Ухвала суду № 88203671, 16.03.2020, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/76/20

У Х В А Л А

16 березня 2020 року м.Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Стефанов С.О., розглянувши в порядку письмового провадження клопотання військово-медичного клінічного центру Південного регіону про залишення без розгляду адміністративного позову ОСОБА_1 до військово-медичного клінічного центру Південного регіону, про визнання протиправними дій щодо відмови у донарахуванні та виплаті одноразової грошової допомоги у разі звільненні з військової служби з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду 03 січня 2020 року надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до військово-медичного клінічного центру Південного регіону, в якому позивач просить:

- визнати протиправними дії військово-медичного клінічного центру Південного регіону, які виразилися у відмові донарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у разі звільнення з військової служби з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди;

- зобов`язати військово-медичний клінічний центр Південного регіону здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої ч.2 ст.15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 22 календарні роки з врахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди у розмірі 40% грошового забезпечення, яка передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 року №889, з урахуванням раніше виплаченої суми одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 08 січня 2020 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі. Справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

30 січня 2020 року від представника відповідача надійшло клопотання про залишення позовної заяви без розгляду у зв`язку з пропуском позивачем шестимісячного строку звернення до суду та без клопотання про поновлення пропущеного строку (вхід. №4291/20). В обґрунтування заяви представник відповідача зазначив, що згідно витягу з наказу №253 від 27.11.2013 року, позивача звільнено з військової служби, виключено зі списків особового складу ВМКЦ ПР та йому були виплачені всі передбачені чинним на той час нормативно-правовими актами виплати, в тому числі одноразова грошова допомога при звільненні. Відповідач також зазначає, що так як одноразова грошова допомога при звільненні не має постійного характеру та виплачується виключно при звільненні військовослужбовцям, тому на даний спір розповсюджується встановлений ч.2 ст.122 КАС України шестимісячний строк на оскарження.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 31 січня 2020 року, у зв`язку з необхідністю з`ясувати додаткові обставини у справі, вказану адміністративну справу вирішено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Перше судове засідання по справі призначено на 26 лютого 2020 року.

04 лютого 2020 року від представника позивача надішли заперечення на клопотання відповідача про залишення позову без розгляду (вхід. №5048/20). Представник позивача вважає клопотання про залишення позову без розгляду необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню та зазначає, що 25 листопада 2019 року позивач звернувся з заявою до начальника Військово-медичного клінічного центру Південного регіону, в якій просив останнього донарахувати та виплатити йому одноразову грошову допомогу у разі звільнення з військової служби з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди. В подальшому, отримавши лист відповідача за вих. №6171 від 28.12.2019 року про відмову у виплаті одноразової грошової допомоги, позивач 03 січня 2020 року звернувся з даним адміністративним позовом до суду. Таким чином, представник позивача вважає, що ним не пропущено встановлений законом шестимісячний строк на звернення до адміністративного суду за захистом своїх прав.

В судове засідання 26 лютого 2020 року сторони не з`явились, належним чином повідомлялись про дату, час та місце розгляду справи. Від представника позивача надійшла заява про розгляд справи за його відсутністю в порядку письмового провадження (вхід. №ЕП/1945/20).

Відповідно до ч.4 ст.229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

На підставі ч.9 ст.205 КАС України, суд продовжив розгляд клопотання в порядку письмового провадження.

Розглянувши клопотання військово-медичного клінічного центру Південного регіону про залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_1 , а також дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання відповідача з наступних підстав.

Суд зазначає, що предметом спору в даній справі є нарахування та виплата одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частиною 3 зазначеної статті визначено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

В свою чергу, статтею 233 Кодексу законів про працю України передбачено, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Перебування особи на публічній службі є однією з форм реалізації закріпленого у статті 43 Конституції України права на працю.

Згідно з вимогами статті 2 Закону України «Про оплату праці» в структуру заробітної плати входять:

Основна заробітна плата. Це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата. Це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Згідно з частинами другою, третьою статті 9 Закону №2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Таким чином, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових:

1) посадовий оклад;

2) оклад за військовим званням;

3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення;

4) одноразові додаткові види грошового забезпечення.

З системного аналізу вказаних норм слідує, що одноразова грошова допомога при звільненні входить до складу грошового забезпечення військовослужбовця.

У відповідності до п.2.1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року №8-рп/2013 поняття «заробітна плата» і «оплата праці», які використано у законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов`язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов`язків. Під заробітною платою, що належить працівникові, або, за визначенням, використаним у частині другій статті 233 Кодексу, належною працівнику заробітною платою необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.

Згідно з резолютивною частиною Рішення Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року №8-рп/2013 у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.

Таким чином, вимоги щодо стягнення заробітної плати, в тому числі недоотриманої частини одноразової грошової допомоги при звільненні, не обмежуються процесуальними строками.

Крім того, суд вважає безпідставним посилання відповідача на пропуск позивачем строку звернення до суду, оскільки в силу частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 16 грудня 2019 року по справі №825/812/17.

Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення клопотання військово-медичного клінічного центру Південного регіону про залишення позову без розгляду.

Керуючись ст.ст.122, 123, 243, 248, 256, КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання представника військово-медичного клінічного центру Південного регіону про залишення позовної заяви без розгляду - відмовити.

Ухвала окремому оскарженню не підлягає. Заперечення проти такої ухвали може бути включено до апеляційної чи касаційної скарги на рішення суду, прийняте за результатами розгляду справи.

Суддя С.О. Стефанов