Рішення № 88203112, 16.03.2020, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" березня 2020 р. справа № 300/1502/19

м. Івано-Франківськ

Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Микитюк Р.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, Івано-Франківського обласного військового комісаріату про визнання дій неправомірними та зобов`язання до їх вчинення, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі також - позивач, ОСОБА_1 ), 15.07.2019 звернувся до суду з адміністративним позовом до Міністерства оборони України, Івано-Франківського обласного військового комісаріату про визнання дій неправомірними та зобов`язання до їх вчинення.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07.08.2019 року у справі №300/1502/19 вказану позовну заяву повернуто позивачу.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03.12.2019 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07.08.2019 року про повернення позовної заяви - скасовано та направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Справа №300/1502/19 надійшла на адресу Івано-Франківського окружного адміністративного суду 17.12.2019, згідно штампу відділу документального забезпечення - канцелярії.

Дана справа перебувала в провадженні судді Івано-Франківського окружного адміністративного суду Чуприни О.В.

Оскільки головуючий суддя Чуприна О.В. перебував у відпустці згідно наказу №279-В від 27.11.2009 у період з 16.12.2019 по 06.01.2020 проведено повторний автоматичний розподіл справи №300/1502/19.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.12.2019 року, справу призначено головуючому судді Микитюку Р .В.

Ухвалою суду від 23.12.2019 дану позовну заяву залишено без руху та надано позивачу десятиденний строк з дня отримання ухвали для усунення недоліків.

09.01.2020 позивач усунув недоліки позовної заяви, відтак ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14.01.2020 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

В обґрунтування вимог позову зазначив, що проходив військову службу в складі Радянської Армії, в тому числі у діючій армії в Демократичній Республіці Афганістан в складі військової частини, де одержав множинні поранення. В результаті обстеження сержанта у відставці ОСОБА_1 виявлені множинні вогнепальні осколкові поранення голови, правої руки, лівої ноги (контузія головного мозку - 1986р.), на підставі чого судовий експерт прийшов до висновку, що виявлені у позивача сліди пошкоджень є наслідком загоєння ран від вогнепальних поранень, давність отримання яких може відповідати періоду проходження військової служби у Афганістані в складі військової частини.

Вищезазначене підтверджено висновком спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи №2035/Ж від 13.11.2013, виданим Київським міським клінічним бюро судово-медичної експертизи. Відповідно до витягу з протоколу №2808 від 14.11.2013 засідання Центральної військово-лікарської комісії про встановлення причинного зв`язку захворювання позивача пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії. Рішенням Міністерства оборони України, оформлене протоколом №36 від 20.05.2016 відмовлено позивачу у призначенні одноразової грошової допомоги у зв`язку зі встановленням інвалідності другої групи відповідно до вимог підпункту 4 частини другої статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей". Позивач вважає, що має право на одержання одноразової грошової допомоги, тому звернувся до суду з позовною заявою в якій просить визнати протиправним рішення Міністерства оборони України, про відмову йому одноразової грошової допомоги у зв`язку зі встановленням інвалідності відповідно до вимог підпункту 4 частини другої статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та зобов`язати Міністерство оборони України здійснити нарахування та виплату позивачу одноразової грошової допомоги у розмірі 580800 грн., як військовослужбовцю, який отримав другу групу інвалідності внаслідок поранення, отриманого під час виконання обов`язків військової служби згідно ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Відповідачі скористалися своїм правом на подання відзиву на позов, які надійшли на адресу суду 29.01.2020 та 31.01.2020 відповідно. В даних відзивах відповідачі просять відмовити у задоволенні позову. Вказують, що позивачем не надано документу, яким передбачено п.11 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №975 від 25 грудня 2013 року, який свідчить про обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов`язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркологічного чи токсичного сп`яніння. Вважають, що документом, який повинен про причини і обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) є документ визначений "Положением о медицинском освидетельствовании в Вооруженных Силах СССР", який введений в дію наказом Міністерства оборони СРСР від 03 вересня 1973 року №185. Окрім того, зазначили, що правовий висновок у аналогічних правовідносинах сформував Верховний Суд у постанові від 10.04.2019 у справі №822/220/18 ( а.с.194-195, 201-202).

Відповідно до ч.5 ст.262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, встановив наступне.

ОСОБА_1 з 14.02.1985 року по 14.11.1986 проходив військову службу в складі діючої армії в період бойових дій на території Республіки Афганістан в складі В/Ч пп 828669 та має статус учасника бойових дій (а.с. 152-159).

Протоколом засідання Центральної військово-лікарської комісії МО України по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця № 2808 від 14.11.2013 року встановлено, що поранення, які отримав позивач, травма, контузія, захворювання, пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебування в країнах, де велись бойові дії (а.с. 163-163).

Відповідно до довідки до акту огляду МСЕК серії 12 ААБ № 166734 від 20.03.2019 року, ОСОБА_1 встановлено довічно другу групу інвалідності. Причина інвалідності - поранення, контузія, так, пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії (а.с. 167).

Рішенням Міністерства оборони України, оформленого протоколом №36 від 20.05.2016 відмовлено позивачу у призначенні одноразової грошової допомоги у зв`язку зі встановленням інвалідності другої групи відповідно до вимог підпункту 4 частини другої статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (а.с.164).

Не погоджуючись з таким рішенням, позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Згідно частини 1 статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Частиною 2 статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" встановлено вичерпний перелік підстав, за наявності яких призначається і виплачується одноразова грошова допомога, зокрема, за п.4 - встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України (ч. 9 ст. 16 Закону). На виконання зазначених вимог Закону, Кабінет Міністрів України своєю постановою від 25.12.2013 року № 975 затвердив Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), і інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - Порядок № 975).

Пунктом 11 Порядку № 975 передбачено, що особи, яким виплачується одноразова грошова допомога в разі настання інвалідності, мають подати до уповноваженого органу (відповідного військового комісаріату), визначені цим пунктом документи, серед яких має бути також документ, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов`язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння.

Таким чином, подання вищевказаного документа до уповноваженого органу є обов`язковою умовою, оскільки Законом делеговано Кабінету Міністрів України право визначати не тільки порядок проведення компенсаційних виплат, а й умови, за яких вони здійснюються.

Крім того, подання документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов`язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, також передбачено п. 4.7 Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб, звільнених з військової службі, та членів їх сімей, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2014 № 530, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 жовтня 2014 року за №. 1294/26071 (далі - Наказ № 530).

Надаючи оцінку доводам позивача щодо правомірності прийняття оскаржуваної відмови, суд зазначає слідуюче.

Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - допомога) військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві визначений Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975.

Згідно з п.п. 11-13 Порядку № 975 військовослужбовець, військовозобов`язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи:

- заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності;

- довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв`язку інвалідності чи втрати працездатності.

До заяви додаються копії:

- постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв`язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання;

- документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов`язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження,

- сторінок паспорта з даними про прізвище, ім`я та по батькові і місце реєстрації,

- документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).

Аналізуючи вищенаведені правові норми, суд приходить до висновку, що підставою для прийняття відповідного рішення комісії для призначення та виплати одноразової грошової допомоги внаслідок встановлення інвалідності або відмови у такій виплаті є подання позивачем через військкомат визначених п.п. 11-13 Порядку № 975 документів.

Як встановлено з матеріалів справи, позивач одночасно із заявою про виплату одноразової грошової допомоги подав до відповідача наступні документи: анкету-запит на підтвердження проходження військової служби від 15.08.2016 №1046, висновок спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи від 13.11.2013 №2035/ж, консультативний висновок №16070/13 від 09.03.2016 ДУ "Інституту отоларингології ім. Проф. О.С. Коломійченка Національної Академії медичних наук України", архівну довідку Центрального архіву Міністерства оборони РФ від 22.05.2017, військовий квиток НОМЕР_1 , посвідчення Косівського райвійськкомату Івано-Франківської області, картку платника податків, паспорт громадянина України, витяг з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця від 14.11.2013, виписку з історії хвороби №1213, виписку з історії хвороби №1750, (а.с.149-163, 170-171).

Разом з тим, судом встановлено, що в даному випадку позивачем не було надано відповідачу, документів, що засвідчують про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов`язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.

Крім цього, суд зауважує, що ОСОБА_1 не надав до суду жодних доказів, які б свідчили про те, що він намагався здійснити дії для отримання відповідної довідки.

Суд також звертає увагу, що позивач визнає вказані обставини.

Позивач, як на підставу протиправності відмови йому у виплаті одноразової грошової допомоги зазначає про те, що документами, які свідчать, що причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов`язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння є саме: висновок спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи №2035/ж від 13.11.2013; протокол засідання Центральної військово-лікарської комісії МО України від 14.11.2013 року №2808.

Суд критично ставиться до доводів позивача оскільки, ані висновки судово-медичного дослідження, ані витяг з протоколу ВЛК про причинний зв`язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв не містять відомостей про обставини поранення позивача, зокрема про те, що воно не пов`язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.

Суд зауважує, що висновки спеціаліста у галузі медичної експертизи, які зазначені в висновку спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи №2035/ж від 13.11.2013 вказують лише на характер і давність тілесних ушкоджень, тобто імовірність спричинення рубців на тілі пораненням, яке могло мати місце у 1985-1986 роках. В цьому висновку спеціаліст наголошує, що тілесні ушкодження могли виникнути від осколків, тобто сам експерт чіткого висновку не дає, що вищевказані тілесні ушкодження дійсно виникнули від осколків снаряду.

Таким чином, суд вважає, що Акт судово медичного-обстеження базується на ймовірних припущеннях, так як обставини отримання поранення записані зі слів самого позивача.

Крім того, суд звертає увагу на те, що як свідчить зміст витягу з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії від 14.11.2013 №2808, він поставлений на підставі акту судово-медичного обстеження №2035/ж від 13.11.2013, у якому відомості про обставини поранення та контузії, встановлені зі слів позивача.

Вказаний протокол засідання Центральної військово-лікарської комісії від 14.11.2013 року №2808 засвідчує лише причинний зв`язок поранення (пов`язане з виконанням обов`язків військової служби чи не пов`язане).

Суд зазначає, що порядком № 975 передбачено, крім іншого, подання позивачем:

постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв`язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання;

документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов`язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.

При цьому, відповідно до п. 21.7. Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України 14 серпня 2008 № 402 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за №1109/15800 (далі - Положення № 402) постанова ВЛК про причинний зв`язок поранення (травми, контузії, каліцтва) приймається відповідно до висновку, зазначеного в довідці про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), або засвідченої копії Акта про нещасний випадок (додаток 1 до Інструкції про розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України; затвердженої наказом Міністра оборони України від 06 лютого 2001 року № 36 (0169-01), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 23 лютого 2001 року за № 169/5360 (зі змінами)), у яких зазначаються обставини отримання поранення (контузії, травми, каліцтва). На військовослужбовців довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) оформляється у 2 примірниках, перший подається у госпітальну (гарнізонну) ВЛК, а другий зберігається постійно в особовій справі військовослужбовця. У виняткових випадках допускається розгляд ВЖ копії вказаної довідки, засвідченої відповідною посадовою особою та скріпленої гербовою печаткою військової частини (закладу охорони здоров`я Збройних Сил України).

Згідно з п. 21.8. Положення № 402 при медичному огляді військовослужбовців, колишніх військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на збори, які одержали поранення (травму, контузію, каліцтво) до введення в дію Положення про військово-лікарську експертизу та медичний огляд у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 04 січня 1994 року № 2 (20177-94), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 липня 1994 року за № 177/386, і не мають довідки, виданої військовою частиною, ВЛК можуть бути прийняті до уваги достовірні документи про причини і обставини одержання військовослужбовцем поранення (контузії, травми, каліцтва) (записи про первинне звернення по медичну допомогу із зазначенням обставин одержання поранення (травми), витяг із історії хвороби, матеріали службового розслідування, дізнання, досудового слідства за фактом поранення (травми) та інші медичні або військово-облікові документи).

З аналізу вказаних нормативно-правових актів вбачається, що документом, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов`язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження може бути будь-який документ, який містить таку інформацію.

Таким чином, суд погоджується з доводами відповідачів, що протокол засідання Центральної військово-лікарської комісії МО України від 14.11.2013 року №2808 про причини та обставини отримання травми (поранення, контузії каліцтва) не свідчить про відсутність протиправного діяння позивачем на момент отримання травми.

При цьому відповідно до підпункту "г" пункту 21.5 глави 21 розділу II Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 N 402, висновок про те, що поранення пов`язане з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, надається незалежно від наявності чи відсутності факту протиправного діяння з боку особи, а також відповідного стану особи.

Тобто такий висновок був би наданий в тому числі і за наявності факту протиправного діяння з боку особи, а також у разі перебування особи у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння.

Суд погоджується з позицією відповідачів, що жоден з вищевказаних документів не є тим доказом в розумінні ст. 73, 74 КАС України, який би виключав факт того, що поранення (контузія, травма, каліцтво) не пов`язане з учиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення, не є наслідком учинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння.

Більше того, в п. 11 Порядку № 975 серед документів, які заявнику необхідно подати для розгляду питання призначення допомоги, постанова відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв`язку поранення зазначена окремо від документа, що свідчить про причини та обставини поранення.

Тому на переконання суду, це є два різні документи, які не можна ототожнювати і які не можуть замінювати один одного.

Слід зазначити, що законодавство Радянського Союзу у період проходження позивачем військової служби та після звільнення зі служби також передбачало отримання документа, що свідчить про причини та обставини поранення, за відповідною формою.

Так, приписи статті 70 "Положении о медицинском освидетельствовании в ВооруженньIх Силах СССР", введеного в дію наказом Міністерства оборони СРСР від 03 вересня 1973 року № 185, передбачає надання достовірних даних щодо обставин, за яких були отримані поранення (контузія, травми, пошкодження). Належними документами, що могли підтверджувати дані обставини, були визначені акт, затверджений командиром частини, довідка командира або лікаря частини, службово-медична характеристика.

Таким чином, в порушення вимог п.11 Порядку №975 позивач не подав документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов`язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.

Крім того, позивач не звертався до відповідача чи третьої особи за роз`ясненнями щодо того, які документи можуть слугувати підтвердженням причин та обставин поранення, чи про те, де він може отримати зазначені документи.

Таку правову позицію підтверджує Верховний Суд у своїй постанові від 10.04.2019 №822/220/18.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 2. ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За змістом ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зважаючи на встановлені обставини справи, суд приходить до висновку, що відповідачами доведено, що рішення №36 від 20.05.2016 року оформлене протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум прийнято в порядку, у спосіб та в межах наданих законом повноважень, а тому не підлягає скасуванню.

З урахуванням вищезазначеного, суд на підставі наданих учасниками справи письмових доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, дійшов висновку, що в задоволенні адміністративного позову слід відмовити.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , АДРЕСА_1

відповідач: Міністерство оборони України (код ЄДРПОУ 00034022, проспект Повітрофлотський, 6, м. Київ - 168, 03168);

відповідач: Івано-Франківський обласний військовий комісаріат (вул. Довженка, 21, м. Івано-Франківськ, 76026).

Суддя Микитюк Р.В.