Ухвала суду № 88202054, 16.03.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

УХВАЛА

16 березня 2020 року Справа №160/2698/20

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Конєва С.О., розглянувши матеріали адміністративного позову Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області до Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу №59186650 від 05.11.2019р., -

ВСТАНОВИВ:

10.03.2020р. Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області звернулося з адміністративним позовом до Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області та просить визнати протиправною і скасувати постанову про накладення штрафу №59186650 від 05.11.2019р., винесену державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області.

Вивчивши матеріали поданого адміністративного позову, суд приходить до висновку про те, що зазначений позов слід залишити без руху на підставі ч.1 ст.123, ч.1 ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з наступного.

Так, відповідно до ч.1 ст.287 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Водночас, у частині, що не врегульована ст.287 вказаного Кодексу, вимоги щодо заяви визначаються загальними нормами, зокрема ст.ст. 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України.

Частиною 3 ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

За приписами ст. 4 Закону України "Про судовий збір" встановлені ставки судового збору, зокрема, за подання адміністративного позову юридичною особою, суб`єктом владних повноважень майнового характеру - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який станом на 01.01.2020р. становить 2102 грн.

Тобто, позивач за подання даного позову майнового характеру повинен був сплатити судовий збір у розмірі 2102 грн. (з урахуванням мінімальної ставки судового збору).

Так, як вбачається зі змісту платіжного доручення №6522 від 06.12.2019р. (яке не є оригіналом платіжного документа, оскільки не містить підпису уповноваженої особи банку та печатки банку), долученого позивачем на підтвердження сплати судового збору, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області було сплачено судовий збір за даним платіжним дорученням лише у розмірі 1921 грн., а отже зазначене платіжне доручення не є належним доказом сплати судового збору за подання позивачем даного позову до суду.

Окрім того, у відповідності до ч.1, ч.2 ст.9 Закону "Про судовий збір" судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.

Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

Так, згідно виписки про зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України, яка міститься в матеріалах справи, вбачається, що платіжним дорученням №6522 від 06.12.2019р. Головним управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області було сплачено судовий збір за подання адміністративного позову у справі №160/11945/19.

Згідно листа Державної судової адміністрації України №6-17517-18 від 14.09.2018р. "Про забезпечення заходів контролю за надходженням та поверненням судового збору", саме на суд покладено обов`язок при розгляді, зокрема, позовних заяв перевіряти надходження судового збору до спеціального фонду відповідно до документів, що підтверджують перерахування коштів до бюджету.

Тобто, як вбачається із доданих до позовної заяви документів, позивачем до адміністративного позову не додано оригіналу документу про сплату судового збору у розмірі 2102,00 грн. саме за подання позовної заяви у цій справі в порушення вимог ч.3 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України.

Також, ч.4 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Однак, як вбачається зі змісту позову позивач на підтвердження обставин, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, посилається на те, що ним виконано рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду по справі №160/1278/19 від 11.04.2019р., ОСОБА_1 проведено перерахунок пенсії, у липні 2019 року ОСОБА_1 виплачена доплата у розмірі 2681,56 грн. та з 01.07.2019р. він буде отримувати пенсію з урахуванням рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.04.2019р. у розмірі 9445,50 грн., проте, доказів на підтвердження вказаного позивачем до позову не додано в порушення вимог ч.4 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України.

Окрім того, згідно п.1 ч.2 ст.287 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що позовну заяву може бути подано до суду, зокрема, у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.

Частиною 1 ст.123 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Також і відповідно до ч. 6 ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Як вбачається зі змісту адміністративного позову та доданих до нього документів, позивачем оскаржується постанова державного виконавця про стягнення виконавчого збору №59186650 від 05.11.2019р., що отримана позивачем 18.11.2019р., тобто, з урахуванням приписів п.1 ч.2 ст.287 Кодексу адміністративного судочинства України, останній день подання даного адміністративного позову є 28.11.2019р., проте, позивач звернувся з даним адміністративним позовом лише 10.03.2020р., що підтверджується штампом суду, тобто із пропуском десятиденного строку, встановленого п.1 ч.2 ст.287 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, у позовній заяві позивач заявляє клопотання про поновлення строку звернення до суду, у якому просив поновити пропущений строк звернення до суду з цим позовом посилаючись, як на поважність причин пропуску такого строку, на те, що вперше позивач звертався з позовом щодо оскарження спірної постанови до суду 28.11.2019р. та на виконання вимог ухвали суду про залишення позову без руху позивачем 18.12.2019р. було усунуто недоліки шляхом надання клопотання з адміністративним позовом та з платіжним дорученням №6522 від 06.12.2019р., проте, ухвалою від 17.12.2019р. по справі №160/11945/19 даний позов повернуто позивачеві, однак позивач вважає, що адміністративний позов повернуто безпідставно.

Вивчивши зміст заявленого позивачем у позові клопотання про поновлення строку звернення до суду з даним адміністративним позовом та додані на його підтвердження документи, суд приходить до висновку про те, що викладені у ньому причини пропуску строку звернення до суду з даним позовом не можуть бути визнані судом поважними, виходячи з наступного.

У відповідності до вимог згідно п.1 ч.2 ст.287 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що позовну заяву може бути подано до суду, зокрема, у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.

Аналізуючи вказані норми, можна дійти висновку, що позивач повинен був звернутися з позовними вимогами до суду про визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця про накладення штрафу у десятиденний строк після її отримання, з урахуванням того, що оспорювана постанова отримана позивачем 18.11.2019р., тобто даний позов повинен був бути поданий у строк по 28.11.2019р.

Разом з тим, як вбачається зі змісту позову, даний адміністративний позов поданий позивачем до адміністративного суду лише 10.03.2020р., тобто із пропуском десятиденного строку, встановленого п.1 ч.2 ст.287 Кодексу адміністративного судочинства України.

При цьому, позивач просить поновити пропущений строк звернення до суду з цим позовом посилаючись як на поважність причин пропуску такого строку, на те, що вперше позовна заява щодо оскарження спірної постанови була подана 28.11.2019р., тобто у строк встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, проте ухвалою від 17.12.2019р. по справі №160/11945/19 даний позов повернуто позивачеві, однак позивач вважає, що адміністративний позов повернуто безпідставно.

Проте, наведені обставини судом не можуть бути визнані поважними для поновлення строку звернення до суду з цим позовом через те, що, по-перше, невиконання вимог ухвали суду про залишення позову без руху та повернення даної позовної заяви через невиконання позивачем вимог суду не є поважними причинами для поновлення позивачеві строку звернення до суду з даними позовом; по-друге, у разі незгоди із ухвалою від 17.12.2019р. по справі №160/11945/19 про повернення його позову позивач не був позбавлений процесуального права оскаржити таку ухвалу в порядку встановленому Кодексом адміністративного судочинства України.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що наведені у позовній заяві обставини щодо поважності причин пропуску строку звернення до суду з даним позовом, не є поважними причинами для поновлення позивачеві пропущеного строку звернення з даним адміністративним позовом.

Таким чином, суд визнає неповажними причини пропуску строку звернення до суду з даним позовом, які наведені у позовній заяві щодо поновлення строку звернення до суду, з урахуванням того, що позивачем не надано доказів та не наведено причин поважності його пропуску зважаючи на вищевикладене.

У відповідності до вимог ч.1 ст.123 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Також і відповідно до ч. 6 ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позивачем позов поданий без додержання вимог, встановлених ст.ст. 123, 161, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому даний позов підлягає залишенню без руху із встановленням позивачеві строку для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позову без руху.

Вищезазначені недоліки позовної заяви мають бути усунені позивачем у десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позову без руху шляхом надання до канцелярії суду, а саме:

- доказів, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, а саме: докази виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду по справі №160/1278/19 від 11.04.2019р., докази того, що ОСОБА_1 проведено перерахунок пенсії, того, що у липні 2019 року ОСОБА_1 виплачена доплата у розмірі 2681,56 грн. та з 01.07.2019р. він отримує пенсію з урахуванням рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.04.2019р. у розмірі 9445,50 грн. у відповідності до вимог ч.4 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України;

- заяви про поновлення строку звернення до суду з даним позовом із зазначенням інших підстав для поновлення такого строку ніж наведені у позовній заяві та надати докази поважності причин його пропуску у відповідності до вимог ч.1 ст.123, ч.6 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України;

- документу про сплату судового збору у розмірі 2102,00 грн. за подання даного адміністративного позову до суду з вимогами майнового характеру у відповідності до вимог ст.4 Закону України "Про судовий збір" та ч.3 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі викладеного, керуючись ч.1 ст.123, ч.3, ч.4, ч.6 ст.161, ч.1 ст.169, ст.ст. 243, 248, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області до Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу №59186650 від 05.11.2019р. - залишити без руху.

Позивачеві у десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позову без руху усунути недоліки позовної заяви шляхом надання до канцелярії суду:

- доказів, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, а саме: докази виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду по справі №160/1278/19 від 11.04.2019р., докази того, що ОСОБА_1 проведено перерахунок пенсії, того, що у липні 2019 року ОСОБА_1 виплачена доплата у розмірі 2681,56 грн. та з 01.07.2019р. він отримує пенсію з урахуванням рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.04.2019р. у розмірі 9445,50 грн. у відповідності до вимог ч.4 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України;

- заяви про поновлення строку звернення до суду з даним позовом із зазначенням інших підстав для поновлення такого строку ніж наведені у позовній заяві та надати докази поважності причин його пропуску у відповідності до вимог ч.1 ст.123, ч.6 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України;

- документу про сплату судового збору у розмірі 2102,00 грн. за подання даного адміністративного позову до суду з вимогами майнового характеру у відповідності до вимог ст.4 Закону України "Про судовий збір" та ч.3 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України.

Реквізити, на які підлягає сплаті судовий збір: р/р отримувача №UA238999980313131206084004008 УК у Чечелівському районі м.Дніпра, код ЄДРПОУ 37989253, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО) 899998, код класифікації доходів бюджету 22030101.

Роз`яснити позивачеві, що відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Ухвала суду не підлягає оскарженню окремо від ухвали про повернення заяви згідно до вимог ст.ст. 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України та набирає законної сили у строки, встановлені ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.О. Конєва