі.

Суд вважає, що митним органом не наведено достатнього обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано та не визначено інформацію, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом.

Згідно з положеннями статті 318 Митного кодексу України, митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Крім того, це узгоджується з проголошеними у статті 8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі; заохочення доброчесності.

Верховним Судом неодноразово висловлювалась правова позиція щодо застосування відповідних норм права, зокрема, у постановах від 02.07.2019 року по справі №160/8573/18, від 18.07.2019 року по справі №821/829/18, від 29.07.2019 року по справі №815/5354/16.

Згідно ч.2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень полягає в тому, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, на оцінці всіх фактів та обставин, що мають значення. В рішенні №37801/97 від 1 липня 2003 р. по справі Суомінен проти Фінляндії Європейський суд вказав, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень, а в рішенні від 10 лютого 2010 р. у справі Серявін та інші проти України Європейський суд відзначив, що у рішеннях судів та органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. В рішенні від 27 вересня 2010 р. по справі Гірвісаарі проти Фінляндії Європейський суд зазначив, що призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Сутність принципу правової визначеності Європейський суд визначив як забезпечення передбачуваності ситуації та правовідносин у сферах, що регулюються, цей принцип не дозволяє державі посилатись на відсутність певного правового акта, який визначає механізм реалізації прав і свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах. На державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (Лелас проти Хорватії і Тошкуце та інші проти Румунії) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах (Онер`їлдіз проти Туреччини).

Згідно статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

З урахуванням того, що судом встановлено протиправність оскаржуваних рішень, то належним і ефективним способом захисту порушеного права позивача є саме скасування рішень суб`єкта владних повноважень як необґрунтованих, а тому позовні вимоги ТОВ «УІТАКА» підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі; 5) обов`язковість судового рішення; 6) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 7) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом; 8) розумність строків розгляду справи судом; 9) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 10) відшкодування судових витрат фізичних та юридичних осіб, на користь яких ухвалене судове рішення.

Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У п. 110 рішення Європейського суду з прав людини від 23.07.2002 року у справі «Компанія «Вестберга таксі Актіеболаг» та Вуліч проти Швеції» визначено, що адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасовувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами для призначення податкових штрафів (санкцій), має саме податкове управління.

Відповідно до ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем при поданні позовної заяви було сплачено судовий збір у розмірі 3842 (три тисячі вісімсот сорок дві) грн. (а.с.4), отже слід стягнути з Одеської митниці Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43333459) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УІТАКА» (код ЄДРОПУ 34203597) 3842 (три тисячі вісімсот сорок дві) грн. судового збору.

Керуючись ст. ст. 9, 241-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «УІТАКА» (код ЄДРОПУ 34203597; адреса: вул. Піонерська, 5В, офіс 503, м. Одеса, 65009) до Одеської митниці Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43333459; вул. Івана та Юрія Лип, 21А, м. Одеса, 65078) про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів №UA500060/2019/000038/2 від 11 квітня 2019 року, винесене Одеською митницею ДФС.

Визнати протиправною та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500060/2019/00279 Одеської митниці ДФС.

Стягнути з Одеської митниці Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43333459) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УІТАКА» (код ЄДРОПУ 34203597) 3842 (три тисячі вісімсот сорок дві) грн. судового збору.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та в строки, встановлені ст. 293,295 КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та в строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Суддя М.М. Аракелян

.