Рішення № 88203704, 16.03.2020, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/1280/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2020 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тарасишиної О.М., за участю секретаря судового засідання Сидорівського С.А., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовною заявою Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Одеській області до Державного підприємства «Ренійський морський торговельний порт» про стягнення фінансових та штрафних санкцій у розмірі 145019,25 грн., -

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшла позовна заява Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Одеській області до Державного підприємства «Ренійський морський торговельний порт», в якій позивач просить:

стягнути з державного підприємства «Ренійський морський торговельний порт» на користь управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Одеській області фінансові та штрафні санкції у сумі 145019,25 грн.;

Ухвалою від 20.02.2020 року Одеським окружним адміністративним судом відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що за результатами перевірки відповідача прийнято рішення від 11.12.2019 року № 426 про повернення коштів Фонду соціального страхування України та застосування фінансових санкцій за порушення законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування в таких розмірах: неправомірно витрачені страхові кошти - 86941,99 грн., штраф у сумі 43471,00 грн. та в подальшому за невиконання, якого було прийнято рішення № 1, яким було нараховано пеню у розмірі 1564,96 грн. Станом на дату звернення до суду з позовом відповідач не погасив заборгованість по коштах Фонду в сумі 145019,25 грн., чим порушив норми законодавства та заподіяв шкоду бюджету Фонду.

Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався. Ухвалу про відкриття провадження у справі одержав 27.02.2020р. (а.с. 35).

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд дійшов наступного.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно з ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

За правилами предметної підсудності встановленими ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (п. 1 ч. 1).

За таких обставин суд дійшов висновку про підсудність позовної заяви Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Одеській області Одеському окружному адміністративному суду.

Як вбачається з позовної заяви 09.12.2019 року була проведена перевірка ДП «Ренійський морський торговельний порт» з питань дотримання страхувальником вимог законодавства у сфері загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до Інструкції про порядок проведення перевірок страхувальників по коштах Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, прийняття рішень за їх результатами та процедуру оскарження, затвердженої постановою правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 22.12.2020 р. № 29, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 25.03.2011 року № 393/19131, у частині, що не суперечить діючому закону № 1105, за результатами якої було складено акт від 09.12.2019 року № 24 (а.с. 5-19), за висновками, якого встановлені наступні порушення:

ч.4 ст. 19, ч. 2,6 ст. 22 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999р.;

абз. 1 п. 3, абз. 1 п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001р. № 1266;

по листах непрацездатності, оформлених за відповідний час перебування застрахованих осіб на лікуванні, які відповідають таблиці 2 до акту перевірки за №№ 21-19, 21-121, 123-409, 411-451, 454-463 допомогу по тимчасовій непрацездатності виплачено з переплатою через невірне визначення середньої заробітної плати. Разом з коштів Фонду неправомірно витрачено 85206,92 грн.;

по листах непрацездатності, оформлених за відповідний час перебування застрахованих осіб на лікуванні №№ 459244, 568812 допомогу виплачено з переплатою через невірне визначення середньоденної заробітної плати для осіб, які протягом двадцяти місяців перед настанням страхового випадку мали стаж менше шести місяців. Разом з коштів Фонду неправомірно витрачено 438,14 грн.;

по листку непрацездатності, оформленому за відповідний час перебування застрахованої особи на лікуванні № 67057 виплачена допомога за 1 день, який не підлягає оплаті. З коштів Фонду неправомірно витрачено 232,96 грн.;

по листку непрацездатності, оформленому за відповідний час перебування застрахованої особи на лікуванні № 459197 виалчено допомогу по догляду за дитиною в період перебування застрахованої особи в щорічній відпустці. З коштів Фонду неправомірно витрачено 886,68 грн.;

по листку непрацездатності, оформленому за відповідний час перебування застрахованої особи на лікуванні №№ 023376, 569002, 670338, 670793 виплачувалась допомога після встановлення МСЕК групи інвалідності. З коштів Фонду неправомірно витрачено 177,29 грн. Вського з коштів Фонду неправомірно витрачено 86941,99 грн.

В подальшому за результатами перевірки відповідача прийнято рішення від 11.12.2019 року № 426 про повернення коштів Фонду соціального страхування України та застосування фінансових санкцій за порушення законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування в таких розмірах: неправомірно витрачені страхові кошти - 86941,99 грн., штраф у сумі 43471,00 грн. та в подальшому за невиконання, якого було прийнято рішення № 1, яким було нараховано пеню у розмірі 1564,96 грн. (а.с. 20-21).

Оскільки відповідач в добровільному порядку суму заборгованості не сплатив, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти позову, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, судом встановлено.

Відносини, що виникли з даного спору врегульовано Законом України "Про загальнобов'язкове державне соціальне страхування" від 23.09.1999 року № 1105-XIV (далі - Закон № 1105-XIV).

Цей Закон відповідно до Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування визначає правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров'я.

Згідно частини 1 статті 4 Закону № 1105-XIV, Фонд соціального страхування України є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та медичним страхуванням, провадить акумуляцію страхових внесків, контроль за використанням коштів, забезпечує фінансування виплат за цими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та здійснює інші функції згідно із затвердженим статутом.

Згідно статті 11 Закону № 1105-XIV джерелами формування коштів Фонду (окрім іншого), суми фінансових санкцій, застосованих відповідно до цього Закону, інших законів до підприємств, установ, організацій та фізичних осіб - підприємців за порушення встановленого порядку сплати страхових внесків та використання коштів Фонду, штрафів за недотримання законодавства про соціальне страхування, а також суми адміністративних штрафів, накладених відповідно до закону на посадових осіб та громадян за такі порушення.

Пунктом 1 частини 5 статті 15 Закону № 1105-XIV, встановлено відповідальність роботодавця за порушення порядку використання коштів Фонду, несвоєчасне або неповне їх повернення.

Відповідно до частини 6 статті 15 Закону № 1105-XIV, у разі порушення порядку використання страхових коштів роботодавці відшкодовують Фонду в повному обсязі неправомірно витрачену суму страхових коштів та/або вартість наданих соціальних послуг і сплачують штраф у розмірі 50 відсотків такої суми.

Згідно пункту 5 частини 1 статті 10 Закону № 1105-XIV, Фонд має право накладати і стягувати фінансові санкції та адміністративні штрафи, передбачені законом за порушення вимог цього Закону.

Відповідно до частин 1 - 2 статті 17 Закону № 1105-XIV спори, що виникають із правовідносин за цим Законом, вирішуються в судовому порядку. Строк давності в разі стягнення штрафних санкцій, передбачених цим Законом, а також інших видів заборгованості перед Фондом не застосовується.

Відповідно до пункту 5 прикінцевих та перехідних положень Закону № 1105-XIV, Фонд соціального страхування України та його робочі органи є правонаступниками Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, його виконавчої дирекції, управлінь виконавчої дирекції цього Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, відділень у районах і містах обласного значення, а також Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, його виконавчої дирекції, відділень цього Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі та їх робочих органів.

Постановою правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 22.12.2010 р. №29, що зареєстрована в Міністерстві юстиції України 25.03.2011 р. за № 393/19131 затверджено Інструкцію про порядок проведення перевірок страхувальників по коштах Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, прийняття рішень за їх результатами та процедуру оскарження рішень за результатами перевірок (далі - Інструкція № 29).

Відповідно до п. 3.2. Інструкції № 29 планові перевірки проводяться згідно з планами-графіками органу Фонду. Перевірці підлягають документи за звітні періоди поточного та попередніх років, за які не здійснювалась перевірка.

Формування планів-графіків проведення планових перевірок страхувальників органом Фонду здійснюється щокварталу. До 20 числа останнього місяця кварталу, що передує плановому, формується план-графік, який затверджується наказом керівника робочого органу Фонду (керівника виконавчої дирекції відділення Фонду).

Згідно п. 7.1. Інструкції № 29 страхувальник може оскаржити рішення органу Фонду.

Страхувальник у письмовій формі звертається до органу Фонду, який прийняв рішення, із скаргою про перегляд цього рішення. Скарга повинна бути подана органу Фонду протягом 10 календарних днів з дня отримання страхувальником рішення органу Фонду, що оскаржується.

Керівник (заступник керівника) органу Фонду за результатами розгляду скарги приймає вмотивоване рішення та надсилає його страхувальнику протягом 20 календарних днів після отримання скарги. У разі якщо орган Фонду надсилає рішення про повну або часткову відмову у задоволенні скарги, страхувальник має право звернутися протягом 10 календарних днів з дня отримання рішення про результати розгляду скарги з повторною скаргою до органу Фонду вищого рівня із дотриманням зазначеного десятиденного строку для кожного випадку оскарження та зазначеного двадцятиденного строку для прийняття рішення по скарзі або до суду у встановленому законодавством порядку.

Керівник (заступник керівника) органу Фонду може прийняти рішення про продовження строків розгляду скарги страхувальника понад строки, визначені в абзаці третьому цього пункту, але не більше 60 календарних днів, яке направляється страхувальнику до закінчення двадцятиденного строку, зазначеного в абзаці третьому цього пункту.

Якщо вмотивоване рішення за скаргою страхувальника не надсилається страхувальнику протягом двадцятиденного строку або протягом строку, на який за рішенням керівника органу Фонду або його заступника розгляд продовжено, така скарга вважається повністю задоволеною на користь страхувальника з дня, наступного за останнім днем зазначених строків. Скарга вважається також повністю задоволеною на користь страхувальника, якщо рішення керівника органу Фонду (або його заступника) про продовження строків її розгляду не було надіслано страхувальнику до закінчення двадцятиденного строку, зазначеного в абзаці четвертому цього пункту.

У разі недотримання страхувальником строку направлення оскарження на рішення органу Фонду, визначеного в абзацах другому та третьому цього пункту, розгляд скарги органом Фонду не здійснюється, про що страхувальник повідомляється письмово.

У разі збільшення органом Фонду суми страхових коштів, які підлягають поверненню, суми належних до сплати фінансових санкцій раніше надіслані рішення про повернення коштів Фонду та застосування фінансових санкцій та/або рішення про застосування фінансових санкцій за несвоєчасне повернення або повернення не в повному обсязі коштів Фонду не відкликаються, а на суму такого збільшення органом Фонду надсилається страхувальнику окреме рішення.

Збільшена сума страхових коштів, які підлягають поверненню, сума належних до сплати фінансових санкцій повинні бути сплачені або можуть бути оскаржені страхувальником за процедурою, визначеною Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" та цим Порядком, із застосуванням строків, установлених для сплати або оскарження рішення органу Фонду.

Скарга на рішення органу Фонду, визначені абзацами другим та третім цього пункту, подана з дотриманням порядку і строків, визначених цим пунктом, зупиняє строки сплати страхових коштів та фінансових санкцій до винесення рішення органом Фонду вищого рівня або до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Судом встановлено, що рішення № 426 від 11.12.2019 про повернення коштів Фонду соціального страхування України та застосування фінансових санкцій за порушення законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а загальна сума страхових коштів, які підлягають перерахуванню до позивача становить - 145019,25 грн., в судовому порядку не оскаржувалось, а в адміністративному не скасовано.

Таким чином рішення № 426 від 11.12.2019 про повернення коштів Фонду соціального страхування України та застосування фінансових санкцій за порушення законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, яким застосовано до відповідача фінансові санкції, є правомірним та на час розгляду адміністративної справи чинними.

З огляду на наведене, враховуючи відсутність в матеріалах справи будь-яких доказів, які б спростовували доводи позивача щодо наявності у відповідача заборгованості, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина від порушень з боку субєкта владних повноважень.

Таким чином, враховуючи те, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом та сприяти реальному відновленню порушеного права, беручи до уваги приписи ст. 9 КАС України, приймаючи до уваги відзив на позовну заяву відповідача, докази наявні у матеріалах справи, а також з аналізу норм чинного законодавства, суд дійшов висновку про наявність підстав для повного задоволення позовних вимог.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно з ч. 5 ст. 139 КАС України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Між тим, такі судові витрати не понесені, тому не стягуються на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 295, КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Одеській області (місцезнаходження: 65014, м. Одеса, Лідерсівський бульвар, 17; код ЄДРПОУ 41322052) до Державного підприємства «Ренійський морський торговельний порт» (місцезнаходження: 68800, Одеська область, ренійський район, м. Рені, вул. Дунайська, буд. 188; код ЄДРПОУ 01125809) про стягнення фінансових та штрафних санкцій у розмірі 145019,25 грн. - задовольнити повністю.

Стягнути з державного підприємства «Ренійський морський торговельний порт» на користь управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Одеській області фінансові та штрафні санкції у сумі 145019,25 грн.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів в порядку приписів ст. 295 КАС України.

Рішення набирає законної сили згідно з приписами ст. 255 КАС України.

Пунктом 15.5 розділу VII «Перехідні положення» КАС України від 03 жовтня 2017 року визначено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи зберігаються порядок подачі апеляційних скарг та направлення їх до суду апеляційної інстанції, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України від 06 липня 2005 року.

Повний текст рішення складено та підписано 16.03.2020р.

Суддя О.М. Тарасишина

.