Рішення № 88202006, 16.03.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2020 року Справа № 160/1778/20 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Лозицької І.О.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Центрального управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

13.02.2020 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Центрального управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради, в якому просить суд:

- визнати протиправними дії Центрального Управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради щодо відмови у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 щорічної допомоги на оздоровлення та компенсації за пільгове забезпечення продуктами харчування за період з 01.11.2012 року по 15.10.2015 року, відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та постанови Кабінету Міністрів України від 20.09.2005 року №936;

- зобов`язати Центральне управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради (код ЄДРПОУ 42788347) нарахувати і виплатити з урахуванням індексації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), щорічну допомогу на оздоровлення та компенсацію за пільгове забезпечення продуктами харчування за період з 01.11.2012 року по 15.10.2015 року, відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та постанови Кабінету Міністрів України від 20.09.2005 року № 936;

- зобов`язати Центральне управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради (код ЄДРПОУ 42788347) внести відомості про ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), до Єдиного Державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги починаючи з 01.11.2012 року, як особи з інвалідністю II групи;

- зобов`язати Центральне управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради, відповідно до ст. 382 КАС України, подати до суду у 30-ти денний строк після набрання чинності рішення, звіт про виконання судового рішення.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії та має ІІ групу інвалідності. 17.03.2005 року позивачу була встановлена ІІ група інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби під час участі у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи.

Позивач зазначає, що починаючи з 21.03.2005 року органами соціального захисту населення позивачу виплачувались допомога та компенсації відповідно до Закону України від 28.02.1991 року № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». В подальшому позивач регулярно проходив переогляд у органах МСЕК, та підтверджував групу інвалідності.

Проте, за поясненнями позивача, в силу поважних причин, у 2012 році позивач не пройшов черговий переогляд МСЕК, у зв`язку з чим виплата компенсацій з 01.11.2012 року була припинена.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.06.2019 року у справі №160/376/19 визнано протиправними дії та рішення Комунального закладу «Обласний клінічний центр медико-соціальної експертизи» щодо невизнання пропуску строку переогляду в період з 01.11.201 року по 21.10.2015 року поважними та відмови в поновленні інвалідності 2-ї групи з 01 листопада 2012 року по 21 жовтня 2015 року та зобов`язано Комунальний заклад «Обласний клінічний центр медико-соціальної експертизи» розглянути питання щодо поновлення ОСОБА_1 інвалідності 2-ї групи за період часу з 01 листопада 2012 року по 21 жовтня 2015 року.

На підставі зазначеного рішення суду 10.09.2019 року Комунальним закладом «Обласний клінічний центр медико-соціальної експертизи № 4» було проведено повторний огляд позивача та підтверджено ІІ групу інвалідності внаслідок захворювання пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби під час ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС.

16.09.2019 року позивач звернувся до відповідача з письмовою заявою про виплату недоотриманих грошових компенсацій на харчування та оздоровлення за період з 01.11.2012 року по 15.10.2015 року. Проте, позивач отримав відповідь від 04.10.2019 року №Т-13(19), відповідно до якої позивача повідомлено про відсутність підстав для здійснення таких виплат.

Позивач вважає такі дії відповідача незаконними та такими, що порушують його права.

Ухвалою суду від 18.02.2020 року було відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, а також встановлено відповідачу строк для надання відзиву на позов та докази на його обґрунтування.

У встановлений судом строк, заперечуючи проти позовних вимог, відповідачем надано до суду відзив на позовну заяву, який долучено до матеріалів справи. Відповідач зазначає, що розпорядженням управління від 02.12.2013 року позивачу було припинено виплату компенсацій постраждалому внаслідок аварії на ЧАЕС з 01.11.2012 році у зв`язку з не проходженням МСЕК та не наданням вкладки до посвідчення.

Відповідач зазначає, що у зв`язку з тим, що термін дії вкладки до посвідчення № НОМЕР_2 виданої ОСОБА_1 сплинув 01.11.2012 року, посвідчення № НОМЕР_2 від 16.03.2005 року, виданого ОСОБА_1 з 01.11.2012 року вважається недійсним.

Окрім того, відповідач зазначає, що у період з 01.11.2012 року по 25.11.2015 року позивач до управління із заявою про поновлення (призначення) компенсації за пільгове забезпечення продуктами харчування, а також з питання виплати не звертався.

За поясненнями відповідача, у період з 01.11.2012 року по 06.11.2015 року посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії та вкладки до посвідчення громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, на підставі якого проводиться виплата будь-якої допомоги (компенсації), позивач не мав.

Отже, на думку відповідача, відмовляючи у 2019 році нарахувати та виплатити позивачу недоотримані грошові компенсації на харчування та оздоровлення за період з 01.11.2012 року по 15.10.2015 року управління діяло на підставі та у спосіб, що визначені чинним законодавством, а саме, ст. 65 Закону України «Про статус та соціальний захист осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Щодо позовних вимог в частині внесення відомостей позивача до Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги починаючи з 01.11.2012 року як особи з інвалідністю ІІ групи, відповідач зазначає, що позивач з питання взяття його на облік та внесення відповідної інформації до Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги як особи з інвалідністю ІІ групи, до управління не звертався. Таким чином, відповідач вважає, що позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають, оскільки з даного питання управлінням будь-які рішення не приймались, права позивача не порушені.

З урахуванням викладеного, відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії та має ІІ групу інвалідності, що підтверджується посвідченням № НОМЕР_3 та довідкою МСЕК № 013922, копії яких містяться в матеріалах справи.

17.03.2005 року позивачеві була встановлена ІІ група інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби під час участі у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи.

З 21.03.2005 року позивач перебуває на обліку в управлінні соціального захисту населення Жовтневої районної у місті Дніпропетровську ради (Центральне управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради) як учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, інвалід 2-ї групи згідно Закону України «Про статус та соціальний захист осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1998 року №796-ХІІ.

У подальшому позивач проходив регулярно огляд у органах МСЕК та підтверджував групу інвалідності.

У 2012 році через наявність поважних причин, позивач не пройшов черговий огляд МСЕК, у зв`язку з чим виплата компенсацій з 01.11.2012 року позивачеві була припинена.

Судом встановлено, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.06.2019 року у справі №160/376/19 за позовом ОСОБА_1 до Комунального закладу «Обласний клінічний центр медико-соціальної експертизи» про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, визнано протиправними дії та рішення Комунального закладу «Обласний клінічний центр медико-соціальної експертизи» щодо невизнання пропуску строку переогляду в період з 01.11.2012 року по 21.10.2015 року поважним та відмови в поновленні інвалідності 2-ї групи з 01 листопада 2012 року по 21 жовтня 2015 року. Зобов`язано Комунальний заклад «Обласний клінічний центр медико-соціальної експертизи» розглянути питання щодо поновлення ОСОБА_1 інвалідності 2-ї групи за період часу з 01 листопада 2012 року по 21 жовтня 2015 року, згідно діючого законодавства.

На підставі зазначеного рішення суду Комунальним закладом «Обласний клінічний центр медико-соціальної експертизи № 4» було проведено повторний огляд позивача та підтверджено ІІ групу інвалідності внаслідок захворювання пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби під час ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується довідкою до акта огляду медико-соціальної експертною комісією серії 12 ААБ № 212192 від 10.09.2019 року, копія якої наявна в матеріалах справи.

16.09.2019 року позивач звернувся до відповідача з відповідною заявою про прийняття рішення про призначення та виплату недоотриманих грошових компенсацій на харчування та оздоровлення за період з 01.11.2012 року по 15.10.2015 року, а також видати довідку з Єдиного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги.

Листом Центрального управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради від 04.10.2019 року № Т-13(19) позивача повідомлено, що згідно заяви позивача від 21.03.2005 року, на підставі посвідчення та вкладки до посвідчення встановленого зразку, управлінням було призначено компенсацію за пільгове забезпечення продуктами харчування на період з 21.03.2005 року по 31.10.2009 року та допомога на оздоровлення, яка призначалась та виплачувалась щорічно у розмірі 120,00 грн.

Після проходження позивачем переогляду МСЕК 12.11.2009 року та надання до управління нової вкладки до посвідчення терміном дії до 01.11.2012 року, позивачеві було проведено перерахунок компенсації за пільгове забезпечення продуктів харчування на період з 01.11.2009 року по 31.10.2012 року.

Листом управління від 06.11.2012 року № 5253 позивача було повідомлено про необхідність надання до управління оновленої довідки МСЕК та вкладки до посвідчення встановленого зразку для подовження виплати компенсації на наступний період. Але, вказані документи, позивач надав до управління 26.11.2015 року.

Повідомлено, що враховуючи вищезазначене, управління не має законних підстав для нарахування та виплати компенсацій та допомог за період з 01.11.2012 року по 25.11.2015 року.

Додатково повідомлено, що відповідно до даних Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги, позивач перебуває на обліку в управлінні з 13.11.2013 року як «учасник бойових дій», з 09.11.2015 року - «особа з інвалідністю 2 групи внаслідок війни».

Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернувся до суду з цією позовною заявою.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 року № 796-XII (далі Закон № 796-XII) визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону №796-ХІІ закон спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв`язання пов`язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території; громадян, які постраждали внаслідок інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та розв`язання пов`язаних з цим проблем медичного і соціального характеру.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 48 Закону №796-ХІІ щорічна допомога на оздоровлення виплачується громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, які брали участь у ліквідації наслідків інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, і постраждалим за інших обставин від радіаційного опромінення не з власної вини, віднесеним до категорії 1, учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, інших ядерних аварій, громадянам, які брали участь у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, і постраждалим за інших обставин від радіаційного опромінення не з власної вини, віднесеним до категорії 2 або 3, дітям з інвалідністю, інвалідність яких пов`язана з Чорнобильською катастрофою, кожній дитині, яка втратила одного з батьків внаслідок Чорнобильської катастрофи, та евакуйованим із зони відчуження у 1986 році.

Компенсація та допомога, передбачені цією статтею, виплачуються в порядку та розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20.09.2005 року № 936 затверджено Порядок використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов`язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (далі - Порядок № 936).

Відповідно до п. 1 Порядку № 936 цей Порядок визначає механізм використання, обліку, звітності і контролю за використанням коштів державного бюджету для виконання програм, пов`язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, головним розпорядником яких є Мінсоцполітики.

Відповідно до підпункту 3 пункту 4 Порядку № 936 виплата компенсацій та допомоги певних видів, передбачених Законом (796-12), проводиться центрами по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних і районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (крім м. Києва) рад (далі - уповноважений орган) за місцем фактичного проживання (перебування) працюючих та непрацюючих громадян, у тому числі пенсіонерів, працюючим і непрацюючим громадянам і пенсіонерам, зокрема пенсіонерам та особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби та інших органів, громадянам, що провадять підприємницьку діяльність без утворення юридичної особи, громадянам, які працюють у громадян, що провадять підприємницьку діяльність без утворення юридичної особи, зокрема, компенсація за пільгове забезпечення продуктами харчування - громадянам, що належать до першої та другої категорії постраждалих відповідно до пункту 14 частини першої статті 20, пункту 6 частини першої статті 21 Закону ( 796-12 ), за нормами, встановленими МОЗ.

Так, згідно з п. 14 ч. 1 ст. 20 Закону № 796-ХІІ особам, віднесеним до категорії 1 (пункт 1 статті 14), надаються такі гарантовані державою компенсації та пільги, зокрема, забезпечення продуктами харчування за медичними нормами з обов`язковим прикріпленням до відповідних магазинів за місцем проживання. Зазначеним особам компенсується 50 процентів вартості продуктів харчування за медичними нормами, встановлюваними центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

З матеріалів справи вбачається, що у зв`язку із закінченням 01.11.2012 року терміну дії довідки МСЕК від 12.11.2009 серія МСЕ-ДНА-01 №691518 про встановлення інвалідності, листом відповідача від 06.11.2012 року № 5253 позивача було повідомлено про призупинення йому виплати компенсацій як постраждалому внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС з 01.11.2012 року. Разом з тим, позивачеві було повідомлено щодо необхідності надання управлінню нової довідки МСЕК та вкладку до посвідчення.

За поясненням, відповідача, позивач жодним чином не відреагував, відповідні документи не надав.

Також, з матеріалів справи вбачається, що 13.11.2013 року позивач звернувся на адресу відповідача із заявою, в якій просив видати довідку, як підставі для видачі посвідчення учасника бойових дій в обласному військкоматі. Разом із заявою позивачем було надано витяг з газети, в якій було розміщено повідомлення про втрату позивачем посвідчення інваліда війни серії НОМЕР_5 у зв`язку з чим вважати його недійсним.

У відповідь на вказану заяву позивача, відповідач повідомив позивача, що посвідчення інваліда війни серії НОМЕР_5 вважається недійсним у зв`язку з його втратою та відповідним оголошенням в засобах масової інформації.

Відповідно до розпорядження Управління праці та соціального захисту населення Жовтневої районної ради № 700389 від 02.12.2013 року, копія якого міститься в матеріалах справи, припинено виплату компенсацій постраждалому внаслідок аварії на ЧАЕС ОСОБА_1 з 01.11.2012 року, у зв`язку з не проходженням МСЕК.

Як вже встановлено судом, рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.06.2019 року у справі № 160/376/19 за позовом ОСОБА_1 до Комунального закладу «Обласний клінічний центр медико-соціальної експертизи» про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, визнано протиправними дії та рішення Комунального закладу «Обласний клінічний центр медико-соціальної експертизи» щодо невизнання пропуску строку переогляду в період з 01.11.2012 року по 21.10.2015 року поважним та відмови в поновленні інвалідності 2-ї групи з 01 листопада 2012 року по 21 жовтня 2015 року. Зобов`язано Комунальний заклад «Обласний клінічний центр медико-соціальної експертизи» розглянути питання щодо поновлення ОСОБА_1 інвалідності 2-ї групи за період часу з 01 листопада 2012 року по 21 жовтня 2015 року, згідно діючого законодавства.

Вказане рішення набрало законної сили 22.07.2019 року.

Відповідно до ч. 4 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, при розгляді справи № 160/376/19 за позовом ОСОБА_1 до Комунального закладу «Обласний клінічний центр медико-соціальної експертизи» про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, судом встановлено, що у період з 01.11.2012 р. по 21.10.2015 р. позивач з об`єктивних причин не мав змоги з`явитися на переогляд МСЕК, зокрема, догляд за батьками похилого віку та захист територіальної цілісності держави.

На виконання вищезазначеного рішення суду, 10.09.2019 року Комунальним закладом «Обласний клінічний центр медико-соціальної експертизи № 4» було проведено повторний огляд позивача та підтверджено ІІ групу інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби під час ліквідації на Чорнобильській АЕС, що підтверджується копією виписки з акту огляду МСЕК серії 12 ААБ №212192.

Згідно з абз. 3, 4 п. 3 Порядку № 936 виплата компенсацій, допомоги певних видів та надання пільг у разі, коли вперше встановлено відповідний статус постраждалої особи і видано відповідне посвідчення, проводиться з дня подання громадянином заяви, але не раніше ніж з дня видачі йому посвідчення встановленого зразка.

У разі зміни категорії постраждалої особи, її групи інвалідності або посвідчення проведення виплати поновлюється з дня припинення останньої виплати за умови, що особа мала право на такі виплати та повідомила про це уповноважений орган протягом трьох місяців.

Окрім того, суд вважає за необхідне зазначити, що згідно матеріалів справи 26.11.2015 року позивач звернувся до управління з заявою про призначення компенсаційних виплат громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. До заяви позивачем було додано копію посвідчення серії НОМЕР_6 від 06.11.2015 року та вкладки до посвідчення № НОМЕР_7 від 06.11.2015 року, а також довідку МСЕК серії 10 ААГ № 030686 від 04.11.2015 року про встановлення позивачеві другої групи інвалідності з 21.10.2015 року по «безстроково».

Таким чином, оскільки позивачем не було пройдено повторного огляду МСЕК з поважних причин у період з 01.11.2012 року по 15.10.2015 року, а саме, догляд за батьками похилого віку та захист територіальної цілісності держави, та на виконання п. 4 Порядку № 936 позивачем повідомлено відповідача про встановлення позивачеві ІІ групи інвалідності у термін, визначений Порядком № 936, суд вважає, що позивач має право на нарахування і виплату щорічної допомоги на оздоровлення та компенсації за пільгове забезпечення продуктами харчування з дня припинення, а саме з 01.11.2012 року по 15.10.2015 року.

Щодо позовної вимоги позивача стосовно зобов`язання відповідача внести відомості ОСОБА_1 до Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги, починаючи з 01.11.2012 року як особи з інвалідністю, суд зазначає наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України від 29 січня 2003 р. № 117 затверджено Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги (далі - Положення № 117).

Відповідно до п. 1 Положення № 117 Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги (далі - Реєстр), - автоматизований банк даних, створений для забезпечення єдиного державного обліку фізичних осіб, які мають право на пільги за соціальною ознакою згідно із законами України, отримують пільги, передбачені для педагогічних, медичних, фармацевтичних працівників, працівників бібліотек, музеїв, спеціалістів із захисту рослин та працівників культури в сільській місцевості і селищах міського типу (далі - пільговики), отримують соціальні стипендії, державну допомогу постраждалим учасникам масових акцій громадського протесту та членам їх сімей.

За змістом п. 5 Положення № 117 для включення до Реєстру інформації про пільговика він подає (крім педагогічних, медичних та фармацевтичних працівників, працівників бібліотек, музеїв, спеціалістів із захисту рослин і працівників культури в сільській місцевості і селищах міського типу) уповноваженому органу копії документів, що підтверджують право пільговика та членів його сім`ї на пільги (з пред`явленням оригіналів цих документів), копію довідки про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків, пред`являє паспорт та надає інформацію про характеристику житла та послуги, щодо отримання яких він має пільги та реально ними користується.

Суд зазначає, що позивачем не надано до суду доказів на підтвердження звернення позивача до відповідача щодо включення до Реєстру інформації про ОСОБА_1 з відповідною заявою та передбаченими п. 5 Положення № 117 документами.

В заяві позивача від 16.09.2019 року ОСОБА_1 просить видати довідку з Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають пільги. До вказаної заяви позивачем додані наступні документи: копії рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.06.2019 року у справі № 160/376/19; акт огляду МСЕК №4 від 10.09.2019 року №212192 та № 051660, довідка від 09.11.2015 року № 2062. Інших документів, необхідних для включення до Реєстру інформації про пільговика позивачем не надано, що ним не спростовано.

Оскільки рішення стосовно вказаного питання відповідачем не приймалось, права позивача не порушені, тому суд вважає дану позовну вимогу передчасною та такою, що не підлягає задоволенню.

Позивачем в позовній заяві заявлено вимогу про зобов`язання відповідача подати до суду у 30-ти денний строк після набранням чинності рішення, звіт про виконання судового рішення.

Вирішуючи заявлену вимогу, суд виходить з наступного.

Частиною 1 статті 382 КАС України передбачено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (частина 2 статті 382 КАС України).

Також судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється у порядку, встановленому статтею 287 цього Кодексу (частина 8 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відтак, аналіз статті 382 КАС України свідчить про те, що зобов`язання суб`єкта владних повноважень - відповідача подати звіт про виконання судового рішення є однією із форм судового контролю за виконанням ухваленого судового рішення та може бути застосовано судом під час прийняття рішення у справі.

Такий контроль здійснюється судом шляхом зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, надати звіт про виконання судового рішення, після його надходження - розгляду поданого звіту, а за наслідками розгляду поданого звіту або в разі неподання такого звіту - встановленням нового строку для подання звіту або накладенням штрафу на керівника такого суб`єкта владних повноважень.

При цьому, зазначені процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об`єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами.

З огляду на ненаведення позивачем аргументів на переконання необхідності вжиття таких процесуальних заходів і ненадання останнім доказів в підтвердження наміру відповідача на ухилення від виконання судового рішення, суд не вбачає підстав для задоволення вимоги позивача про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у цій справі.

Відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду, врахувавши ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, суд вважає, що наявні підстави для часткового задоволення позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а суд, згідно зі ст. 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Підсумовуючи, суд зробив висновок, що дана позовна заява підлягає частковому задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 9 ч. 1 ст. 5 закону України «Про судовий збір», як інвалід ІІ групи, що підтверджується копіює посвідчення серії НОМЕР_8 , дата видачі 08.12.2015 року, що міститься в матеріалах справи.

Розподіл судових витрат не здійснювався.

Керуючись ст. ст. 9, 72-77, 139, 242-243, 245-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Центрального управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Центрального Управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради щодо відмови у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 щорічної допомоги на оздоровлення та компенсації за пільгове забезпечення продуктами харчування за період з 01.11.2012 року по 15.10.2015 року, відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та постанови Кабінету Міністрів України від 20.09.2005 року №936.

Зобов`язати Центральне управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради (код ЄДРПОУ 42788347) нарахувати і виплатити з урахуванням індексації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), щорічну допомогу на оздоровлення та компенсацію за пільгове забезпечення продуктами харчування за період з 01.11.2012 року по 15.10.2015 року, відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та постанови Кабінету Міністрів України від 20.09.2005 року № 936.

У іншій частині позовних вимог відмовити.

Розподіл судових витрат не здійснювався.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд, відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 16.03.2020 року.

Суддя І.О. Лозицька