Рішення № 88201748, 13.03.2020, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2020 року ЛуцькСправа № 140/249/20

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Дмитрука В.В.,

розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки про визнання відмови протиправною, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки (далі - відповідач, СНУ ім.Л.Українки) про визнання відмови у наданні інформації на запит ОСОБА_1 від 01.01.2020 протиправною, зобов`язання надати повну інформацію на вказаний запит, а саме: відомості про нарахування заробітної плати працівників Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки (чи інші документи, які відображають ці відомості) за кожен місяць 2019 року у формі відкритих даних.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем протиправно відмовлено в наданні публічної інформації, оскільки відповідні документи, звіти та регістри з відомостями про виплату заробітної плати працівникам у 2019 році повинні зберігатись у відповідача як розпорядника інформації і вказані дані не можуть бути обмежені в доступі, оскільки це інформація про розпорядження бюджетними коштами.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 27.01.2020 відкрито спрощене позовне провадження у справі без проведення судового засідання та виклику сторін.

Ухвалами суду від 19.02.2020 та 26.02.2020 двічі було повернуто без розгляду клопотання ОСОБА_2 про здійснення розгляду справи з викликом сторін (неналежна копія довіреності від відповідача та подання клопотання поза межами процесуальних строків).

21.02.2020 на адресу суду надійшов відзив представника відповідача Книша С.В., який, окрім іншого, містив клопотання про його прийняття та приєднання до матеріалів справи, незважаючи на порушення строків його подачі, які були встановлені ухвалою суду про відкриття провадження у справі від 27.01.2020 - 15 днів з дня отримання даної ухвали. Вказане клопотання вмотивоване тим, що працівники юридичного відділу СНУ ім.Л.Українки не мали повноважень на підписання будь-яких документів процесуального характеру, що підтверджується копією довіреності на представника, долученою до відзиву.

Позивач у відповіді на відзив від 02.03.2020 просив відмовити відповідачеві у прийнятті відзиву на позовну заяву та приєднанні його до матеріалів справи з огляду на пропуск встановленого строку для подачі відзиву без поважних причин.

Суд вважає за можливе приєднати до матеріалів справи відзив на позов з огляду на необхідність з`ясування суті заперечень щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову з якими відповідач не погоджується.

Відповідач у відзиві на позовну заяву позовні вимоги не визнав, просив відмовити у задоволенні позову, мотивуючи наступним:

- інформація про надання якої просить позивач є об`ємною та потребує фінансових затрат на копіювання та друк, однак ОСОБА_1 не поцікавився необхідними реквізитами для внесення відповідної оплати, відповідно не вчинив заходів, передбачених законодавством для отримання необхідної інформації;

- запит не містить відомостей нарахування заробітних плат яких саме працівників університету (посади та професії) йому необхідні, в той час як в СНУ імені Лесі Українки працює 1400 працівників;

- інформація, яку просив витребувати у своєму запиті позивач, а саме: відомості про нарахування заробітної плати працівників університету за кожен місяць 2019 року міститься лише в індивідуальних розрахункових листках працівників, де зазначаються персональні дані працівників та номери рахунків банківських карток, куди здійснюється перерахунок заробітних плат працівників, зведена інформація про оплату праці міститься у щоквартальних фінансових звітах, а за кожен місяць 2019 року інформація потребує створення;

- публічна інформація, що містить персональні дані фізичної особи, оприлюднюється та надається на запит у формі відкритих даних у разі додержання однієї з таких умов - якщо фізичні особи (суб`єкти даних), персональні дані яких містяться в інформації у формі відкритих даних, надали свою згоду на поширення таких даних відповідно до Закону України «Про захист персональних даних», однак такої згоди працівники відповідача не надавали;

- інформація за кожен місяць окремо 2019 року потребує створення даних на 16 800 аркушів загальною вартістю 15 120грн.;

- позивач не заперечує проти надання інформації відповідачу у вигляді щоквартальних фінансових звітів, в яких міститься публічна інформація та вважає поданий позов передчасним.

Відповідно до частини другої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі. Згідно із частиною першою статті 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Відтак, справу розглянуто по суті у межах строків, визначених частиною першою статті 258, частиною другою статті 262 КАС України.

Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у позовній заяві, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних мотивів та підстав.

Судом встановлено, що 01.01.2020 позивачем засобами електронного зв`язку подано запит на адресу Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки про надання у формі відкритих даних відомостей про нарахування заробітної плати працівників університету (чи інші документи, які відображають ці відомості) за кожен місяць 2019 року.

10.01.2020 відповідачем на електронну пошту позивача надіслано лист №03-29/01/51, яким повідомлено про відмову в наданні запитуваної інформації з посиланням на пункт 1 частини першої статті 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації». Так, зокрема, відповідач вказав, що є володільцем бази персональних даних працівників та студентів університету, обробка яких здійснюється за згодою суб`єктів персональних даних; запитувана інформація є конфіденційною та належить до інформації з обмеженим доступом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 34 Конституції України кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.

Положення статті 40 Конституції України гарантують кожній особі право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових чи службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Зі змісту запиту позивача слідує, що він стосується доступу до публічної інформації.

Відповідно до статті 5 Закону України «Про інформацію» від 02.10.1992 року №2657-XII (далі - Закон №2657-XII) кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Право на інформацію охороняється законом. Держава гарантує всім суб`єктам інформаційних відносин рівні права і можливості доступу до інформації. Ніхто не може обмежувати право особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом. Суб`єкт інформаційних відносин може вимагати усунення будь-яких порушень його права на інформацію (частини перша та друга статті 7 Закону №2657-XII).

Спеціальним законом, який визначає порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес є Закон України «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011 року №2939-VI (далі - Закон №2939-VI).

Метою цього Закону є забезпечення прозорості та відкритості суб`єктів владних повноважень і створення механізмів реалізації права кожного на доступ до публічної інформації (частина перша статті 2 Закону №2939-VI).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 12 Закону №2939-VI суб`єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об`єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб`єктів владних повноважень.

Таким чином, приписи чинного законодавства надають будь-якій фізичній особі право звернутися до відповідного розпорядника публічної інформації із запитом про надання інформації.

Відповідно до положень статті 1 Закону №2939-VI публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Згідно з пунктом 2 статті 5 Закону України №2939-VI доступ до публічної інформації забезпечується шляхом надання інформації за запитами на інформацію. Право на доступ до публічної інформації гарантується обов`язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених Законом (пункт 1 частини першої статті 3 Закону №2939-VI).

Частиною п`ятою статті 6 Закону №2939-VI передбачено, що не може бути обмежено доступ до інформації про розпорядження бюджетними коштами, володіння, користування чи розпорядження державним, комунальним майном, у тому числі до копій відповідних документів, умови отримання цих коштів чи майна, прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали ці кошти або майно. При дотриманні вимог, передбачених частиною другою цієї статті, зазначене положення не поширюється на випадки, коли оприлюднення або надання такої інформації може завдати шкоди інтересам національної безпеки, оборони, розслідуванню чи запобіганню злочину.

За змістом статті 12 Закону №2939-VI суб`єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: 1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об`єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб`єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації - суб`єкти, визначені у статті 13 цього Закону; 3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації.

У статті 13 Закону №2939-VІ закріплено, що розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються: 1) суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання; 2) юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів; 3) особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб`єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов`язаної з виконанням їхніх обов`язків; 4) суб`єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, - стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них.

Частиною четвертою статті 13 Закону №2939-VI визначено, що усі розпорядники інформації незалежно від нормативно-правового акта, на підставі якого вони діють, при вирішенні питань щодо доступу до інформації мають керуватися цим Законом.

Суд зазначає, що Східноєвропейський національний університет імені Лесі Українки в питанні розпорядження бюджетними коштами, зокрема на виплату заробітної плати працівникам, є належним розпорядником інформації в розумінні Закону №2939-VI.

Розпорядження бюджетними коштами включає здійснення витрат з державного чи місцевого бюджету. Заробітна плата та інші виплати (премії, матеріальна допомога тощо) посадовим та службовим особам є витратами з бюджету. Частиною п`ятою статті 6 Закону №2939-VI визначено, що не може бути обмежено доступ до інформації про розпорядження бюджетними коштами, володіння, користування чи розпорядження державним, комунальним майном, у тому числі до копій відповідних документів, умови отримання цих коштів чи майна, прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали ці кошти або майно.

Це підтверджується положенням статті 5 Закону України «Про захист персональних даних», у якій йдеться про те, що не є конфіденційною інформацією персональні дані, що стосуються здійснення особою, яка займає посаду, пов`язану з виконанням функцій держави або органів місцевого самоврядування, посадових або службових повноважень, а також «не належить до інформації з обмеженим доступом інформація про отримання у будь-якій формі фізичною особою бюджетних коштів, державного чи комунального майна, крім випадків, передбачених статтею 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації».

Отже, визначальним для публічної інформації є те, що вона заздалегідь зафіксована будь-якими засобами та на будь-яких носіях та знаходилась у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації. Така інформація є відкритою і розкривається необмеженому колу осіб.

Відповідно до частин першої та другої статті 19 Закону №2939-VI запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.

Таким чином, суд констатує, що запитувана позивачем інформація не може бути віднесена до інформації з обмеженим доступом як конфіденційна з огляду на приписи статті 5 Закону України «Про захист персональних даних», та в зв`язку з тим, що запит не передбачав надання персональних даних працівників СНУ ім.Л.Українки, а відтак відмова в її наданні є протиправною.

У відповідності до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Водночас, як вбачається з оскаржуваної відмови у наданні публічної інформації (у формі листа від 10.01.2020 №03-29/01/51, відповідачем не було зазначено у ньому підставами для такої відмови наведені вже у відзиві обґрунтування - щодо об`ємності інформації, необхідності її додаткового створення, фінансових затрат на копіювання тощо.

Разом з тим адміністративний суд, під час перевірки правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, повинен надати правову оцінку тим обставинам, які стали підставою для його прийняття та наведені безпосередньо у цьому рішенні, а не іншим, які зазначені суб`єктом владних повноважень у відзиві для доведення правомірності («виправдання») свого рішення.

Отже у даній справі відповідач, як суб`єкт владних повноважень (розпорядник інформації), не може посилатися на вищевказані обставини, оскільки останні не були покладені в основу листа від 10.01.2020 №03-29/01/51.

Також, слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).

Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, за рахунок бюджетних асигнувань Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки на користь позивача слід стягнути судовий збір у розмірі 840грн.80коп., сплачений відповідно до квитанції №112 від 23.01.2020.

Керуючись статтями 2, 139, 243 - 246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною відмову Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки в наданні інформації на запит ОСОБА_1 від 01.01.2020 протиправною.

Зобов`язати надати інформацію на запит від 01.01.2020, а саме: відомості про нарахування заробітної плати працівників Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки (чи інші документи, які відображають ці відомості) за кожен місяць 2019 року у формі відкритих даних.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки (43026, Волинська область, місто Луцьк, проспект Волі, 13, код ЄДРПОУ 02125102) судовий збір в розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України. У разі подання апеляційної скарги рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя В.В. Дмитрук