Ухвала суду № 88201416, 14.03.2020, Лисичанський міський суд Луганської області

415/1915/20

1-кс/415/416/20

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою

14 березня 2020 року місто Лисичанськ

Слідчий суддя Лисичанського міського суду Шевченко О.В., за участю секретаря Павлова О.В., прокурора Швиденка О.С., підозрюваного ОСОБА_1 , захисника Гавриленка О.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду клопотання слідчого СВ Лисичанського ВП ГУНП в Луганській області Садового О.С., погоджене прокурором Лисичанської місцевої прокуратури Швиденком О.С., про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та додані до клопотання матеріали кримінального провадження № 12020130240000469 від 12.03.2020, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, стосовно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Зимна Вода Пустомитівського району Львівської області, громадянина України, з професійно-технічною освітою, одруженого, маючого на утриманні неповнолітню дитину - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , пенсіонера, учасника бойових дій, не судимого, інваліда 3 групи, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України,

У С Т А Н О В И В

У клопотанні зазначено, що ОСОБА_1 , маючи умисел на придбання і зберігання вогнепальної зброї та бойових припасів без передбаченого законом дозволу, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_3 , в невстановлений час, у невстановленому місці, за невстановлених у ході досудового розслідування обставин, придбали:

1) вогнепальну зброю:

- кулемет ПКТ № НОМЕР_19 , 1980 р.в.,

- корпус кулемета ДШК № НОМЕР_17 та ствол до нього № НОМЕР_18 «Утес» калібру 12,7 мм;

- кулемети БРПК у кількості 5 штук (№ НОМЕР_12, 1987 р.в.; № НОМЕР_13, 1982 р.в.; № НОМЕР_14, 1987 р.в.; № НОМЕР_15, 1987 р.в., № НОМЕР_16, 1986 р.в.);

- ручні протитанкові гранатомети (РПГ) у кількості 3 штук (7В № МА 595, 1967 р.в.; 7 ДН № ПС 177, 1971 р.в.; 7 В № СГ 897, 1985 р.в.);

2) частини вогнепальної зброї:

- магазини до стрілецької зброї, автоматів АК-74 у кількості 37 штук;

- магазини до РПК у кількості 4 штук,

- станок для кулемету № 6Т7 /АП 492, 1991 р.в.;

- станок до кулемету № Д 3363;

3) бойові припаси:

- 840 патронів калібру 7,62 мм, запаковані до 8 картонних коробів по 120 штук у кожній коробці;

- 1050 патронів калібру 5,45 мм,

які вони 12.03.2020, приблизно о 09 годин 20 хвилин, на автомобілі «Volkswagen Тransporter», реєстраційний номер НОМЕР_20 , під керуванням ОСОБА_3 , перевезли з м. Лисичанська Луганської області на блокпост № БП2П007 «Західна околиця н.п. Лисичанськ у напрямку н.п. Бахмут», де їх протиправні дії були виявлені співробітниками поліції РПСПОП «Херсон», які несуть службу на вказаному блокпості, та які викликали на місце події слідчо-оперативну групу Лисичанського ВП ГУНП в Луганській області.

12.03.2020 в період часу з 11 години 16 хвилин до 15 години 33 хвилини, під час огляду автомобілю «Volkswagen Тransporter», реєстраційний номер НОМЕР_20 , співробітниками поліції виявлено і вилучено зазначену вогнепальну зброю та бойові припаси.

12.03.2020 відомості про зазначене кримінальне правопорушення внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020130240000469, з попередньою кваліфікацією за ч. 1 ст. 263 КК України.

12.03.2020 об 11 годині 16 хвилин, ОСОБА_1 затримано в порядку ст. 208 КПК України, а 13.03.2020 об 11 годині 05 хвилин, останньому повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.

Вислухавши доводи прокурора, який навів підстави для застосування до підозрюваного запобіжного заходу зазначеного у клопотанні, думку підозрюваного ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Гавриленка О.І., які заперечували проти застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, посилаючись на необґрунтовану підозру та відсутність доказів, і просили застосувати запобіжний захід у виді передачі ОСОБА_1 на поруки Голові ГО «КВП» ОСОБА_23 та Голові Проводу ДР ОУН М.Коханівському, а також дослідивши матеріали кримінального провадження, слідчий суддя вважає клопотання прокурора таким, що підлягає частковому задоволенню за наступних підстав.

Згідно ст. 29 Конституції України, ніхто не може бути арештованим або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Виключною метою застосування запобіжних заходів у кримінальному провадженні є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків. Застосування таких заходів пов`язано із необхідністю запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Вирішуючи заявлене прокурором клопотання, суд зазначає, що згідно ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як … до раніше не судимої особи, яка підозрюється чи обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою, відповідно до ч. 1 ст. 197 КПК України, не може перевищувати шістдесяти днів.

Під час вирішення питання про обрання ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, слідчий суддя враховує, що в матеріалах клопотання є достатньо фактів та інформації для обґрунтованої підозри ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, за обставин викладених у клопотанні, а саме:

- змістом протоколу огляду місця події від 12.03.2020, проведеного біля блокпосту № БП2П007 «Західна околиця н.п. Лисичанськ у напрямку н.п. Бахмут», під час якого виявлено та вилучено: 1) вогнепальну зброю: кулемет ПКТ № НОМЕР_19 , 1980 р.в., корпус кулемета ДШК № НОМЕР_17 та ствол до нього № НОМЕР_18 «Утес» калібру 12,7 мм; кулемети БРПК у кількості 5 штук (№ НОМЕР_12, 1987 р.в.; № НОМЕР_13, 1982 р.в.; № НОМЕР_14, 1987 р.в.; № НОМЕР_15, 1987 р.в., № НОМЕР_16, 1986 р.в.); ручні протитанкові гранатомети (РПГ) у кількості 3 штук (7В № МА 595, 1967 р.в.; 7 ДН № ПС 177, 1971 р.в.; 7 В № СГ 897, 1985 р.в.); 2) частини вогнепальної зброї: магазини до стрілецької зброї, автоматів АК-74 у кількості 37 штук; магазини до РПК у кількості 4 штук, станок для кулемету № 6Т7 /АП 492, 1991 р.в.; станок до кулемету № Д 3363; 3) бойові припаси - патрони: 960 патронів калібру 7,62 мм, запаковані до 8 картонних коробів по 120 штук у кожній коробці; 1050 патронів калібру 5,45 мм; 2 металевих короби зеленого кольору із написом патрони ПСгс обр. 43 н10-77-711 із зазначенням кількості по 700 штук; автомобіль «Volkswagen Тransporter», реєстраційний номер НОМЕР_20 , чорні номери на автомобіль 0392 Б 4 у кількості 2 штук; пульти для керування БЛА «Фантом» у кількості 2 штук, посвідчення волонтерів та інше майно;

- змістом протоколу допиту свідка ОСОБА_5 , з якого вбачається, що останній під час несення служби на блокпості № БП2П007 «Західна околиця н.п. Лисичанськ у напрямку н.п. Бахмут» у складі РПСПОП «Херсон», 12.03.2020, о 08 год. 00 хв., сумісно з ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 заступили на зміну на проїзну частину. Приблизно о 09 год. 20 хв., він зупинив автомобіль «Volkswagen», реєстраційний номер НОМЕР_20 , темно-зеленого кольору, на капоті якої було зображення Гербу України, яке зазвичай, використовують волонтерські організації для розпізнавання автомобілів волонтерів. Проте він не пропустив зупинений автомобіль, оскільки останній за зовнішніми ознаками та номерним знаком співпадав з фотозображенням автомобілю, який проходив по орієнтуванню в службовій групі у месенджері «WhatsApp», як транспортний засіб, на який слід звернути особливу увагу при перетині блокпосту. Він попросив водія зачекати, а сам пішов до ОСОБА_6 , який був старшим зміни, та доповів, про виявлений ним факт. ОСОБА_6 , порівнявши зображення автомобіля в орієнтуванні з автомобілем «Volkswagen», р.н. НОМЕР_20 , який було зупинено, наказав ОСОБА_8 піти разом з ним до вказаного автомобілю, та перевірити у водія та пасажира документи, які засвідчують їхні особи. Він з ОСОБА_8 підішли до автомобіля, і ОСОБА_8 попросив їх документи, які засвідчують їхні особи. Водій та пасажир надали їм волонтерські посвідчення на ім`я ОСОБА_3 та ОСОБА_1 . Побачивши прізвища, які значилися у посвідченнях, вони пригадали, що вказані прізвища, приблизно 09.03.2020, також проходили по орієнтуванню у службовій групі, як особи, які можуть бути причетні до зберігання та перевезення вогнепальної зброї та бойових припасів, та, які підлягають поверхневій перевірці, тому він запропонував водієві стати на узбіччі проїзної частини. Водій перепаркував автомобіль, і, після цього до нього підійшли ОСОБА_6 та ОСОБА_8 для проведення поверхневої огляду транспортного засобу на підставі ст. 34 ЗУ «Про Національну поліцію», а він залишився на проїзній частині для здійснення подальшого огляду транспортних засобів, які рухались через блокпост. В подальшому йому стало відомо, що під час поверхневого огляду «Volkswagen», р.н. НОМЕР_20 , в салоні вказаного автомобілю було виявлено велику кількість боєприпасів; зброю, а також комплект номерних знаків на чорному фоні «НОМЕР_21». Після цього була викликана слідчо-оперативна група Лисичанського ВП ГУНП в Луганській області для фіксації даного факту;

- змістом протоколу допиту свідка ОСОБА_6 , з якого вбачається, що останній під час несення служби на блокпості № БП2П007 «Західна околиця н.п. Лисичанськ у напрямку н.п. Бахмут» у складі РПСПОП «Херсон», 12.03.2020, о 08 год. 00 хв., сумісно з ОСОБА_5 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 заступили на зміну по блокпосту. Він був старшим зміни. При цьому він з ОСОБА_5 перевіряли транспортні засоби та людей, які рухались у напрямку м. Бахмут, а ОСОБА_7 та ОСОБА_8 - транспортні засоби та людей, які рухались у напрямку м.Лисичанська. Приблизно о 09 год. 20 хв., ОСОБА_5 зупинив транспортний засіб «Volkswagen», реєстраційний номер НОМЕР_20 , темно-зеленого кольору, і підійшов до водія, щоб перевірити документи, та почав розмовляти з водієм. Він в цей час знаходився на відстані приблизно 1,5 - 2 м від вказаного автомобіля. Через деякий час ОСОБА_5 підійшов до нього, як до старшого зміни, та повідомив, що він зупинив автомобіль, який проходив по орієнтуванню в групі в «WhatsApp», яка створена для службового користування працівниками поліції, які несуть службу на блокпості № БП2П007. Оскільки в нього були проблеми з мобільним Інтернетом, тому в нього ця фотографія не завантажувалась. Він попросив ОСОБА_5 показати йому фотознімок автомобіля, який проходив по орієнтуванню. Переглянувши фотознімок - орієнтування, він встановив візуальний збіг зупиненого автомобіля «Volkswagen» за зовнішніми ознаками з автомобілем, який проходив в орієнтування, а також встановив відповідність номерного знаку на зупиненому автомобілі номерному знаку, який було чітко видно на фотознімку - орієнтуванні. Також ОСОБА_5 повідомив, що водій назвав йому одноразовий пароль. Окрім водія в салоні знаходився і пасажир, тому він покликав ОСОБА_8 на допомогу, та наказав їм перевірити документи у водія та пасажира. Через декілька хвилин до нього підійшов ОСОБА_5 , який повідомив, що і водій, і пасажир надали посвідчення волонтерів України, віддані на ім`я ОСОБА_3 та ОСОБА_1 . Почувши прізвища, він пригадав, що напередодні, бачив вказані прізвища в орієнтуванні в тій самій службовій групі. ОСОБА_3 та ОСОБА_1 значилися в орієнтуванні, як особи, які можуть бути причетні до незаконних операцій зі зброєю та бойовими припасами, тому він вказав на необхідність перепаркувати транспортний засіб на узбіччі проїзної частини. Водій виконав їхню вимогу, а він пішов до вікна перевірок, та попросив співробітника поліції, щоб він доповів до Оперативного штабу ГУНП в Луганській області, що на блокпості зупинено автомобіль, який проходив по орієнтуванню, та осіб, які також проходили по орієнтуванню, як особи які можуть бути причетні до незаконних операцій зі зброєю. Після чого він підійшов до автомобілю «Volkswagen», р.н. НОМЕР_20 , та попросив водія та пасажира надати документи, що засвідчують їхні особи, а не волонтерські посвідчення. На що водій надав для огляду паспорт громадянина України у вигляді ID-карти, виданий на ім`я ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця м. Єкатеринбург, а пасажир надав посвідчення пенсіонера МВС України на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 Далі він відніс документи вказаних осіб до вікна перевірки з метою перевірки їх по базам НП України. Доки проводилась перевірка осіб по базам поліції, він вирішив провести поверхневий огляд автомобілю, тому запропонував ОСОБА_3 відкрити багажний відсік та надати речі до поверхневого огляду. ОСОБА_3 відкрив багажник, та почав самостійно діставати та викладати на асфальт речі, а саме: мішки та коробки з камуфльованою формою, каністри. Він зазирнув у салон автомобілю та побачив зі сторони багажного відсіку матраци, які закривали нижню частину заднього пасажирського сидіння. Він попросив ОСОБА_3 витягнути і матраци. ОСОБА_3 погодився та витягнув перший матрац, під яким знаходився станок для кріплення ДШК «Утёс», побачивши який, він також попросив ОСОБА_3 , дістати станок з салону автомобілю. Далі, він вказав ОСОБА_3 на необхідність витягнути і другий матрац. На вимогу дістати другий матрац, ОСОБА_3 лише при підняв його, та відмовився витягати. В той час коли ОСОБА_3 припідняв матрац, він побачив, що з-під матрацу виглядають предмети, зовні схожі на РПГ у кількості 2 штук, та предмет, зовні схожий на ствол від кулемета Калашнікова. Оскільки ОСОБА_3 відмовився витягати з салону інші предмети, покинувши автомобіль, а він в рамках проведення поверхневого огляду не мав права діставати предмети з салону, він звернувся до працівника Лисичанського ВП ОСОБА_13 , який ніс службу у той час на блокпості, та попросив його викликати СОГ, оскільки в нього були підстави вважати, що в автомобілі «Volkswagen», р.н. НОМЕР_20 , незаконно перевозять вогнепальну зброю. Коли приїхала СОГ, він передав їм ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та автомобіль з предметами, які знаходились в автомобілі. Після чого він відправився нести службу далі, оскільки його зміна ще не скінчилась. Під час несення служби він бачив, що огляд місця події проводився за участі понятих, та бачив, що під час нього вилучалися магазини до автомату АК -74 у кількості 37 штук, які були споряджені набоями; магазини до РПК у кількості 4 штук; кулемет Калашнікова; ДШК та ствол до ДШК; патрони калібру 5,45 мм у кількості 1050 штук; 8 пачок патронів калібру 7,62 мм по 120 шт. в кожній пачці, та інше. Ані ОСОБА_1 , ані ОСОБА_3 нічого не пояснювали з приводу походження предметів, виявлених в автомобілі;

- змістом протоколу допиту свідка ОСОБА_8 , з якого вбачається, що останній також ніс службу на блокпості № БП2П007 «Західна околиця н.п. Лисичанськ у напрямку н.п. Бахмут» у складі РПСПОП «Херсон», та його свідчення аналогічні свідченням свідка ОСОБА_6 та ОСОБА_5 ;

- змістом протоколу допиту свідка ОСОБА_14 , з якого вбачається, що 12.03.2020 приблизно о 10 год. 40 хв. останній залучався в якості понятого під час огляду місця події, проведеного біля блокпосту № БП2П007 «Західна околиця н.п. Лисичанськ у напрямку н.п. Бахмут». Він проходив у районі м. Лисичанська, котрий називається «Поворот Мєльнікова». У цей час до нього підійшов співробітник поліції, який представився, та запропонував йому взяти участь у огляді місця події, котрий буде проводитися на блокпосту «Лисичанськ - Бахмут» На пропозицію співробітника поліції він погодився, та пройшов зі співробітником поліції до службового автомобілю, де вже знаходилась раніше невідома йому жінка, яку також запросили бути понятою під час огляду. Далі вони прибули на блокпост, де його підвели до мікроавтобусу «Volkswagen Т4», темно-зеленого кольору, номерний знак він не запам`ятав, але пам`ятає, що номерний знак був не українського зразка. Далі до нього підійшов ще один співробітник поліції, який назвався слідчим СОГ Лисичанського ВП, та пояснив, що він буде проводити огляд вказаного транспортного засобу з відео фіксацією, та роз`яснив їм їхні права та обов`язки. Далі, вони підійшли до автомобіля, і він звернув увагу, що на асфальті біля вантажного відділення були розкидані мішки з речами, білизни, інструменти для автомобілю. Потім слідчий представив 3 співробітників поліції, які залучалися до проведення огляду автомобілю. Також біля автомобілю стояли 2 раніше невідомих йому чоловіка, одягнені в камуфльовану форму. Як він зрозумів із розмов, то це були водій та пасажир автомобілю, що оглядався, і вони начебто були волонтерами в зоні проведення ООС. Далі співробітники поліції почали оглядати речі, які знаходились поряд з автомобілем, та салон мікроавтобуса. Після цього працівник поліції витягнув із вантажного відділення мішок, в якому знаходилися магазини з патронами та автомат Калашникова, які почали викладати з мішка на землю, та діставати з магазинів патрони. Далі з салону витягли 8 пачок, на яких було написано, що в них знаходяться патрони калібру 7,62 мм по 120 шт. в кожній пачці. Також було виявлено 2 військових запаяних «цинка», як він зрозумів, в середині яких знаходились набої аналогічного калібру. В подальшому під пасажирським сидінням було виявлено 7 кулеметів різної величини та модифікації, а також 3 гранатомети без снарядів, зі слів працівників поліції, це були РПГ 7. Окрім цього було вилучено каску, документи на квартиру, 3 зв`язки ключів, посвідчення волонтерів, мобільний телефон, 2 великі металеві конструкції, як він зрозумів, це були конструкції кріплення кулеметів. Все перераховане було викладено на дорозі. Співробітники поліції все перерахували, сфотографували, а також переписали номери зі зброї та боєприпасів. Усе виявлене та вилучене запакували до полімерних мішків та картонних ящиків, які опечатали паперовими бирками, на яких він та інші учасники розписалися. Далі всі учасники слідчої дії попрямували до Лисичанського ВП, де слідчий оформив протокол, зачитав його вголос, та продемонстрував відеозапис. Будь-яких зауважень до протоколу та його змісту у нього не було;

- змістом протоколу допиту свідка ОСОБА_15 , з якого вбачається, що остання також залучалась до огляду місця події в якості понятої, та її свідчення, аналогічні свідчення ОСОБА_14 ;

- залученими до кримінального провадження речовими доказами, а саме виявленими та вилученими: кулеметом ПКТ № НОМЕР_19, 1980 р.в.; корпусом кулемету ДШК № НОМЕР_17 та стволом до нього № НОМЕР_18 «Утес» калібру 12,7 мм; кулеметами БРПК у кількості 5 штук (№ НОМЕР_12, 1987 р.в.; № НОМЕР_13, 1982 р.в.; № НОМЕР_14, 1987 р.в.; № НОМЕР_15, 1987 р.в., № НОМЕР_16, 1986 р.в.); ручними протитанковими гранатометами (РПГ) у кількості 3 штук (7В №МА 595, 1967 р.в.; 7 ДН № ПС 177, 1971 р.в.; 7 В № СГ 897, 1985 р.в.); магазинами до автоматів АК-74 у кількості 37 штук; магазинами до РПК у кількості 4 штук; станком для кулемету № 6Т7 /АП 492, 1991 р.в.; станком до кулемету № Д 3363 ; 960 патронами калібру 7,62 мм, запакованими до 8 картонних коробів по 120 штук в кожній коробці; 1400 патронів калібру 7,62 мм, запакованими до 2 металевих ящиків по 700 штук в кожному ящику; 1052 патронами калібру 5,45 мм; канцелярською печаткою «ОУН Добровільний батальйон», номерними знаками НОМЕР_21 чорного кольору, транспортним засобом марки «Volkswagen Transporter» номерний знак 55- VV - DB , зеленого кольору, кузов № НОМЕР_11 ;

- висновком судової експертизи № 19/113/7/5-147е від 13.03.2020, згідно якого, наданий на дослідження предмет, є вогнепальною зброєю, ручним кулеметом конструкції Калашникова (РПК-74) № НОМЕР_22 калібру 5,45 мм, 1982 р.в., придатною для здійснення пострілу, виготовленою промисловим способом;

- висновком судової експертизи № 19/113/7/5-148е від 13.03.2020, згідно якого, надані на дослідження 30 патронів, є боєприпасами, бойовими проміжними патронами до нарізної зброї, зразка 1974 р., калібру 5.45х39 мм, та придатними до стрільби;

- змістом протоколу допиту свідка ОСОБА_16 , з якого вбачається, що в нього у власності перебуває споруда, розташована за адресою: АДРЕСА_2 . Влітку 2016 року до нього звернувся комбат «ОУН» на ім`я ОСОБА_3 ( позивний « ОСОБА_3 »), якому він безкоштовно виділив вказану споруду для розміщення майна та мешкання бійців вказаного батальйону. Після залишення вказаного місця дислокації батальйоном, в ньому більше ніхто не мешкав, все було зачинено, ключі були у нього (у свідка). 11.03.2020, приблизно о 14 год. 00 хв. у м. Лисичанську він зустрів ОСОБА_3 та раніше не знайомого йому чоловіка міцної статури, високого на зріст, вдягнутого у камуфльований одяг. Поспілкувавшись, вони розсталися, та він більше їх не бачив. В подальшому від знайомого ОСОБА_22 , якому він залишав ключі від належної йому споруди, йому стало відомо, що 11.03.2020 ОСОБА_3 приїжджав за адресою: АДРЕСА_2 , де, скориставшись наданими ОСОБА_22 ключами, відчинив приміщення, забрав якісь свої речі, та після цього поїхав;

- змістом протоколу допиту свідка ОСОБА_22 , з якого вбачається, що в нього є знайомий ОСОБА_16 , по сусідству з ним за адресою: АДРЕСА_2 , знаходиться колишня будівля дитячого садка, яка перебуває у власності останнього. У вказаній будівлі після війни мешкали різні військовослужбовці, яким він допомагав. Приблизно в 2016 році у вказаній будівлі проживав добровольчий батальйон «ОУН». Із всіх членів вказаного батальйону він найкраще знає комбата на ім`я ОСОБА_3 ( позивний « ОСОБА_3 ») на прізвище ОСОБА_3 , від якого йому відомо, що той раніше служив у міліції Донецької області. З ОСОБА_3 він спілкується і у теперішній час, коли той приїжджає. Батальйон «ОУН» виїхав із вказаної будівлі у 2017 році, проте ОСОБА_3 періодично приїжджав за адресою: АДРЕСА_2 , оскільки у вказаній будівлі у нього лишалися речі. ОСОБА_3 він може впізнати. Також ОСОБА_16 періодично лишав йому ключі від половини вказаної будівлі, де базувався батальйон, коли повинні були приїхати представники батальйону за речами. 09.03.2020 йому зателефонував ОСОБА_3 , який повідомив, що найближчим часом він заїде по речі. 11.03.2020. приблизно об 11 год. 38 хв., йому знову зателефонував ОСОБА_3 та повідомив що він приїхав за речами. Він взяв ключі та пішов до будівлі дитячого садочка. ОСОБА_3 приїхав з чоловіком, який має позивний «ОСОБА_1», інші анкетні дані не відомі. Цього чоловіка він бачив лише декілька разів, коли той у 2017 році приїжджав з волонтерами. Чоловіка з позивним «ОСОБА_1» він може впізнати. Він відчинив половину будівлі, де базувався батальйон, і чоловіки почали виносити з кімнати на 2 поверсі, яка використовувалась, як склад, мішки та коробки з одягом, які почали складати до мікроавтобусу. Коли вони відчинили дверцята мікроавтобусу, то він побачив, що на підлозі були накидані речі загальною висотою приблизно 50 см. Зброї чи патрони в той час він не бачив. Чи могли бути сховані зброя та патрони під накиданими речами, він вказати не може, оскільки підлога через кількість накиданих речей не продивлялась. В його присутності чоловіки винесли з будівлі 2 коробка з одягом, ковдру и близько 5 мішків з одягом, після чого уїхали в невідомому напрямку;

- змістом протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 13.03.2020, проведеного за участю свідка ОСОБА_22 , у ході якого останній вказав на ОСОБА_1 , як на особу, яка має позивний «ОСОБА_1», та приїжджав 11.03.2020 до будівлі, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 .

Разом із цим, слід зауважити, що на даному етапі провадження слідчий суддя не має процесуальних повноважень вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення. Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінального правопорушення вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувальних заходів.

Враховуючи, що метою затримання ОСОБА_1 є подальше розслідування кримінальної справи шляхом підтвердження або зняття підозр, які є підставою для затримання останнього, тому факти, які викликають підозру, не повинні бути такого ж рівня, як ті, які необхідні для обґрунтування обвинувального вироку або навіть притягнення до відповідальності, що настає на наступному етапі процесу кримінального розслідування.

Згідно позиції Європейського суду з прав людини, відображеної зокрема у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року, у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, і те, що наявні докази, які об`єктивно пов`язують підозрюваного з певним злочином, не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування.

Отже, стороною обвинувачення доведено, що існує обґрунтована підозра у причетності ОСОБА_1 до вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, а саме до незаконного придбання і зберігання вогнепальної зброї та бойових припасів без передбаченого законом дозволу.

Щодо ризиків слідчий суддя зазначає наступне.

Про існування ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливості ОСОБА_1 переховуватися від органів досудового слідства та суду, відповідно до ч. 1 ст. 178 КПК України, свідчить такі обставини, як вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним злочину; тяжкість покарання, що йому загрожує в разі визнання винуватою у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, що може реально спонукати останнього до вчинення дій, спрямованих на переховування від суду; а також той факт, що ОСОБА_1 є мешканцем іншої області та не має постійного місця проживання на території м. Лисичанська Луганської області.

Про існування ризику, передбаченого п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливості ОСОБА_1 знищити, сховати або спотворити речі, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, відповідно до ч. 1 ст. 178 КПК України, свідчить той факт, що до теперішнього часу джерело надходження вогнепальної зброї та боєприпасів ОСОБА_1 і його співучасником, а також місце, де вони їх могли переховувати до спроби вивезти за межі м. Лисичанська, не встановлені. Самі підозрювані під час досудового розслідування відмовилися їх вказати, що дає підстави вважати, що вони можуть продовжувати зберігати вогнепальну зброю та бойові припаси в інших місцях, які підлягають встановленню під час досудового слідства.

Окрім існування ризиків, передбачених п. п. 1, 2, ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчим суддею оцінено в сукупності інші обставини, а саме вік та стан здоров`я ОСОБА_1 , його сімейний та матеріальний стан, його репутацію та міцність соціальних зв`язків. Так ОСОБА_1 є інвалідом ІІІ групи, проте згідно довідки від 12.03.2020, може перебувати в ІТТ за станом здоров`я та не потребує стаціонарного лікування поза межами слідчого ізолятора.

З урахуванням наведеного, слідчий суддя вважає доведеним прокурором існування ризиків, передбачених п. п. 1, 2, ч. 1 ст. 177 КПК України. Також з огляду на характеризуючи данні підозрюваного та тяжкість покарання, яке загрожує останньому в разі визнання його винним у вчиненні інкримінованого йому злочину, слідчий суддя приходить до висновку, що особисте зобов`язання та особиста порука, є у даному випадку надзвичайно м`якими запобіжними заходами. Окрім того стороною захисту, слідчому судді не надавалися необхідні документи для застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді домашнього арешту, а саме відсутня адреса житла та згода його власника. На думку суду, єдиним достатнім запобіжним заходом, який забезпечить виконання ОСОБА_1 покладених на нього процесуальних обов`язків є тримання під вартою. Тому враховуючи вищевикладене, слідчий суддя вважає за доцільне відмовити у задоволенні клопотання захисника - адвоката Гавриленка О.І., оскільки відсутні підстави для застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді передачі останнього на поруки Голові ГО «КВП» ОСОБА_23 і Голові Проводу ДР ОУН М.Коханівському.

Враховуюче вищевикладене та те, що менш суворі запобіжні заходи не можуть забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, слідчий суддя вважає необхідним обрати підозрюваному ОСОБА_1 запобіжний захід у виді тримання під вартою в межах строків, встановлених ст. 197 КПК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до викладеного, слідчий суддя, вважає за необхідне визначити підозрюваному альтернативний запобіжний захід у виді застави в розмірі 70 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, з урахуванням тяжкості інкримінованого ОСОБА_1 злочину.

Крім того, слідчий суддя звертає увагу на мотив та спосіб вчинення кримінального правопорушення, яке має високий ступінь суспільної небезпеки, зумовленої тяжкими наслідками не лише для конкретних осіб, а і для суспільства в цілому, наявність реальних ознак справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистості, а також враховує практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права підозрюваного, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Керуючись ст. ст. 7, 110, 131, 132, 176 - 178, 183, 186, 193, 194, 196, 197, 369-372 КПК України, слідчий суддя

У Х В А Л И В

У задоволенні клопотання захисника - адвоката Гавриленка О.І. про обрання ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді передачі останнього на поруки Голові ГО «КВП» ОСОБА_23 і Голові Проводу ДР ОУН М.Коханівському, відмовити.

Клопотання слідчого СВ Лисичанського ВП ГУНП в Луганській області Садового О.С., погоджене прокурором Лисичанської місцевої прокуратури Швиденком О.С., про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Строк тримання під вартою ОСОБА_1 , обчислювати 45 днів з моменту затримання, тобто з 12 березня 2020 року по 25 квітня 2020 року, включно.

Дана ухвала діє до 25 квітня 2020 року та підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Відповідно до ч. 5 ст. 182, ч. 3 ст. 183 КПК України, визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання ОСОБА_1 процесуальних обов`язків - 70 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що в грошовому еквіваленті складає - 147 140 (сто сорок сім тисяч сто сорок) грн. (отримувач - ТУ ДСА України в Луганській області, код ЄДРПОУ - 26297948, банк одержувача - Держказначейська служба України м.Київ, рахунок отримувача - UA208201720355209001000002672).

Підозрюваний або заставодавець мають у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою протягом дії ухвали.

Підозрюваний, обвинувачений звільняється з - під варти після внесення застави, визначеної слідчим суддею, судом в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, якщо в уповноваженої службової особи місця ув`язнення, під вартою в якому він перебуває, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання цього підозрюваного, обвинуваченого під вартою.

Після отримання і перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув`язнення, під вартою в якому знаходиться підозрюваний, обвинувачений, негайно здійснює розпорядження про його звільнення з-під варти та повідомляє про це усно і письмово слідчого, прокурора та слідчого суддю, а якщо застава внесена під час судового провадження, - прокурора та суд. Перевірка документа, що підтверджує внесення застави, не може тривати більше одного робочого дня.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави підозрюваний, обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

У відповідності до ч. 5 ст. 194 КПК України, покласти на підозрюваного, у разі внесення застави, наступні обов`язки:

- прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді та суду із встановленою періодичністю;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Строк дії покладених обов`язків рахувати два місяці з моменту внесення застави.

Роз`яснити підозрюваному, що в разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з`явиться за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин та не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші, покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується в порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Роз`яснити, що у відповідності до ч. 10 ст. 182 КПК України у разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень частини сьомої статті 194 цього Кодексу.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Луганського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя О.В. Шевченко