Рішення № 88203333, 16.03.2020, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

16 березня 2020 рокуСєвєродонецькСправа № 360/730/20

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Петросян К.Є., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Білокуракинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

19 лютого 2020 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Білокуракинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області, в якій позивач просить суд:

визнати протиправним та скасувати рішення Білокуракинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області № 1400 від 20.01.2020 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу відповідно до ст.26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування";

зобов`язати відповідача призначити позивачу пенсію за віком з 24.11.2019.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 13.01.2020 звернувся до Білокуракинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області з проханням (заявою) про призначення йому пенсії за віком, оскільки станом на 23.11.2019 позивачу виповнилося 60 років.

Згідно зі ст.26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" право на призначення пенсії за віком мають чоловіки, які народилися в період з 01.01.1959 по 31.12.1959 після досягнення 60 років, з 01.01.2019 по 31.12.2019 за наявності страхового стажу не менше 26 років.

Згідно з трудовою книжкою позивача серії НОМЕР_1 від 04.12.1980 позивач за підрахунками спеціалістів - кадровиків має загального стажу трудової діяльності біля 30-ти років.

Всього станом на дату призначення пенсії за віком 23.11.2019 загальний стаж позивача складав 26 років 07 місяців 13 днів, а на час звернення з проханням призначення пенсії за віком 13.01.2020 загальний стаж роботи позивача складав 26 років 09 місяців 01 день і позивач до цього часу продовжує працювати через відмову управління Білокуракинського об`єднаного управління Пенсійного фонду Луганської області в призначенні йому пенсії за віком.

На підставі рішення Білокуракинського об`єднаного управління Пенсійного фонду про відмову позивачу в призначенні пенсії за віком №1400 від 20.01.2020 загальний трудовий стаж позивача складає 25 років 05 місяців 18 днів, що, на думку позивача, не відповідає записам у його трудовій книжці і він з цим рішенням погодитися не можу, у зв`язку з чим звернувся до суду.

Ухвалою від 24.02.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач позов не визнав, надав 10.03.2020 через канцелярію суду відзив на позовну заяву (а.с.35-37), відповідно до якого просив відмовити у задоволенні позовних вимог з огляду на наступне.

13 січня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до управління із заявою про призначення пенсії за віком, відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Разом із заявою позивач надав такі документи: трудову книжку серії НОМЕР_1 від 04.12.1980; копію військового квитка НОМЕР_2 від 04.11.1978; довідку, видану КУ «Трудовий архів Старобільського району» №849 від 21.11.2019 про період навчання в Старобільській автошколі; довідки, видані КУ «Трудовий архів Старобільського району» №№ 823, 824, 825 від 06.11.2019 про періоди роботи в Старобільському автотранспортному підприємстві 12134 та 10907; довідки, видані КУ «Трудовий архів Білокуракинського району» №№ 979, 980, 980/1, 980/2 від 01.11.2019 про періоди роботи в Білокуракинській РО «Сільгосптехніка» та «Луганськводоканал»; довідку, видану Білокуракинським районним центром зайнятості №564 від 06.11.2019 про отримання допомоги по безробіттю.

Відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років.

Розглянувши надані позивачем документи управлінням, з посиланнями на Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників, що затверджена спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58, не зараховано до страхового стажу позивача період його роботи з 01.08.1994 по 31.10.1994 у малому будівельно-монтажному підприємстві «Будівельне управління №4», оскільки у трудовій книжці у даті при прийомі на роботу зроблено виправлення, а також міститься не чіткий відбиток печатки при звільненні позивача.

Отже, за результатами розгляду та правової оцінки документів страховий стаж ОСОБА_1 , на думку відповідача, складає 25 років 5 місяців 18 днів, якого не достатньо для призначення пенсії за віком, відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Окрім того, управління не погоджується із вимогою позивача щодо зобов`язання відповідача призначити пенсію ОСОБА_1 , оскільки повноважним органом для призначення (перерахунку ) пенсії є органи Пенсійного фонду, до компетенції яких і входить розгляд документів. Тобто, територіальний орган Пенсійного фонду має виключну компетенцію у питаннях призначення (переведення з одного виду пенсії на інший) та перерахунку пенсії. Повноваження територіального органу Пенсійного фонду у питаннях зарахування періодів роботи до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії, є дискреційними, як зазначив відповідач.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-77, 90 КАС України, суд дійшов наступного.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і.н. НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.6,7).

13 січня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до управління із заявою про призначення пенсії за віком, відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Разом із заявою позивач надав такі документи: трудову книжку серії НОМЕР_1 від 04.12.1980; копію військового квитка НОМЕР_2 від 04.11.1978; довідку, видану КУ «Трудовий архів Старобільського району» №849 від 21.11.2019 про період навчання в Старобільській автошколі; довідки, видані КУ «Трудовий архів Старобільського району» №№ 823, 824, 825 від 06.11.2019 про періоди роботи в Старобільському автотранспортному підприємстві 12134 та 10907; довідки, видані КУ «Трудовий архів Білокуракинського району» №№ 979, 980, 980/1, 980/2 від 01.11.2019 про періоди роботи в Білокуракинській РО «Сільгосптехніка» та «Луганськводоканал»; довідку, видану Білокуракинським районним центром зайнятості №564 від 06.11.2019 про отримання допомоги по безробіттю (а.с.62 на звороті, 63).

Рішенням відповідача від 20.01.2020 №1400 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком, відповідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (а.с.13, 65, 65 на звороті).

Відповідно до записів трудової книжки позивача від 04.12.1980 НОМЕР_1 вбачається, що позивач у період:

з 04.11.1978 по 18.11.1980 (02 роки 14 днів) перебував на строковій службі в Радянській Армії;

з 01.12.1980 по 04.06.1981 (06 місяців 26 днів) перебував на курсах перепідготовки водіїв;

з 04.06.1981 по 02.01.1986 (04 роки 08 місяців 27 днів) працював водієм автомобіля та працівником будбригади;

з 31.01.1986 по 20.09.1993 (07 років 07 місяців 21 днів) - слюсар, водій АТП № 12134, № 3097, № 10907;

з 01.08.1994 по 31.10.1994 (03 місяці) - мале будівельно-монтажне підприємство «Будівельне управління № 4», монтажник;

з 01.11.1994 по 14.08.1995 (09 місяців 16 днів) - монтажник акціонерного будівельно-монтажного підприємства Донецької області;

з 27.10.1995 по 01.03.1996 (04 місяці 05 днів) - кочегар комбінату громадського харчування Білокуракинської райспоживспілки;

з 24.04.1996 по 02.03.1998 (01 рік 10 місяців 07 днів) - Білокуракинське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства, слюсар;

з 05.07.2000 по 08.09.2000 (01 місяць 03 дні) - слюсар Білокуракинського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства;

з 30.10.2000 по 08.05.2001 (06 місяців 07 днів) - Білокуракинський районний центр зайнятості, безробітній;

з 03.06.2002 по 19.07.2005 (03 роки 01 місяць 08 днів) - Білокуракинське ТОВ «Білокуракинське автопідприємство», водій;

з 27.07.2005 по 15.01.2006 (06 місяців 17 днів) Білокуракинський районний центр зайнятості, безробітній;

з 06.04.2015 по 30.04.2015 (24 дні) - Дем`янівська сільрада, робітник з благоустрою;

з 25.08.2015 по 23.10.2015 (01 місяць 28 днів) - Дем`янівська сільська рада, робітник з благоустрою;

з 10.11.2015 по 30.11.2015 (20 днів) - Дем`янівська сільрада, робітник з благоустрою;

з 11.03.2016 по 31.03.2016 (20 днів) - Білокуракинська селищна рада, робітник з благоустрою;

з 13.06.2016 - охоронець, водій Дем`янівської ЗОШ 1-2 ступенів (а.с.8-11).

Згідно оскаржуваного рішення позивачу не зараховано до страхового стажу лише період його роботи з 01.08.1994 по 31.10.1994 у малому будівельно-монтажному підприємстві «Будівельне управління №4», оскільки у трудовій книжці у даті при прийомі на роботу зроблено виправлення, а також міститься не чіткий відбиток печатки при звільненні позивача. При цьому, відповідачем зазначено, що страховий стаж позивача складає 25 років 5 місяців 18 днів, однак взагалі не надано оцінку іншим періодам роботи позивача, а також не зазначено які саме періоди роботи враховано до стажу 25 років 5 місяців 18 днів.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Основного Закону України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 46 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до частини першої, другої статті 5 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон № 1058-IV) цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Виключно цим Законом визначаються: принципи та структура системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню; види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; пенсійний вік чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на призначення пенсії за віком; мінімальний розмір пенсії за віком; порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування; організація та порядок здійснення управління в системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування.

Згідно зі статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" право на призначення пенсії за віком мають чоловіки, які народилися в період з 01.01.1959 по 31.12.1959 після досягнення 60 років, з 01.01.2019 по 31.12.2019 за наявності страхового стажу не менше 26 років.

Відповідно до частини першої статті 44 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-IV) заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Постановою Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846, затверджений Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Згідно з абзацом першим пункту 1.1 розділу I "Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії" Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року № 13-1) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846 (далі - Порядок № 22-1), заява про призначення пенсії непрацюючим особам, а також членам сім`ї у зв`язку з втратою годувальника подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, об`єднаного управління (далі - орган, що призначає пенсію) за місцем проживання (реєстрації).

Підпунктом 2 пункту 2.1 розділу II "Документи, необхідні для призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший" Порядку № 22-1 встановлено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу). За період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, структурний підрозділ, відповідальний за ведення персоніфікованого обліку (далі - відділ персоніфікованого обліку), надає структурному підрозділу, відповідальному за призначення пенсії, довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб) за формою згідно з додатком 1 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення.

Згідно з абзацами першим, третім пункту 4.1 розділу ІV "Приймання, оформлення і розгляд документів" Порядку № 22-1 орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 2). Заяви осіб про призначення, перерахунок, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший реєструються в журналі реєстрації рішень органу, що призначає пенсію. Особі або посадовій особі органом, що призначає пенсію, видається розписка із зазначенням дати прийняття заяви, а також переліку одержаних і відсутніх документів, які необхідно подати у тримісячний строк з дня прийняття заяви. Копія розписки зберігається в пенсійній справі.

Пунктом 4.2 розділу ІV "Приймання, оформлення і розгляд документів" Порядку №22-1 встановлено, що при прийманні документів орган, що призначає пенсію:

1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж;

2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів;

3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі;

4) видає пам`ятку пенсіонеру (додаток 3), копія якої зберігається у пенсійній справі.

Не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України (абзац перший пункту 4.3 розділу ІV "Приймання, оформлення і розгляд документів" Порядку № 22-1).

Згідно з абзацом першим пункту 4.7 розділу ІV "Приймання, оформлення і розгляд документів" Порядку № 22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Частиною другою статті 82 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що повідомлення про відмову в призначенні пенсії із зазначенням причин відмови та порядку оскарження орган, що призначає пенсії, видає або надсилає підприємству, організації або заявникові не пізніше 5 днів після винесення відповідного рішення.

Тобто, відмовляючи особі в призначенні пенсії, орган, що призначає пенсію, має зазначити причини такої відмови, у тому числі обґрунтувати мотиви не зарахування до стажу окремих періодів роботи та/або навчання.

Щодо підстав не зарахування до страхового стажу позивача періоду його роботи з 01.08.1994 по 31.10.1994 у малому будівельно-монтажному підприємстві «Будівельне управління №4», оскільки у трудовій книжці у даті при прийомі на роботу зроблено виправлення, а також міститься не чіткий відбиток печатки при звільненні позивача, суд зазначає наступне.

Оскаржуване рішення взагалі не містить посилань щодо того, які вимоги чинного, на той час законодавства, не дотримано при заповненні трудової книжки позивача, натомість відповідач зазначає про наявність виправлення у даті на прийом на роботу та не чіткий відбиток печатки на звільненні. Тобто, відповідачем не надано правову оцінку навіть періоду роботи позивача з 01.08.1994 по 31.10.1994, з приводу чого суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до п.4.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом №58 від 29.07.1993 Міністерства соціального захисту населення, Міністерства юстиції України, Міністерства праці України, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за №110, вбачається, що у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

Оглядом копії трудової книжки позивача встановлено, що у записі № 17 щодо звільнення позивача мається відбиток печатки, який дійсно є нечітким, проте вказаний запис містить підпис заступника директора підприємства, дату та номер наказу, на підставі якого звільнено позивача. Доводи відповідача про те, що у записі №16 про прийом на роботу зроблено виправлення, судом до уваги не приймаються, оскільки жодних виправлень у записі №16 у даті «01.08.1994» про прийом на роботу, суд не вбачає.

Крім цього, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, а неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки чи іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком, на загальних підставах.

Наведене в повній мірі узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеній у постанові №687/975/17 від 21.02.2018.

За загальним правилом, формальні неточності у документах не можуть бути підставою для обмеження особи у реалізації її права на соціальний захист шляхом призначення пенсії.

Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 30 вересня 2019 року у справі №638/18467/15-а.

Завданням адміністративного судочинства є перевірка правомірності дій суб`єкта владних повноважень, відповідності його рішень критеріям правомірності, які пред`являються до рішень суб`єктів владних повноважень та закріплені в частині другій статті 2 КАС України.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд зазначає, що оскаржуване рішення не містить конкретизації періодів роботи позивача, які відповідачем враховано до страхового стажу ОСОБА_1 , що складає 25 років 5 місяців 18 днів, та які, окрім періоду з 01.08.1994 по 31.10.1994, не враховано, із зазначенням підстав для цього. Також, оскаржуване рішення не містить посилань на вимоги чинного на той час законодавства, які не дотримано при заповненні трудової книжки ОСОБА_1 стосовно періоду його роботи з 01.08.1994 по 31.10.1994. Тобто, відсутні законодавчо визначені підстави, з яких позивачу відмовлено у призначенні пенсії.

Вищенаведене свідчить про недотримання відповідачем принципів обґрунтованості та добросовісності рішення суб`єкта владних повноважень, дотримання яких перевіряється адміністративним судом відповідно до вимог пунктів 3, 5 частини другої статті 2 КАС України, і недотримання яких є підставою для скасування такого рішення, оскільки неможливо з тексту такого рішення визначити, які саме періоди роботи зараховані відповідачем, а які відповідач не зараховує до стажу позивача та з яких підстав.

Оскільки рішення суду не може ґрунтуватись на припущеннях і домислах, відсутність в оскаржуваному рішенні мотивів не зарахування до стажу позивача окремих періодів, не дозволяє суду перевірити, чи правомірно зазначені періоди роботи, навчання чи військової служби не зараховані до його страхового стажу, і свідчить про те, що відповідач діяв необґрунтовано.

З огляду на наведене позовна вимога про визнання протиправним та скасування рішення про відмову у призначенні пенсії позивачу є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача призначити позивачу пенсію, то вона задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Оскільки у рішенні Пенсійного органу не конкретизовано зараховані та не зараховані відповідачем періоди роботи позивача до його страхового стажу, суд зауважує, що в спірних правовідносинах належним, достатнім та необхідним (ефективним) способом захисту порушеного права ОСОБА_1 є визнання протиправним та скасування рішення відповідача про відмову у призначенні позивачу пенсії за віком та зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії, з урахуванням правових висновків суду.

Тому, з метою ефективного захисту прав позивача, про захист яких він просить, суд на підставі частини другої статті 9 КАС України, вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, самостійно обравши спосіб захисту, який відповідає об`єкту порушеного права шляхом визнання протиправним та скасування рішення відповідача від 20.01.2020 №1400 та зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 13.01.2020 про призначення пенсії за віком, з урахуванням правових висновків суду.

Також суд зауважує, що обрання такого способу захисту порушеного права позивача узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 06.03.2018 у справі № 754/14898/15-а, від 17.07.2018 у справі № 514/166/16-а, в яких, зокрема, зазначено, що "…повідомляючи позивачу про відмову в призначенні пільгової пенсії, ПФУ діяло необґрунтовано. При цьому, суд не обраховує дійсний загальний та спеціальний стаж позивача, у зв`язку з чим відсутні підстави для зобов`язання ПФУ призначити пенсію позивачу за віком на пільгових умовах".

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір в сумі 840,80 грн.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги фактично підлягають задоволенню, лише з коригуванням способу захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне судовий збір у розмірі 840,80 грн стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 291 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Білокуракинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,- задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Білокуракинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області від 20.01.2020 № 1400 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язати Білокуракинське об`єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 13.01.2020 про призначення пенсії за віком, з урахуванням правових висновків суду.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Білокуракинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області (92200, Луганська область, Білокуракинський район, смт.Білокуракине, вул.Історична, 81, код ЄДРПОУ 41246789) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , і.н. НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір у сумі 840,80 грн (вісімсот сорок гривень 80 коп).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.

Суддя К.Є. Петросян