Рішення № 88202040, 16.03.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2020 рокуСправа № 160/1409/20 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Голобутовського Р.З.

розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовною заявою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги,

ВСТАНОВИВ:

05.02.2020 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (далі - позивач) звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (далі - відповідач), в якій просить:

- визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області № Ф-1193-23У від 11.09.2019 року про сплату ФО-П ОСОБА_2 недоїмки з єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у сумі 23785,08 грн.

В обгрунтування позовної заяви зазначено, що відповідачем безпідставно винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) з єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування № Ф-1193-23У, оскільки протягом усього часу з моменту реєстрації ФО-П здійснює підприємницьку діяльність у відповідності до чинного законодавства, справно сплачуючи податки і збори, ніяких попереджень, вимог щодо виникнення боргу не отримувала. Про винесення податкової вимоги дізналась лише у виконавчій службі, копію якої там і отримала. Окрім того, відповідачем були порушені строки формування вимоги про сплату боргу. З урахуванням викладеного, просить скасувати вимогу від 11.09.2019 року № Ф-1193-23У як протиправну.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.02.2020 року відкрито провадження у адміністративній справі; справу №160/1409/20 призначено до розгляду за правилами спрощеного провадження без (виклику) повідомлення сторін за наявним у справі матеріалами.

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується матеріалами справи.

26.02.2020 року відповідач надав відзив на позовну заяву, у якому позовні вимоги не визнає, просить у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування своєї позиції зазначає, що позивач з 07.05.2004 року перебуває на обліку в ГУ ДПС у Дніпропетровській області як фізична особа-підприємець. Враховуючи зміни до статті 7 Закону №2464, починаючи з 01.01.2017 року, у разі якщо фізичним особам-підприємцям, які застосовують загальну систему оподаткування, та особам, які проводять незалежну професійну діяльність, не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такі платники зобов`язані визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування ЄВ, встановленої Законом №2464. При цьому сума ЄВ не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. Згідно з абз.3 ч.8 ст. 9 Закону №2464 строк сплати єдиного внеску для фізичних осіб-підприємців на загальній системі оподаткування за 2017 рік, до 10 лютого наступного року, тобто до 09.02.2018 року. Станом на 18.11.2019 року відповідно до ІКП у позивача обліковувалась недоїмка на суму 34729,58 грн. (сума включає в себе заборгованість по основному платежу, штрафам та пені). ГУ ДПС у Дніпропетровській області було сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) за основним платежем від 11.09.2019 №Ф-1193-23 на суму 23785,08 грн. Вимога включає такі нарахування: за 2017 р. по строку 09.02.2018 р. за звітний 2017 р. в сумі 8448 грн.; за 1 квартал 2018 р. по строку 19.04.2018 р. - 2457,18 грн. мінімальна заробітна плата 2018 р. 3723 х 22 відсотки = 819,06 грн. в місяць, за 3 місяці відповідно 2457,18 грн.) за 2 квартал 2018 р. по строку 19.07.2018 р. - 2457,18 грн., за 3 квартал 2018 р. по строку 19.10.2018 р. - 2457,18 грн., за 4 квартал 2018 р. по строку 21.01.2019 р. - 2457,18 грн., за 1 квартал 2019 р. по строку 19.04.2019 р. - 2754,18грн., за 2 квартал 2019 р. по строку 19.07.2019 р. - 2754,18грн. Таким чином, сума недоїмки згідно з вимогою від 11.09.2019 р. № Ф-1193-23У (за основним платежем) становила 23785,08 грн. 18.11.2019 р. набула статусу узгодженої. З урахуванням викладеного, оспорювана податкова вимога є цілком правомірною, винесеною у відповідності до вимог чинного законодавства. Окрім того, відповідачем зауважено, що позивачем у позовній заяві не обґрунтовано підстав для звільнення від сплати нарахованого єдиного внеску.

28.02.2020 року позивачем надано відповідь на відзив, в якій зазначено, що вона не погоджується з доводами відповідача, а заборгованість позивача по ЄСВ за вказаний у відзиві період спростовується платіжними дорученнями №1611, 1646, 1692, 1807, 1808, 1846, 1889, 1920, вчасно проведеними через банківську установу.

Згідно з ч. ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

ОСОБА_2 зареєстрована 07.05.2004 року фізичною особою-підприємцем, про що 06.03.2008 року вчинено запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 22230170000012120 про включення відомостей про фізичну особу-підприємця за кодом НОМЕР_1 .

Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ФО-П ОСОБА_2 здійснює підприємницьку діяльність, у реєстрі відсутні відомості про перебування в стані припинення підприємницької діяльності ФО-П.

Відповідно до відомостей з інтегрованої картки платника єдиного внеску НОМЕР_1 , наданого відповідачем до відзиву, за позивачем станом на 18.11.2019 року рахується заборгованість по єдиному внеску на суму 34729,58 грн. (сума включає в себе заборгованість по основному платежу, штрафам та пені).

11.09.2019 року відповідачем на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 11.09.2019 року №Ф-1193-23У, якою позивачу визначено до сплати 23785,08 грн. недоїмки з єдиного внеску.

Відповідачем у відзиві зазначено, що сума у вимозі є недоїмкою, розраховується автоматично, загальна сума нарахувань з єдиного внеску на момент спірних відносин складає 23785,08 грн., а саме:

- за 2017 рік в сумі 8448,00грн., граничний строк сплати до 09.02.2018 року;

-1 квартал 2018 у сумі 2457,18грн., граничний строк сплати до 19.04.2018 року;

-2 квартал 2018 у сумі 2457,18грн., граничний строк сплати до 19.07.2018 року;

-3 квартал 2018 у сумі 2457,18грн., граничний строк сплати до 19.10.2018 року;

-4 квартал 2018 у сумі 2457,18грн., граничний строк сплати до 21.01.2019 року;

-1 квартал 2019 у сумі 2754,18грн., граничний строк сплати до 19.04.2019 року;

-2 квартал 2019 у сумі 2754,18грн., граничний строк сплати до 19.07.2019 року.

Не погодившись з вимогою про сплату боргу (недоїмки) від 11.09.2019 року №Ф-1193-23У, позивач звернулась до суду з цим позовом, надавши платіжні документи на підтвердження своєчасної сплати єдиного внеску за 2017-2019 р. р.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №2464) єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Частиною 1 ст. 4 Закону №2464 визначено, що платниками єдиного внеску є, зокрема, роботодавці; фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування; особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності; члени фермерського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню на інших підставах; особи, які беруть добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування; центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері зовнішніх зносин, уповноважений орган центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики з питань національної безпеки у воєнній сфері, сфері оборони і військового будівництва у мирний час та особливий період, - за непрацюючого іншого з подружжя працівника дипломатичної служби, який перебуває за кордоном за місцем довготермінового відрядження такого працівника.

Частиною 2 ст. 6 Закону № 2464 визначено, що платник єдиного внеску зобов`язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 7 зазначеного Закону єдиний внесок нараховується:

для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4,5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця. Відповідно до абз. 3 ч. 8 ст. 9 платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 ч. 1 ст. 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Крім того, єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника (ч. 12 ст. 9 Закону №2464).

Згідно з ч. 3 ст. 9 Закону № 2464 обчислення єдиного внеску податковими органами у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до податкових органів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Відповідно до пп. 6 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464 недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена податковим органом у випадках, передбачених цим Законом;

Відповідно до ч. 4 ст. 25 Закону №2462 податковий орган у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) страхувальниками, визначеними Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів визначає Інструкція про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затверджена наказом Міністерства фінансів України 20.04.2015 № 449 (далі - Інструкція № 449).

Згідно з п. 1 розділу VI Інструкції № 449 до платників, які не виконали визначені Законом обов`язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення.

У відповідності до п. 3 розділу VI Інструкції, органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо:

дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів;

платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску;

платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

У випадках, передбачених абзацами третім та/або четвертим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається):

- платникам, зазначеним у підпунктах 1 та 2 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом десяти робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій);

- платникам, зазначеним у підпунктах 3 та 4 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом п`ятнадцяти робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій).

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень.

Пунктом ж 4 вказаного розділу Інструкції визначено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи фіскального органу за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).

Таким чином, чинним законодавством передбачений обов`язок фізичної особи-підприємця сплачувати єдиний внесок незалежно від отримання доходу у розмірі не меншому мінімального страхового внеску. Мінімальний розмір обов`язкового платежу прямо визначений Законом, і не залежить від подання чи не подання платником податків відповідної звітності, або здійснення нарахувань контролюючим органом. При цьому, у разі наявності у платника на кінець календарного місяця недоїмки зі сплати єдиного внеску фіскальний орган на підставі даних звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи фіскального органу формує та надсилає (вручає) платнику вимогу про сплату боргу (недоїмки) на суму такої недоїмки.

Відповідач зазначає, що позивачу нараховано розрахункову суму єдиного внеску у 2019 році за періоди 2017 рік, 2018 рік, І та ІІ квартал 2019 року.

Суми заборгованості позивача по сплаті єдиного внеску здійснено на підставі облікових даних інформаційної системи ГУ ДФС у Дніпропетровській області.

Враховуючи викладене, суд зазначає, що з боку відповідача мало місце порушення строку обчислення боргу по сплаті єдиного соціального внеску.

Суд звертає увагу на те, що у разі прийняття рішення суб`єктом владних повноважень, в цьому випадку формування оскаржуваної вимоги про сплату боргу (недоїмки), поза межами законодавчо визначених строків, воно не може вважатись правомірним. Недотримання відповідачем строків прийняття відповідного рішення позбавило позивача можливості передбачати наслідки та у випадку необхідності узгоджувати свою поведінку, і як наслідок призвело до покладення на позивача надмірного тягаря зі сплати єдиного внеску.

Одночасно суд зазначає, що позивач як фізична особа-підприємець у розумінні чинного законодавства є суб`єктом господарювання - платником податків і зборів та інших загальнообов`язкових платежів, у тому числі єдиного внеску.

Згідно з даними відомостей з інтегрованої картки платника єдиного внеску 2677815148, наданих відповідачем до відзиву, за позивачем станом на 19.02.2018 року (граничний строк сплати єдиного внеску за 2017 рік) рахувалась недоїмка у сумі 26026,82 грн., штрафні санкції в сумі 12205,22 грн. та 38232,04 грн. пені.

Відповідно до п. 87.9 ст. 87 Податкового кодексу України, у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов`язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.

Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов`язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

У ході судового розгляду справи встановлено, що позивач своєчасно сплачувала єдиний внесок за 2017 р., 2018 р., 2019 р., що підтверджується:

платіжним дорученням №1611 від 19.02.2018 р. на суму 8448 грн. призначенням платежу «сплата ЄСВ фізичною особою-підприємцем за 2017 рік»;

платіжним дорученням №1646 від 27.04.2018 р. на суму 2457,18грн., призначення платежу «сплата ЄСВ фізичною особою-підприємцем за перший квартал 2018р.»;

платіжним дорученням №1692 від 20.07.2018 р. на суму 2457,18грн., призначення платежу «сплата ЄСВ за 2018р.»;

платіжним дорученням №1807 від 18.04.2019 р. на суму 4914,36грн., призначення платежу «ЄСВ ФОП за 2018р.»;

платіжним дорученням №1808 від 18.04.2019 р на суму 2950грн., призначення платежу «сплата ЄСВ ФОП за 2019р.»;

платіжним дорученням №1846 від 13.08.2019 р. на суму 2760грн., призначення платежу «сплата ЄСВ за 2 квартал 2019р.»;

платіжним дорученням №1889 від 18.10.2019 р. на суму 2760грн., призначення платежу «сплата ЄСВ за 3 квартал 2019р.»;

платіжним дорученням №1920 від 20.01.2020р. на суму 2760 грн., призначення платежу «сплата ЄСВ за 4 квартал 2019р.».

Відповідний відбиток щодо сплати внеску із зазначенням номеру та дати платіжного документу міститься і в інтегрованій картці платника єдиного внеску НОМЕР_1 . Відповідачем у відзиві не обґрунтовано наведеного.

Згідно з п.п. 1, 3 ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

З огляду на викладене, суд вважає, що вимога № Ф-1193-23У від 11.09.2019 року прийнята відповідачем не на підставі та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно з ст. 76 Кодексу адміністративного судочинства України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням викладеного, відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не виконано процесуального обов`язку щодо доведення правомірності оскаржуваного рішення та відповідності його критеріям визначеним ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

За таких обставин, вимога про сплату боргу (недоїмки) по єдиному внеску від 11.09.2019 року № Ф-1193-23У є протиправною та підлягає скасуванню.

Враховуючи викладене, суд робить висновок, що позовна заява є обґрунтованою і її необхідно задовольнити.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з положень ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв`язку з чим стягує за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на користь позивача судові витрати з оплати судового збору у розмірі 840,80грн. відповідно до платіжного доручення від 03.02.2020 року № 1924.

Керуючись ст.ст. 9, 72-77, 242-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська, 17А, м. Дніпро, 49005, код ЄДРПОУ 43145015) про визнання протиправною та скасування вимоги - задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДПС у Дніпропетровській області № Ф-1193-23У від 11.09.2019 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська, 17А, м. Дніпро, 49005, код ЄДРПОУ 43145015) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 840,80грн. відповідно до платіжного доручення від 03.02.2020 р. № 1924.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Р.З. Голобутовський