Рішення № 88197875, 12.03.2020, Херсонський міський суд Херсонської області

Справа №766/8406/16-ц

Пров. №2/766/1843/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.03.2020 року Херсонський міський суд Херсонської області у складі:

головуючого судді – Кузьміної О.І.

за участю секретаря – Білої А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

встановив:

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом до відповідача про стягнення заборгованості в обґрунтування якого зазначив, що 20.03.2007 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «Приватбанк», та відповідачем був укладений кредитний договір № HEXRRC07080008, згідно умов якого останній отримав кредит у розмірі 15400,00грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 20.03.2010 року. Відповідно до умов укладеного договору він складається з заяви позичальника та умов надання споживчого кредиту фізичним особам, погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати, позичальник повинен надавати банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати згідно умов. Проте, відповідач протягом тривалого часу ухиляється від виконання умов зазначеного кредитного договору, зокрема не сплачує банку кредитні кошти та інші передбачені кредитним договором платежі, у зв`язку з чим станом на 29.07.2016 року перед банком виникла заборгованість у розмірі 109157,98грн., яка складається з: заборгованість за кредитом –13964,04грн.; заборгованість за відсотками за користування кредитом – 30754,01грн.; заборгованість по комісії за користування кредитом – 7207,20грн.; пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за кредитом – 57232,73грн.

Відповідно до рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 26.03.2013р. з ОСОБА_1 стягнуто заборгованість за кредитним договором в сумі 94980,00грн., що складається з заборгованості за кредитом – 13964,04грн.; заборгованість за відсотками за користування кредитом – 30754,01грн.; заборгованість по комісії за користування кредитом – 7207,20грн.; пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за кредитом – 38055,70грн., штраф (фіксована частина) - 500,00грн., штраф (процентна складова) – 4499,05грн.

До теперішнього часу заборгованість не погашена, що і стало підставою для звернення ПАТ КБ «ПриватБанк» з даним позовом до суду. У зв`язку із чим просить стягнути 15386,88грн. за кредитним договором № HEXRRC07080008 та судові витрати у розмірі 1378,00грн.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 13.12.2017 року відкрито провадження у справі.

Відповідно до розпорядження Херсонського міського суду Херсонської області № 01-09/2297/20 від 14.01.2020 року у зв`язку з відстороненням судді ОСОБА_2 від здійснення правосуддя призначено повторний автоматизований розподіл судової справи.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями вказана справа 14.01.2020 року надійшла в провадження судді Херсонського міського суду Херсонської області Кузьміній О.І.

24.07.2018р. від відповідача надійшов відзив, в якому, вказує відповідно до судового наказу Комсомольського районного суду м. Херсона від 29.02.2008р. стягнуто з нього заборгованість в розмірі 15944,81грн., яка складається з заборгованості за кредитом – 13964,04грн.; заборгованість за відсотками за користування кредитом – 1044,57грн.; заборгованість по комісії за користування кредитом – 831,60грн.; пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за кредитом – 104,60грн., та судові витрати, тому вважає що банк намагається двічі стягнути з нього заборгованість по кредитному договору. Також зазначає, що йому було надано Умови надання споживчого кредиту фізичним особам, які при підписанні документів надані йому не були. Особистий підпис міститься лише на заяві позичальника. Просить відмовити в задоволені позову та застосувати строк позовної давності.

11.01.2019р. від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій вказує, що кредитний договір оформлений належним чином, з дотриманням форми та узгодженням пунктів сторонами, тому відповідач ознайомлений з умовами договору, оскільки тривалий час виконував свої зобов`язання за кредитом. Вказує, що судовий наказ Комсомольського районного суду м. Херсона від 29.02.2008р. відповідачем не був виконаний, тому договірні відносини не припинилися, а банк продовжує здійснювати нарахування пені та відсотків. Щодо строків позовної давності зазначає, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Крім того позовна давність визначена п.п.5.5 Умов договору та збільшена до п`яти років. Також після переривання перебіг позовної давності починається заново. В серпні 2013р. банком було подано позов до Індустріального районного суду м. Дніпропетровська, де рішенням від 26.09.2013р. стягнута частина заборгованості, тому строк позовної давності переривається. Позивач звернувся до суду 03.08.2016р. тобто до спливу строку позовної давності. Просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В судове засідання представник позивача не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав до суду заяву в якій позовні вимоги підтримав та просив розглянути справу без його участі.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про розгляд справи був повідомлений належним чином, надав до суду заяву в якій просив відмовити в задоволені позову, застосувати строк позовної давності та розглянути справу без його участі..

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши у судовому засіданні матеріали справи ,з`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності.

Судом встановлено, що 20.03.2007 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «Приватбанк», та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № HEXRRC07080008, згідно умов якого останній отримав кредит у розмірі 15400,00грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 20.03.2010 року.

Відповідно до п. 3.2.7 Умов надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») («Стандарт»), позичальник зобов`язався погасити заборгованість по кредиту в повній сумі, сплатити нараховані за весь період користування кредитом відсотки, винагороду й неустойку (штраф, пеню), не пізніше дати, зазначеної в повідомленні Банку, передбаченого п.п. 3.3.1, 3.3.2, 3.3.3 даних Умов.

Згідно п.п. 5.1, 5.3 Умов надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») («Стандарт»), у випадку несвоєчасного погашення заборгованості по кредиту, позичальник сплачує Банку пеню у розмірі 0,15% від суми простроченої заборгованості по кредиту за кожний день прострочи, але не менше 1 гривні. При порушенні позичальником строків платежів по будь-якому з грошових зобов`язань, передбачених договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов`язаний сплатити банку штраф у розмірі 500 грн. + 5% від суми позову.

Однак у встановлений кредитним договором термін відповідач свої зобов`язання не виконав не погасив кредит, що призвело до виникнення перед установою банку заборгованості.

Відповідно до розрахунку, складеного позивачем, станом на 29.07.2016 року перед банком виникла заборгованість у розмірі 109157,98грн., яка складається з: заборгованість за кредитом –13964,04грн.; заборгованість за відсотками за користування кредитом – 30754,01грн.; заборгованість по комісії за користування кредитом – 7207,20грн.; пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за кредитом – 57232,73грн.., що підтверджується розрахунком заборгованості.

Відповідно до судового наказу Комсомольського районного суду м. Херсона №2н-09/2008 від 29.02.2008р. стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість в розмірі 15944,81грн., яка складається з заборгованості за кредитом – 13964,04грн.; заборгованість за відсотками за користування кредитом – 1044,57грн.; заборгованість по комісії за користування кредитом – 831,60грн.; пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за кредитом – 104,60грн., та судові витрати в розмірі 79,72грн. та сплачені витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 15,00грн.

Відповідно до рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 26.03.2013р. з ОСОБА_1 стягнуто заборгованість за кредитним договором в сумі 94980,00грн., що складається з заборгованості за кредитом – 13964,04грн.; заборгованість за відсотками за користування кредитом – 30754,01грн.; заборгованість по комісії за користування кредитом – 7207,20грн.; пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за кредитом – 38055,70грн., штраф (фіксована частина) - 500,00грн., штраф (процентна складова) – 4499,05грн.

Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

У відповідності до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а ч. 1 ст. 1049 вказаного Кодексу встановлено, що позичальник зобов`язаний повернути кредитору кредит у строк та в порядку, встановлених договором.

Від відповідача ОСОБА_1 надійшла заява про застосування строків позовної давності у даній цивільній справі, у зв`язку зі спливом строку позовної давності просить відмовити у задоволенні позову.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

До вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік (п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України).

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ встановлено, що для вирішення питання про застосування строку позовної давності суду слід з`ясувати, яка редакція Умов надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка) (стандарт) діяла на момент укладення кредитного договору між сторонами, чи був позичальник з ними ознайомлений та чи не було збільшено строк позовної давності.

Суд не приймає до уваги посилання позивача на те, що до даних правовідносин необхідно застосувати позовну давність тривалістю в п`ять років, яка погоджена сторонами при укладенні кредитного договору, з наступних підстав.

Так ч. 1 ст. 259 ЦК України передбачено, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін, а п. 2 ч. 1 ст. 259 ЦК України передбачає обов`язкову умову погодження сторонами збільшення позовної давності, а саме те, що договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

За статтею 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Умова про встановлення позовної давності тривалістю п`ять років передбачена у п. 5.5 Умов надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт). Наведені умови були додані позивачем до позовної заяви, і хоча вони зафіксовані у документі, однак цей документ не містить підпису відповідача.

Кредитний же договір між позивачем та відповідачем був укладений шляхом заповнення відповідачем анкети позичальника та заяви позичальника на документі, який підписаний відповідачем. Однак наведені анкета та заява позичальника не містять відомостей про будь-які домовленості сторін щодо позовної давності.

Хоча у заяві позичальника і міститься відмітка про те, що позичальник ознайомлений та згодний з Умовами надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт), однак позивач не надав належних і допустимих доказів, які свідчили б про те, що під час підписання сторонами кредитного договору відповідач був ознайомлений саме з цими Умовами, які додані до цивільного позову та які передбачають збільшення позовної давності.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що позивачем не доведено, що відповідача було ознайомлено з Умовами споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (стандарт), що на день підписання ним заяви діяла саме та редакція умов, які наявні в матеріалах справи, і на які посилається позивач в обґрунтування своїх вимог.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що Умовами надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт), що містяться в матеріалах даної справи, які не визнаються відповідачем та не містять його підпису, не можуть розцінюватись як частина кредитного договору, укладеного між сторонами 20.03.2007 року шляхом підписання заяви-анкети.

Наведена вище правова позиція узгоджується із висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 03.07.2019 р. у справі № 342/180/17.

Вирішуючи питання про початок перебігу позовної давності суд керується вимогами ст. 261 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно доч.2,3ст.264 ЦК України позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників,а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

З аналізу норм ст. 264 ЦК України можна дійти висновку, що позивач звертаючись до суду із судовим наказом про стягнення з ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та в подальшому звертаючись до Індустріального районного суду м. Дніпропетровська перервав позовну давність.

Згідно зі статтею 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до частини третьої статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Згідно частини четвертої статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Твердження представника позивача, що строки позовної давності не порушені, з підстав того, що початок позовної давності слід вважати з 26.09.2013 року тобто з моменту винесення рішення Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська, суд не приймає до уваги за таких підстав.

Статтею 264 ЦК України визначено що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку та позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Вищезазначені обставини є вичерпними і розширеному тлумаченню не підлягають.

Стягнення заборгованості за судовим наказом та рішенням суду не може розцінюватись судом як добровільне визнання боржником позовних вимог і не може бути підставою для переривання перебігу позовної давності. Вчинення боржником дій з виконання зобов`язання вважається таким, що перериває перебіг позовної давності лише за умови, якщо такі дії здійснено самим боржником або за його згодою чи дорученням уповноваженою на це особою. Не можуть вважатися добровільним погашенням боргу, що перериває перебіг позовної давності, будь-які дії кредитора, спрямовані на погашення заборгованості.

Відтак, звертаючись до суду повторно серпні 2013 року з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором № HEXRRC07080008 від 20.03.2007 року позивачем пропущено позовну давність для захисту своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Проте, згідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як вбачається з правової позиції висвітленої ВС в постанові від 18 грудня 2019 року у справі № 332/1820/16-ц, позовна давність може бути застосована лише щодо вимог про захист прав або інтересів. Суди повинні встановити наявність факту порушення суб`єктивного цивільного права особи, яка звернулась за його захистом, проте таке право не підлягало б захисту у зв`язку із припиненням права на позов у матеріально-правовому розумінні.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Представником позивача не надано доказів на підтвердження втрати можливості виконання у подальшому рішення суду ухваленого 26.09.2013року по справі № 202/29884/13-ц та доказів звернення з заявою про застосування процедури роз`яснення цього рішення або зміни способу чи порядку його виконання, суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні позовних вимог.

Крім того позивач звернувся до суду з позовом до відповідача 08.08.2016 року, тобто після спливу строку позовної давності, заяви про поновлення строку суду не подавав, а тому суд вважає можливим до вимог позивача застосувати строк позовної давності.

Відповідно до частини четвертої статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Оскільки відповідачем подано заяву про застосування строків позовної давності, а є підстави для відмови у позові у зв`язку зі спливом строку позовної давності.

Керуючись ст. ст. 207, 256-259,261,263, 264, 267, 509, 525, 526, 536, 611, 625, 1049, 1054 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 76, 77, 81, 141, 247, 258, 259, 263-265, 274, 277-279, 280-283, 354 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в:

В задоволенні позову Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів безпосередньо до Херсонського апеляційного суду з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У відповідності до п.п.15.5 ч.1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через Херсонський міський суд Херсонської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СуддяО. І. Кузьміна