Рішення № 88200288, 28.02.2020, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2020 року м. Черкаси справа № 925/1289/19

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Спаських Н.М., із секретарем судового засідання Буднік А.М., за участі представників сторін:

від позивача: Колесник Д.В. - адвокат за ордером;

від відповідача: не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Олімп" (с. Ревівка, Кам"янський район, Черкаська область) до фермерського господарства "Крутий Яр" (с. Лузанівка, Кам"янський район, Черкаська область) про стягнення 1 052 291,32 грн.

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позов про стягнення з відповідача завданої шкоди в розмірі 1052 291,32 грн. через відсутність у позивача можливості обробітку земельних ділянок, які були зайняті відповідачем.

Справа розглядається за правилами загального позовного провадження.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з`явився, клопотанням від 27.02.2020 просить суд розгляд справи проводити за відсутності свого представника.

У відзиві на позовну заяву від 10.01.2020 (а.с.67-70) відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує повністю через необґрунтованість доводів та розрахунків позивача.

Суд вважає можливим розглядати справу за відсутності представника відповідача, явка якого не визнавалася обов`язковою, за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до ст. ст. 13, 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

З`ясувавши обставини справи та перевіривши доказами в їх сукупності, заслухавши доводи і пояснення представника позивача, суд вважає, що в позові слід відмовити повністю, виходячи з такого:

З матеріалів справи вбачається наступне:

22.05.2019 між головним управлінням Дерджгеокадастру у Черкаській області (далі- Орендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Олімп ( далі - Орендар) за результатами електронних земельних торгів були укладені договори оренди землі (а.с. 11-13 та а.с. 14-19), у відповідності до яких позивачу були надані у платне строкове користування земельні ділянки:

- для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером - 7121883500:02:000:0858, яка розташована за межами населених пунктів на території Лузанівської сільської ради Кам"янського району Черкаської області, загальною площею 12,0060 га;

- для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 7121883500:02:000:0854, яка розташована за межами населених пунктів на території Лузанівської сільської ради Кам"янського району Черкаської області, загальною площею 14,2994 га.

Право оренди за обома земельними ділянками зареєстровано позивачем у ДР речових прав на нерухоме майно, що підтверджується витягами (а.с. 24,25).

Як стверджує позивач, намагаючись вжити заходів до обробітку та засіву земельних ділянок у травні 2019, йому стало відомо, що земельні ділянки, які були надані йому в оренду за вказаними договорами, вже були засіяні відповідачем - Фермерським господарством "Крутий яр" і техніка позивача - ТОВ "Олімп" не була допущена до здійснення обробітку орендованих земельних ділянок. Це свідчить про вчинення відповідачем незаконних протиправних дій, які виразились у самовільному захопленні земельних ділянок, здійсненні перешкод в законній господарській діяльності ТОВ «Олімп» на орендованих ним в законний спосіб землях державної власності, незаконному обробітку цих земель вказаним Фермерським господарством "Крутий яр". В результаті дій відповідача позивачу було завдано шкоди, яку він і просить стягнути за позовом.

Господарським судом Черкаської області розглядалася справа № 925/1106/18 за позовом заступника керівника Смілянської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області до Фермерського господарства «Крутий Яр» про зобов`язання звільнити самовільно зайняті земельні ділянки.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 20.11.2018 року закрито провадження у справі за відсутності предмету спору, оскільки актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом-земельної ділянки від 27 вересня 2018 року за №445-ДК/950/АП/09/01/-18 встановлено, що фермерським господарством “Крутий Яр” було звільнено земельні ділянки державної форми власності сільськогосподарського призначення з кадастровими номерами 7121883500:02:000:0854 загальною площею 14,3 га та 7121883500:02:000:0853 загальною площею 5,95 га, що знаходяться в адміністративних межах Лузанівської сільської ради Кам`янського району, за межами населеного пункту.

При цьому земельну ділянку з кадастровим номером 7121883500:02:000:0854 загальною площею 14,3 га позивач орендує за одним із вищевказаних договорів оренди від 22.05.2019 (а.с. 14).

Позивач звернувся до відповідача з вимогою № 173 від 05.06.2019 (а.с. 26) про негайне звільнення земельних ділянок та усунення перешкод в їх користуванні.

Відповідач відповіді на вимогу не надав, тому позивач за захистом порушеного права звернувся до суду.

Пунктами 3.6 та 3.7. постанови ВГСУ від 17 травня 2011 року N 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" роз' яснено, що :

У вирішенні питання про задоволення вимог щодо стягнення шкоди, завданої самовільним зайняттям земельної ділянки, господарським судам необхідно мати на увазі, що розмір такої шкоди визначається відповідно до розрахунку, зробленого територіальними органами інспекції Міністерства екології та природних ресурсів України або Державною інспекцією з контролю за використанням і охороною земель Держкомзему та її територіальними підрозділами на підставі Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 N 963.

Власники землі та землекористувачі мають право на захист своїх прав шляхом стягнення збитків з особи, яка вчинила неправомірні дії щодо відповідних земельних ділянок, у випадках, встановлених главою 24 ЗК України, та за процедурою, передбаченою Порядком визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.93 N 284.

У главі 24 ЗК України статтею 156 передбачено, що власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок:

а) вилучення (викупу) сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників для потреб, не пов`язаних із сільськогосподарським і лісогосподарським виробництвом;

б) тимчасового зайняття сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників для інших видів використання;

в) встановлення обмежень щодо використання земельних ділянок;

г) погіршення якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників;

ґ) приведення сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників у непридатний для використання стан;

д) неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

У ст. 157 ЗК визначено, що відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів або погіршує якість земель, розташованих у зоні їх впливу, в тому числі внаслідок хімічного і радіоактивного забруднення території, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і стічними водами.

Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Даним Порядком є затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 р. N 284 ПОРЯДОК визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам.

В зв`язку із викладеним суд не погоджується із запереченнями відповідача, що позивач повинен відновлювати свої порушені права та доказувати розмір збитків лише на підставі Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 N 963 з підстав самовільного зайняття відповідачем земельних ділянок.

Як вбачається з матеріалів справи, попередньо, до звернення до суду, позивач звернувся до Кам"янської районної державної адміністрації із заявою № 215 від 19.07.2019 про визначення розміру збитків в порядку визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 року № 284 "Про Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам".

У відповідності до положень Постанови КМУ від 19 квітня 1993 р. N 284

"Про порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам" передбачено, що розміри збитків визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими органами сільських, селищних, міських рад. До складу комісій включаються представники Київської, Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, виконавчих органів сільських, селищних, міських рад (голови комісій), власники землі або землекористувачі (орендарі), яким заподіяні збитки, представники підприємств, установ, організацій та громадяни, які будуть їх відшкодовувати, представники територіальних органів Держгеокадастру, Держекоінспекції, фінансових органів, органів у справах містобудування і архітектури.

Кам"янською районною державною адміністрацією створено відповідну комісію (а.с. 182,183) та складено акт щодо визначення та відшкодування розміру збитків землекористувачеві від 24.09.2019 (а.с. 32-36).

Комісія прийшла до висновку, що за наслідками незаконного використання земельних ділянок кадастровий номер 7121883500:02:000:0854 та 7121883500:02:000:0853 під посів кукурудзи та озимої пшениці відповідач спричинив позивачу збитки в загальній сумі 1 052 291,32 грн.

Розпорядженням Кам"янської районної державної адміністрації № 163 від 29.10.2019 (а.с. 37) затверджено акт "Щодо визначення та відшкодування розміру збитків землекористувачеві" від 24.09.2019 стосовно позивача.

До збитків комісією віднесено витрати позивача на сплату ним річної орендної плати за обома договорами оренди від 22.05.2019; вартість втраченої позивачем можливості посіяти кукурудзу та зібрати її врожай; витрати позивача на обробіток землі після збору врожаю відповідачем (а.с. 34-35).

Затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 р. N 284 Порядком визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам не передбачено права комісії проводити виїзди на місце та обстежувати земельні ділянки.

У акті від 24.09.2019 (а.с. 33) вказано про те, що Комісія виїздила на місце 13.09.2019 для проведення обстеження земельних ділянок відповідно до викопіювання, однак доказів про фіксацію таких дій до акту не прикладено та суду не надано.

Заперечуючи проти позову відповідач вказав, що у Акті комісії вказано, що голова ФГ "Крутий Яр" Даниленко В.І. не заперечує, що ним засіяні земельні ділянки. Акт цією особою не підписано. Відповідач вказує, що насправді головою ФГ є Даниленко К.В., який до роботи комісії не залучався, ніяких пояснень не надавав.

З Витягу з ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 189) вбачається, що Даниленко К.В. є керівником та підписантом, а Даниленко В.І. лише підписантом у ФГ "Крутий Яр".

Однак навіть і неявка на комісію представників господарств, щодо яких проводиться робота комісії, не перешкоджає роботі комісії.

Щодо неправомірного користування земельними ділянками з боку ФГ "Крутий Яр" в справі є докази, складені ГУ Держгеокадастру в Черкаській області в межах компетенції по контролю за дотриманням земельного законодавства.

У відповідності до ч. 2 ст. 86 ГПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Тому обставини та розрахунки збитків/шкоди, викладені в Акті "Щодо визначення та відшкодування розміру збитків землекористувачеві" від 24.09.2019 підлягають доказуванню позивачем у загальному порядку.

Як вказав відповідач у відзиві на позовну заяву, ним оскаржується розпорядження Кам"янської районної державної адміністрації № 163 від 29.10.2019 щодо затвердження акту "Щодо визначення та відшкодування розміру збитків землекористувачеві" від 24.09.2019, оскільки акт складено з порушенням вимог чинного законодавства. Результат оскарження на час розгляду справи не відомий.

Відповідач не надав суду доказів, що він не використовував орендовані з 22.05.2019 позивачем земельні ділянки та не збирав на них врожай у 2019 році.

Відповідно до частини 1 та частини 2 статті 22 Цивільного кодексу України (яка регулює питання відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди) визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ст. 225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Притягнення до цивільно-правової відповідальності можливе лише при наявності певних, передбачених законом умов. Їх сукупність утворює склад цивільного правопорушення, який і є підставою цивільно-правової відповідальності.

В абз.2 п.1 роз`яснення ВАСУ "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов`язаних з відшкодуванням шкоди" ( від 01.04.1994 року № 02-5/215, викладене в новій редакції на підставі рекомендацій президії ВГСУ від 29.12.2007 року № 04-5/239) зазначено: "Вирішуючи спори про стягнення заподіяних збитків, господарський суд перш за все повинен з`ясувати правові підстави покладення на винну особу зазначеної майнової відповідальності. При цьому, господарському суду слід відрізняти обов`язок боржника відшкодувати збитки, завдані невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання, що випливає з договору (стаття 623 ЦК України), від позадоговірної шкоди, тобто від зобов`язання, що виникає внаслідок завдання шкоди (глава 82 ЦК України)".

Між сторонами у справі не існує договірних відносин та порушених відповідачем господарських зобов`язань, які з них випливають.

Позивач за заявленим позовом просить стягнути саме завдану позадоговірну шкоду в сумі 1052291,32 грн.

Згідно положень ч.ч.1,2 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Позивач наявними у справі доказами довів своє право на користування земельними ділянками із кадастровими номерами 7121883500:02:000:0858 та 7121883500:02:000:0854, які розташовані за межами населених пунктів на території Лузанівської сільської ради Кам"янського району Черкаської області з травня 2019 року.

Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цих прав (стаття 125 Земельного кодексу України).

Позивач оцінює дії відповідача, зокрема, як самовільне захоплення земельних ділянок, здійснення ним незаконної господарської діяльності по обробітку землі, вирощуванню та збору врожаю на орендованих у законний спосіб позивачем земельних ділянках.

За змістом статті 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" самовільне зайняття земельної ділянки - це будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Згідно з ч.1 ст.5 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

Таким органом є Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру, яка відповідно до п. 4 Положення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №15 від 14.01.2015 року, обстежує земельні ділянки, яким заподіяна шкода внаслідок їх самовільного зайняття (пп.25-2); розраховує розмір шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок (пп.25-8); вживає відповідно до закону заходів щодо повернення самовільно зайнятих земельних ділянок їх власникам або користувачам (пп.25-10).

Таким чином, Держгеокадастр є єдиним в Україні органом виконавчої влади, який уповноважений на виявлення та обстеження самовільно зайнятих земельних ділянок, на розрахунок розміру шкоди, заподіяної таким зайняттям, та вжиття заходів щодо повернення відповідних земель власникам (користувачам).

Згідно зі ст. 211 ЗК України, за самовільне зайняття земельних ділянок громадяни та юридичні особи несуть відповідно до законодавства цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність.

У пункті 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.2011 року "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин", роз`яснено, що підтвердити сам факт самовільного зайняття земельної ділянки, розмір зайнятої ділянки та період часу, протягом якого вона використовуються без належних правових підстав можуть лише акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства, протокол про адміністративне правопорушення, припис (з умовою усунення порушення земельного законодавства), акт обстеження земельної ділянки.

Відповідно до ст. 157 Земельного кодексу України, відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів або погіршує якість земель, розташованих у зоні їх впливу, в тому числі внаслідок хімічного і радіоактивного забруднення території, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і стічними водами.

У пункті 3.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 17.05.2011 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" роз`яснено, що згідно з пунктом 3.1 наказу Державного агентства земельних ресурсів України та Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель від 12.09.2007 №110 "Про затвердження Методичних рекомендацій щодо застосування Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 №963" - підставою для здійснення розрахунку розміру шкоди, заподіяної державі, територіальним громадам, юридичним чи фізичним особам внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, є матеріали справи про адміністративне правопорушення, які підтверджують факт вчинення цього правопорушення, а саме:

- акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства;

- протокол про адміністративне правопорушення;

- припис (з вимогою усунення порушення земельного законодавства);

- акт обстеження земельної ділянки.

Отже, підставою для здійснення розрахунку розміру шкоди, заподіяної державі або територіальній громаді чи іншій особі внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, є зазначені документи в їх сукупності, оскільки саме вони можуть підтвердити сам факт самовільного зайняття земельної ділянки, розмір зайнятої ділянки та період часу, протягом якого вона використовується без належних правових підстав.

Позивач надав докази встановлення ГУ Держгеокадастру в Черкаській області в червні 2019 року факту самовільного використання відповідачем земельних ділянок із кадастровими номерами 7121883500:02:000:0858 та 7121883500:02:000:0854, які розташована за межами населених пунктів на території Лузанівської сільської ради Кам"янського району Черкаської області в межах Лебедівської ОТГ (а.с. 109-119 - акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства, акт обстеження земельної ділянки, протокол про адмінправопорушення, припис).

З боку ГУ Держгеокадастру в Черкаській області відповідачу нараховано 50 040,00 грн. завданої шкоди за самовільне зайняття земельних ділянок на підставі Методики, затвердженої постановою КМУ від 25.07.2007 № 963 (а.с. 120).

Суд відхиляє доводи відповідача про правомірне користування ним земельними ділянками з кадастровими номерами 7121883500:02:000:0858 та 7121883500:02:000:0854, виходячи з такого:

Згідно ч. 2,3 ст. 125 Земельного Кодексу України в редакції станом на січень 2006 року, право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

У нині чинній редакції ст. 125 ЗК України передбачає, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідач доказує, що він правомірно користується вказаними земельними ділянками на підставі укладеного ним з Кам`янською РДА договору оренди землі від 01.01.2006 року стосовно земельної ділянки загальною площею 20,3 га. на адміністративній території Лузанівської сільської ради (а.с. 80), до якого складено акт прийому-передачі земельної ділянки в натурі (а.с. 82).

Однак з договору вбачається, що він не був зареєстрований у регіональному відділі ДП "Центр державного земельного кадастру", а в подальшому, з урахуванням змін до чинного земельного законодавства, відповідач не здійснив реєстрацію свого права оренди, оскільки доказів про протилежне суду не надано.

Договором оренди землі від 01.01.2006 між Кам`янською РДА та відповідачем від 01.01.2006 вбачається, що цей договір укладено на 1 рік до 01.11.2006 (п. 8). При цьому пунктом 44 передбачено, що у разі якщо протягом місяця після закінчення строку дії договору від жодної із сторін не буде заяви про припинення або зміну договору, договір вважається поновленим на той самий термін і на тих самих умовах.

Відповідач доводить автоматичне щорічне продовження строку дії цього договору його сторонами, оскільки заперечень проти продовження від Кам`янської РДА відповідачу не надходило, він земельною ділянкою відкрито користувався та сплачував за неї орендну плату.

Однак суд враховує, що умовою п. 43 договору оренди від 01.01.2006 передбачено, що цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації. Дана умова внесена сторонами до договору як істотна і повинна дотримуватися обома сторонами.

Як встановлено судом, договір оренди від 01.01.2006 із відповідачем не було зареєстровано в установленому порядку.

Згідно ч. 2 ст. 631 ЦК України договір набирає чинності з моменту його укладення.

Згідно ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Враховуючи викладене, відсутність державної реєстрації договору оренди землі від 01.01.2006 (а.с. 80) свідчить про те, що цей договір не набрав чинності і у відповідача не виникло законне право на користування земельною ділянкою, яка складає предмет цього договору.

Отже доводи відповідача про те, що він на законних підставах користувався земельними ділянками, які орендував позивач з травня 2019 року, суд відхиляє як необґрунтовані.

Однак суд вважає, що при доведеності факту неправомірних дій відповідача щодо користування у 2019 році орендованими позивачем земельними ділянками, позивач не довів обґрунтованості шкоди, яку він просить стягнути з відповідача.

При цьому суд виходить з такого:

За доводами представника позивача, на підставі поданих первинних документів ТОВ "Олімп", комісією Кам`янської РДА було розраховано суму збитків позивачу, як землекористувачу, яку включено до Акту від 24.09.2019 (а.с. 32).

Збитки в загальній сумі 1 052 291,32 грн. складаються з:

- 209 766,12 грн. сплаченої ТОВ "Олімп" річної орендної плати за двома орендованими земельними ділянками за відсутності можливості обробітку цих земельних ділянок через наявність на них посівів ФГ "Крутий ЯР";

- 753 375,20 грн. упущеної вигоди у формі втрати можливості ТОВ "Олімп" посіву на земельних ділянках кукурудзи та збору врожаю кукурудзи.

- 89 150,00 грн. витрат ТОВ "Олімп" на обробіток землі після збору врожаю ФГ "Крутий Яр" (незавершене виробництво під урожай 2020 року);

Як вже вказував суд, відповідно до ст. 225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

З приводу сплаченої позивачем орендної плати як збитків що стягуються за позовом, суд встановив таке:

Згідно положень ст. 21, 23 ЗУ "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). У разі визнання у судовому порядку договору оренди землі недійсним отримана орендодавцем орендна плата за фактичний строк оренди землі не повертається. Орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності, передані в оренду на земельних торгах, не може бути зменшена за згодою сторін протягом строку дії договору оренди, а також у разі його поновлення.

За умовами обох договорів оренди від 22.05.2019, орендна плата за перші 12 місяців користування земельною ділянкою сплачується Орендарем ТОВ "Олімп" не пізніше 3х банківських днів з дня укладення договору оренди землі (п. 9).

Дана умова договору є істотною, з приводу якої сторонами досягнуто спеціальної згоди і яка повинна виконуватися позивачем.

Також умовами вказаних договорів оренди не передбачено, що сплата орендної плати позивачем залежить від будь-яких результатів його господарської діяльності чи факторів, які на таку діяльність впливають. Ніяких підстав звільнення від сплати орендної плати, в т.ч. у випадку неможливості оренди через зайняття земельної ділянки іншою особою, договорами оренди від 22.05.2019 не передбачено.

Докази про повну сплату в 2019 році річної орендної плати за обома договорами з урахуванням сплаченого позивачем гарантійного внеску ТОВ "Олімп" надано у справу (а.с. 20-23).

Отже сплачена позивачем наперед річна орендна плата за договорами оренди від 22.05.2019 є його договірним обов`язком перед Орендодавцем, виконання цього обов`язку є безумовним, не залежить від неправомірних дій відповідача, не знаходиться з ними у безпосередньому причинному зв`язку, виконання основного договірного зобов`язання одночасно не може бути збитками особи, що завдаються їй з боку іншого суб`єкта, бо не містить такої ознаки у своїй правовій природі.

Тому позивач не має належних правових підстав на стягнення сплаченої ним орендної плати за договорами оренди від 22.05.2019 з відповідача в сумі 209 766,12 грн. в якості збитків.

З приводу стягнення з відповідача упущеної вигоди в сумі 753 375,20 грн. судом встановлено таке:

Позивач просить стягнути упущену вигоду у формі втрати можливості ТОВ "Олімп" посіву на орендованих земельних ділянках кукурудзи та збору врожаю кукурудзи, як вказано в акті від 24.09.2019 (а.с. 34).

В обох договорах оренди землі від 22.05.2019 (а.с. 11-19), укладених позивачем на підставі електронних земельних торгів, у п. 6 обома сторонами цих договорів засвідчено, що земельна ділянка, яка передається в оренду, не має недоліків, які б могли перешкоджати ефективному використанню земельної ділянки за цільовим призначенням.

Однак виходячи з обставин справи, позивач фактично прийняв у користування дві земельні ділянки, які на час укладення договорів оренди були обтяжені посівами відповідача ФГ "Крутий Яр" та не вимагав від Орендодавця ГУ Держгеокадастру у Черкаській області усунути всі перешкоди у користуванні майном та відшкодувати збитки, проявивши необачність та бездіяльність в даному питанні.

У відповідності до положень ст. 44 ГК України підприємництво здійснюється на основі, зокрема, вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності; комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.

Суд погоджується із запереченням відповідача про те, що позивач не надав у справу доказів того, що він реально планував засіяти орендовані земельні ділянки по всій площі саме кукурудзою (і якого класу, типу) (а не іншими сільгоспкультурами), придбав для цього посівний матеріал, добрива та мав для цього відповідну техніку.

Крім того, упущена вигода характеризується як доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (ст. 22 ЦК України).

Як вказано у п. 3.7. Постанови Пленуму ВГСУ від 17 травня 2011 року N 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" власники землі та землекористувачі мають право на захист своїх прав шляхом стягнення збитків з особи, яка вчинила неправомірні дії щодо відповідних земельних ділянок, у випадках, встановлених главою 24 ЗК України, та за процедурою, передбаченою Порядком визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.93 N 284.

Постановою КМУ від 19 квітня 1993 р. N 284 "Про порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам" передбачено, що відшкодуванню підлягають також інші збитки власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані.

При цьому неодержаний доход - це доход, який міг би одержати власник землі, землекористувач, у тому числі орендар, із земельної ділянки і який він не одержав внаслідок її вилучення (викупу) або тимчасового зайняття, обмеження прав, погіршення якості землі або приведення її у непридатність для використання за цільовим призначенням у результаті негативного впливу, спричиненого діяльністю підприємств, установ, організацій та громадян.

Позивач не надав у справу доказів укладення ним договорів на реалізацію кукурудзи з вказаною ціною продажу та обсягами продажу для визначення, який дохід ТОВ "Олімп" міг реально одержати в результаті вирощування та збору врожаю кукурудзи, якби відповідач не порушив його права.

Суд також звертає увагу, що розмір упущеної вигоди на суму 753375,20 грн. Комісія включила до акту (а.с. 34) лише на підставі довідки самого позивача без підтвердження її первинними документами по ціні та середній врожайності кукурудзи врожаю 2019 року.

Представник позивача в засіданні пояснив суду, що на комісію ТОВ "Олімп" було подано довідку від 24.09.2019 № 379 (а.с. 30) з відомостями про ціну кукурудзи у ТОВ СП "Нібулон" на найближчій філії "Вітове".

При цьому в довідці не зазначено про кукурудзу якого класу та типу йде мова, що безпосередньо впливає на її ціну.

Ніяких додатків у вигляді первинних документів для підтвердження інформації до цієї довідки позивачем на комісію не надано, бо про них не вказано у довідці.

В частині доводів позивача, що збитками ТОВ "Олімп" є витрати позивача на обробіток землі після збору врожаю ФГ "Крутий яр" у складі заробітної плати із нарахуваннями, вартості паливно-мастильних матеріалів, амортизації та ремонту техніки, вартості мінеральних добрив на суму 89150,00 грн., судом встановлено наступне:

З доводів представника позивача вбачається, що вказані витрати Комісія включила до акту на підставі довідки ТОВ "Олімп" від 24.09.2019 № 378 (а.с. 31), до якої також не було подано жодного первинного підтверджуючого документу про їх фактичне понесення.

В акті Комісії від 24.09.2019 ці витрати (а.с. 35) позивачем вказані як витрати для незавершеного виробництва під урожай 2020, тобто обробіток землі позивачем у 2019 році як роботи для забезпечення майбутнього засіву орендованих ним земельних ділянок в 2020 році.

Позивач не надав доказів, що ці роботи не були його звичайним сезонним обробітком землі, який робиться щорічно після збору врожаю для забезпечення майбутнього посіву нового врожаю.

Доводи позивача про те, що в даному випадку після збору врожаю відповідачем на полях залишилися стовпчики кукурудзи, стерня пшениці, які утруднили обробіток землі, суд відхиляє, бо про це суду не надано доказів.

Також із розрахунку по акту не зрозуміло, яку питому вагу у загальних затратах позивача по розділу 3 розрахунку збитків у позивача зайняли саме ускладнені роботи по переорюванню чи знищенню стерні та стовпчиків кукурудзи внутрі загальних витрат на обробіток землі.

Також суд враховує, що всі залишки сільськогосподарський культур на полях, які переорюються, стають перегноєм, який збагачує ґрунт корисними речовинами, підживлює його та сприяє врожаю (а не призводить до збитків) е потребує доказування.

Позивач не надав доказів у вигляді первинних документів про придбання ним міндобрив з розрахунку 1803/га, виплату заробітної плати з розрахунку 237/га, придбання паливно-мастильних матеріалів, витрати на амортизацію техніки, проведення ремонтів. Суду не пояснено якого роду ремонти та в зв`язку з чим вони проводилися ще й з фіксованого розрахунку на га площі.

У частині 1 статті 1166 Цивільного кодексу України визначено, що шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Як вже вказував суд, підставою для відшкодування є наявність таких елементів складу цивільного правопорушення: шкода; протиправна поведінка її заподіювача; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від обов`язку її відшкодовувати, якщо доведе, що шкоду заподіяно не з її вини (частина 2 статті 1166 зазначеного Кодексу).

Отже, обов`язковими умовами для застосування такої міри цивільно-правової відповідальності як відшкодування збитків є: протиправна поведінка заподіювача шкоди; наявність шкоди та доведений її розмір; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою, що означає, що шкода має бути наслідком саме порушення чи протиправної дії зі сторони відповідача, а не якихось інших обставин, зокрема дій самого позивача або третіх осіб; вина відповідача у заподіяній шкоді.

Позивачу слід довести, що протиправні дії чи бездіяльність відповідача є причиною, а шкода чи збитки, які виникли у позивача - безумовним наслідком такої протиправної поведінки.

При цьому завдана шкода повинна бути реальною, дійсно бути завданою позивачу у певній грошовій сумі, яка також має бути документально підтвердженою.

Однак у даній справі позивач довівши протиправність дій відповідача по неправомірному використанню орендованих позивачем земельних ділянок, не довів належними і допустимими доказами обґрунтованість і реальність коштів, які позивач просить стягнути у вигляді завданої йому шкоди з боку відповідача, а також прямий причинний зв`язок між витратами позивача (наприклад на сплату орендної плати, сезонний обробіток землі) та протиправною поведінкою відповідача.

За недоведеністю всіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення у відповідача не настає відповідальність за завдану позивачу шкоду, яка є предметом спору.

Тому у позові слід відмовити за недоведеністю позовних вимог.

На підставі ст. 129 ГПК України при відмові в позові судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст. 238, 240 ГПК України, -

ВИРІШИВ:

У позові відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду протягом 20 днів.

Повне судове рішення складено 13 березня 2020

Суддя Н.М. Спаських