Рішення № 88203106, 16.03.2020, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" березня 2020 р. справа № 300/390/20

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Грицюка П.П.,

за участю секретаря судового засідання - Савченко Н.В.,

представника позивача - Семенціва В.Д.,

представника відповідача - Саміляк О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Івано-Франківськ) про визнання протиправними та скасування постанов, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся в суд із позовною заявою до Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Івано-Франківськ) (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування постанов.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на виконанні у відповідача перебувало виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №2-1525/2010. 11.10.2019 прийнята постанова про відкриття виконавчого провадження №60287994 та постанова про стягнення виконавчого збору №60287994, які не були надіслані боржнику у встановленому порядку Законом України «Про виконавче провадження». Стягувачем 26.12.2019 подано заяву про повернення виконавчого документу, про що подано відповідну письмову заяву №100-12-04/157 від 26.12.2019 року. Так, 14.01.2020 прийнято постанову про повернення виконавчого документу стягувачу, однак вказана заява розглянута з порушенням строків. У зв`язку з поверненням документа стягувачу, державним виконавцем 14.01.2020 винесено постанову у ВП № 60287994 про стягнення виконавчого збору в сумі 141777,82 грн та відкрито ВП №611446488 з примусового виконання постанови від 14.01.2020 про стягнення виконавчого збору. Позивач вважає оскаржувані постанови про стягнення виконавчого збору та про відкриття виконавчого провадження з її виконання винесеними з порушенням норм Закону України "Про виконавче провадження", протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21.02.2020 адміністративний позов залишено без руху. Позивач у встановлений строк усунув недоліки. Тому, 05.03.2020 ухвалою суду відкрито провадження у даній адміністративній справі згідно із встановленими особливостями провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, відповідно до статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та призначено судовий розгляд справи на 10.03.2020 о 10:00 год. (а.с. 37-38, 46-47).

Пунктом 4 резолютивної частини вказаної ухвали зобов`язано відповідача надати суду належним чином засвідчені копії всіх матеріалів виконавчого провадження.

Відповідачем на виконання вимог п. 5 ухвали від 05.03.2020 подав суду належним чином засвідчені копії виконавчих проваджень (а.с.53-98).

Правом на подання відзиву відповідач не скористався.

Представник позивача в судовому засіданні вимоги, викладені в позовній заяві підтримав в повному обсязі, просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти заявлених вимог заперечив, просив відмовити в задоволенні позову.

Розглянувши та дослідивши в сукупності позовну заяву та письмові докази, наявні у матеріалах даної адміністративної справи, заслухавши позицію представників позивача та відповідача, судом встановлено наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VIII (далі - Закон України №1404-VIII), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у вказаному Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, вказаним Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до вказаного Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: верховенства права; обов`язковості виконання рішень; законності; диспозитивності; справедливості, неупередженості та об`єктивності; гласності та відкритості виконавчого провадження; розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону №1404-VIII, постанова державного виконавця про стягнення виконавчого збору є виконавчим документом.

Частиною 4 ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України "Про виконавче провадження", під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження", виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження", виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Згідно з ч. 5 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження", виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Частиною 1 ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження.

Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження", виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

Відповідно до абз. 1 ч. 4 ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження", виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа.

Відповідно до частини 3 статті 40 Закону України "Про виконавче провадження", у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Абзацом 4 ч. 3 ст. 74 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що керівник вищого органу державної виконавчої служби у разі виявлення порушень вимог закону визначає їх своєю постановою та надає доручення начальнику відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, щодо проведення дій, передбачених абзацами другим і третім цієї частини.

Не погоджуючись із винесеними постановами від 14.01.2020 у ВП №60287994 про стягнення виконавчого збору та від 05.02.2020 про відкриття виконавчого провадження №61146488 з примусового виконання постанови про стягнення виконавчого збору, з метою захисту свого порушеного права, позивач звернувся із позовною заявою до суду.

Судом встановлено, що 11.10.2019 державним виконавцем Івано-Франківського міського відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 60287994, з виконання виконавчого листа № 2-1525/20, виданого Івано-Франківським міським судом 28.11.2016 (а.с. 74-75).

Цього ж дня, 11.10.2019 державним виконавцем Івано-Франківського міського відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області винесено постанову про стягнення виконавчого збору в розмірі 141777,82 грн (а.с. 76-77). А також винесено постанови про арешт майна боржника та про арешт коштів боржника в даному виконавчому провадженні (а.с. 78-79, 85-86, 90-91).

Суд констатує, що дані постанови на адресу позивача не направлено, чим порушено вимоги ч. 1 ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження", що підтверджується матеріалами виконавчого провадження, які досліджені у судовому засіданні. Представник відповідача пояснив, що направляв дані постанови на адресу боржника, однак вказав про відсутність будь яких доказів на підтвердження цих обставин.

Верховний Суд у своїй постанові від 07.05.2018 р. у справі № 916/1605/15-г, аналізуючи норми Закону № 1404 щодо доведення документів виконавчого провадження до відома сторін та учасників виконавчого провадження, приходить до висновку, що перед тим, як застосовувати засоби і способи примусу, державний виконавець повинен пересвідчитися, чи отримав боржник копію постанови про відкриття виконавчого провадження, яка має бути направлена на зазначену у виконавчому документі адресу боржника та встановити факт отримання боржником копії цієї ж постанови. Отже, у разі з`ясування факту неодержання боржником копії постанови про відкриття виконавчого провадження державний виконавець не вправі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

26.12.2019 ТОВ "ОТП Факторинг Україна" на підставі п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" подало заяву про повернення стягувачу виконавчого листа № 2-1525/2010 від 28.11.2016, виданого Івано-Франківським міським судом Івано-Франківської області про стягнення з ОСОБА_1 в користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» заборгованості за кредитним договором в сумі 1417778,25 грн, яка отримана відповідачем 27.12.2019 (а.с. 92).

Державним виконавцем Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Івано-Франківськ) прийнято постанову у ВП № 60287994 від 14.01.2020 про повернення виконавчого документу стягувачу (а.с. 94-95).

Таким чином, в даному випадку відповідачем порушено вимоги ч. 4 ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення.

Крім того, 14.01.2020 державним виконавцем Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Івано-Франківськ) винесено постанову про скасування процесуального документу. Дана постанова винесена на підставі абз. 4 ч. 3 ст. 74 Закону України "Про виконавче провадження". Державний виконавець постановив скасувати постанову про стягнення виконавчого збору від 11.10.2019 (а.с. 103-104).

Досліджуючи дану постанову від 14.01.2020 про скасування процесуального документу, слід зазначити, що державний виконавець не обгрунтував підстав для скасування постанови. В судовому засіданні відповідач пояснив, що дане рішення прийняте ним в зв`язку з реорганізаційними процедурами відділу.

Судом встановлено, що постанова від 14.01.2020 про скасування процесуального документу є протиправною з наступних підстав.

Так, норми статті 74 Закону України "Про виконавче провадження", регулюють питання оскарження рішень, дій або бездіяльності виконавців та посадових осіб органів державної виконавчої служби та не визначають порядку та права державного виконавця на скасування свого рішення.

Так, вимоги абз. 4 ч. 3 ст. 74 Закону України "Про виконавче провадження", якими керувався державний виконавець при винесенні даної постанови, передбачають, що керівник вищого органу державної виконавчої служби у разі виявлення порушень вимог закону визначає їх своєю постановою та надає доручення начальнику відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, щодо проведення дій, передбачених абзацами другим і третім цієї частини.

В подальшому, 14.01.2020 відповідачем винесено постанову у ВП №60287994 про стягнення виконавчого збору з виконання виконавчого листа № 2-1525/20 виданого 28.11.2016, 10% суми заборгованості в розмірі 141777,82 грн (а.с. 55-56).

Однак, тільки 05.02.2020 відкрито виконавче провадження № 61146488 з виконання постанови № 60287994 виданої 14.01.2020 (а.с. 68-69), чим порушено вимоги ч. 5 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження". Порушення цих строків державний виконавець в судовому засідання пояснити не зміг.

Враховуючи вищевикладене, суд вбачає в діях державного виконавця порушення порядку винесення та доведення до відома боржника постанов про відкриття виконавчого провадження та про стягнення виконавчого збору. Дане порушення у своїй сукупності із вищевказаними порушеннями строків повернення виконавчого документа, порядку скасування процесуального документу, порушення строків при відкритті виконавчого провадження є достатніми підставами для визнання протиправними та скасування постанови від 14.01.2020 у ВП №60287994 про стягнення виконавчого збору та від 05.02.2020 про відкриття виконавчого провадження №61146488 з примусового виконання постанови про стягнення виконавчого збору.

Крім того, суд звертає увагу на те, що у спірних правовідносинах виконавчий лист повернуто за заявою стягувача.

Також, суд враховує, що жодних доказів щодо спростування обставин, на які посилається позивач, відповідачем суду не надано.

Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України.

Згідно частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд зазначає, що відповідачем не доказано правомірності спірних постанов, при цьому, судом на підставі належних та допустимих доказів встановлена їх протиправність.

За таких обставин даний позов є обґрунтованим та підлягає до задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, слід стягнути з Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Івано-Франківськ) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2258,58 гривень.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Івано-Франківськ) від 14.01.2020 винесену у ВП №60287994 про стягнення виконавчого збору з виконання виконавчого листа № 2-1525/20 виданого 28.11.2016, в розмірі 141777,82 грн.

Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Івано-Франківськ) від 05.02.2020 винесену у ВП №61146488 про відкриття виконавчого провадження з виконання постанови № 60287994 виданої 14.01.2020.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Івано-Франківськ) на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 2258 (дві тисячі двісті п`ятдесят вісім) гривень 58 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статтей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

ОСОБА_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ), АДРЕСА_1 ;

Івано-Франківський міський відділ державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Івано-Франківськ) (код ЄДРПОУ 35021710), вул. Галицька, 45, м. Івано-Франківськ, 76018.

Суддя Грицюк П.П.